Рішення

від 18.05.2023 по справі 757/25208/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25208/22-ц

Категорія 38

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року Печерський районний суд м.Києва

в складі головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі судових засідань Ковалівській В.В

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ»</a>, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в вересні 2022 р. звернувся в суд з позовом про стягнення коштів, посилаючись на те що 26 листопада 2019р., відповідач взяв в борг 268 6010, 00 грн, що дорівнював еквіваленту 100 000 доларів США та зобов"язувався повернути коши до 26.02.2020 р.. Однак до цього часу кошти не повернув. Тому він просить стягнути борг та судові витрати, відповідно до зміни позовних вимог, в розмірі 3839703,00 грн, пеню в розмірі 1 083 532,63 грн та судові витрати. Представник позивача подав заяву про розгляд у відсутність, позов підтримав , просив задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 22.09.2022р. відкрито провадження в порядку загального.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 22.03.2023 р. призначено до судового розгляду.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ним підтримуються у повному обсязі, просить суд задовольнити позов. Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, повідомлявся судом про розгляд справи шляхом надсилання рекомендованої кореспонденції. До суду повернулися поштові конверти з рекомендованими повідомленнями без вручення відповідачу з відмітками поштового відділення «адза закінченням терміну зберігання». Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на вказане, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого Встановлено що 26 листопада 2019р., відповідач взяв в борг 268 6010, 00 грн, що дорівнював еквіваленту 100 000 доларів США та зобов"язувався повернути коши до 26.02.2020 р.Вказував, що на час звернення до суду борг не повернуто . ОСОБА_2 свої зобов`язання за Договором позики не виконав - позику не повернув. Станом на 14 серпня 2022 року, за умовами Договору позики, заборгованість ОСОБА_2 перед Позивачем становила 3 656 860,00 грн., що є еквівалентом за офіційним курсом Національного банку України 100 000,00 доларів США.

Розрахунок:

100000,00 дол. США * 36,5686 (офіційний курс НБУ 1 дол. США до грн.) = 3 656 860,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до п. 10 Договору позики сторони домовились, що за кожен календарний місяць -рострочення платежу Позичальник сплачує Позикодавцю суму, яка становить 1 (один) відсоток від суми основного зобов`язання по цьому Договору.

ОСОБА_2 не виконав свого зобов`язання щодо повернення позики в строк встановлений Поговором позики і на момент направлення йому вимоги (24 серпня 2022 року). За таких обставин, ОСОБА_2 зобов`язаний був сплатити на користь Позивача неустойку в розмірі по 1 відсотку від суми сновного зобов`язання по Договору позики за шість календарних місяців (березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2022 року), що становить: 182 843,00 грн. та є еквівалентом за офіційним курсом Національного банку України 5 000,00 доларів США. Розрахунок суми неустойки: З 656 860.00 грн. *100*5= 182 843,00 грн. (еквівалент 5000,00 доларів США за курсом НБУ)

Отже, станом на 24 серпня 2022 року (на момент пред`явлення вимоги), ОСОБА_3 зобов`язаний був сплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти в змірі: 3 839 703,00 грн., що є еквівалентом за офіційним курсом Національного банку України 105 000,00 доларів США., із них:

1) сума неповерненої позики, що становить: 3 656 860,00 грн., та є еквівалентом за офіційним курсон Національного банку України 100 000,00 доларів CLDA.;

2) сума нарахованої неустойки, що становить: 182 843,00 грн., та є еквівалентом за офіційним курсом Національного банку України 5 000,00 доларів США.

Позичальник не виконав свої зобов`язання по Договору позики, суму позики не повернув. У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку , що встановлені договором. За умовами п. 2.1. ст. 2 Договору поруки Відповідач (за Договором поруки - «Поручитель») поручився за виконання боржником зобов`язань перед Позивачем (за Договором поруки - Позикодавець») за Основним договором в повному обсязі. У разі порушення Боржником зобов`язань основному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником за таке порушення в межах всього належного йому (Поручителю) майна.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З Договору поруки відповідальність Поручителя перед "Позикодавцем включає зобов`язання, які не були виконані боржником, та які передбачені основним "'говором (основне зобов`язання), зокрема, але не обмежуючись: а) зобов`язання здійснити розрахунок. Основним договором, на умовах передбачених основним договором; б) інші грошові зобов`язання боржника відповідно до Основного договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору поруки Боржник та Поручитель відповідають перед Позикодавцем солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Позикодавцем в тому ж обсязі, що і Боржник, що значає право Позикодавця вимагати виконання зобов`язань, визначених п. 3.1 цього Договору, в "основному обсязі, як від Боржника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Відповідно до п. 5.4. ст. 5 Договору поруки Поручитель зобов`язаний погасити заборгованість Боржника (виконати порушені Боржником зобов`язання за Основним договором) в розмірі та обсязі, визначених у вимозі про виконання зобов`язань, якщо інший строк (термін) не буде вказаний в самій вимозі про виконання зобов`язань. Сума заборгованості зазначена в вимозі про виконання зобов`язань підлягає сплаті на користь Позикодавця готівкою, або шляхом перерахування на поточний рахунок Позикодавця, вказаний в такій вимозі про виконання зобов`язань (залежно від того, який спосіб буде іазначений в цій вимозі про виконання зобов`язань). Зазначена сума заборгованості сплачується в гривні вважається сплаченою (а зобов`язання Поручителя щодо її сплати виконаними): у разі сплати в Тезготівковому порядку - з моменту зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Позикодавця, вказаний у вимозі про виконання зобов`язань.

Оскільки, ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язань за Договором позики у обумовлені строки, Позивач звернувся до Відповідача з вимогою погасити заборгованість Боржника. 25 серпня 2022 року Позивач поштою надіслав на адресу Відповідача вимогу про виконання зобов`язань, яку останній отримав 26 серпня 2022 року. Отже, Відповідач був зобов`язаний погасити заборгованість Боржника протягом 27 серпня 2022 року.

Станом на 19 вересня 2022 року Відповідач не виконав вимоги Позивача - грошові кошти не сплатив. Згідно п. 5.5 Договору поруки, укладеного між Позивачем та Відповідачем 26 листопада 2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Вепрейчук О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 3280 (надалі за текстом - «Договір поруки»), за несплату забезпечених цим Договором зобов`язань Боржника у строк, визначених п. 5.4 цього Договору, Поручитель сплачує на користь Позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої суми. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до практики Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц, заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить. Так. у разу отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що «у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов`язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку». За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Суд виходить із того, що письмова форма договору позики внаслідок її реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Оригінал договору позики надано суду позивачем, для огляду, що доводить невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Аналізуючи зібрані докази суд приходить до висновку про отримання відповідачем коштів згідно договору позики,які не повернуті встрок та підлягають стягненню разом з пенею. При таких обставинах позов підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати 12405,00 грн., підтверджені документально. Керуючись ст.ст.1046,1047,1048,1050 ЦК України, 12,13,77,79, 81,263,264,280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ»</a>, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ»</a> (ідентифікаційний код юридичної особи: 42694013) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 3 839 703,00 грн. - заборгованості за Договором позики, та 1 083 532, 63 грн. - пені. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ»</a> (ідентифікаційний код юридичної особи: 42694013) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) суму 12 405,00 грн - судового збору. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ»</a>: 01015, м. Київ, вул.. Старонаводницька,13, кв. 112, поштові реквізити 01015, м. Київ, вул.. Московська,46/2, оф.30 третя особа: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 Дата складання повного тексу рішення 29.05.2023 р Суддя Остапчук Т.В.