Постанова

від 01.06.2023 по справі 278/3372/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/3372/18 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І.В.

Категорія 43 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №278/3372/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскона-Південь» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Єва-Інфо» про захист ділової репутації юридичної особи внаслідок поширення про неї недостовірності інформації та про спростування недостовірної інформації

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскона-Південь» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ТОВ «Аскона-Південь» звернулося до суду із названим позовом та просило:

1. Визнати недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить ділову репутацію ТОВ «Аскона-Південь» інформацію, що опублікована у статті«Бездіяльність влади може призвести до кривавих сутичок у селі Довжик»та поширену відносно ТОВ «Аскона - Південь» 05.09.2018 року у газеті «20 хвилин», випуск № 34 (700) на сторінці 1 та 11 цього номеру.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 та Приватне підприємство «ЄВА-ІНФО» здійснити спростування поширеної інформації, що є недостовірною та порушує ділову репутацію ТОВ «Аскона-Південь»,шляхом:

- розміщення, не пізніше 30 (тридцяти) днів з дня набрання рішенням суду законної сили, на першій сторінці чергового випуску газети «20 хвилин» (м. Житомир), набраного тим же шрифтом, на тому ж місці шпальт, де містився заголовок статті «Бездіяльність влади може призвести до кривавих сутичок у селі Довжик» та повідомлення про статтю з посиланням на номер сторінки,тексту наступного змісту:

«СПРОСТУВАННЯ:

Інформації щодо ТОВ «АСКОНА-ПІВДЕНЬ», що містилася у статті «Бездіяльність влади може призвести до кривавих сутичок у селі Довжик», опублікованої в газеті «20 хвилин» № 34 (700) за 05.09.2018 року (с.11)»;

- розміщення, не пізніше 30 (тридцяти) днів з дня набрання рішенням суду законної сили, на 11 сторінці чергового випуску газети «20 хвилин» (м. Житомир), набраного тим же шрифтом, на тому ж місці шпальт, де містилася стаття «Бездіяльність влади може призвести до кривавих сутичок у селі Довжик» тексту наступного змісту:

«СПРОСТУВАННЯ:

Відомості, що містяться у статті«Бездіяльність влади може призвести до кривавих сутичок у селі Довжик»,опублікованої в газеті «20 хвилин» № 34 (700) за 05.09.2018 року на сторінці 11 номера (автор ОСОБА_1 ) про те, що ТОВ «Аскона-Південь»:

- здійснювало вирубку лісу для розширення виробництва, що призвело до забруднення навколишнього середовища та найближчих до заводу населених пунктів;

- у ході діяльності заводу відбувалося хімічне забруднення навколишнього середовища та найближчих до заводу населених пунктів; робота підприємства викликає запилення та виникнення підвищеного шуму;

- підприємство є учасником афер із земельними ділянками; його дії разом із владою є злочинними;

- підприємство надає хабарі поліції, прокуратурі та посадовцям, а також здійснює оплату тітушок;

- підприємство здійснює незаконне будівництво на території заводу -єтакими, що не відповідають дійсності (є недостовірними)».

3. Витрати пов`язані зі спростуванням відомостей покласти на Відповідачів.

4. Судовий збір стягнути з Відповідачів на користь Позивача.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 05 вересня 2018 року у друкованому засобі масової інформації - в газеті «20 хвилин випуск № 34 (700), на шпальтах одинадцятої сторінки було надруковано статтю під заголовком«Бездіяльність влади може призвести до кривавих сутичок у селі Довжик», автором якої є ОСОБА_1 . Анонс Статті під зазначеним заголовком було опубліковано на першій (титульній) сторінці випуску газети.

Відповідно до інформації, що міститься на останній сторінці номеру газети, її видавником є юридична особа - ПП «ЄВА-ІНФО».

Зміст зазначеної статті зводиться до вчинення, нібито, протиправних дій з боку ТОВ «Аскона-Південь» з приводу розміщення та діяльності власного заводу з виробництва будівельних матеріалів у с. Довжик Житомирського району Житомирської області.

ТОВ «Аскона-Південь» стверджувало, що опублікована стаття, щодо позивача, яка внаслідок дій відповідача розповсюджена великому за чисельністю колу осіб щодо їх підприємства є вкрай негативною, інформація що викладена в ній є перекрученою та спотвореною у повному обсязі, тобто є недостовірною; її поширення ганьбить ділову репутацію ТОВ «Аскона-Південь». Виходячи із наведеного, позивач просив, щоб вищезазначена інформація була спростована у такий же спосіб, яким була поширена.

Рішенням Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від20грудня 2022року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Аскона-Південь», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що під час розгляду справи судом, обставини, які вказані в позовній заяві, знайшли своє підтвердження. Натомість суд першої інстанції, встановивши обставини поширення інформації, дійшов помилкового висновку щодо достовірності поширеної відповідачами негативної інформації щодо ТОВ «Аскона-Південь» та трактував її як оціночні судження. При цьому оскаржуваним рішенням за всіх встановлених обставин щодо факту поширення, способу та осіб поширення інформації щодо позивача, суд переклав повністю весь тягар доказування на позивача; судом першої інстанції в порушення принципу змагальності сторін створено умови, за яких відповідач ОСОБА_1 повністю самоусунувся від спростування доводів позову чи доведення протилежного від зазначеного в позові, будь-яких доказів достовірності поширеної ним негативної інформації щодо ТОВ «Аскона-Південь» не надав; суд першої інстанції підмінив відповідача та самостійно і за власної ініціативи перебрав на себе функцію виправдання відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Аскона-Південь» адвокат Якименко М.М. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Приватне підприємство «ЄВА-ІНФО» до апеляційного суду не з`явилось, про дату час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не направляло.

Від ОСОБА_1 судові повістки про дату, час та місце розгляду справи повернулись з відміткою - «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до положень ст. 131 ЦПК України вважаються доставленими, а особа належним чином повідомленою.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 05 вересня 2018 року у друкованому засобі масової інформації - в газеті «20 хвилин випуск № 34 (700), на шпальтах одинадцятої сторінки було надруковано статтю під заголовком«Бездіяльність влади може призвести до кривавих сутичок у селі Довжик».

Анонс Статті під зазначеним заголовком було опубліковано на першій (титульній) сторінці випуску газети.

Автором Статті є громадянин ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації, що міститься на останній сторінці номеру газети, її видавником є юридична особа - ПП «ЄВА-ІНФО».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що за наведених у сукупності обставин, оскільки Позивачем не доведено наявності юридичного складу правопорушення, слід дійти висновку, що вимоги позивача про визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем ОСОБА_1 , приватним підприємством «Єва-Інфо» єнеобґрунтованими, оскільки дана інформація несе характер оціночних суджень, у зв`язку із чим у задоволенні позову у даній частині вимог слід відмовити. Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність у статті«Бездіяльність влади може призвести до кривавих сутичок у селі Довжик», висловів, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскона Південь», що містять недостовірну (неправдиву) інформацію, що шкодить діловій репутації Позивача, в той час як задоволення вимоги про спростування недостовірної інформації є похідною вимогою від визнання недостовірною інформації, а відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

За частиною першою статті 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіяхабо відображені в електронному вигляді.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України, з урахуванням положень частини першої статті 91 ЦК України, фізична та юридична особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року№ 12/1984/84/131 суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

У рішенні у справі «Ляшко проти України» від 10 серпня 2006 року № 21040/02 Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що поширена відповідачем інформація є оціночними судженнями ОСОБА_1 , а тому відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за їх висловлення.

Так, місцевим судом правильно визначено, що зі статті«Бездіяльність влади може призвести до кривавих сутичок у селі Довжик»,зокрема з аналізу мовних висловлювань у сукупності, вбачається, що означена інформація виражає ставлення автора статті до подій, які відбуваються з приводу ситуації із виробництва пінопласту та будівельних сумішей ТОВ «Аскона Південь».

Анонс до статті, що виділено жирним шрифтом після зазначення назви статті та автора, а саме - «деякі думки з приводи ситуації із заводом виробництва пінопласту та будівельних сумішей ТОВ «Аскона Південь» на в`їзді у АДРЕСА_1 » (а.с.13 т.1) свідчить саме про роздуми автора статті, які є оціночною думкою, а не стверджувальною інформацією, про що обгрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Вирішуючи спір,суд першоїінстанції встановив,що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.02.2017 за ТОВ «Аскона-Південь» зареєстровано право користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, що належать Товариству з додатковою відповідальністю «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування», а самекомплексом загальною площею 4322,5 кв. м.

Технічним паспортом на виробничий комплекс №12 вул. Нескорених село Довжик(інвентарна справа № 571)(а.с 71-73, т. 1)тавідомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 65-68, т.1), підтверджується, що наземельній ділянці лісового фонду було побудовано складові об`єкту нерухомого майнареєстраційний номер 48898218220 зокрема:вимощення І, вимощення II, огорожу 1, ворота 3, навісу Н.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення від 09 липня 2020 року № 6 в.о. директора Житомирської філії ТОВ «Аскона-Південь» ОСОБА_2 визнано винним внезаконній порубці лісу(ст. 65 КУпАП), а заподіяну шкоду лісовому господарству в розмірі 82583,48 грн. відшкодувало ТОВ «Аскона-Південь»(а.с. 74, т.1).

Виходячи із наведеного, місцевий суд обгрунтовано зазначив, що дані що містяться в статті, а саме «території не вистачало,тому навколо почали вирубувати ліс...», є достовірною інформацією.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що автор статті не давав власної оцінки забруднюючим факторам, а лише їх перераховує, а саме «після запуску лінії по виробництву пінопласту завод став більш інтенсивно працювати, і додалися фактори пилу, якогось хімічного забруднення ... шум вночі», що вказує на здійснення господарської діяльності товариством, та не заперечувалось останнім шляхом надання відповідних дозволів,а самеДозволу №18220832201-246 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, Протоколу №683-702 дослідження повітря населених місць від 05 вересня 2018року, Протоколу №48 проведення дослідження шумового навантаження та інфразвуку від 05 вересня 2018року.

Вислови «Дії підприємства, разом з владою є злочинними»; «- підприємство надає «хабарі поліції, прокуратурі та посадовцям», а також здійснює «оплату тітушок» фактично є оціночним судженням, оскільки розміщена відповідачем інформація не містить посилань для її ідентифікації із певною особою, відсутні достовірні відомості щодо порушення відповідних кримінальних проваджень по факту дачі хабаря конкретним працівниками поліції, прокуратури чи іншим посадовцям від ТОВ «Аскона-Південь», а тому не може бути як підтверджено так і спростовано відповідачем. До того ж зі змісту статті вбачається, що автор викладає свою думку щодо отримання хабарів посадовцями у формі роздумів в глобальному сенсі та у питальній формі, а не шляхом викладу фактичних конкретних обставин, що по суті є стилістичним засобом викладу думок автора.

Колегія суддів зазначає, що зміст статті зокрема грунтується на припущеннях та певних ідеях, про що зазначено і самим автором ОСОБА_3 , а не на ствердженні відповідних фактів, які ТОВ «Аскона-Південь» трактує як недостовірну інформацію. А свобода вираження поглядів, в свою чергу, захищена ч. 1 ст. 10 Конвенції і утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві. Причому, це стосується не лише тієї «інформації» чи «ідей», які «приємно» отримувати та які не є образливими, а також тих, які є шокуючими чи такими, що викликають занепокоєння, про що наголосив Європейський суд з прав людини у справі «Бодрожич та Вуїін проти Сербії» (Bodrohic and Vujic v. Serbia) від 23.06.2009 та на що обгрунтовано зіслався суд першої інстанції у своєму рішенні.

Таким чином, місцевий суд правильно зазначив у своєму рішенні, що наведені у вказаній вище статті цитати, можливо і некоректно сформульовані - із надмірним та часом недоречним використанням гіпербол та алегорій, однак їх неможливо визнати такими, що містять недостовірну інформацію, оскільки фактично дані цитати є переважно оціночними та базуються на інформації, яка знаходиться у відкритому доступі.

Крім того, в цілому відомості (дані), з приводу яких виник спір, не являють собою негативної та такої, що принижує репутацію позивача, інформації, а позивачем не доведено порушення його прав у зв`язку з поширенням оспорюваної інформації у вигляді негативного впливу такої інформації на його ділову репутацію, в тому числі через зниження його ділової активності у сфері його діяльності тощо.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що наведені у справі обставини вказують на те, що висловлювання ОСОБА_1 , автора статті, про які вказує ТОВ «Аскона Південь» у позовній заяві, не є недостовірною інформацією, а за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки відповідачащодо певних подій.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім наданим сторонами доказам, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, щопоширена відповідачем, оспорювана інформація є оціночним судженням, оскільки не міститьфактичних даних, тому не є предметом судового захисту, оскільки за своєю природою є думками, переконаннями, наданням критичної оцінки певних фактів і недоліків, які є висловлюванням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, та які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи позивача, що вказані висловлювання порушують його особисті немайнові права та суттєво впливають на ділову репутацію ТОВ «Аскона-Павдень», є безпідставними, оскільки вказані висловлювання не місять фактичних даних, а є критичними висловлюваннями по відношенню до ситуації, яка сталася, та є вираженням погляду відповідача на вказані події.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції переклав повністю весь тягар доказування на позивача; судом в порушення принципу змагальності сторін створено умови, за яких відповідач ОСОБА_1 повністю самоусунувся від спростування доводів позову чи доведення протилежного від зазначеного в позові, будь-яких доказів достовірності поширеної ним негативної інформації щодо ТОВ «Аскона-Південь» не надав є безпідставними з огляду на те, що автор статті відповідач ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому виклав свої заперечення проти позову, міркування і аргументи щодо заявлених позивачем вимог, надав докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються його заперечення ( а.с.60-77 т.1).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Апеляційний суд встановив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Зважаючи на те, що висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскона-Південь» залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.06.2023.

Головуючий Судді