Рішення

від 01.06.2023 по справі 490/455/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2-а/490/60/2023 Справа № 490/455/22

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року Центральним районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі Романової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови серії ВМ №00001233 від 17.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, третя особа - головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мурза Юлія Вікторівна,-

ВСТАНОВИВ:

18.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови серії ВМ №00001233 від 17.11.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1КУпАП та просив закрити провадження по адміністративній справі. Заяву мотивував тим, що відповідно до оскаржуваної постанови 16.11.2021 р. зафіксовано транспортний засіб MAN TGХ 26.480 днз. НОМЕР_1 , відповідальна особа ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5ПДР України: загальної маси ТЗ на 54,3 % (28.59 тон), навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 32,3% (9.207 тон) та на 26,8% (8.163 тон).

При цьому, позивач стверджує, що не є суб`єктом даного адміністративного правопорушення, так як він є власником вантажного автомобіля, а ТОВ «АМП ТРЕЙД» належним користувачем транспортного засобу, що Договором найму транспортного засобу Серія НОМЕР_2 від 05.11.2021 року.

Протоколом автоматизованого розподілу від 18.01.2022 року даний позов переданий на розгляд судді Черенковій Н.П., та отриманий останньою 24.01.2022 року (нарадча кімната 17.01.22-21.01.22 р.).

Ухвалою від 25.01.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 25.01.2022 року заяву про забезпечення позову, залишено без руху надано строк на усунення недоліків.

31.01.2022 року на адресу суду, на виконання вимог ухвал від 25.01.2022 року, від представника позивача адвоката Коренко Т.В. надійшла заява про усунення недоліків позову з доданим клопотанням про поновлення строків на оскарження постанови та заява про забезпечення позову в новій редакції.

Ухвалою Центрального районногосуду м.Миколаєва від 02.02.2022 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.02.2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі постанови серії ВМ №00001233 від 17.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, щодо стягнення штрафу з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), у виконавчому провадженні №68147523, до набрання законної сили рішення суду.

12.10.2022 року представником позивача - адвокатом Коренко Т.В. надано до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, а також надано письмові пояснення, в яких звертає увагу суду на те, що позивач не був перевізником у спірних правовідносинах, отже він не є суб`єктом відповідальності за перевищення вагових параметрів ТЗ.

Ухвалою суду від 20.10.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Судові засідання неодноразово відкладалися.

01.03.2023 року від представника відповідача Лобанової О., на електронну пошту суду, надійшов відзив на позовну заяву.

01.03.2023 року від представника позивача - адвоката Коренко Т.В. надійшло клопотання про відкладення слухання справ, в зв`язку з чим, судове засідання відкладено.

Сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 205 КАС України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.4 ст.229КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23лютого 2006року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України від 08 вересня 2005 року № 2862-VI «Про автомобільні дороги», Законом України від 30 червня 1993 року № 3553-ХІ1 «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР або Правила дорожнього руху України), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон Українивід 5квітня 2001року №2344-III«Про автомобільнийтранспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

У відповідності до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60Закону України«Про автомобільнийтранспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 33Закону України«Про автомобільнідороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зчастиною другою статті 29Закону України«Про дорожнійрух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно частини першої статті 29 Закон № 3353-ХІІ, до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Судом досліджено постанову серії ВМ № 00001233 від 17.11.2021 року, згідно якої позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме 16.11.2021 р. о 23 год. 37 хв. за адресою Н-14, км. 232+365 Миколаївська область відповідальною особою було допущено рух транспортного засобу MAN TGХ 26.480 днз. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5ПДР України: загальної маси ТЗ на 54.3% (28.59 тон), навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 32,3% (9.207 тон) та на 26,8% (8.163 тон), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Згідно п.22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, 3,75 м), за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Таким чином, чинними ПДР встановлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують хоча б один нормативно-ваговий параметр фактичної маси та/або навантаження на вісь. А відтак, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком №1174.

Відповідно до п.7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Пунктами 11-17 Порядку №1174 визначено, що автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно п.7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Таким чином Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Тобто законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає: здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567); фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623).

З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

Процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021р. №512.

Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Згідно п.2 Розділу ІІ Інструкції №512 уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичому режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Таким чином, враховуючи, що сформована системою в автоматичному режимі постанова виноситься без складання протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512, а також враховуючи, що ні Порядком №1174, а ні Інструкцією №512 не передбачено перед винесенням постанови складення будь-яких інших матеріалів (актів, довідок зважування тощо), можливість перевірити правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП виникає у уповноваженої на те особи, в тому числі суду, на підставі дослідження інформації від автоматичних пунктів, яка передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази (інформаційні картки ГВК) стосовно зафіксованої події адміністративного правопорушення, суд доходить висновку, що з них являється за можливе встановити метадані, перелік яких визначено пунктом 15 Порядку №1174.

Порушення, за які позивача спірною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM 10026, який відповідає вимогам встановленим чинним законодавством, на підтвердження чого до відзиву на позовну заяву надано копії сертифікатів перевірки типу, копії сертифікатів відповідності технічного засобу.

Процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, доступ до чого є абсолютно обмеженим, та вносити/ коригувати або змінювати зміст такої постанови - є неможливим.

Так, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами системи автоматичної фіксації зважування. Габаритно-ваговий контроль проводився у пункті автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, який розміщений на автомобільній дорозі Н-14, км.232+365. При цьому, посадовими особами Укртрансбезпеки використовувалось вимірювальне обладнання автоматичного пункту прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі типу ІТС «Автоматизована система зважування ТЗ в русі Q-FREE HI TRAC TMU4 (WIM)».

Відповідачем долучені до відзиву письмові докази, а саме, сертифікати перевірки типу приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, позначення типу №UA.TR.001 62-21 Rev.0 від 17.06.2021 року чинний до 16.06.2031 року; №UA.TR.001 90-21 Rev.0 від 02.09.2021 року чинний до 02.09.2031 сертифікати відповідності №UA.TR.001 22 156-21 від 05.10.2021 року, №UA.TR.001 35362-21, №UA.TR.001 35361-21 від 01.09.2021 року; експертний висновок; інформаційні карти ГВК; фото транспортного засобу МАN, д.н.з. НОМЕР_1 згідно яких прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу ІТС «Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WIM)», що розташований за адресою: Н-14, км.232+365 відповідає вимогам ДСТУ OIMLR 134-1:2010.

Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВМ № 00001233 від 17.11.2021 р., в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі.

За аткого, суд доходить висновку, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення.

Щодо доводів позивача, що відповідно до посвідченого нотаріально договору найму (оренди) транспортних засобів 05.11.2021 р. позивач передав ТОВ «АМП ТРЕЙД» у найм транспортний засіб MAN TGХ 26.480 днз. НОМЕР_1 , і перевезення вантажу здійснювалося саме вказаним товариством, як орендарем, а не власником транспортного засобу, то суд зазначає наступне.

За приписами ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Отже, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 р. №1197.

Так, згідно пунктів 3, 24 вказаного Порядку, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Оскільки до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не вносились відомості про зміну користувача автомобіля, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що у такому випадку адміністративну відповідальність повинна нести фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Стаття 14-3 КУпАП містить два взаємовиключні суб`єкти відповідальності. Сам по собі факт передачі транспортного засобу в оренду, без внесення відомостей про це до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, не звільняє власника від відповідальності незалежно від того, з чиєї вини невнесення відповідних відомостей до Реєстру мало місце.

Судом встановлено, що згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 05.11.2021 року, укладеного між позивачем та ТОВ «АМП ТРЕЙД», останній є користувачем транспортного засобу MAN TGХ 26.480 днз. НОМЕР_1 .

Договір укладено з дотриманням вимог ст. 799 ЦК України, тобто є нотаріального посвідченим.

В розділі 6 вказаного Договру «Права та обов`язки наймача», наймач зобов`язується у разі необхідності отримати в орагнах УДАІ МВС України тимчасові реєстраційні талони, здійснювати витарти , пов`язані з використанням транспортних засобів, втому числі зі сплатою податків та інших необхідіних платежів, згідно законодавства україни, відшкодовувати шкоду, завдану іншій особів в з`язку з використанням ТЗ.

З огляду на вказане, враховуючи, що транспортний засіб MAN TGХ 26.480 днз. НОМЕР_1 належить на праві власності саме позивачу, відтак вказана особа є належною особою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення згідно частини другою статті 132-1 КУпАП.

Посилання позивача на те, що станом на 05.11.2021 року користувачем цього транспортного засобу є ТОВ «АМП Трейд», суд відхиляє, оскільки на час вчинення адміністративного правопорушення інформація в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів про належного користувача внесена не була.

Також, згідно відкритих даних, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АМП ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 39876747, керівником організації , засновником та бенефіціарним власником є ОСОБА_2 . При цьому, у підприємства «АМП ТРЕЙД» зареєстровано 1 одиниць автотранспорту в користуванні, в той час як згідно лише одного вищевказаного договору найму в користування передано 26 одиниць вантажного транспорту.

Крім того, позивач мав можливість запропонувати директору або власнику ТОВ ««АМП Трейд» - ОСОБА_2 - для належного оформлення обліку орендованого ТЗ в ЄДРТЗ та отримати тимчасовий реєстраційний талон на період дії договору оренди автомобіля, або звернутися до відповідача із відповідними документами для звільнення його від адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALAv. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) міститься висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contrafactum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contrafactum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contrafactum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

В адміністративних правовідносинах також застосувується принцип добросовісності дій їх учасників.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; тощо.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Проте, в даному випадку, посилаючись на те, що належним суб`єктом даного адміністративного правопорушення, є не власник ТЗ, а інша особа - перевізник як належний користувач даного ТЗ, позивач не позбавлений права звернутися до власника Товариства-перевізника з регресною вимогою як наслідок невиконання умов цивільно-правового договору.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті відповідальної особи, зазначеної у статті 14-3 цього КУпАП, у даному випадку власника транспортного засобу ОСОБА_1 .

Варто звернути увагу, що позивач, стверджуючи, що не був учасником дорожнього руху на момент вчинення адміністративного правопорушення та не є суб`єктом адміністративного правопорушення, одночасно надає оцінку діям відповідача щодо фіксації вказаного порушення та обставинам його вчинення.

Враховуючи викладене у сукупності та наявні у справі докази суд доходить висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови серії ВМ №00001233 від 17.11.2021 р. за ч.2 ст.132-1 КУпАП, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В рішенні у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати свій обов`язок щодо обґрунтування та мотивування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. (справи Руїз Торіха проти Іспанії, №18390/91, 09.12.1994р. § 29; Проніна проти України, №63566/00, 18.07.2006р., §§ 23, 25).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що оскаржувана у цій справі постанова відповідає вимогам, визначеним ст. 283 КУпАП.

Відповідачем відповідно до частини другої статті 77КАС України доведено правомірність оскаржуваної у цій справі постанови.

За таких обставин, зазначені доводи позивача не можуть бути підставою для визнання протиправною та скасування постанови від 17.11.2021 року №ВМ 00001233.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті відповідальної особи, зазначеної у статті 14-3 цього КУпАП, у даному випадку власника транспортного засобу ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ст.286ч.2КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивачем надано клопотання про поновлення пропущеного 10-денного строку для звернення до суду з позовом про оскарження постанови, посилаючись на те, що дізнався про цю постанову 13.01.2021 року, коли було відкрите виконавче провадження на підставі оскаржуваної постанови, за допомогою мобільного додатку «Дія».

Оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом в межах 10-денного строку після отримання постанови державного виконавця, суд вбачає підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження вищевказаної постанови.

Відповідно до ст. 157 КАС України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до статті 139КАС України судові витрати покладаються на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.9,77,139,243-246,250, КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови ВМ № 00001233 від 17.11.2021 року.

Позов ОСОБА_1 до Державноїслужби Україниз безпекина транспортіпро визнаннянезаконною таскасування постановисерії ВМ№00001233від 17.11.2021року пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекина автомобільномутранспорті зафіксованев автоматичномурежимі,третя особа-головний державнийвиконавець Центральноговідділу державноївиконавчої службиу м.МиколаєвіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Мурза ЮліяВікторівна - залишити без задоволення.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2022 року, шляхом зупинення стягнення на підставі постанови серії ВМ №00001233 від 17.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, щодо стягнення штрафу з ОСОБА_1 у виконавчому проваджені №68147523 - діють до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 490/455/22.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Повний текст рішення виготовлено 01 червня 2023 року.

Суддя Черенкова Н.П.