Постанова

від 05.06.2023 по справі 916/2535/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2535/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН"

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023, прийняте суддею Бездолею Ю.С., м. Одеса, повний текст складено 27.02.2023,

у справі №916/2535/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник А85"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН"

про стягнення 153079,88 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник А85" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 153079,88 грн, з яких: 112500 грн основного боргу, 25681,94 грн інфляційних втрат, 11401,36 грн пені та 3496,58 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди спеціалізованої техніки №31/08-1 від 31.08.2021.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.10.2022 відкрито провадження у справі №916/2535/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/2535/22 (суддя Бездоля Ю.С.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник А85" 112500 грн основного боргу, 25681,94 грн інфляційних втрат, 11401,36 грн пені, 3496,58 грн 3% річних та 2481 грн судового збору.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН" прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди спеціалізованої техніки №31/08-1 від 31.08.2021, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/2535/22 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що останній не отримував від позивача ні рахунки для оплати виконаних робіт за договором оренди спеціалізованої техніки №31/08-1 від 31.08.2021, ні акт звіряння взаєморозрахунків за вказаним договором. Крім того, апелянт стверджує про те, що відповідно до узгоджених сторонами умов договору оренди спеціалізованої техніки №31/08-1 від 31.08.2021 спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів, між тим позивачем не надано доказів на підтвердження його звернення до відповідача стосовно досудового урегулювання даного спору. Скаржник також зазначає про те, що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій є завеликою, проте місцевий господарський суд під час ухвалення оскаржуваного рішення безпідставно залишив дану обставину поза увагою та, як наслідок, не зменшив розмір цих санкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 26.05.2023 (вх.№704/23/Д3 від 29.05.2023) Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник А85" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/2535/22 без змін. Зокрема, позивач посилається на те, що згідно з умовами договору оренди спеціалізованої техніки №31/08-1 від 31.08.2021 остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківський днів з моменту отримання відповідачем акту надання послуг, у зв`язку з чим доводи скаржника щодо ненастання моменту оплати внаслідок неотримання відповідних рахунків є безпідставними. Позивач також зауважує на тому, що чинним законодавством не передбачено обов`язкове досудове врегулювання спору у цій справі, а також на недоведеності відповідачем наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2481 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (153079,88 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 11.05.2023 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник А85" ("Виконавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН" ("Замовник") укладено договір оренди спеціалізованої техніки №31/08-1 (далі договір №31/08-1 від 31.08.2021), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець надає Замовнику послуги по виконанню на об`єктах Замовника будівельних робіт із використанням спеціалізованої техніки, яка належить Виконавцю на праві власності або орендується.

В силу пунктів 2.3, 2.4 договору №31/08-1 від 31.08.2021 по закінченню робіт, в яких були надані послуги техніки, сторонами складається акт надання послуг (виконаних робіт). Акт приймання виконаних робіт складається Виконавцем та надсилається або передається Замовнику в 2 (двох) примірниках. Замовник зобов`язаний підписати один примірник акту приймання виконаних робіт або надати письмові зауваження до нього протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту відправлення Замовнику акту приймання виконаних робіт. У разі ненадходження Виконавцю від Замовника підписаного Замовником та скріпленого печаткою Замовника одного примірника акту приймання виконаних робіт або письмових зауважень до нього протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту відправлення Замовнику акту приймання виконаних робіт, роботи вважаються виконаними належним чином, в установлений строк і прийнятими Замовником в обсязі та на умовах, вказаних в акті приймання виконаних робіт.

Згідно з пунктами 3.1-3.4, 3.6 договору №31/08-1 від 31.08.2021 вартість послуг Виконавця за цим договором вказується в рахунках та актах надання послуг (виконаних робіт). Сума договору складається із суми вартості актів надання послуг протягом дії цього договору. Авансовий платіж за 3 (три) робочих зміни Замовник сплачує на розрахунковий рахунок Виконавця у розмірі 100% не пізніше ніж за добу до початку роботи. Далі вартість робіт Замовник сплачує на розрахунковий рахунок Виконавця по факту виконаних робіт кожні 3 (три) дні, але не пізніше, ніж через три робочих банківських дні після виконання роботи. Авансовий платіж складає 100% суми договору. Датою здійснення оплати є дата надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. За попередньою домовленістю щодо часткової передоплати послуг остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання Замовником акту надання послуг. Усі розрахунки здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 договору №31/08-1 від 31.08.2021 передбачено, що Виконавець за цим договором зобов`язується передати Замовнику результат роботи (послуги), зафіксований актом виконаних робіт (наданих послуг).

Замовник зобов`язаний у встановлені терміни згідно з пунктами 3.3, 3.4 даного договору своєчасно здійснювати платежі за надані послуги (підпункт 5.2.2 пункту 5.2 договору №31/08-1 від 31.08.2021).

У пунктах 6.1, 6.3, 6.4 договору №31/08-1 від 31.08.2021 узгоджено, що у разі порушення зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. Замовник у випадку прострочення зі сплати платежів сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової стави НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення. Майнова відповідальність сторін регулюється даним договором та чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 9.1 договору №31/08-1 від 31.08.2021 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання договору №31/08-1 від 31.08.2021 позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 139600 грн, що підтверджується актами надання послуг, які підписані керівниками підприємств без зауважень та скріплені печатками сторін, а саме: актами надання послуг №100 від 22.09.2021 на суму 37600 грн, №102 від 23.09.2021 на суму 12000 грн, №103 від 24.09.2021 на суму 3000 грн, №104 від 27.09.2021 на суму 22500 грн, №110 від 01.10.2021 на суму 36000 грн та №111 від 05.10.2021 на суму 28500 грн.

У матеріалах справи також містяться копії низки виставлених відповідачу рахунків на оплату за договором №31/08-1 від 31.08.2021 (зокрема, №100 від 03.09.2021 на суму 36000 грн, №102 від 06.09.2021 на суму 37600 грн, №109 від 14.09.2021 на суму 12000 грн, №111 від 15.09.2021 на суму 3000 грн, №112 від 15.09.2021 на суму 22500 грн та №118 від 27.09.2021 на суму 28500 грн).

За надані на підставі договору №31/08-1 від 31.08.2021 послуги відповідач розрахувався частково на суму 27100 грн, про що свідчать копії платіжних доручень №1292 від 06.09.2021 на суму 1600 грн (в графі "Призначення платежу" вказано, що ці кошти перераховуються по рахунку №102 від 06.09.2021) та №1971 від 30.12.2021 на суму 25500 грн (в графі "Призначення платежу" зазначено про перерахування даної суми коштів по рахунку №112 від 15.09.2021).

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 112500 грн основної заборгованості, а також 3496,58 грн 3% річних, 25681,94 грн інфляційних втрат та 11401,36 грн пені, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН" прийнятих на себе зобов`язань за договором №31/08-1 від 31.08.2021.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №31/08-1 від 31.08.2021 зобов`язань в частині сплати вартості наданих послуг, а відтак із правомірності заявлених позовних вимог про стягнення основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Отже, договір №31/08-1 від 31.08.2021 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Як зазначалося вище, на виконання договору №31/08-1 від 31.08.2021 сторонами без зауважень було підписано та скріплено печатками низку актів надання послуг на загальну суму 139600 грн, що в силу приписів чинного законодавства України та узгоджених сторонами умов вищенаведеного договору свідчить про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН" відповідного обов`язку з оплати даних послуг, між тим відповідач розрахувався за вказані послуги частково, а саме: на суму 27100 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, враховуючи викладені вище норми права та узгоджені сторонами умови договору №31/08-1 від 31.08.2021, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів проведення повної оплати вартості послуг, наданих відповідачу на підставі вказаного договору, що зумовлює наявність у останнього відповідного боргу, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник А85" основної заборгованості за цим договором у сумі 112500 грн (139600 грн - 27100 грн = 112500 грн).

Доводи апелянта про неотримання ним виставлених позивачем рахунків на оплату колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, за умовами договору №31/08-1 від 31.08.2021 остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання Замовником акту надання послуг, у зв`язку з чим момент проведення відповідних розрахунків поставлено в залежність від отримання відповідачем первинних документів актів надання послуг, а не відповідних рахунків на оплату; по-друге, згідно з умовами зазначеного договору оплата за ним здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, який зазначений у даному договорі, відтак, навіть якщо допустити факт неотримання відповідачем рахунків, останній не мав будь-яких перешкод для сплати вартості отриманих ним послуг шляхом перерахування грошових коштів (вартість послуг була відома Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН", адже була зазначена у підписаних відповідачем без зауважень та скріплених печаткою актах надання послуг) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник А85", який зазначений безпосередньо в договорі.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.05.2019 у справі №910/13527/17, відповідно до якої за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати, при цьому ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відтак наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов`язку з оплати вартості наданих йому послуг (прийнятих ним робіт), тобто виставлення позивачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, у той час як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Водночас апеляційний господарський суд також зауважує, що неотримання, за твердженням відповідача, рахунків на оплату за договором №31/08-1 від 31.08.2021 не завадило останньому частково оплатити вартість послуг, наданих позивачем на підставі дного договору, про що свідчать відповідні платіжні доручення, в графі "Призначення платежу" яких зазначено реквізити (номер та дату) виставлених позивачем рахунків на оплату.

Твердження скаржника про неотримання ним акту звіряння взаєморозрахунків за договором №31/08-1 від 31.08.2021 також відхиляються апеляційним господарським судом, адже відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, у тому числі надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Крім того, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що невиконання грошового зобов`язання правильно кваліфіковане місцевим господарським судом як його порушення у розумінні Цивільного кодексу України, а самого відповідача визначено таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

Пунктом 6.3 договору №31/08-1 від 31.08.2021 передбачено, що Замовник у випадку прострочення платежів сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової стави НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення.

За умовами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу частин першої, другої та четвертої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суб`єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегією суддів також враховується, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.

У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд, перевіривши виконаний позивачем розрахунок компенсаційних та штрафних санкцій, зазначає, що останнім у зв`язку з несвоєчасним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН зобов`язань за договором №31/08-1 від 31.08.2021 правомірно нараховано відповідачу 11401,36 грн пені (за актом надання послуг №100 від 22.09.2021 за період з 28.09.2021 по 27.03.2022; за актом надання послуг №102 від 23.09.2021 за період з 29.09.2021 по 28.03.2022; за актом надання послуг №103 від 24.09.2021 за період з 30.09.2021 по 29.12.2021; за актом надання послуг №104 від 27.09.2021 за період з 01.10.2021 по 29.12.2021; за актом надання послуг №110 від 01.10.2021 за період з 07.10.2021 по 06.04.2022 та за актом надання послуг №111 від 05.10.2021 за період з 11.10.2021 по 10.04.2022), 25681,94 грн інфляційних втрат (за актом надання послуг №100 від 22.09.2021 за період з вересня місяця 2021 року по вересень місяць 2022 року; за актом надання послуг №102 від 23.09.2021 за період з вересня місяця 2021 року по вересень місяць 2022 року; за актом надання послуг №103 від 24.09.2021 за період з вересня місяця 2021 року по грудень місяць 2021 року; за актом надання послуг №104 від 27.09.2021 за період з жовтня місяця 2021 року по грудень місяць 2021 року; за актом надання послуг №110 від 01.10.2021 за період з жовтня місяця 2021 року по вересень місяць 2022 року; за актом надання послуг №111 від 05.10.2021 за період з жовтня місяця 2021 року по вересень місяць 2022 року), а також 3496,58 грн 3% річних (за актом надання послуг №100 від 22.09.2021 за період з 28.09.2021 по 26.09.2022; за актом надання послуг №102 від 23.09.2021 за період з 29.09.2021 по 26.09.2022; за актом надання послуг №103 від 24.09.2021 за період з 30.09.2021 по 29.12.2021; за актом надання послуг №104 від 27.09.2021 за період з 01.10.2021 по 29.12.2021; за актом надання послуг №110 від 01.10.2021 за період з 07.10.2021 по 26.09.2022 та за актом надання послуг №111 від 05.10.2021 за період з 11.10.2021 по 26.09.2022).

Колегія суддів наголошує на тому, що жодних доводів стосовно неправильності проведеного позивачем розрахунку штрафних та компенсаційних нарахувань апеляційна скарга не містить.

Водночас скаржник посилається на те, що під час розгляду позовних вимог про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань суд першої інстанції безпідставно не зменшив розмір останніх, проте вказані твердження апелянта апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки та компенсаційних нарахувань є правом суду, а не його обов`язком, тому за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення нарахованих відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат; по-друге, у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження існування поважних причин та, як наслідок, наявності правових підстав для такого зменшення, тим більше, що нараховані позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних втрат не є надмірно великими порівняно з розміром основної заборгованості.

Доводи апелянта про запровадження в Україні воєнного стану жодним чином не свідчать про наявність підстав для зменшення штрафних та компенсаційних нарахувань, адже заборгованість за договором №31/08-1 від 31.08.2021 виникла до введення на території держави воєнного стану, при цьому скаржником взагалі не конкретизоване як сам по собі факт існування воєнного стану зумовлює необхідність зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову.

Щодо доводів апелянта про недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник А85" порядку досудового врегулювання спору суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Досудове врегулювання господарських спорів це дії, спрямовані на вирішення спорів між учасниками господарських відносин із приводу порушених майнових прав і законних інтересів, що застосовується до судової процедури.

Саме така права позиція Верховного Суду викладена в постанові від 13.12.2019 у справі №908/2405/18.

Вказаний добровільний порядок врегулювання спору реалізується у формі претензійного провадження, в яке суд не втручається, оскільки останнє не є стадією господарського процесу. Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору, при цьому обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Отже, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

За таких обставин, з огляду на те, що стосовно правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі та є спірними, чинним законодавством України не встановлений обов`язковий порядок досудового врегулювання спору, апеляційний господарський суд зазначає, що позивач має право на звернення до суду з позовом незалежно від вжиття або невжиття ним заходів досудового врегулювання спору, чим спростовуються твердження апелянта про передчасність судового розгляду цієї справи.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/2535/22 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "БАСТІОН".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.06.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук