Рішення

від 24.05.2023 по справі 902/377/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2023 р. Cправа № 902/377/23

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників сторін:

позивача Чорна О.М., ордер серії АВ №1068616 від 21.03.2023;

відповідача не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (вул. Шевченка, 1, с. Козлівка, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23514)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Джи Трейд" (вул. Т. Шевченка, буд. 28, офіс 211, м. Чернівці, 58001)

про стягнення 7 433 103,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Джи Трейд" про стягнення 7 433 103,40 грн заборгованості, з яких: 5 082 864,00 грн - основного боргу та 2 350 239,40 грн - інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки №159/ВТ від 07.04.2020, в частині повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 17.03.2023 відкрито провадження у справі №902/377/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.04.2023 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 10.04.2023 відкладено підготовче засідання на 01.05.2023, з підстав викладених у відповідній ухвалі. Крім того, для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, судом розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд зазначеної справи, у якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Джи Трейд".

На визначену судом дату (01.05.2023) у судове засідання з`явилася представник позивача, яка не заперечила щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 01.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/377/23 для судового розгляду по суті на 24 травня 2023 р.

В судове засідання 24.05.2023 з`явився представник позивача, відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Т. Шевченка, буд. 28, офіс 211, м. Чернівці, 58001. Конверти з ухвалами повернуто до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Крім того, для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, судом розміщувались оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд зазначеної справи, в якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Джи Трейд".

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з покладенням на відповідача судових витрат, а саме: витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.05.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07 квітня 2020 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (позивач, в договорі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Джи Трейд" (відповідач, в договорі Покупець) було укладено Договір поставки № 159/ВТ (далі Договір), відповідно до п 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити пшеницю 2,3,4 кл. (Код 1001 УКД ЗЕД), Українського походження, врожаю 2019 року, в подальшому іменовану «Товар», на умовах EXW «Франко-Елеватор» ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД», вул. Українська, 1А, с. Пеньківка, Шаргородського району, Вінницької обл., (ст. Ярошенка)(далі - «Зерновий склад») згідно Інкотермс у редакції 2010 р.

Загальна кількість Товару, що підлягає поставці, за вагою нетто повинна складати 2 000,00 тонн +/- 5% в опції Покупця. Вказана кількість може бути змінена за взаємною згодою сторін, оформленою Додатковою Угодою до цього Договору. Товар постачається Постачальником за вагою, підлягаючої до видачі, зазначеній в складській квитанції зернового складу. Остаточна кількість Товару визначається в складських квитанціях зернового складу (п. 2.1, п. 2.2. та п. 2.6. Договору).

Ціна за одиницю Товару, який постачається згідно з цим Договором, включаючи ПДВ, становить 6 300,00 за одну метричну тонну. Загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором, включаючи ПДВ, становить 12 600 000,00 грн +/- 5% (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).

Постачальник зобов`язується поставити і переоформити Товар на ім`я Покупця на Зерновому складі згідно умов даного Договору в строк не пізніше 18.04.2020 року включно, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар. Поставка товару Постачальником підтверджується наступними документами: Рахунок Постачальника на кількість Товару, що постачається; Видаткова (видаткові) накладна (накладні) на кількість товару, що постачається за даним Договором; Податкова накладна, оформлена відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України; Квитанція №1 про внесення податкової накладної в Єдиний реєстр податкових накладних відповідно до п. 11 підрозділу 2, розділу ХХ Податкового кодексу України; Складська квитанція (п. 4.1. та п. 4.2. Договору).

Передача Товару Покупцеві за кількістю та якістю відбувається на зерновому складі, право власності на Товар у Покупця виникає з моменту його передачі Постачальником, що підтверджується передачею Покупцеві оригіналів належним чином складених складських документів (складських квитанцій) на Товар в повному обсязі, виписаних на ім`я Покупця Зерновим складом. Постачальник приймає на себе всі витрати по прийманню, доробці та зберіганню Товару до дати виписки складських документів на ім`я Покупця (п. 4.4. та п. 4.5. Договору).

Покупець здійснює оплату 80% вартості Товару прямими банківськими платежами на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3(трьох) банківських днів з дня отримання від Постачальника наступних документів: оригіналу рахунку-фактури, із зазначенням кількості Товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; оригіналу видаткової накладної, виписаної у відповідності до діючого законодавства України; складської квитанції; документу, що підтверджує якість Товару згідно п.п. 2.3.-2.5. цього Договору, а також завірених копій документів, вказаних у п. 8.4.(п. 5.1. Договору).

Оплата решти вартості Товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, протягом 3-х банківських днів від дати реєстрації податкової накладної складеної та зареєстрованої Постачальником в ЄРПН, відповідно до вимог ст. 187 та ст. 201 Податкового кодексу України (п. 5.2. Договору).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін і діє до виконання кожною із сторін прийнятих на себе зобов`язань за даним Договором. Всі доповнення та Додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами, зміни і доповнення до цього Договору здійснюються тільки в письмовій формі і набирають сили лише після їх підписання обома сторонами. Документи, відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права і зобов`язання для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів та не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені (п. 8.1. та п. 8.2. Договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, визначений в договорі товар, був переданий позивачем на відповідальне зберігання, згідно договору складського зберігання №3 від 27 червня 2019 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Вектор Ойл Трейд».

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу обумовлений товар на суму 12 582 864, 00 грн. що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: № 28 від 07 квітня 2020 року на суму 11 494 854, 00 гри. та № 31 від 10 квітня 2020 року на суму 1 088 010, 00 грн.

Окрім того, виконання Постачальником умов Договору щодо поставки вказаного товару також підтверджується наступними документами: реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, листами позивача до заступника генерального директора ТОВ «Вектор Ойл Трейд» про переоформлення пшениці на відповідача, рахунком фактурою №1/04 від 07 квітня 2020 року.

Вказані господарські операції щодо поставки товару відображено позивачем в наступних податкових накладних:№2 від 07 квітня 2020 року (квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 28 квітня 2020 року), №3 від 10 квітня 2020 року (квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 24 квітня 2020 року).

В свою чергу Відповідач оплатив вказаний товар частково на суму 7 500 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за отриманий товар у розмірі 5 082 864 грн. При цьому вказаний розмір заборгованості зазначено сторонами в обопільно підписаному та скріпленому печатками сторін Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2020 по 17.05.2020.

Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7 433 103,40 грн, з яких: 5 082 864,00 грн - основного боргу та 2 350 239,40 грн - інфляційних витрат.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №159/ВТ від 07.04.2020р. у визначені Договором строки, не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Джи Трейд" основної заборгованості у розмірі 5 082 864,00 грн. є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 2 350 239,40 грн - інфляційних витрат за період з 13.05.2020 по 13.03.2023.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір інфляційних витрат за період з 13.05.2020 по 13.03.2023, обрахований судом в межах вказаного позивачем періоду, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 350 239,40 грн -інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначалось вище відповідач відзиву на позовну заяву чи будь яких заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві позивачем зазначено про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги до суду від відповідача не надходило.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Крім того, слід вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача 100 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, дані витрати підтверджуються Договором про надання правничої допомоги та представництва №28-1-02/23 від 28.02.2023, Додатковою угодою №1 від 09.03.2023 до договору про надання правничої допомоги та представництва №28-1-02/23 від 28.02.2023, Актом прийому-передачі послуг №1 від 13.03.2023 на суму 100 000,00 грн, де зазначено перелік процесуальних та правових заходів, розрахунок необхідного часу для їх здійснення та вартість кожної з наданих послуг, Ордер серія АВ №1068616 від 21.03.2023 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН №000778 від 29.03.2021.

Згідно з п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги та представництва №28-1-02/23 від 28.02.2023 (далі Договір), клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнту послуги з надання правової інформації, консультацій з правових питань, складання процесуальних документів та представництво інтересів Клієнта в судах всіх інстанції та юрисдикцій, підприємствах установах, організаціях усіх форм власності, правоохоронних органах, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх у розмірі та порядку визначених цим Договором.

На підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту правничої допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт прийому-передачі послуг (п. 1.2. Договору).

Вартість послуг по кожній конкретній справі узгоджується додатковою угодою. Надання послуг за даним Договором підтверджується актом прийому-передачі послуг (надалі «Акт»), який є невід`ємною частиною даного договору, складається сторонами по факту виконаних робіт (п. 4.1. та п. 4.2. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1 цього Договору, та діє до виконання своїх зобов`язань сторонами. Зміни до цього Договору набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України (п. 6.1.-6.3. Договору).

Як вбачається з Додаткової угоди №1 від 09.03.2023 до договору про надання правничої допомоги та представництва №28-1-02/23 від 28.02.2023, сторонами визначено наступне: Вартість послуг пов`язаних з розглядом справи за позовом СТОВ «Хлібороб» до ТОВ «Ві Джі Трейд» про стягнення боргу за договором поставки та інфляційних втрат, складає 4 000 гривень за одну годину роботи адвоката (п. 1.1.). Сторони погодили наступне: За послуги, надані Виконавцем , Замовник сплачує грошові кошти в безготівковому або готівковому порядку протягом 5-ти днів з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у справі за позовом СТОВ «Хлібороб» до ТОВ «Ві Джі Трейд» про стягнення боргу за договором поставки та інфляційних втрат (п. 2.2.). Сторони погодили, що у разі особистої участі Виконавця в судових процесах в Господарському суді Вінницької області по справі за позовом СТОВ «Хлібороб» до ТОВ «Ві Джі Трейд» про стягнення боргу за договором поставки та інфляційних втрат, вартість послуг Виконавця за участь в одному судовому засіданні складає 3 000 гривень, які Замовник сплачує Виконавцю в безготівковому або готівковому порядку протягом 5-ти днів з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у справі за позовом СТОВ «Хлібороб» до ТОВ «Ві Джі Трейд» про стягнення боргу за договором поставки та інфляційних втрат (п. 1.2.). Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору (п. 1.3.). В іншому випадку, що прямо не передбачено даною додатковою угодою, Сторони керуються Договором та чинним законодавством України (п. 1.4.).

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтримано представником позивача в судовому засіданні, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу складає 100 000,00 грн.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Водночас дослідивши надані позивачем докази суд вважає за необхідне відзначити, що акт прийому - передачі послуг містить наступний перелік послуг в загальному розмірі 100 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу які включали в себе:

16 000,00 грн - Зустріч, попередня консультація з правових питань, роз`яснення прав передбачених господарським та цивільним законодавством України щодо захисту прав замовника пов`язаних з невиконанням ТОВ «Ві Джи Трейд» умов договору поставки - 4 години по 4000 грн. /година;

8 000,00 грн - Роз`яснення та надання замовнику переліку необхідних документів необхідних для звернення до суду 2 години по 4000 грн./година;

16 000,00 грн - Опрацювання законодавчої бази та судової практики, яка регулює правовідносини поставки - 4 години по 4000 грн./година;

12 000,00 грн - Вивчення документів наданих клієнтом, формування позиції у справі - 3години по 4000 грн./година;

16 000,00 грн - Підрахунок індексу інфляції 2020-2023 рік, здійснення розрахунку інфляційних втрат 4 години по 4000 грн/година;

32 000,00 грн - підготовка, виготовлення ксерокопій для учасників справи та подання до Господарського суду Вінницької обласні позовної заяви до ТОВ «Ві Джі Трейд» про стягнення боргу за договором поставки та інфляційних втрат - 8 годин по 4 000 грн./година.

Як вбачається з даного переліку, послуги «Опрацювання законодавчої бази та судової практики, яка регулює правовідносини поставки» та «підготовка, виготовлення ксерокопій для учасників справи та подання до Господарського суду Вінницької обласні позовної заяви до ТОВ «Ві Джі Трейд» про стягнення боргу за договором поставки та інфляційних втрат» включає в себе як «Роз`яснення та надання замовнику переліку необхідних документів необхідних для звернення до суду», «Опрацювання законодавчої бази та судової практики, яка регулює правовідносини поставки» та «Вивчення документів наданих клієнтом, формування позиції у справі», тому на переконання суду, послуги щодо ознайомлення з матеріалами та консультування клієнта охоплюються процесом складання позовної заяви як окремим видом послуг з надання правової допомоги.

Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак виокремлення процесу надання консультації та юридичний аналіз документів від безпосередньої правової допомоги у формі складання позову суд вважає протиправним та вчинено на шкоду іншій стороні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що п. 4 та п. 6 Акту №1 прийому-передачі послуг включає в себе п. 1, п. 2 та п. 3 даного Акту, а тому правомірним та обґрунтованим є вартість наданих послуг по цих пунктах в розмірі 44 000,00 грн.

Також, суд вважає правомірними та обґрунтованими суму послуг по п. 5 Акту №1 прийому-передачі послуг в розмірі 16 000,00 грн. (Підрахунок індексу інфляції 2020-2023 рік, здійснення розрахунку інфляційних втрат).

Таким чином суд не вбачає підстав для покладення на відповідача таких послуг, що відображені в пунктах 1, 2 та 3 даного Акту №1 прийому-передачі послуг в розмірі 40 000,00 грн з огляду на їх необґрунтованість, а тому вказані витрати покладаються на позивача.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є не цілком обґрунтованим.

Згідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту та складення позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг, суд робить висновок про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 60 000,00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розрахунку 15 годин витраченого часу представником з урахуванням перебування у трьох судових засіданнях (сумарною тривалістю 1 година).

Таким чином суд частково покладає на відповідача понесені позивачем судові витрати відповідно до встановлених судом обставин на підставі частини 5 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 231-233, 238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Джи Трейд" (вул. Т. Шевченка, буд. 28, офіс 211, м. Чернівці, 58001, код ЄДРПОУ 41390714) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (вул. Шевченка, 1, с. Козлівка, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23514, код ЄДРПОУ 03728162) 5 082 864,00 грн - основного боргу, 2 350 239,40 грн - інфляційних витрат, 111 496,56 грн. витрат на сплату судового збору та 60 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. залишити за позивачем.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом та на відому суду адресу електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 05 червня 2023 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Т. Шевченка, буд. 28, офіс 211, м. Чернівці, 58001)