Рішення

від 05.06.2023 по справі 905/804/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2023 Справа №905/804/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл»

про стягнення 382 562,72 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» про стягнення попередньої оплати у розмірі 302900,02 грн, пені у розмірі 64517,70 грн та штрафу у розмірі 15145,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №10-12/4Сб від 10.12.2021 в частині поставки товару, за який позивач здійснив 100% попередньої оплати. Оскільки товар не був поставлений в обумовлені строки, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Крім того, у зв`язку з простроченням поставки товару та неповерненням попередньої оплати позивач додатково нарахував та вимагає стягнення з відповідача пені та штрафу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву залишено без руху. Вказаною ухвалою судом встановлено необхідність усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем уточнення ціни позову (з урахуванням уточнення заявленої до стягнення суми пені).

07.11.2022 до суду від позивача надійшла позовна заява (уточнена), в якій останній просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 302900,02 грн, пеню у розмірі 64517,70 грн та штраф у розмірі 15145,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.11.2022 прийнято позовну заяву з урахуванням уточнень до розгляду та відкрито провадження у справі №905/804/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

21.12.2022 на поштову адресу Господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, оскільки позивачем не була надана усна чи письмова заявка на поставку товару. Крім того, відповідач наголошує на настанні форс-мажорних обставин (а саме військової агресії Російської Федерації проти України), які підтверджуються листом Торгово-промислової Палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, а також на тому, що виробничі потужності підприємства знаходяться під окупаційним контролем. Тому, враховуючи умови договору, відповідач звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання. Також відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву на позов, оскільки через неправильно зазначену позивачем юридичну адресу відповідача, останній не зміг протягом встановленого строку його підготувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

З метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, для з`ясування усіх обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі та обставини, що не дали змогу відповідачу в межах встановленого судом строку скористатись своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та поновлення строку для подання відзиву на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач можливістю подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» (покупець, позивач) підписано Договір поставки №10-12/4Сб, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити такий товар.

Відомості про товар, у тому числі найменування/асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, загальна ціна, продукція, що поставляється, визначається Специфікацією (додаток №1 до Договору), яка підписується сторонами і з моменту її узгодження сторонами стає невід`ємною частиною, та містить інформацію щодо кодів УКТ ЗЕД товару (п. 1.2. Договору).

Загальна вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до цього Договору, визначається шляхом складення вартості товару відповідно до всіх специфікацій, згідно з якими здійснювалася поставка товару протягом строку дії даного Договору (п. 2.1. Договору).

Ціна на товар, що постачається, вказується в специфікаціях на кожну партію товару (п. 2.2. Договору).

Поставка товару проводиться партіями на підставі заявок покупця (письмових або усних) у довільній формі, у яких зазначаються асортимент, кількість, якість та технічні характеристики (п. 3.1. Договору).

На підставі отриманої заявки на поставку товару в день її отримання постачальником складається специфікація із зазначенням асортименту, кількості, ціни за одиницю товару, загальної вартості партії товару. Зазначена специфікація в день її складання надсилається покупцю за допомогою факсимільного зв`язку або засобами електронної пошти для погодження. У разі погодження покупцем асортименту, кількості, вартості товару зазначених у відповідній специфікації, він зобов`язаний повідомити про це постачальника не пізніше наступного робочого дня за днем отримання специфікації на партію товару, шляхом надіслання підписаної зі своєї сторони специфікації на партію товару за допомогою факсимільного зв`язку або засобами електронної пошти (п. 3.2. Договору).

Постачальник приймає на себе зобов`язання здійснити поставку товару протягом строку, погодженого сторонами в специфікаціях на кожну партію товару. Постачальник має право на дострокову поставку товару (п. 3.3 Договору).

Умови поставки товару EXW: смт. Миронівський, Бахмутський р-н, Донецька обл. (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції «Інкотермс-2020»), якщо інші умови поставки не передбачені сторонами у специфікаціях (п. 3.4. Договору).

Оплата за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника оплати за партію товару на підставі відповідного рахунку-фактури на умовах, визначених у специфікаціях (п. 5.1. Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання будь-якою із сторін прийнятих на себе за цим договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому числі відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції. Сторони дійшли згоди, що збитки (витрати), понесені на виконання даного Договору, стягуються з винної сторони в повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 7 цього Договору (п. 7.1. Договору).

Для цілей цього Договору «Обставини непереборної сили» означають будь-які обставини, котрі діють на одну зі сторін та які не можуть бути зупинені чи подолані цією стороною, не дивлячись на зусилля такої сторони. Такі обставини включають, зокрема: війну, тероризм, повстання, блискавки, пожежі, вибухи, бурі, паводки, інші стихійні лиха та природні катаклізми, страйки, інші трудові конфлікти або прийняття загальнодержавним або місцевими органами влади рішень, які роблять неможливим виконання сторонами умов Договору (п. 8.1. Договору).

Якщо будь-яка зі сторін не може виконати зобов`язання за договором через обставини непереборної сили, така сторона має бути звільнена від виконання Договору на термін дії обставин непереборної сили за умови, що така сторона вчасно (протягом 3 робочих днів з моменту настання таких обставин) письмово повідомить іншу сторону про наявність обставин непереборної сили. Факт настання обставин непереборної сили має бути підтверджено Торгово-промисловою палатою країни сторони, яка знаходиться під впливом таких обставин (п. 8.2. Договору).

Виникнення обставин, передбачених у п. 8.1. Договору, не є підставою для відмови однієї сторони від виконання своїх зобов`язань, якщо інша сторона виконала свої зобов`язання до виникнення зазначених обставин. Термін виконання зобов`язання збільшується на строк, протягом якого будуть діяти обставини непереборної сили. Якщо ці обставини триватимуть більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, то сторони зобов`язуються погодити подальше виконання зобов`язань за Договором або прийняти рішення про припинення дії Договору (п. 8.3. Договору).

Якщо обставин непереборної сили продовжуються більше 3 (трьох) місяців, будь-яка зі сторін може розірвати цей Договір шляхом надіслання письмового повідомлення іншій стороні (п. 8.4. Договору).

Даний Договір вважається дійсним після його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором і всіма додатковими угодами до нього. У випадку, якщо жодна зі сторін не менше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії Договору не повідомила письмово іншу сторону про намір не продовжувати дію договору, цей договір вважається автоматично продовженим кожного разу на один наступний календарний рік. Кількість таких продовжень не обмежена. У будь-якому випадку пролонгація даного Договору оформлюється сторонами у формі додаткової угоди (п. 10.1. Договору).

10.12.2021 сторони підписали специфікацію №1 до Договору №10-12/4Сб від 10.12.2021, у якій погодили найменування та кількість продукції, яку необхідно поставити, а також її ціну 302900,02 грн (п. 1 специфікації).

У п. 2 специфікації визначено порядок оплати: передплата у розмірі 100% від вартості товару, визначеного специфікацією, до 20.12.2021.

Умови постачання DDP с. Бригадирівка, Полтавської обл. (п. 3 специфікації).

Строк постачання 40 робочих днів з моменту передплати (п. 4 специфікації).

На виконання умов Договору відповідач виставив рахунок на оплату №851 від 10.12.2021 на суму 302 900,02 грн, який був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3683 від 13.12.2021.

Крім того, позивачем 13.12.2021 була зареєстрована податкова накладна №48.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар, вказаний у специфікації до Договору, у строк до 10.02.2022 включно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у зазначений строк товар не поставив.

Посилання відповідача на відсутність усної чи письмової заявки позивача на поставку товару судом відхиляється, оскільки у Специфікації до договору сторонами чітко погоджено та визначено строк та місце поставки товару.

Листом від 28.02.2022 №28-02/Сб відповідач повідомив позивача про тимчасову неможливість виконання зобов`язання за Договором на строк дії воєнного стану в Україні. В подальшому, позивач звертався до відповідача з вимогами від 15.08.2022 та від 30.08.2022 про розірвання Договору, повернення передплати та сплати неустойки. Відповідач у свою чергу листом від 19.08.2022 №19-08/Сб наголосив на настанні форс-мажорних обставин та пообіцяв виконати своє зобов`язання після покрашення економічної ситуації в країні. Проте, станом на момент прийняття рішення, зобов`язання відповідача не виконано.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/5444/17, від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, від 27.08.2019 в справі №911/1958/18.

При цьому за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Аналогічну правову позицію також було висловлено Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі №910/5444/17, від 30.10.2018 по справі №917/63/18.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за Договором, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за Договором не поставив.

Посилання відповідача на невиконання зобов`язання щодо поставки у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, що підтверджені листом ТПП України № 2024/02.0-7.1, суд відхиляє з огляду на наступне.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Втім, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чітко визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за № 40(3), з наступними змінами.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Як зазначено в постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконанні нею конкретних договірних зобов`язань.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання (у цьому випадку - за Договором поставки №10-12/4Сб).

В матеріалах справи відсутній сертифікат ТПП України щодо Договору поставки №10-12/4Сб від 10.12.2021.

Таким чином, відповідачем не доведено та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини мали непереборний характер саме для відповідача при виконанні ним спірних зобов`язань. Крім того, суд звертає увагу, що відповідач мав поставити товар позивачу до 10.02.2022, тобто за два тижні до повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів поставки товару, так як і повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар відповідачем не надано.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив поставку товару у повному обсязі та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 302900,02 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання по Договору щодо поставки товару у строк, який визначений специфікацією до Договору, виконав неналежним чином.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до умов п.п. 7.2.1.-7.2.2. Договору у випадку прострочення поставки товару (недопоставки, непоставки) з вини постачальника в межах 10 (десяти) календарних днів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% (п`ять процентів) від вартості простроченої поставки (недопоставки, непоставки) партії товару. У випадку прострочення поставки товару (недопоставки, непоставки) з вини постачальника понад 10 (десять) календарних днів, постачальник починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня сплачує покупцю додатково до штрафу передбаченого у п. 7.2.1. цього Договору пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята процента) від вартості непоставленого/недопоставленого товару та/або партії товару, поставленого з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що поставка товару мала відбутися до 10.02.2022, проте відповідач своє зобов`язання не виконав взагалі.

Перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, на загальну суму 15145,00грн, суд визнає його вірним.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Як вбачається з розрахунку пені, який міститься у позовній заяві, позивачем здійснено нарахування пені за Договором за період з 07.02.2022 по 07.09.2022.

У Договорі сторонами не погоджено більший період нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Як зазначено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Вище судом встановлено, що відповідач зобов`язаний був поставити товар до 10.02.2022 включно.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивач неправильно визначив початкову дату нарахування неустойки (07.02.2022 замість 21.02.2022 - одинадцятий календарний день прострочення) та здійснив нарахування за більше ніж 6 місяців з моменту прострочення по 07.09.2022).

За перерахунком суду з урахуванням вищевикладеного, здійсненим за період з 21.02.2022 по 21.08.2022 (6 місяців з урахуванням вірної початкової дати нарахування), розмір пені становить 55127,80 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Одночасно, переплачений судовий збір може бути повернуто позивачу за його клопотанням у порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 43983 грн (гонорар успіху).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №09/08/2022 від 09.08.2022, який укладений між Адвокатським бюро «Віталія Грибовода» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик», ордер серії ВМ №1024214 від 05.10.2022, додаткову угоду №2 від 05.10.2022 до договору про надання правової допомоги №09/08/2022 від 09.08.2022 та акт прийняття-передачі виконаних робіт від 14.12.2022.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v.Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v.Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 43 983 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» (84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, ідентифікаційний код 37320399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» (36039, м. Полтава, вул. В. Чорновола, 14/16, ідентифікаційний код 38324272) попередню оплату у розмірі 302900 (триста дві тисячі дев`ятсот) грн 02 коп, штраф у розмірі 15145 (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять) грн, пеню у розмірі 55127 (п`ятдесят п`ять тисяч сто двадцять сім) грн 80 коп та судовий збір у розмірі 5597 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 85 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова