Рішення

від 29.05.2023 по справі 908/1246/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/83/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2023 Справа № 908/1246/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1246/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦ ТЕХ ПОСТАЧА ТА АГРОІВЕНТ (вул. Магістральна, буд. 100-А, м. Запоріжжя, 69084, ідентифікаційний код 41099292)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРРОКС (вул. Південне шосе, буд. 59, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код 39148222)

про стягнення 300 365,44 грн.

представники:

від позивача: Цмокаленко О.С., адвокат, ордер серія АР № 1120993 від 06.04.2023

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦ ТЕХ ПОСТАЧА ТА АГРОІВЕНТ звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРРОКС заборгованості за договором поставки № 261 від 20.12.2018 у розмірі 300365,44 грн. з яких: 181620,00 грн. основного боргу, пені у сумі 47130,50 грн., 3% річних у сумі 7452,31 грн. та інфляційних втрат у сумі 64162,63 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.04.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1246/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленої продукції відповідно до договору поставки № 261 від 20.12.2018, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 181620,00 грн. У зв`язку з простроченням оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 47130,50 грн. за загальний період прострочення з 09.03.2022 по 14.09.2022, 3% річних у розмірі 7452,31 грн. за загальний період прострочення з 09.03.2022 по 13.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 64162,63 грн. за загальний період прострочення березень 2022 року березень 2023 року. Просить суд на підставі ст. ст. 526, 530, 549, 550, 625, 629, 692 Цивільного кодексу, ст. 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1246/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/83/23. Судове засідання для розгляду справи призначено на 22.05.2023 об 11 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 22.05.2023 відкладено розгляд справи на 29.05.2023.

25.05.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній повідомив, що після відкриття провадження у справі 908/1246/23 відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 181620,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 120 від 03.05.2023 на суму 140 000,00 грн. та платіжною інструкцією № 121 від 04.05.2023 на суму 41 620,00 грн. Отже сума позовних вимог становить 118 745,44 грн, а саме: пеня-47130,50 грн., 3% річних - 7 452,31 грн та інфляційні втрати - 64 162,63 грн.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 29.05.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В засіданні 29.05.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ ТЕХ ПОСТАЧА ТА АГРОІВЕНТ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОКС» (Покупець) укладений договір поставки №261, за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця Продукцію, визначену у п. 2.1 цього Договору, а Покупець - прийняти Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що під Додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди та/або специфікації та/або рахунки та видаткові накладні. Всі додатки до даного договору становлять його невід`ємну частину.

Відповідно до п. 1.4 Договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість Продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції узгоджується Сторонами шляхом оформлення додатків до Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, доставка продукції здійснюється шляхом самовивозу продукції зі складу Постачальника транспортом Покупця, якщо інше не передбачено сторонами у додатках до цього Договору.

У пункті 6.1 Договору встановлено, право власності та всі ризики стосовно продукції переходять в момент фактичної передачі продукції Постачальником Покупцю.

Згідно п. 6.2 Договору, датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків є: при передачі продукції на складі Постачальника або Покупця - дата видаткової накладної на Продукцію, яка видається Постачальником; при передачі продукції транспортній організації для доставки Покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі Продукції зазначеному перевізнику.

Відповідно до п. 9.3 Договору Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від неоплаченої суми, за кожний день прострочення.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію згідно видаткової накладної від 15.02.2022 № 15 на суму 184 500,00 грн., а саме порошок переклазовий ППЕ-90 у кількості 15,5 т. та згідно видаткової накладної від 22.02.2022 № 17 на суму 177 120,00 грн., а саме порошок переклазовий ППЕ-90 у кількості 12т.

Дані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Сторонами підписана специфікація № 000015/14-02 (Додаток №2 від 14.02.2022 до договору поставки № 261 від 20.12.2018). Даною специфікацією сторони визначили порядок та умови оплати, а саме - Покупець сплачує 100% від вартості продукції на рахунок Постачальника за реквізитами, вказаними у рахунку на продукцію, протягом 3 (трьох) тижнів з моменту отримання продукції, тобто до 08 березня 2022 включно.

ТОВ «ФЕРРОКС» видало довіреність № 108 від 14.02.2022 на отримання цінностей.

Також сторонами підписана специфікація № 0000017/21-02 (Додаток №2 від 21.02.2022 до договору поставки № 261 від 20.12.2018 р.). Даною специфікацією сторони визначили порядок та умови оплати, а саме - покупець сплачує 100% від вартості продукції на рахунок Постачальника за реквізитами, вказаними у рахунку на продукцію, протягом 3 (трьох) тижнів з моменту отримання продукції, тобто до 15 березня 2022 включно.

ТОВ «ФЕРРОКС» видало довіреність № 127 від 21.02.2022 водію Горових С. І. на отримання цінностей.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого сума основного боргу складає 181620,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 10.06.2022 № 1006-1 про термінове погашення боргу та з вимогою від 24.03.2023 «№ 2403-1 про сплату заборгованості у розмірі 181620,00 грн за договором від 20.12.2018 № 261.

Проте, відповідач свої зобов`язання за Договором у повному обсязі не виконав, вимога залишена без реагування.

Порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленої продукції відповідно до договору поставки № 261 від 20.12.2018 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та пішим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч. 6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.

Так, відповідно до специфікації моментом виникнення простроченої заборгованості за договором є календарна дата: 09 березня 2022 р. = 15.02.2022 + 3 тижні (21 календарний день), а відповідно до специфікації моментом виникнення простроченої заборгованості за договором є календарна дата: 15 березня 2022 р. = 22.02.2022 + 3 тижні (21 календарний день).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки продукції, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок оплатити отриману продукцію у термін, визначений у договорі.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати у повному обсязі отриманої продукції, всупереч умов договору та вимог закону, у визначений строки не виконав.

Разом з тим, судом встановлено після відкриття провадження у даній справі, відповідач здійснив оплату основного боргу у розмірі 181620,00 грн, про що свідчать платіжна інструкція № 120 від 03.05.2023 на суму 140 000,00 грн. та платіжна інструкція № 121 від 04.05.2023 на суму 41 620,00 грн.

Таким чином, станом на день прийняття рішення сума основного боргу за договором поставки від 20.12.2018 № 261 сплачена відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняються виконанням, проведеними належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи здійснену відповідачем після відкриття провадження у справі оплату, провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 181620,00 підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 47130,50 грн. за загальний період прострочення з 09.03.2022 по 14.09.2022, 3% річних у розмірі 7452,31 грн. за загальний період прострочення з 09.03.2022 по 13.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 64162,63 грн. за загальний період прострочення березень 2022 року березень 2023 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом п. 9.3 Договору, яким сторони визначили, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від неоплаченої суми, за кожний день прострочення.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань по оплаті отриманої продукції у передбачені Договором поставки № 261 від 20.12.2018 строки та розмірі, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано правильно, тому вимоги про стягнення з відповідача 47130,50 грн. пені за заявлений період задовольняються судом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляції виконаний правильно, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7452,31 грн. 3 % річних та 64162,63 грн інфляції.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості (в тому числі, основного боргу, пені, річних відсотків та інфляційних нарахувань) заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 4505,48 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 181620,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРРОКС (вул. Південне шосе, буд. 59, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код 39148222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦ ТЕХ ПОСТАЧА ТА АГРОІВЕНТ (вул. Магістральна, буд. 100-А, м. Запоріжжя, 69084, ідентифікаційний код 41099292) - 47130 (сорок сім тисяч сто тридцять) грн 50 коп. пені, 7452 (сім тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн 31 коп. 3% річних, 64162 (шістдесят чотири тисячі сто шістдесят дві) грн 63 коп. інфляції та 4505 (чотири тисячі п`ятсот п`ять) грн 48 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.06.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян