Рішення

від 31.05.2023 по справі 910/4942/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2023Справа № 910/4942/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а)

до Житлово-будівельного кооперативу «Університет» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 15/17А)

про стягнення 224 593,28 грн.

за участю представників:

від позивача: Тараненко С.В.

від відповідача: не з`явилися.

У судовому засіданні 31.05.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Університет» про стягнення 224 593,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 02588/4-01 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.06.2003, а саме в частині повної та своєчасної оплати отриманих останнім послуг, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 165 753,28 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 26 043,57 грн., 3% річних у розмірі 3 527,05 грн., пеню у розмірі 12 694,05 грн. та штраф у розмірі 16 575,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4942/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 03.05.2023.

У судове засідання, призначене на 03.05.2023, представник позивача з`явився, відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Суд на місці ухвалив у зв`язку з неявкою відповідача відкласти судове засідання на 31.05.2023.

З метою повідомлення відповідача про відкладення розгляду справи на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про повідомлення і виклики у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення та судовою повісткою на юридичну адресу відповідача (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 15/17А)

Станом на 18.05.2023 конверт з ухвалою про повідомлення і виклики у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з поміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 11.05.2023 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 31.05.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 31.05.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити в повному обсязі, відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

13 червня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке в подальшому перейменовано на Приватне акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - позивач/постачальник), що підтверджується наказом № 159 від 28.04.2017 про перейменування ПАТ «АК «Київводоканал» та відокремлених структурних підрозділів Товариства, та Житлово-будівельним кооперативом «Університет» (надалі - відповідач/абонент) було укладено договір № 02588/4-01 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір).

За договором постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (надалі - правила) (п. 1. договору).

Згідно п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об`ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2. Правил користування системи комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Пунктом 3.5. договору визначено що, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрутовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

У відповідності до п. 3.6. договору, щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. договору).

21.08.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 02588/4-01 від 13.06.2003 (надалі - додаткова угода), в зв`язку з чим сторони змінили та виклали пункт 1.1. договору в наступній редакції:

«Цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення». За цим договором постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з централізованого постачання питної води (в тому числі, для вироблення послуги з постачання гарячої води) та з приймання усіх стічних вод у систему каналізації міста Києва ( в тому числі стічних вод від гарячого водопостачання). Постачальник надає абоненту послуги до об`єктів водоспоживання, зазначених у дислокації об`єктів житлового фонду яка є невід`ємною частиною договору, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - правила користування), правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (далі - правила № 1879), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.»

За доводами позивача, постачальником надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово за договором у період з 01.09.2021 по 31.12.2022 на суму 166 243,80 грн., що підтверджується: - актами обстеження та зняття показань з вузла обліку, погодженими та підписаними абонентом; - фото фіксацією показань приладу обліку; - розрахунками обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання централізованого відведення на об`єктах споживача; - довідкою з АТ «Комінбанк» з Додатком 1, яка підтверджує надсилання на адресу банківської установи відповідачу розрахункових документів на оплату послуг; - довідкою з АТ «Сенс Банк» з Додатком 1, яка підтверджує надсилання на адресу банківської установи відповідачу розрахункових документів на оплату послуг. При цьому, позивач зазначає, що відповідач про незгоду щодо кількості та вартості отриманих з 01.09.2021 по 31.12.2022 послуг не повідомив, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв, а відтак, в силу положень п. 3.5. договору, кількість та вартість наданих позивачем послуг водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими абонентом. Позивам також зазначає, що відповідачем було частково оплачено надані послуги у сумі 490,52 грн., у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість у розмірі 165 753,28 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів про надання за договором № 02588/4-01 від 13.06.2003 послуг позивачем на виконання умов вищенаведеного правочину в період з 01 вересня 2021 року по 31 грудня 2022 року надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, на загальну суму 166 243,80 грн.

Вказані послуги в силу положень пункту 3.5. договору на надання послуг з водопостачання та водовідведення були прийнятті відповідачем без жодних зауважень (незгоди) щодо їх кількості та вартості.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте, всупереч положенням вищенаведеного договору відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконав лише частково, сплативши позивачу 490,52 грн., заборгувавши таким чином останньому 165 753,28 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та п. 3.7 Правил користування споживачів питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором на надання послуг з водопостачання та водовідведення № 02588/4-01 від 13.06.2003, яка складає 165 753,28 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачем на момент прийняття рішення не надало документи, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 527,05 грн. - 3% річних та 26 043,57 грн. - інфляційних втрат.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що їх розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягають інфляційні нарахування та 3% річних у заявленому позивачем розмірі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмір 12 694,05 грн. та штрафу у розмірі 16 575,33 грн. на підставі п. 4.1. та п. 4.2. договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.2. договору).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені встановив, що позивачем у розрахунках, не враховано присікального терміну щодо нарахування пені. Відтак, за обґрунтованим розрахунком суду розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 8 082,21 грн., в іншій частині вимоги не підлягають задоволенню.

У пункті 4.1. договору сторони передбачили, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог позивача.

Відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Університет» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 15/17А; ідентифікаційний код 24075770) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) основну суму боргу у розмірі 165 753 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 3 527 грн. 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 26 043 грн. 57 коп., пеню у розмірі 8 082 грн. 21 коп., штраф у розмірі 16 575 грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 299 грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.06.2023

Суддя Л. Г. Пукшин