Рішення

від 15.05.2023 по справі 910/18839/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2023Справа № 910/18839/19 (910/20492/21)

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" (01103, м. Київ, вул. Німанська, буд. 3)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" (80000, Львівська обл., Сокальський р-н, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд. 58)

про визнання договору факторингу недійсним та повернення безпідставно стягнутих коштів

В межах справи № 910/18839/19

За заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" (01103, м. Київ, вул. Німанська, 3; ідентифікаційний код 40202955)

про банкрутство

суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача не з`явилися

Від відповідачів не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/18839/19 за заявою ОСОБА_2 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2020.

13.12.2021 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" про визнання договору факторингу недійсним та повернення безпідставно стягнутих коштів. Крім того, позивачем заявлено вимогу про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" про визнання договору факторингу недійсним та повернення безпідставно стягнутих коштів залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом: зазначення змісту позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також надання суду належних доказів направлення (опис вкладення, фіскальний чек) позовної заяви та доданих до неї документів на адресу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" арбітражного керуючого Короткої А.В.

25.01.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 усунення допущених недоліків позовної заяви.

02.02.2022 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Короткої А.В. на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2022 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" про визнання договору факторингу недійсним та повернення безпідставно стягнутих коштів до розгляду в межах справи № 910/18839/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор". Підготовче засідання призначено на 28.03.2022.

09.05.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності.

Судове засідання 28.03.2022 не відбулось, у зв`язку з запровадженням Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану з 5:30 год. 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2022 розгляд справи призначено на 18.07.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2022 розгляд справи відкладено на 12.09.2022.

07.09.2022 до Господарського суду м. Києва надійшли заяви позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.09.2022 розгляд справи відкладено на 24.10.2022.

Судове засідання 24.10.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2022 розгляд справи призначено на 07.12.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" про визнання договору факторингу недійсним та повернення безпідставно стягнутих коштів в межах справи № 910/18839/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" до судового розгляду по суті на 16.01.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.01.2023 розгляд справи відкладено на 20.02.2023.

20.02.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.2023 розгляд справи відкладено на 20.03.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2023 розгляд справи призначено на 05.04.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2023 розгляд справи відкладено на 15.05.2023.

У судове засідання 15.05.2023 представник позивача не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2014 між ОСОБА_1 (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» було укладено кредитний договір № 200175836, відповідно до умов якого позивач отримав кредит і зобов`язався його повернути у строк до 22.12.2016.

В подальшому, на адресу позивача надійшли повідомлення від ПАТ «Банк Михайлівський» від 20.05.2016 та ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" від 20.05.2016 зі змісту яких вбачається, що 19.05.2016 між ПАТ "Банк Михайлівський" (клієнт) і ТОВ "ФК "Плеяда" (фактор) укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 200175836 від 23.12.2014.

20.05.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" і ТОВ " Фінансова компанія "Фагор" укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" за плату відступило на користь ТОВ " Фінансова компанія "Фагор" права вимоги, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору факторингу № 1905.

На виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором позивачем сплачено на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фагор" 11 684,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій № 0.0.558865519.1 від 26.05.2016, № 0.0.5753664834.1 від 29.06.2016, № 0.0.576405053.1 від 01.07.2016, № 0.0.580692257.1 від 10.07.2016, № 0.0.644423402.1 від 01.11.2016, № 0.0.663272235.1 від 03.12.2016, № 0.0.681967746.1 від 06.01.2017, № 0.0.699536544.1 від 03.02.2017, № 0.0.718558523.1 від 03.03.2017.

В подальшому, Національний банк України листом від 07.07.2021 за вих. № 14/0004/60992 повідомив, що у документах архівного фонду ПАТ «Банк Михайлівський» міститься відомості щодо нікчемності договору факторинг № 1905 від 19.05.2016, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда". Тому, за переконанням позивача, і договір факторингу № 1 від 20.05.2016, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" і ТОВ " Фінансова компанія "Фагор" є недійсним, оскільки був укладений без відповідної правової підстави.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору факторингу № 1 від 20.05.2016, а також стягнення з ТОВ "Фінансова компанія "Фагор" на користь позивача грошових коштів в розмірі 11 684,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторинг № 1905 від 19.05.2016, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда", а саме зобов`язано ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2, а також визнав недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" і ТОВ " Фінансова компанія "Фагор".

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що наявне судове рішення, яке набрало законної сили, яким визнано оспорюваний правочин недійсним, заявлені вимоги в наведеній частині задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 2). Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частина 5).

Судом встановлено, що правовою підставою набуття відповідачем 1 грошових коштів від позивача в сумі 11 684,00 грн. був договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Плеяда" і ТОВ "Фінансова компанія "Фагор".

Відповідно до положень статті 1212 ЦК України особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 висловила позицію, що згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 у справі № 910/15363/17, від 10.08.2018 у справі № 910/22442/16.

Як зазначено вище, правова підстава для перерахування позивачем на користь відповідача 1 в сумі 11 684,00 грн. відпала в зв`язку з визнанням договору факторингу недійсним в судовому порядку.

Таким чином, з огляду на положення ч. 1 ст. 236 ЦК України, у відповідача 2 відсутні правові підстави для зберігання коштів у розмірі 11 684,00 грн., сплачених позивачем в якості погашення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким набув відповідач 1 на підставі визнаного недійсним договору факторингу № 1 від 20.05.2016.

За таких обставин справи, та зважаючи на вищевикладене позов в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача грошових коштів у розмірі 11 684,00 грн. підлягає задоволенню.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідачів в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 4 540,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" (01103, м. Київ, вул. Німанська, 3; ідентифікаційний код 40202955) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість в розмірі 11 684 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" (01103, м. Київ, вул. Німанська, 3; ідентифікаційний код 40202955) в дохід Державного бюджету України 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" (80000, Львівська обл., Сокальський р-н, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд. 58; ідентифікаційний код 40210636) в дохід Державного бюджету України 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

5. В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.

6. Копію рішення направити сторонам та ліквідатору банкрута.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Чеберяк