Рішення

від 31.05.2023 по справі 910/3889/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2023Справа № 910/3889/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Лук`янович В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю Л А Н А»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК»

про стягнення 1 227 060,80 грн,

Представники сторін:

від позивача: Денисов В.Є.,

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛАНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» про стягнення 1 227 060,80 грн заборгованості, обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної оплати товару за договором поставки № 18/07/22-01 від 18.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3889/23, підготовче засідання призначено на 12.04.2023.

В підготовче засідання 12.04.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмового відзиву на позов не подав.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, не виходячи до нарадчої кімнати ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.05.2023.

В судове засідання 15.05.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив усне клопотання представника позивача про відкладення судового засідання задовольнити, оголосити у розгляді справи перерву до 31.05.2023.

В судове засідання 31.05.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2023 зазначив про часткову сплату відповідачем заборгованості та просив суд долучити до матеріалів справи відповідні платіжні інструкції.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника позивача про долучення доказів задовольнити, долучити платіжні інструкції № 9488 від 21.04.2023 та № 9085 від 12.04.2023 до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за його відсутності.

Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити із урахуванням сплачених відповідачем коштів заборгованості.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 31.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юлана» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Логістик» (покупець) укладено договір поставки № 18/07/22-01 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товари за цінами, в асортименті і кількості, узгодженими сторонами у комерційних специфікаціях, які є додатками до Договору.

Відповідно до п. 6.3. Договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки вважається дата підписання покупцем товарно-транспортної та/або товарної накладної.

Покупець здійснює вчасний розрахунок за кожну партію товару. Оплата виконується на умовах передоплати за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, або шляхом внесення готівкових коштів до каси постачальника. Платіжне зобов`язання вважається виконаним покупцем після зарахування коштів на банківський рахунок постачальника або внесення в касу (п. 8.2. Договору).

Відповідно до видаткової накладної № 798 від 21.07.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар за Договором та на підставі замовлення покупця № 819 від 21.07.2022 на суму 1 316 044,80 грн з ПДВ.

05.09.2022 відповідач здійснив оплату позивачу за отриманий товар в сумі 102 816,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 6029 від 05.09.2022.

26.09.2022 відповідачем було сплачено за поставлений позивачем товар в сумі 95 961,60 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 6686 від 26.09.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем було порушено свої зобов`язання за Договором та не здійснено повного розрахунку за поставлений позивачем товар відповідно до видаткової накладної № 798 від 21.07.2022, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1 117 267,00 грн. Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 88 672,86 грн інфляційних втрат, 21 120,94 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем виконав свої зобов`язання за Договором щодо поставки товару належним чином, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною № 798 від 21.07.2022 на суму 1 316 044,80 грн. При цьому, відповідно до вказаної видаткової накладної відповідач погодився з кількістю та якістю товару.

За вказаний товар відповідач розрахувався частково на суму 198 777,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 05.09.2022 № 6029 та від 26.09.2022 № 6686.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що під час провадження у справі № 910/3889/23 відповідачем було частково сплачено позивачу кошти за поставлений відповідно до Договору товар у загальній сумі 880 436,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 12.04.2023 № 9085 на суму 371 000,00 грн та від 21.04.2023 № 9488 на суму 509 436,20 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/3889/23 в частині стягнення основного боргу в розмірі 880 436,20 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.

Враховуючи наведене, несплаченою залишається заборгованість у розмірі 236 830,80 грн, яку і слід стягнути з відповідача.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 236 830,80 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 236 830,80 грн до матеріалів справи не подано.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 21 120,94 грн та інфляційні у розмірі 88 672,86 грн за загальний період прострочення з 21.07.2022 по 07.03.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню у зв`язку з неправильним визначенням початку періоду прострочення, а саме невірно визначено днем початку такого прострочення 21.07.2022, замість вірного - 22.07.2022.

Отже, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати у розмірі 88 672,86 грн та 3% річних у розмірі 21 029,11 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, в тому числі і в частині закриття провадження у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/3889/23 в частині стягнення основного боргу в розмірі 880 436,20 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» (вул. Краснова, 27, м. Київ, 03115, ідентифікаційний код 42933160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю Л А Н А» (вул. Костянтинівська, 72, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 40298045) заборгованість у розмірі 236 830,80 грн, інфляційні у розмірі 88 672,86 грн, 3% річних у розмірі 21 029,11 грн та судовий збір у розмірі 18 404,53 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.06.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко