Рішення

від 30.05.2023 по справі 914/908/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 Справа № 914/908/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-Авто"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Антонюк Ірини Ярославівни

про стягнення 42900,00 грн.

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-Авто" до відповідача Фізичної особи-підприємця Антонюк Ірини Ярославівни про стягнення 42900,00 грн заборгованості за надані транспортні послуги.

Ухвалою суду від 27.03.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання вказаною ухвалою суду призначено на 25.04.2023. Ухвалою суду від 25.04.2023 розгляд справи відкладено на 30.05.2023.

Позивач явку представника в судове засідання 30.05.2023 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Позивачем подано клопотання (вх.№9371/23 від 17.04.2023) про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач явку представника в судове засідання 30.05.2023 також не забезпечив, причин неявки в судове засідання не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Крім того необхідно зазначити, що явка сторін в судове засідання 30.05.2023 не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

15.03.2021 між Фізичною особою-підприємцем Антонюк Іриною Ярославівною (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-Авто" (перевізник) підписано заявку №2 на надання транспортних послуг, в якій сторони погодили таке:

- адреса завантаження: Poland 34-700 Rabka-Zdroj. ul. Kilinskiego 49A;

- дата і час завантаження: 17.03.2021, 8:00;

- замитнення: 34481 Chyzne;

- прикордонний перехід: Ягодин;

- розмитнення: Харків;

- адреса вивантаження: Харківська область cмт.Нова Водолага, вул.Залізнича, 1;

- дата і час вивантаження: 25.03.2021;

- фрахт і умови оплати: 42900 грн, безготівковий розрахунок протягом 10-14 банківських днів по отриманню оригіналів документів;

- вага, об`єм, габарити вантажу: металеві вироби, 20 т.

Як зазначено у позовній заяві, перевезення було виконане якісно та в обумовлений строк, жодних зауважень чи застережень зі сторони вантажоодержувача не було, про що свідчить відтиск печатки та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в міжнародній транспортній накладній CMR.

Однак як стверджує позивач, не зважаючи на те, що він виконав свої зобов`язання за заявкою належним чином, відповідач всупереч умов цієї заявки не здійснив оплату за надані йому послуги з перевезення вантажу.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 42900,00 грн. Крім того позивачем заявлено до стягнення 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору, 5700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 2000,00 грн премії (гонорару успіху) у випадку задоволення позову у даній справі.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частинами 2 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено судом, 15.03.2021 між Фізичною особою-підприємцем Антонюк Іриною Ярославівною (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-Авто" (перевізник) підписано заявку №2 на надання транспортних послуг.

Факт надання відповідачу послуг з перевезення вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR). Як встановлено судом, вартість перевезення відповідно до заявки №2 від 15.03.2021 становить 42900,00 грн, а строк оплати вартості перевезення настав, оскільки за даними експрес-накладної (Нова Пошта), виданої за результатами доставки ФОП Антонюк І.Я. документів, вказане відправлення було отримане уповноваженою особою 06.04.2021.

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача за надані йому послуги з перевезення вантажу відповідно заявки становить 42900,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 42900,00 грн заборгованості є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №89 від 14.03.2023.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення з відповідача 7700,00 грн судових витрат, які складаються з 5700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 2000,00 грн премії (гонорару успіху) у випадку задоволення позову у даній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частиною 1 та 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Як вбачається із поданих матеріалів, 03.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-Авто" (довіритель, клієнт) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений, адвокат) укладено договір про правову допомогу, відповідно до пункту 1.1. якого повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ФОП Антонюк І.Я. З цією метою: здійснити огляд, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (3 год); Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (30 хв); Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, в т.ч. підготувати позовну заяву (6 год); Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та з метою забезпечення примусового виконання судового рішення (3 год).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що дії вчиняються на таких умовах і в наступному порядку: за участю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.3., за здійснення дій, що визначені у пункті 1.1. цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 5700,00 грн. При задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 2000,00 грн.

14.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-Авто" (довіритель, клієнт) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений) підписано акт приймання-передачі наданих послуг на суму 5700,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №03-03 від 06.03.2023 клієнт сплатив адвокату 5700,00 грн.

В матеріалах справи також міститься довіреність на представлення інтересів клієнта та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ознайомившись з поданими позивачем доказами, оцінивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, відповідають критерію розумності та підтвердженні матеріалами справи, з огляду на що підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Антонюк Ірини Ярославівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-Авто" (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Воля, будинок 23, ідентифікаційний код 33378797) заборгованість в розмірі 42900,00 грн, 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору та 7700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.06.2023

Суддя Петрашко М.М.