Рішення

від 24.05.2023 по справі 926/38/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

24 травня 2023 року Справа № 926/38/23

За позовом Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації)

до Глибоцької селищної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування реєстрації права власності та витребування земельної ділянки

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Рогатинчук О.В.

Представники:

від прокуратури - Одосій О.-Е.В.

від позивача- Тирончук В.В.

від відповідача - Джурюк Г.І.

від третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Глибоцької селищної ради, в якій просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення 20 сесії VIII скликання Глибоцької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області №1222-20/22 від 17.02.2022 в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001;

2) скасувати державну реєстрацію права власності Глибоцької селищної ради на земельну ділянку площею 1,0982 га під кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 для рибогосподарських потреб, розташовану на території с. Опришени, оформлену рішенням державного реєстратора № 46877168 від 21.02.2022, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759916873210, з одночасним припиненням вказаного права;

3) витребувати з чужого незаконного володіння Глибоцької селищної ради (код ЄДРПОУ 04417004, вул. Шевченка, 1, смт. Глибока Чернівецького району Чернівецької області, 60400) земельну ділянку площею 1,0982 га під кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 на користь держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 00022680, вул. Грушевського, 1, м. Чернівці) для лісогосподарського призначення (код КВЦПЗ 09.01) з правом постійного користування державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00274453);

4) стягнути з відповідача на користь Чернівецької обласної прокуратури сплачений судовий збір (код 02910120, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/p UA3782017203431100010000044946, класифікація видатків бюджету - 2800).

В обґрунтування поданої позовної заяви прокурор вказує про те, що Чернівецькою обласною прокуратурою за результатами вивчення інформації, розміщеної на сайтах ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно було виявлено порушення при набутті у власність та у користування земельної ділянки державного лісового фонду та встановлено, що рішенням Глибоцької селищної ради № 1222-20/22 від 17.02.2022 селищною радою вирішено прийняти у комунальну власність земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001.

Далі, прокурор зазначає, що оспорюване рішення було прийнято в день, коли набрало законної сили рішення Глибоцького районного суду від 22.06.2021 у справі № 715/196/21 за позовом Керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Глибоцької районної державної адміністрації, Чернівецької обласної державної адміністрації, Гуцуляка І.І. , яким суд встановив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Чернівецький лісгосп», тому стосовно неї законом встановлено обмеження щодо використання у цивільному обороті.

Крім того, прокурор вказує, що згідно відповіді ДП «Чернівецький лісгосп» від 14.11.2022 № 1224 на запит обласної прокуратури земельна ділянка площею 1,0982 га знаходиться у кварталах 65 та 67 Кузьмінського лісництва та відноситься до земель державного лісового фонду. Ділянка як перебувала, так і перебуває у постійному користуванні ДІЇ «Чернівецький лісгосп» згідно документів лісовпорядкування даного підприємства, в законний спосіб у постійного користувача не вилучалась, адміністрація ДП «Чернівецький лісгосп» не надавала погодження на її вилучення з постійного користування станом на 17.02.2022 року.

З огляд на викладене у позовній заяві, прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2023 року, позовну заяву №926/38/23 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 04 січня 2023 року постановлено: позовну заяву заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) до Глибоцької селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування реєстрації права власності та витребування земельної ділянки (вх. №38 від 03 січня 2023 року) - залишити без руху; для усунення вищезазначених недоліків заступнику керівника Чернівецької обласної прокуратури слід надати суду належні та допустимі докази, які підтверджують надіслання позивачу та відповідачу копії позовної заяви листом з описом вкладення; встановити заступнику керівника Чернівецької обласної прокуратури строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

06 січня 2023 року Заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури подав до суду заяву (вх. №86) про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав докази, які підтверджують надіслання позивачу та відповідачу копії позовної заяви листом з описом вкладення.

Ухвалою суду від 06 січня 2023 року постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 30 січня 2023 року; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Чернівецьке лісове господарство" (60411, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Валя Кузьмина, вул. Головна, буд. 25, код 00274453).

25 січня 2023 року Глибоцька селищна рада подала до суду відзив на позовну заяву (вх. №372), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Так, відповідач вказує про те, що Глибоцькою селищною радою було прийнято рішення №1222-20/22 від 17.02.2022 року «Про прийняття земель державної власності у комунальну власність». Підставою для його прийняття є п. 24 перехідних положень Земельного кодексу України, а саме землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Селищна рада як колегіальний орган у рамках власних виключних повноважень розглянула питання «Про прийняття земель державної власності у комунальну власність», виконавши покладений на неї законодавством обов`язок.

Також, відповідач зазначає, що волевиявлення депутатів у формі голосування (або не голосування) є особистим внутрішнім переконанням кожного і вплив на голосування за те чи інше рішення - заборонений.

На час прийняття оскаржуваного рішення Глибоцькій селищній раді не було відомо про наявність будь-якого судового рішення щодо спірної земельної ділянки. Крім цього, не існувало жодних заборон на вчинення реєстраційних дій, що і стало підставою для реєстрації права комунальної власності згідно закону.

Окрім того, відповідач вважає, що прокурором не надано ґрунтовних доказів наявності підстав для представництва у даній справі, оскільки, із наданою прокурором відповіді позивачем не вбачається, що Чернівецька ОДА відмовляється від вжиття заходів щодо захисту інтересів держави і що є необхідність представництва у даній справі прокурором.

У той же час, Чернівецька ОВА маючи широкі повноваження відповідно до статей 16, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» жодного разу (з часу публікування проекту рішення) не зверталась щодо відновлення порушених прав держави. А відтак, Глибоцька селищна рада не мала достатньої інформації про те, що дана земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні ДП «Чернівецький лісгосп».

Враховуючи викладене у відзиві, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовної заяви у зв`язку із безпідставністю.

Також, 25 січня 2023 року Чернівецька обласна військова адміністрація (Чернівецька обласна державна адміністрація) через систему "Електронний суд" подала до суду письмові пояснення (вх. №384), в якій обгартовує свою позицію щодо обґрунтованості, підставності та такої, що підлягає задоволенню позовна заява.

Так, позивач вказує, що рішенням суду в цивільній справі, яке набрало у даний час законної сили встановлено належність земельної ділянки кадастровий номер 7321081800:01:004:0001 до земель лісогосподарського призначення, що у протиправний спосіб вибула з користування ДП «Чернівецький лісгосп» та була зарахована до земель запасу Опришенської сільської ради.

Вивченням інформації, яка внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно встановлено, що 21 лютого 2022 року на підставі рішення сесії Глибоцької селищної ради від 17 лютого 2022 року № 1222-20/22, зареєстровано право комунальної власності за Глибоцькою селищною радою на земельну ділянку кадастровий номер 7321081800:01:004:0001 площею 1,0982 га, яка знаходиться у с. Опришени.

Позицію прокурора про незаконність рішень сесії Глибоцької селищної ради від 17 лютого 2022 р. № 1222-20/22 та Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно Сташеску К. Г. від 21 лютого 2022 р. позивач підтримує, оскільки земельні ділянки лісогосподарського призначення не можуть вибувати і переходити із державної власності - у комунальну, у зв`язку з чим позовна вимога про скасування державної реєстрації та припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7321081800:01:004:0001 площею 1,0982 га підлягає задоволенню повністю.

Далі позивач вказує, що враховуючи те, що державне майно вилучено у власника (розпорядника) всупереч його волі та вимогам Закону, заявлена позовна вимога - витребувати майно з чужого незаконного володіння є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивач також погоджується із позицією прокурора, що Глибоцька селищна рада у протиправний спосіб зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7321081800:01:004:0001 площею 1,0982 га, яка належить до земель лісового фонду та не може вибувати із державної власності.

Додатково, позивач зазначає, що причиною не подання позову у суд Чернівецькою обласною державною адміністрацією (обласною військовою адміністрацією) до Глибоцької селищної ради із вказаного предмета є обмежене фінансування на здійснення оплати судового збору, про що було письмово проінформовану Чернівецьку обласну прокуратуру.

30 січня 2023 року прокурор подала до суду заяву (вх. №421) про долучення документів до матеріалів справи, які подаються останньою на виконання вимог ухвали суду від 06 січня 2023 року.

Глибоцька селищна рада, 30 січня 2023 року, також подала клопотання до суду (вх. №423) про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника, а також повідомляє суд про не заперечення щодо закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30 січня 2023 року постановлено: відкласти підготовче засідання на 20 лютого 2023 року; клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника - залишити без розгляду.

02 лютого 2023 року відповідач подав до суду клопотання (вх. №483) про розгляд справи за відсутності представника Глибоцької селищної ради та закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті.

20 лютого 2023 року Чернівецька обласна прокуратура подала до суду відповідь на відзив відповідача (вх. №727).

Прокурор у поданій відповіді на відзив контаргументує твердження відповідача наступним:

- порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями із порушенням встановленого порядку надання земель у користування і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави;

- оскільки прийняте відповідачем рішення №1222-20/22 суперечить вимогам законодавства щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, це зумовило підстави для звернення прокуратурою до суду з даним позовом з метою скасування незаконного рішення та відновлення порушеного інтересу держави;

- у своїх відповідях від 23.11.2022 та 26.12.2022 обласна адміністрація повідомила про те, що будь-яких рішень про вилущення спірної ділянки з лісового фонду не приймала, а також просила обласну прокуратуру самостійно пред`явити позовну заяву. Причин не звернення до суду з позовною заявою, а також наміру щодо звернення до суду у майбутньому при цьому не наведено. Зазначене свідчить про те, що хоча позивач і вважає спірне рішення незаконним, однак з певних причин не має наміру самостійно пред`являти позовну заяву про витребування спірної земельної ділянки;

- приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір мас приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень;

- оскільки оспорюване рішення Глибоцької селищної ради набуло правової реалізації - відповідачем зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, тому цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та вірно віднесений прокуратурою до підсудності господарського суду.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог прокурора, а відтак відзив Глибоцької селищної ради підлягає відхиленню через його необґрунтованість, а позовна заява Чернівецької обласної прокуратури - задоволенню по суті позовних вимог.

Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв`язку з тим, що з 11 години 36 хвилини до 13 години 07 хвилини 20 лютого 2023 року у Чернівецькій області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 20 лютого 2023 року о 12 годині 00 хвилин не відбулось.

Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року призначено підготовче засідання на 06 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 06 березня 2023 року постановлено: закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 20 березня 2023 року.

При цьому, через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв`язку з тим, що з 09 години 10 хвилин до 10 години 42 хвилин 20 березня 2023 року у Чернівецькій області (а також на всій території України) була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 20 березня 2023 року о 10 годині 00 хвилин не відбулось.

Ухвалою суду від 20 березня 2023 року призначено справу до судового розгляду по суті на 03 квітня 2023 року.

Судове засідання 03 квітня 2023 року не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді по справі Тинка О.С., в період з 03 квітня по 07 квітня 2023 року.

Ухвалою суду від 11 квітня 2023 року призначено справу до судового розгляду по суті на 08 травня 2023 року.

18 квітня 2023 року відповідач через систему "Електронний суд" направив клопотання (вх.1073) про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника, а також просить суд рішення винести за наявними в матеріалах справи документами.

02 травня 2023 року представник позивача через систему "Електронний суд" направила до суду клопотання (вх. №1858) про долучення документів до матеріалів справи.

У той же час, представник позивача також подала клопотання (вх. №1859 від 02 травня 2023 року) про заміну сторони - третьої особи в справі.

Клопотання обґрунтоване тим, що згідно витягу з Єдиного державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Державне підприємство "Чернівецьке лісове господарство" у даний час перебуває в стані припинення.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 07 вересня 2022 року "Деякі питання реформування управління лісової галузі" утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" шляхом злиття спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, код ЄДРПОУ 44768034, юридична адреса: 01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, 9-А.

З огляду на те, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство", позивач просить суд задовольнити подане клопотання та замінити третю особу у справі.

08 травня 2023 року прокурор подав до суду клопотання (вх. №1934) про приєднання документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 08 травня 2023 року постановлено: клопотання Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) про заміну сторони - третьої особи в справі №926/38/23 (вх. №1859 від 02 травня 2023 року) - задовольнити; замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Чернівецьке лісове господарство" (60411, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Валя Кузьмина, вул. Головна, буд. 25, код 00274453) його правонаступником - Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9 А, код 44768034); відкласти розгляд справи по суті на 24 травня 2023 року; заступнику керівника Чернівецької обласної прокуратури надіслати Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази чого надати суду - до початку наступного судового засідання; запропонувати Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" надати суду письмові пояснення по суті позовної заяви і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) та одночасно надіслати прокурору, позивачу та відповідачу копії письмових пояснень та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Відповідач явку належного представника в судове засідання 24 травня 2023 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача (вх. №1673 від 18 квітня 2023 року) про розгляд справи без участі відповідача та його представника за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 24 травня 2023 року прокурор, представник позивача та представник третьої особи підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області від 06 лютого 2008 року № 45 припинено право користування Кузьминського лісництва земельною ділянкою площею 3,8 га (водне дзеркало - 3,3 га, біогалявина - 0,5 га), яка знаходиться у кварталі 67 виділ 3, 7, 12 Кузьминського лісництва, ДП «Чернівецький лісгосп», в адміністративних межах Опришенської сільської ради, за межами населеного пункту, згідно кадастрового плану. Вилучено земельну ділянку площею 3,8 га (водне дзеркало - 3,3 га, біогалявина - 0,5 га), яка знаходиться у кварталі 67 вид. 3, 7, 12 Кузьминського лісництва, ДП «Чернівецький лісгосп» до земель Опришенської сільської ради.

Розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області від 12 грудня 2012 року № 428 затверджено проект із землеустрою щодо передачі в користування на умовах оренди шляхом проведення земельних торгів, у формі аукціону, для рибогосподарських потреб, на території Опришенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, Опришенській сільській раді Глибоцького району Чернівецької області. Встановлено початкову вартість земельної ділянки площею 1,0982 га для рибогосподарських потреб, що підлягає передачі в користування на умовах оренди терміном на 49 років, шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону, у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки землі.

Розпорядженням від 16 липня 2018 року №711-р Чернівецька обласна державна адміністрація затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ділянка № 2) для подальшого продажу її права оренди на земельних торгах.

04 лютого 2019 року державним реєстратором Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на земельну ділянку (№ 4) за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 державної власності площею 1,0982 га, цільове призначення 10.07 - для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Опришенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області (за межами населеного пункту) за Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

14 травня 2019 року за результатами проведення земельних торгів (аукціону) Чернівецька обласна державна адміністрація на підставі своїх розпоряджень від 04 жовтня 2018 року № 1030-р та від 13 травня 2019 року № 467 уклала договір оренди спірної земельної ділянки з Гуцуляком І.І. , який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 травня 2019 року.

Вказані розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області, договір оренди землі від 14 травня 2019 року та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 було оскаржено у судовому порядку.

Судом встановлено, що до позовної заяви долучено постанову Чернівецького апеляційного суду у справі №715/196/21 від 02 листопада 2021 року, а у подальшому при розгляді справи позивачем долучено постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №715/196/21 від 08 березня 2023 року, яким залишено без змін рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 червня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, у якій, серед іншого, Верховний суд погодився з висновками судів попередній інстанцій, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Чернівецький лісгосп» та відноситься до земель лісогосподарського призначення, а отже земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення, що стало підставою для скасування усіх розпоряджень, визнання недійним договору оренди землі від 14 травня 2019 року та скасування державної реєстрації права на спірну земельну ділянку.

Одночасно, вказаними судовими рішеннями при розгляді судової справи №715/196/21 встановлено, що спірна земельна ділянка фактично не була вилучена у 2008 році з державного лісового фонду, Чернівецька обласна державна адміністрація не мала права розпоряджатися нею у 2019 році, так як указаними повноваженнями наділений виключно Кабінет Міністрів України.

Також, судами встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 відноситься до земель лісового фонду, а саме входить до складу земель державного лісового фонду Кузьминського лісництва ДП Чернівецький лісгосп. Додатково, суди у вказаних рішеннях зазначили, що згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, на підставі п. 5 Прикінцевих положень ЛК України, зазначені землі перебувають в постійному користуванні ДП Чернівецький лісгосп.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 27.07.2021 по справі № 910/6161/20, від 27.07.2021 по справі № 910/4436/19, від 29.06.2021 по справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 по справі № 910/16898/19 та ін.).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

З урахуванням того, що у справі № 715/196/21 було встановлено факт того, що земельна ділянка з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 відноситься до земель лісового фонду та перебуває у постійному користуванні ДП Чернівецький лісгосп, а прийняті розпорядження Глибоцького районного суду Чернівецької області прийняті у незаконний спосіб, з огляду на скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 за Чернівецькою обласною державною адміністрацією, вказані обставини не доказуються під час розгляду справи №926/38/23 судом.

У подальшому, рішенням Глибоцької селищної ради № 1222-20/22 від 17 лютого 2022 року селищною радою вирішено прийняти у комунальну власність земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001.

Рішення прийняте на підставі заяви відділу земельних відносин та комунальної власності селищної ради.

На підставі означеного спірного рішення, Глибоцькою селищною радою 21 лютого 2022 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 площею 1,0982 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб. Підставою для державної реєстрації зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» та рішення органу місцевого самоврядування № 1222-20/22, виданий лютого 2022 року Глибоцькою селищною радою.

11 листопада 2022 року Чернівецька обласна прокуратура звернулась з листом до Глибоцької селищної ради, в якому прокуратура просила надати у паперовому вигляді належним чином завірені копії рішення про визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 за Глибоцькою селищною радою, а також усіх документів, які стали підставою для його видачі.

У відповідь на отриманий лист, 16 листопада 2022 року Глибоцька селищна рада направила лист Чернівецькій обласній прокуратурі, в якому повідомила наступне: «…-відповідно до пункту 24 перехідних положень Земельного кодексу України (Розділ X доповнено пунктом 24 згідно із Законом № 1423-ІХ від 28.04.2021): землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад; -оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером: 7321081800:01:004:0001 не входить до вичерпного переліку земель які не можуть бути/вважатись землями комунальної власності, Глибоцькою селищною радою, на підставі заяви відділу ЗВтаКВ Глибоцької селищної ради (додаток 1), прийняте рішення від 17.02.2022 року № 1222-20/22 «Про прийняття земель державної у комунальну власність» (додаток 2), яке стало підставою реєстрації права комунальної власності в ДРРП….»

Також, 11 листопада 2022 року Чернівецька обласна прокуратура звернулась з листом до Чернівецької обласної військової адміністрації, в якому просила останню надати прокуратурі інформацію чи приймалось Чернівецькою обласною військовою адміністрацією (Чернівецькою обласною державною адміністрацією) рішення про вилучення указаної земельної ділянки з державної власності, передачу власність Глибоцької селищної ради.

У відповідь на отриманий лист, 23 листопада 2022 року Чернівецька обласна військова адміністрація направила лист Чернівецькій обласній прокуратурі, в якому повідомила про те, що означені прокурором рішення не приймались.

28 листопада 2022 року Чернівецька обласна прокуратура звернулась з листом до Чернівецької обласної військової адміністрації, в якому орган прокуратури запропонував вжити заходи щодо пред`явлення позовної заяви до Глибоцької селищної ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом скасування незаконного рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права комунальної власності та її припинення, повернення земельної ділянки державі в особі Чернівецької обласної військової адміністрації. Про вжиті заходи або підстави неможливості захисту інтересів держави у спірних правовідносинах прокуратура просила повідомити в строк до 07.12.2022 року.

25 грудня 2022 року Чернівецька обласна військова адміністрація направила лист Чернівецькій обласній прокуратурі, в якому повідомили про неможливість самостійного звернення до суду у зв`язку з обмеженим фінансуванням щодо сплати судового збору за подання позовної заяви. Також, Чернівецька обласна державна адміністрація (обласна військова адміністрація) вказала, що не заперечує щодо представництва Чернівецькою обласною прокуратурою інтересів держави в її особі з метою повернення у державну власність земельної ділянки, кадастровий номер 7321081800:01:004:0001, площею 1.0982 га. яка розташована у с. Опришени.

11 листопада 2022 року Чернівецька обласна прокуратура звернулась з листом до голови комісії з припинення ДП «Чернівецький лісгосп», в якому орган прокуратури просив до 18.11.2022 року повідомити обласну прокуратуру чи була станом на 17.02.2022 року указана земельна ділянка ділянкою лісового фонду у постійному користуванні ДП «Чернівецький лісгосп», чи надавалось погодження на вилучення ділянки з постійного користування ДП «Чернівецьке лісове господарство»

У відповідь на отриманий лист, голова комісії з припинення ДП «Чернівецький лісгосп» направив лист Чернівецькій обласній прокуратурі, в якому повідомив, що земельна ділянка площею 1,0982 га, була предметом спору в 2021 році, який розглядався в Глибоцькому районному суді. Так, судом було встановлено, і даний факт відповідає дійсності, що земельні ділянка площею 1,0982 га знаходиться в кварталах 65 та 67 Кузьмінського лісництва, відноситься до земель державного лісового фонду. Дана земельна ділянка як перебувала, так і перебуває в постійному користуванні ДП «Чернівецький лісгосп» згідно документів лісовопоядкування даного лісництва в законний спосіб вона у постійного землекористувача не вилучалась адміністрація ДП «Чернівецький лісгосп» не надавала погодження на їхї вилучення з постійного користування станом на, 17.02.2022 року.

Зазначене підтверджується матеріалами планово-картографічних матеріалів по Кузьмінському лісництву ДГІ «Чернівецький лісгосп», а саме проекту організації та розвитку лісового господарства з фотокопією планшету 6 з кварталами 65,67, які містять ставок площею 0,9 га (0,4 га - у 65 кварталі та 0,5 га - у 67 кварталі).

Також, прокурором долучено до матеріалів справи лист-відповідь на запит прокуратури від Київської лісовпорядної експедиції ВО «Укрдержліспроект», в якому повідомляється, що земельна ділянка з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 за станом на 01.01.2017 р. відносилась до складу земель лісового фонду кв.65 вид.З, 7 та кв.67 вид. 1, 7 Кузьминського лісництва ДП "Чернівецький лісгосп", а даних про вилучення земельної ділянки із складу лісового фонду або передачі в тимчасове користування до експедиції не поступало і не вносилися зміни в матеріали лісовпорядкування.

Згідно з частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Положеннями статті 8 Лісового кодексу України вбачається, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно зі статті 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до частини 1 статті 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт ґ частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (статті 5 Лісового кодексу України).

Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для несільськогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами те, що на час прийняття оскаржуваного рішення Глибоцькою селищною радою спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП «Чернівецький лісгосп».

Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, стосовно яких законом встановлено обмеження щодо їх використання у цивільному обороті.

У статтях 317 та 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Як встановлено судом, відповідач вважає, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності враховуючи пункт 24 перехідних положень Земельного кодексу України.

Однак, згідно пункту 24 перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

Частиною 2 статті 117 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, крім інших, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Крім того, Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 №1457-1V визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів.

Таким чином, з дня набрання чинності вказаним законом 14.07.2004 усі землі лісового фонду за межами населених пунктів віднесено до земель державної форми власності.

Спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту - с. Огіришени, що підтверджується як планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, так і накладенням земельної ділянки на кадастрову карту та планшет №6, а також відображено у судових рішеннях, постановлених у цивільній справі № 715/196/21.

Частиною 7 ст. 21 Земельного кодексу визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі, якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально).

При цьому, у разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом «б» частини першої статті 150 цього Кодексу, необхідне погодження Кабінету Міністрів України.

Наслідком порушення порядку зміни цільового призначення земель, згідно ст. 21 Земельного кодексу України, є визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Таким чином, згідно з наведеними приписами вилучення спірної земельної ділянки з державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення і передання у власність такої ділянки належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки відповідно до положень статті 152 Земельного кодексу України здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів-місцевого самоврядування.

Оскільки, судом встановлено, що згоди на вилучення спірної земельної ділянки не було, з урахуванням того, що означена земельна ділянка не могла, на час прийняття спірного рішення, перебувати у комунальній власності, то рішення Глибоцької селищної ради №1222-20/22 від 17.02.2022 року є незаконним, адже рішення прийнято за відсутності волевиявлення власника - держави.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Кабінету Міністрів України - означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

Вищеозначене є підставою для скасування судом рішення 20 сесії VIII скликання Глибоцької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області №1222-20/22 від 17.02.2022 в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001.

Судом також встановлено, що на підставі спірного рішення, Глибоцька селищна рада здійснила державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,0982 га під кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 для рибогосподарських потреб, розташовану на території с. Опришени, оформлену рішенням державного реєстратора № 46877168 від 21.02.2022, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759916873210, з одночасним припиненням вказаного права.

Відповідно до статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно з частини 1 статті 126 Земельного кодексу України, право власності земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частини 2 та 4 статті 182 Цивільного кодексу України).

Згідно з пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до положень статей 2, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою факту, зокрема, припинення прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єкт.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно частини 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 визначено, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи те, що Глибоцька селищна рада зареєструвала право власності на земельну ділянку, якою остання не вправі розпоряджатися, то суд дійшов висновку, що відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 за Глибоцькою селищною радою.

Додатково, суд вказує про те, що під час розгляду справи судом було встановлено, що згідно витягу з Єдиного державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство» у даний час перебуває в стані припинення.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 07 вересня 2022 року «Деякі питання реформування управління лісової галузі» утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» шляхом злиття спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, код ЄДРПОУ 44768034, юридична адреса: 01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, 9-А.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, постійним користувачем спірної земельної ділянки є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 753/2187/17 від 25.09.2019 наголосив, що як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, на підставі викладеного, а також встановленого судом факту належності земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні правонаступника ДП «Чернівецький лісгосп» - ДП «Ліси України», приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом встановлено, що Чернівецькою обласною прокуратурою на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом повідомлено Чернівецьку обласну військову адміністрацію про необхідність вжиття заходів щодо захисту порушених прав та інтересів держави у відповідь на, що адміністрація просила орган прокуратури звернутись до суду із відповідним позовом, оскільки у Чернівецькій обласній військовій адміністрації обмежене фінансування щодо сплати судового збору за подання позовної заяви.

Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Поряд з цим, ст. 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п. 5 ст. 28 цього Закону для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 утворені обласні військові адміністрації, зокрема Чернівецька обласна військова адміністрація.

Статтею 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом з військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

У відповідності із ст. 15 вказаного Закону повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Оскільки, Чернівецька ОВА, як уповноважений державою орган на виконання функцій у спірних правовідносинах, не дивлячись на наявність повноважень щодо отримання відомостей та даних про статус земель державної власності на території області, державного контролю за використанням та охороною лісів, передбачених ст. ст. 16, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», з часу протиправного вибуття землі державного лісового фонду на підставі незаконного рішення Глибоцької селищної ради у лютому 2022 року (упродовж 9-ти місяців), не вжила заходів, спрямованих на встановлення таких фактів та вжиття заходів для відновлення порушених прав держави, а також повідомила орган прокуратури про неможливість самостійно звернення до суду із позовною заявою, то означене приймається судом як підставу для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, Чернівецькою обласною прокуратурою при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 7443,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1871 від 28 грудня 2022 року.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, суд дійшов висновку покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7443,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) до Глибоцької селищної ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним та скасування рішення 20 сесії VIII скликання Глибоцької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області №1222-20/22 від 17.02.2022 в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001, скасування державної реєстрації права власності Глибоцької селищної ради на земельну ділянку площею 1,0982 га під кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 для рибогосподарських потреб, розташовану на території с. Опришени, оформлену рішенням державного реєстратора № 46877168 від 21.02.2022, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759916873210, з одночасним припиненням вказаного права та витребування з чужого незаконного володіння Глибоцької селищної ради (код ЄДРПОУ 04417004, вул. Шевченка, 1, смт. Глибока Чернівецького району Чернівецької області, 60400) земельну ділянку площею 1,0982 га під кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 на користь держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 00022680, вул. Грушевського, 1, м. Чернівці) для лісогосподарського призначення (код КВЦПЗ 09.01) з правом постійного користування державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00274453) - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 20 сесії VIII скликання Глибоцької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області №1222-20/22 від 17.02.2022 в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності Глибоцької селищної ради на земельну ділянку площею 1,0982 га під кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 для рибогосподарських потреб, розташовану на території с. Опришени, оформлену рішенням державного реєстратора № 46877168 від 21.02.2022, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759916873210, з одночасним припиненням вказаного права.

4. Витребувати з чужого незаконного володіння Глибоцької селищної ради (код ЄДРПОУ 04417004, вул. Шевченка, 1, смт. Глибока Чернівецького району Чернівецької області, 60400) земельну ділянку площею 1,0982 га під кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 на користь держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 00022680, вул. Грушевського, 1, м. Чернівці) для лісогосподарського призначення (код КВЦПЗ 09.01) з правом постійного користування державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00274453).

5. Стягнути з Глибоцької селищної ради (60400, Чернівецька область, смт. Глибока, вул. Шевченка, буд. 1, код 04417004) на користь Чернівецької обласної прокуратури" (58001, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. М. Кордуби, буд. 21 А, код 02910120) витрат зі сплати судового збору в розмірі 7443,00 грн на р/p UA3782017203431100010000044946, код 02910120, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, класифікація видатків бюджету - 2800.

У судовому засіданні 24 травня 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 05 червня 2023 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.С. Тинок