Постанова

від 24.05.2023 по справі 314/173/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.05.2023 Справа № 314/173/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/173/20 Головуючий у 1 інстанції: Мануйлова Н. Ю.

Провадження № 22-ц/807/252/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

за участісекретаря:Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна, Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, про визнання недійсним та скасування розпорядження, державного акту, договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Вільянської районної державної адміністрації Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: приватний нотаріус Морозова Вікторія Миколаївна, Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, про визнання недійсним та скасування розпорядження, державного акту, договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що на праві постійного кори-стування їй належить земельна ділянка площею 0,98га, розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, для особистого підсобного господарства. На початку 2018 року їй стало відомо, що ще у 2010 році власником земельної ділянки, яка належить їй, став ОСОБА_3 , якому на підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації від 05.06.2010 № 235 передано у власність земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Михайлівська сільська рада, право на яку зареєстровано відділом Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області 08.09.2011. Земельній ділянці, переданій ОСОБА_3 у власність, присвоєно кадастровий номер 2321584000:01:002:0112. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 20.10.2017, номер запису про право

власності 22988669, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1387530723215.

03.11.2017 вказану земельну ділянку ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 , уклавши договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького місь-

кого нотаріального округу Морозовою В.М. Право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 831.

14.03.2018 Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області на запит щодо надання можливості ознайомитися із розпорядженням від 05.06.2010 № 235 надано відповідь за № 0849/01-32, відповідно до якої в документах Вільнянської районної державної адміністрації за 2010 рік розпорядження голови райдержадміністрації від 05.06.2010 № 235 не значиться.

На запит позивача з відділу у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надано відповідь, згідно з якою Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 , в архіві Відділу у Вільнянському районі ГУ ДГК у Запорізькій області не значиться.

Вказує, що через те, що земельна ділянка, яку надано у власність ОСОБА_3 , та власником якої на теперішній час є ОСОБА_2 , накладається на належну їй земельну ділянку, вона позбавлена можливості користуватися належною їй земельною ділянкою, як і багато інших її сусідів, так як батьком відповідачки ОСОБА_2 з 2018 року спірна земельна ділянка та земельні ділянки інших мешканців с. Соколівка використовується у власних цілях.

ОСОБА_1 зазначила, що вона не передавала належну їй земельну ділянку площею 0,98 га третій особі за будь-яким договором, а земля була незаконно та неправомірно без дотримання установленого законом порядку вилучена Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області на підставі розпорядження від 05.06.2010 № 235, яке фактично не приймалось, та передана неправомірно у власність ОСОБА_3 , який у такому разі не міг виступати її продавцем.

Посилаючись на вказані обставини, позивач первісно просила:

1.Визнати недійсним та скасувати розпорядження Вільнянської районного держав-

ної адміністрації від 05 червня 2010 року № 235 щодо надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 2,000 гектарів для ведення особистого селянського господарства.

2.Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну

ділянку з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112 площею 2,000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 496556, виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Вільнянської районного державної адміністрації від 05 червня 2010 року № 235, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2321500010000821 від 08.09.2011р.

3.Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим но-

мером 2321584000:01:002:0112 площею 2,000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, укладений 03 листопада 2017р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 831.

4.Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

земельну ділянку площею 0,98 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастро-

вим номером 2321584000:01:002:0112, та розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В подальшому уточнену позовну заяву доповнено вимогою № 5 скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37934184 від 03.11.2017р., та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності 37934184 від 03.11.2017р., вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М,

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2021 року залучено в якості правонаступника відповідача в особі Вільнянської районного державної адміністрації Запорізької області - Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізь-кої області.

Також первісно у позовній заяві відповідачем був зазначений ОСОБА_3 , який в ході розгляду справи судом першої інстанції помер, та правонаступників у померлого не виявлено, а тому ухвалою Вільняньского районного суду від 15 червня 2022 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до цього відповідача ( т. 2 а.с. 45).

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 липня 2022 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючисьіз вищезазначенимрішенням судупершої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційнускаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтуванняапеляційної скарги ОСОБА_1 зазначено, що вона вважає рішення незаконним у зв`язку з тим, що суд безпідставно посилався на неможливість з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства належним чином встановити факт існування накладення або перетину належної їй земельної ділянки і земельної ділянки з кадастровий номер 2321584000:01:002:0112, належної ОСОБА_2 . Вважає, що судом проігноровано зібрані у справі докази, якими, на її думку, підтверджено цей факт, а саме, рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 17.02.2021р. № 9 та лист цього органу місцевого самоврядування від 12.02.2021р. № 65/02-06-06, які прямо вказують на те, що земельна ділянка площею 0,98га, належна ОСОБА_1 , знаходиться в межах земельної ділянки (кадастровий номер 2321584000:01:002:0112), яка відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти України належить до земель приватної власності, і з 03.11.2017р. перебуває в приватній власності ОСОБА_2 . Також вважає, що судом першої інстанції жодного разу не порушувалося питання призначення експертизи, яку, у випадку необхідності, суд міг призначити за своєю ініціативою, адже представником Михайлівської сільської ради Стешенком В.Г., який займає посаду землевпорядника, зазначалося про накладення земельної ділянки (кадастровий номер 2321584000:01:002:0112), площею 2,00 га, належної на праві приватної власності ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,98 га, належну на праві постійного користування ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу Запорізька районна державна адміністрація Запорізь-кої області зазначає, що вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим. Вказує, що аргументи апелянта про можливість призначення експертизи у цивільній справі судом з власної ініціативи не відповідають приписам процесуального закону, та вказане можливе лише за заявою осіб, які беруть участь у справі. Вказує, що суд правильно виходив із того, що факт, чи має місце перетин та/або накладення земельних ділянок сторін, можна вста-

новити лише шляхом дослідження землевпорядної документації, перевірки фактичного

розташування земельних ділянок, що є компетенцією експертів у відповідній галузі. Тож вважає, що за зібраними у справі доказами суд обґрунтовано визнав недоведеними вимоги позивача.

Відзив на апеляційну скаргу також подано Головним управлінням Держгеокадастру у

Запорізькій області, в якому зазначається, що він не є розпорядником спірних земельних ділянок, які належать громадянам на праві приватної власності. А тому жодним чином не порушувало прав позивача. Щодо оскаржуваного рішення, то вважає його законним і обґрунтованим, оскільки позивач своїх вимог не довела.

У письмових пояснення по справі Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області вказувала, що ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,98 га належить на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002142, виданого 02 лютого 2001р. на підставі рішення Михайлівської сільської ра-

ди народних депутатів від 24.10.2000р. № 91. У липні 2019р. мешканці с. Соколівка Віль-

нянського району звернулись до голови Михайлівської сільради щодо захоплення їх земель, що розташовані в контурі № НОМЕР_1 , зокрема, й позивач ОСОБА_1 . Було проведено перевірку із виїздом за місцем розташування земельних ділянок, внаслідок чого складено схему, відповідно до якої з`ясовано, що належні на праві власності землі ОСОБА_2 накладаються на земельні ділянки мешканців с. Соколівка. Тому рішенням Михайлівської сільради № 9 від 17.02.2021р. гр. ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Вважає, що факт накладення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є очевидним. Тож вважає, що право ОСОБА_1 є порушеним, оскільки земельна ділянка з її постійного користування у законному порядку не вилучалась.

Протягом апеляційного розгляду справи до судових засідань з`являлись представ-ники сторін: позивача ОСОБА_1 адвокат Неткал О.О., відповідача ОСОБА_2 адвокат Батій Т.М., кожен з яких підтримував свою позицію.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи в апеляційному суді та про всі судові засідання, про що у справі містяться зворотні поштові повідомлення, до апеляційного суду не з`являлись, своїх повноважних представників не направляли, але й про відкладення апеляційного розгляду клопотань не надавали, тому справу відповідно до вимог ч. 2 статті 372 ЦПК України розглянуто за їх відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення адвокатів сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням доказів, зібраних на стадії апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення по-

вністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування

норм матеріального права.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Встановлено,що начас прийняттярішення Михайлівською сільськоюрадою від24.10.2000р.№ 91діяв ЗемельнийКодекс УРСР у редакції від 18.12.1990р., який введено в дію з 15.03.1991р.

Чинною редакцією ЗК УРСР на час видання вказаного рішення органу місцевого самоврядування (від 12.07.2000) була передбачена можливість надавати у постійне користування громадянам земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства.

Так, статтею 7цього Кодексуунормовувалось правокористування землею,яке моглобути уформі постійногота тимчасовогокористування.Постійним визнаєтьсяземлекористування беззаздалегідь встановленогостроку.У постійне користування земля надається Радами народних депутатівіз земель,що перебуваютьу державнійвласності,зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського)

господарства, особистого підсобного господарства;

Пунктом 6розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001р. визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

УРішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005р. № 5-рп(справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 рокубула регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння.ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому, в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

У відповідності до вимог статті 9, 10, 11, 12, 13 ЗК УРСР, до відання сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів у галузі земельних відносин на їх території належить, серед іншого, надання відповідно до статті 18 цього Кодексу земельних ділянок у володіння або користування.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель дер-

жавної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою-десятоюстатті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 2 статті 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у

місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір

земельної ділянки.

Частиною 5 статті 116 ЗУ України передбачено, що надання у користування або у власність земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що на праві постійного користування ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,98 га, розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що підтвер-джується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002142, виданим 02.02.2001 на підставі рішення Михайлівської сільської ради народних депутатів від 24.10.2000 № 91 (протокол № 10), зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 73.

Відповідно до списку громадян Михайлівської сільської Ради народних депутатів, яким передаються у власність або надаються в постійне користування земельні ділянки (додаток до рішення сільської Ради народних депутатів від 24.10.2000 № 91) ОСОБА_1 надано в постійне користування земельна ділянка площею 0,98 га для ве-

дення особистого підсобного господарства.

Згідно з довідкою від 20.11.2019 № 02-01-45/1929, виданою виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради, земельна ділянка площею 0,98 га, надана в постійне користування ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Михайлівської сільської ради від 24.10.2000 № 91, розташована на території Михайлівської сільської ради поблизу с. Соколівка відповідно до поконтурної експлікації земель, контур № НОМЕР_1 ( т. 1 а.с. 19).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, за ОСОБА_2 03.11.2017 зареєстровано право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, цільове призначення - 01.3 для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки 2 га, місце розташування: Запорізька область, Вільнянський район, Михайлівська сільська рада ( т. 1 а.с. 16).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Михайлівська сільська рада, належить ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер: 831, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М.

Підставою набуття права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку є договір купівлі-продажу від 03.11.2017, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. Ю., згідно з яким продавець ОСОБА_3 передав у власність покупця ОСОБА_2 , а покупець ОСОБА_2 прийняла належну продавцю ОСОБА_3 земельну ділянку, і сплатила за неї визначену за домовленістю сторін грошову суму. Земельна ділянка, що відчужується за цим договором, розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 2,000 га, кадастровий номер - 2321584000:01:002:0112, склад угідь рілля 2,000 га.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 25.10.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, належала ОСОБА_3 . Підстава виникнення права власності: Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: ЯЖ № 496556, виданий 08.09.2011, видавник: Вільнянська районна державна адміністрація.

З довідки, виданої 27.10.2017 за № 31-28-0.2-9216/2-17 начальником відділу у Віль-

нянському районі Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області, вбачається, що земельна ділянка відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 496556 від 08.09.2011, кадастровий номер 2321584000:01:002:0112, була передана у власність ОСОБА_3 безоплатно, не за рахунок пайової землі або витребуваних паїв (часток).

Позивач у позові вказувала, що надана ОСОБА_3 земельна ділянка, який потім продав її ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку, володільцем якої на підставі Державного акту на право постійного користування є вона ОСОБА_1 , чим порушу-

ються її права, оскільки в неї земля у встановлену законом порядку не вилучалась, а тому просила захистити їх шляхом визнання недійсними та скасування: розпорядження № 235 від 05.06.2010р., Державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: ЯЖ № 496556, виданого 08.09.2011 ОСОБА_3 , договору купівлі-продажу від 03.11.2017р., скасування рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, а також витребувати у ОСОБА_2 належну їй (позивачеві) земельну ділянку.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що експертиза сторонами у справі не була заявлена, а докази, які надані позивачем, не є достатніми для встановлення існування накладення земельних ділянок. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження голови райдерж-адміністрації № 235 від 05.06.2010р. суд вказував, що таке розпорядження Вільнянською районною державною адміністрацією не видавалось, його не існує, а тому відсутні підстави, передбачені ст. 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України для його визнання незаконним та скасування.

В апеляційній скарзі позивачем не оспорюються встановлені судом фактичні обставини справи, але вказується на те, що суд не надав належної оцінки усім доказам щодо неправомірності набуття земельної ділянки ОСОБА_3 , а відтак і щодо подальшої незаконності її відчуження останнім та набуття ОСОБА_2 . Та, на думку апелянта, перетин земельних ділянок є підтвердженим складеними схемами розташування земельних ділянок в контурі НОМЕР_1 та рішенням органу місцевого самоврядування про відмову їй у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо відновлення меж належної їй на праві постійного користування земельної ділянки.

Між тим, суд першої інстанції встановив ті обставини, що розпорядження № 235 від 05 червня 2010р. про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства Вільнянською районною адміністрацією не приймалось. Також аналізував суд і поконтурну експлікацію земель у контурі № НОМЕР_1 , схему розташування земель мешканців с. Соколівки, яким видані Державні акти в цьому контурі на підставі рішення Михайлівської сільради № 91 від 24.10.2000, складену власниками земельних ділянок та затверджену зборами громадян с. Соколівки. Але за підсумками аналізу вказаної доказової бази суд першої інстанції вважав, що, оскільки факт перетину земельної ділянки позивача із земельною ділянкою відповідача не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, то не можна вважати, що є порушеними права позивача.

В ході апеляційного розгляду стороною позивача була зроблена топографо-геоде-зична зйомка, з якої вбачається, що мається накладення земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , із земельною ділянкою, належною ОСОБА_2 .

Адвокат Неткал О.О. заявив клопотання з урахуванням даних топографо-геодезичної зйомки про проведення у справі судової земельно-технічної експертизи для з`ясування, чи

дійсно є накладення (перетин) вказаних земельних ділянок, яке колегія визнала за необхідне задовольнити, виходячи з наступного.

Зважаючи на те, що сторона позивача вважала, що довела наданими доказами свої позовні вимоги, але суд визнав їх недостатніми, апеляційний суд, з урахуванням обставин цієї справи (відсутність рішення про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки) та наданої топографо-геодезичної зйомки, визнав за необхідне перевірити ретельно доводи апеляційної скарги, оскільки в протилежному випадку позивач втратила б можливість довести своє порушене первісне право на землю, яке гарантовано Конституцією України та міжнародними правовими актами і рішеннями ЄСПЛ як непорушне.

Відповідно до висновку № 0066 ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеного 17.05.2023р. судовим експертом Майстренком І.О., згідно до документів та даних, наявних в матеріалах цивільної справи, межі земельної ділянки площею 2,000 га., кадастровий номер 2321584000:01:002:0112, яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький (Вільнянський) район, Михайлівська сільська рада, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , накладаються на межі земельної ділянки площею 0,98 га., що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002142, виданого 02.02.2001р., яка розташо-

ана за адресою: Запорізька область, Запорізький Вільнянський) район, Михайлівська

сільська рада. Площа накладення становить - 100% (т. 3 а.с. 11-27) .

Отже, на стадії апеляційного провадження обставини щодо накладення земельних ділянок, які позивач підтверджувала наявними у справі доказами, але які суд визнав недостатніми для висновку про перетин земельних ділянок сторін, додатково підтверджені топографо-геодезичною зйомкою та висновком судової земельно-технічної експертизи, та усі вони у своїй сукупності свідчать про те, що право позивача є порушеним, оскільки фактично належна їй земельна ділянка, яку вона набула у постійне користування ще у 2000 році, поглинута земельною ділянкою із кадастровим номером 2321584000:01:002:0112.

Щодо законності набуття вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 колегія зазначає.

Суд першої інстанції зазначив, що 14.03.2018р. Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області надано відповідь № 0849/01-32, відповідно до якої в документах Вільнянської районної державної адміністрації за 2010 рік розпорядження голови райдержадміністрації від 05.06.2010 № 235 не значиться. Тож, Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області розпорядження від 05.06.2010 за № 235 не видавалось та його фактично не існує, тому відсутні підстави, передбачені ст. 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України для визнання його незаконним та скасування.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки якщо такого рішення Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області не виносилось, то воно не може бути визнано недійсним та скасовано в судовому порядку.

Однак, колегія наголошує, що за відсутності будь-якого рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади приватизація земельної ділянки не може бути здійснена, а тому ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 2321584000:01:002:0112 без законних підстав, та, зокрема, із отриманих 2,00 га землі за рахунок належних ОСОБА_1 0,98 га, які в неї у законному порядку не вилучались.

У такому разі наданий ОСОБА_3 . Державний акт про право власності на земельну ді-

лянку із кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, площею 2,00 га, цільове призна-

чення для ведення особистого селянського господарства, серії ЯЖ № 496556, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 2321500010000821 від 08.09.2011, слід визнати недійсним.

Як наслідок, підлягає визнанню недійсним і договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112 площею 2,000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, укладений 03 листопада 2017р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 831, оскільки ОСОБА_3 не міг виступати продавцем цієї землі, а, відповідно, й ОСОБА_2 набувати її у власність.

Відповідно дочастини 3статті 26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ танерухоме майнота їхобтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження

припиняються.

Зважаючи на приписи вказаної норми, для повного поновлення прав ОСОБА_1 також необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, а також витребувати у останньої на користь позивача ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,98 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112 площею 2,000 га, у конфігурації та межах, встановлених Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002142, виданого 02 лютого 2001р. на підставі рішення Михайлівської сільської ради народних депутатів від 24.10.2000 № 91, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 73.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право

скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 липня 2022 року слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки, задовольнивши ці позовні вимоги, спрямовані до відповідачів в особі ОСОБА_2 та Запорізької районного державної адміністрації Запорізької області як правонаступника Вільнянської районної державної адміністрації, якою порушені права позивача. Та відмовити в позові до відповідача в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, яким права ОСОБА_1 не порушувались.

У зв`язку із скасуванням рішення суду першої інстанції із частковим задоволенням позову апеляційним судом відповідно до вимог ч. 13 статті 141 ЦПК України вирішується питання щодо розподілу судових витрат.

Встановлено, що позивачем сплачено: судовий збір за подання позову до суду І інстанція в сумі 2522,40 грн., на усунення недоліків доплачено 840,80 грн. ( т. 1 а.с. 37); за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 6306 грн. Всього сплачено судового збору на суму 9669,20 грн., оплата за проведення судової земельно-технічної експертизи 8000 грн. (т. 3 а.с. 36), за проведення топографо-геодезичної зйомки - 1000 грн. ( т. 3 а.с. 37).

Постановою апеляційного суду залишена без задоволення одна вимога немайнового характеру, за яку судовий збір не підлягає до компенсації у розмірі: 840,80 грн. (І інстанція) + 1261,20 грн. (ІІ інстанція) = 2102 грн. Тому до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі: 9669,20 - 2102 = 7567,20 грн., тобто по 3783,60 грн. з кожного. Також підлягає компенсації позивачу оплата за експертизу в сумі 8000 грн. та оплата за топографо-геодезичну зйомку в сумі 1000 грн., які використані апеляційним судом як доказова база, по 4500 грн. з кожного відповідача.

Позивачем заявлено також про компенсацію її витрат на правову допомогу, яку їй надавав адвокат Неткал О.О., з яким у неї укладено договір № 3/19 від 01 січня 2019р. та

додаткову угоду № 1 від 02.09.2021 до договору (т. 2 а.с. 31-32).

Пунктом 3.3 договору узгоджено, що гонорар, його розмір і порядок сплати погоджуються окремо шляхом підписання додаткової угоди. У пункті 3.4 визначено, що клієнт зобов`язується прийняти належним чином виконану роботу адвоката та оплатити її у розмірі та строки, встановлені у даному договорі або додатковій угоді. За результатами надання правової допомоги складається акт, який підписується сторонами; в акті зазначається обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість ( п. 3.5 договору).

У додатковій угоді № 1 від 02.09.2021р. сторони узгодили: п. 2 - гранична вартість послуг не може перевищувати 15000 грн.; п. 3 за кожне засідання оплата у розмірі 1500 грн., незалежно від його тривалості; п. 5 одна година роботи адвоката вартує 1000 грн.; п. 6 - підсумкова вартість виконаних робіт встановлюється у акті.

Згідно з актом приймання-передачі від 28.01.2022р. ( т. 2 а.с. 25) в суді першої інстанції адвокатом надано таку правову допомогу: підготовка позовної заяви 2000 грн., підготовка двох заяв про витребування доказів 2000 грн. - по 1000 грн. за кожну.

Згідно з актом приймання-передачі від 28.01.2022р. ( т. 2 а.с. 26): оплата за участь адвоката в семи судових засіданнях становить 10500 грн.

Позивачу адвокатом виставлено рахунок-фактура на суму 14500 грн., яку сплачено згідно з квитанцією 0.0.2437134763.1 від 28.01.2022 ( т. 2 а.с. 33).

На стадії апеляційного розгляду позивачем та адвокатом укладено додаткову угоду № 2 від 07.08.2022 до договору про надання правової допомоги, у якій сторони погодили: вартість 1 години роботи адвоката складає 2000 грн. ( п. 3), гранична вартість робіт 20000 грн. ( п. 2) (т. 3 а.с. 59).

Згідно з актом приймання-передачі від 03.05.2023р. на стадії апеляційного розгляду адвокатом Неткал О.О. надані позивачу наступні юридичні послуги: підготовка апеляційної скарги 4 год. 4000 грн., підготовка клопотання про призначення експертизи 2 год. на суму 1700 грн., участь адвоката у 6 судових засіданнях тривалістю 10 год. 12000 грн. ( т. 3 а.с. 56). Всього: 17700 грн.

Адвокатом виписано рахунок-факту № СФ-48 від 05.05.2023р. на суму 17700 грн., який згідно з квитанцією № 8/23 від 08.05.2023р. оплачений ОСОБА_1 ( т. 3 а.с. 57-58).

Загальний розмір витрат позивача на правову допомогу становить: 14500 (І інст.) + 17700 (ІІ інст.) = 32200 грн.

Приймаючи до уваги принцип пропорційності розподілу судових витрат, колегія вважає, що з урахування задоволення чотирьох з п`яти позовних вимог, вказана сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню на 1/5 частину, тобто буде складати

32200 (32200 : 5) = 25760 грн.

Клопотання про зменшення витрат на правову допомогу через їх неспівмірність представники відповідачів не подали.

Колегія наголошує на тому, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських

послуг і т.п.)

В питанні критеріїв надано висновки Великою Палатою усправі № 755/9215/15-ц.

Так, суд наголосив, щопри визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду усправі № 905/1795/18 та у справі № 922/2686/19, де визначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постановах ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

З урахуванням вказаних правових позицій та обставин цієї справи колегія вважає за можливе наполовину зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу, розрахованих пропорційно до задоволених вимог в сумі 25760 грн., що підлягають їй до компенсації за рахунок відповідачів, зважаючи на такі обставини.

Так, права позивача фактично порушені Вільнянською державною адміністрацією, яка надала у власність та видала Державний акт про право власності на земельну ділянку, яка належала на праві постійного користування ОСОБА_1 , громадянину ОСОБА_3 без прийняття відповідного рішення. Такі обставини були відомі і ОСОБА_3 , що свідчить про недобросовісність його дій. Тобто особами, які безпосередньо порушили права позивача є ОСОБА_3 , який в ході розгляду справи помер, та Вільнянська районна державна адміністрація, яка вибула із учасників процесу, будучи заміненою на правонаступника Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області, яка також особисто або через своїх працівників чи колегіальні органи будь-яких протиправних дій відносно позивача не вчиняла. Але до стягнення з них вже підлягає сума судових витрат зі сплати судового збору та експертиз по 8283,60 грн. з кожного.

Тож колегія за таких обставин вважає за необхідне зменшити суму відшкодування судових витрат, які підлягають компенсації позивачеві, до 16 000 грн., тобто по 8000 грн. з кожного відповідача, до яких задоволено позовні вимоги. При цьому, колегія зазначає, що таке зменшенням застосовується не у відповідності до приписів статті 137 ЦПК України, що є можливим лише за заявою сторони через їх неспівмірність, а у зв`язку із вище наведеними аргументами.

Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381-384,390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 липня 2022 року в цій справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки.

Задовольнити вказані позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області та ОСОБА_2 .

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112 площею 2,000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, серії ЯЖ № 496556, виданий на ім`я ОСОБА_3 з посиланням на розпорядження Вільнянської районного державної адміністрації від 05 червня 2010 року № 235, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2321500010000821 від 08.09.2011р.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номе-

ром 2321584000:01:002:0112 площею 2,000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, укладений 03 листопада 2017р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 831.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37934184 від 03.11.2017р. та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності 37934184 від 03.11.2017р., вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М,

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,98 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, та розташована на території Михай-лівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути зЗапорізької районногодержавної адміністраціїЗапорізької області, ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 судові витратив загальнійсумі 32567(тридцятьдві тисячіп`ятсот шістдесятсім)гривень 20копійок,в томучислі:судовий збірв сумі7567(сімтисяч п`ятсотшістдесят сім)гривень 20 копійок,витрати зоплати вартостіекспертизи всумі 8000(вісімтисяч)гривень,оплата затопографо-геодезичнузйомку всумі 1000(однатисяча)гривень тавитрати направову допомогув сумі16 000 (шістнадцять тисяч) гривень, розподіливши стягнення по 16283 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят три) гривні 60 копійок з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 червня 2023 року.

Головуючий: С.В. Маловічко

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова