Постанова

від 31.05.2023 по справі 520/12033/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 р.Справа № 520/12033/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА-ЛАЙН" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Зоркіна Ю.В.) від 09.09.2021 року по справі № 520/12033/21

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА-ЛАЙН"

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення (заборони) роботи підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА-ЛАЙН", за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Курязька, 5-А, шляхом знеструмлення будівлі, опечатування пристроїв, відключення джерел електропостачання та зобов`язання припинити використання цієї будівлі до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проведення перевірки ТОВ "АЛІСА-ЛАЙН" виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу здоров`ю людей. Враховуючи, що відповідачем у визначений строк не усунуто всіх встановлених порушень, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Зупинено експлуатацію приміщень ТОВ "АЛІСА-ЛАЙН" за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Курязька, 5-А, в тому числі шляхом їх знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Позов у решті вимог залишено без задоволення.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та пройняти нове, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність встановлених законом підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю). Зазначив, що позивачем не надано жодних обґрунтувань та доказів, які б свідчили про те, що виявлені порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, а також не доведено необхідності застосування саме крайнього заходу реагування у вигляді заборони зупинення експлуатації будівлі, чим фактично зупиняється господарська діяльність відповідача. Також наголошував, що відповідачем були вжиті відповідні заходи, що підтверджують усунення виявлених під час перевірки порушень. Натомість, позивач не звертався до відповідача щодо перевірки виконання припису, в звернувся до суду, що фактично свідчить про здійснення тиску на підприємство та реальний сектор економіки.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що працівниками Дергачівського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області в період з 23.04.2021 року по 29.04.2021 року проведена планова перевірка додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на території та у будівлях Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА-ЛАЙН" за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Курязька, 5-А.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 71 від 29.04.2021 року, яким встановлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, зокрема: - двері електрощитової виконані не протипожежними, чим порушено п.2.3 гл.2 р.ІІІ ППБУ; - не виконано перевірку захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку відповідно до вимог ДСТУ EN 62305:2012 «Блискавкозахист», чим порушено п.1.21 гл.1 р.4 ППБУ; - не проведено технічне обслуговування (не рідше одного разу на рік) і перевірку на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування, пожежні кран-комплекти, які розташовані в приміщеннях будівель об`єкту, (підтверджується відсутністю відповідних записів в журналі), що є порушенням пп.9 п.2.2 гл.2 розділу 5 ППБУ; - не виконано випробовування на працездатність мережу системи зовнішнього протипожежного водопроводу на тиск та витрату води оформленням акта, що є порушенням пп.4 п.2.1 гл.2 розділу 5 ППБУ; - не виконано обробляння дерев`яних конструкцій дахового приміщення адміністративної будівлі засобами вогнезахисту, які забезпечують I групу вогнезахисної ефективності, чим порушено п.2.5 гл.2 розділу 3 ППБУ; - не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання, чим порушено п.1.20 гл.1 розділу 4 ППБУ; - не забезпечено в повному обсязі приміщення будівель первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку, чим порушено п.3.6 гл.2 розділу 5 ППБУ; - не забезпечений вільний доступ до пожежних кран-комплектів № 14, 19, 22, чим порушено пп.1 п.2.2 гл.2 розділу 5 ППБУ; - не укомплектовані всі пожежні кран-комплекти важелями для полегшення відкривання вентиля, чим порушено пп.2 п.2.2 гл.2 розділу 5 ППБУ; - не забезпечені в повному обсязі сходові клітки, коридори та інші шляхи евакуації евакуаційним освітленням, чим порушено п.2.31 гл.2 розділу 3 ППБУ; - не забезпечені в повному обсязі лінії живлення побутових кондиціонерів автономним пристроєм електричного захисту, чим порушено п.2.26 гл.2 розділу 4 ППБУ; - з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів в приміщеннях будівлі об`єкту виконано не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, що є порушенням чим порушено п.1.6 гл.1 розділу 4 ППБУ; - не встановлені в повному обсязі пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів (3-й поверх), чим порушено п.2.37 гл.2 розділу 3 ППБУ; - допускається зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах (люк виходу на горище виконаний не протипожежним), чим порушено п.2.3 гл.2 розділу 3 ППБУ; - не проведено технічне обслуговування вогнегасників в повному обсязі відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом міністерства внутрішніх справ України від 15.01.20218 № 25, чим порушено п.3.17 гл.3 розділу 5 ППБУ; - не укомплектовані пожежні кран-комплекти № 10 та № 12 пожежним рукавом та стволом, чим порушено пп.2 п.2.2 гл.2 розділу 5 ППБУ; - допускається встановлення електророзеток та вимикачів на горючі основи в коридорі 3-го поверху адміністративної будівлі, чим порушено п.1.17 гл.2 розділу 4 ППБУ;- не укомплектовані в повному обсязі існуючі пожежні щити протипожежним інвентарем (вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало 1 шт., багор або лом та гак 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.), чим порушено п.3.11 гл.3 розділу 5 ППБУ;- допускається улаштування порогу в коридорі на 1-му поверсі адміністративної будівлі, який заважає вільній евакуації людей, чим порушено пп.2.37 гл.2 розділу 3 ППБУ.

Перевірка проведена у присутності уповноваженої особи відповідача та підписаний заступником директора 29.04.2021 без зауважень.

Наявність встановлених порушень слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів усунення відповідачем в повному обсязі порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, наявні підстави для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом зупинення експлуатації приміщень ТОВ "АЛІСА-ЛАЙН" за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Курязька, 5-А,, в тому числі шляхом їх знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

При цьому, оскільки рішення суду про зупинення експлуатації будівлі за своєю правовою суттю є запровадженням заборони на використання об`єкту у процесі надання послуг, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для постановлення окремого рішення з цього питання.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до абз. 2 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон України № 877-V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності (ч. 1 ст. 3 Закону України №877-V).

Частиною першою статті 4 Закону України №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно вимог пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Вимогами частини 1 статті 64 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в областях.

Згідно вимог пункту 3 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1052 основними завданнями ДСНС є: 1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності: 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільної о захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Згідно п. 4 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Згідно ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Частиною 4 статті 4 Закону № 877-V визначено, що виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є зокрема недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами та нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій.

Згідно ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно підпункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожеженебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Отже, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд.

Згідно вимог пункту 24 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до вимог пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 "Класифікатор надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року №457 (далі - Класифікатор) "Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності".

Згідно вимог пункту 4 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.

Згідно вимог пункту 25 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.

Також розділом 4 Класифікатору встановлено, що надзвичайна ситуація техногенного характеру це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті унаслідок транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.

У розділі 6 Класифікатору зазначені коди надзвичайних ситуацій у наслідок пожеж та вибухів.

Згідно визначення ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, утравмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з вимогами пункту 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Таким чином, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі.

Відповідно до ч.2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту здійснює прогнозування спільно із центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування території України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Приписами пункту 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16.12.2015 року, встановлено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань зокрема здійснює разом із центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування території України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Отже, позивач у даній справі є органом, який здійснює прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування підвідомчій йому території щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

При обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Таким чином, підставами для застосування заходів реагування в першу чергу є наявність встановлення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Судовим розглядом встановлено, що перевірка відповідача здійснювалась у відповідності до вимог діючого законодавства, правомірність її призначення та проведення відповідачем не оскаржується, а акт перевірки підписаний уповноваженою особою товариства без зауважень.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил у сфері охорони праці слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Водночас, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Вказані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.06.2018 р. по справі № 823/589/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів наголошує, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Таким чином, не має значення якою особою було допущено ці порушення, оскільки такий захід впливу застосовується контролюючим органом не з метою притягнення винних осіб до відповідальності, а виключно з метою уникнення заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, тобто має запобіжний характер.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері пожежної безпекипризводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Крім того, захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері охорони праці.

Вказані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.12.2018 р. по справі № 826/13896/16.

Також такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації продукції не є санкцією за порушення вимог законодавства, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 по справі № 810/2400/18, від 16.05.2019 по справі № 812/1296/18, від 07.08.2019 по справі № 810/1820/18.

При цьому, згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 4 Закону України № 877-V, відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відтак, у разі усунення виявлених порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, відповідач не позбавлений можливості звернутися до органу державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення із повідомленням відновлення господарської діяльності.

Суд не наділений повноваженнями виконувати функції органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері охорони праці, які в свою чергу є дискреційними, а тому тільки позивач при проведенні перевірки вправі оцінити якість виконаних робіт, спрямованих на усунення порушень.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 року у справі № 640/20539/19 вказав, що встановити факт усунення відповідачем виявлених під час перевірки порушень можливо виключно шляхом проведення перевірки та оформлення її результатів. Необхідним є усунення всіх виявлених порушень, які фіксуються у відповідному акті за результатами перевірки, а підставами для застосування заходів реагування як крайнього тимчасового заходу впливу на порушника, повинні бути факти не усунення саме тих порушень, які окремо чи у своїй сукупності створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Отже, факт виконання/невиконання суб`єктом господарювання порушень, може бути встановлено лише за результатами проведення органом державного нагляду (контролю) позапланових заходів (перевірки).

Таким чином, суд першої інстанції, пересвідчившись у тому, що відповідач не усунув усіх порушень Правил пожежної безпеки, які виявив контролюючий орган, зокрема з`ясувавши, що порушення, про які зазначив позивач, на дату вирішення справи в суді таки існують, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування заходів реагування.

Недотримання правил у сфері пожежної безпеки може призвести до тяжких наслідків, що є неприпустимим, оскільки порушуватиме конституційно закріплені права людей, зокрема тих, які працюють на ТОВ "АЛІСА-ЛАЙН".

Натомість, посилаючись під час апеляційного розгляду справи на усунення виявлених порушень, відповідач відповідних доказів не надав.

Надані відповідачем під час розгляду справи документи, на думку колегія суддів, підтверджують лише наявність в нього наміру щодо усунення виявлених порушень, а не про фактичне усунення всіх виявлених порушень, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, в зв`язку з чим, не можуть бути визнані такими, що беззаперечно свідчать про повне усунення усіх виявлених порушень.

При цьому позивач під час апеляційного розгляду справи заперечував щодо повного усунення виявлених порушень, на підтвердження чого надав Акти складені за результатами перевірок від 11.02.2022 року №37 та від 19.05.2023 року №2.

Доводи скаржника про те, що органом державного нагляду не обґрунтовано наявності підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, колегія суддів вважає помилковими, оскільки позивач, звертаючись до суду, чітко вказав, у чому саме полягає загроза для життя та здоров`я людей, а також, до яких наслідків може призвести подальше існування тих порушень, які зафіксовані актом перевірки та не усунені відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідачем не доведено факту усунення в повному обсязі порушення вимог законодавства у сфері охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів вважає обґрунтованим загальний висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень ТОВ "АЛІСА-ЛАЙН" (ЄДРПОУ 37190238) за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, вул. Курязька, 5-А до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки є саме тим заходом, що направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача щодо застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання, оскільки відімкнення від джерел електроживлення, є, в свою чергу відповідним клопотанням про приведення вказаних вище заходів реагування у дію, тобто способом виконання вказаного рішення.

На думку колегії суддів, застосування до підприємства заходів реагування у вигляді знеструмлення та опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання є надмірним, оскільки вказані заходи тягнуть за собою значно більші наслідки, аніж просто зупинення експлуатації будівель відповідача, що унеможливлює доступ до об`єктів підприємства з метою технічної підтримки і обслуговування, в тому числі для усунення виявлених порушень у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини тексту постанови в наступній редакції: "Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень ТОВ "АЛІСА-ЛАЙН" (ЄДРПОУ 37190238) за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, вул. Курязька, 5-А до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей".

В іншій частині рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА-ЛАЙН" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 року по справі №520/12033/21 змінити, шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини тексту постанови в наступній редакції:

"Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень ТОВ "АЛІСА-ЛАЙН" (ЄДРПОУ 37190238) за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, вул. Курязька, 5-А до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей".

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 року по справі №520/12033/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 05.06.2023 року