Постанова

від 30.05.2023 по справі 460/3026/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/3026/20 пров. № А/857/6468/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Большакової О.О.,

за участю секретаря судового засіданняРибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (головуючий суддя Друзенко Н.В., м. Рівне, повний текст складено 04.01.2021) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно - механічний завод» до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

№ 0000053305 від 10 січня 2020 року, згідно з яким йому збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) на 352 815,29 грн, з яких 350 552,12 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та 2263,17 грн пеня;

№ 00000460501 від 10 січня 2020 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток (далі ПНП) на 1 552 099,00 грн, з яких 1 241 679,00 грн за податковими зобов`язаннями та 310 420,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№00004010501 від 25 березня 2020 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 2 393 898,00 грн, з яких 1 915 119,00 грн за основним податковим зобов`язанням та 478 780,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, залишеним без змін постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року та 03 листопада 2021 року, позов ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0000053305 від 10.01.2020, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 352815,29 грн., у тому числі 0,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 350552,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 2263,17 грн. - за пенею.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00000460501 від 10.01.2020 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 679355,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями: 543484,00грн., за штрафними санкціями: 135871 грн. В решті вказане рішення залишено без змін.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00004010501 від 25.03.2020 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2336764,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями: 1869411 грн., за штрафними санкціями: 467353,00 грн. В решті вказане рішення залишити без змін.Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційну суму сплаченого судового збору, а саме 16473,37 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» задоволено частково. Скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у частині вирішення позовних вимог про скасування ППР від 10 січня 2020 року №00000460501 щодо донарахування грошового зобов`язання з ПНП в сумі 826 057,00 грн та у цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

При цьому, касаційний суд вказав на необхідність дослідження у ході апеляційного розгляду підписаних між новим кредитором ОСОБА_1 та ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» низки додаткових угод про відстрочення сплати заборгованості на предмет переривання строку позовної давності сплати позивачем наявної кредиторської заборгованості, які не отримали жодної юридичної оцінки як в аспекті їх впливу на статус кредиторської заборгованості позивача у сумі 3 671 365,98 грн, яка не заперечується позивачем, так і в контексті їх подання/неподання у ході перевірки та під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 460/3026/20 у частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 10 січня 2020 року №00000460501 щодо донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 826 057 (вісімсот двадцять шість тисяч 57) грн 00 коп без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2020 року №00000460501 щодо донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 826057,00 грн скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Скеровуючи справу на новий розгляд в частині зазначених позовних вимог касаційний суд виходив з того, що судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не в повній мірі виконано вимоги Верховного Суду у постанові від 19.05.2022, а саме належним чином не досліджено зміст додаткових угод щодо продовження строку оплати поставленого товару, копії яких містяться в матеріалах справи, та на які вказував позивач.

У апеляційній скарзі ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» вказує на те, що судом першої інстанції надано помилкову оцінку висновкам контролюючого органу про заниження позивачем доходу за 9 місяців 2019 року на суму 3 671 365,98 грн з огляду на наявність станом на 01 січня 2017 року кредиторської заборгованості у вказаній сумі перед низкою контрагентів з датою виникнення січень-вересень 2016 року.

Відтак відповідач безпідставно вважав, що позивач мав включити до складу інших доходів таку кредиторську заборгованість на загальну суму 3 671 365, 98 грн, термін позовної давності по якій минув у періоді, що підлягав перевірці, а саме:

за договором №17-08-16 та №17-08-16/1 від 17 серпня 2016 року з ТОВ «ГРОТЕКС ПЛЮС»;

за договором № 19-07-16 від 19 липня 2016 року з ТОВ «АЛЬТ ФОРМ»;

за договором №18-07-16 від 18 липня 2016 року з ТОВ «МАТО ТРЕЙД»;

за договором №010816 від 01 серпня 2016 року з TOB «МАТРІКС ЛТД»;

за договором №1606/15/1 від 16 червня 2015 року з ТОВ «МЕРКУРІІНОВЕЙШН»;

за договором № 15416-3 від 15 квітня 2016 року з ТОВ «МОНОЛІТ БУД СЕРВІС»;

за договором №16-3103/2 від 31 березня 2016 року з ТОВ «БК ПРОФБУД 2015»;

за договором №0404-2016 від 04 квітня 2016 року з ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС»;

за договорами №091616 та №091616/п від 03 жовтня 2016 року з ТОВ «РЕНТКОМПАНІ»;

за договором №16-08-16 від 16 серпня 2016 року з ТОВ «ЮНКЕР ПЛЮС»;

за договором №050216/4 від 05 лютого 2016 року з ТОВ «ПАНОРАМА СКАЙ».

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки договорам про відступлення права вимоги №12 від 29 вересня 2018 року, №14 від 29 вересня 2018 року, №17 від 29 вересня 2018 року, №19 від 29 вересня 2018 року,№20 від 29 вересня 2018 року, №21 від 29 вересня 2018 року, №22 від 29 вересня 2018 року, №23 від 29 вересня 2018 року, №25 від 29 вересня 2018 року, №29 від 29 вересня 2018 року, №43 від 30 жовтня 2018 року, за умовами яких право вимоги за вказаними договорами було передано фізичній особі ОСОБА_2 , а також укладеним у подальшому з новим кредитором додатковим угодам про зміну строків оплати за отриманий позивачем товар.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог без змін.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в частині позовних вимог що переглядаються, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанцій встановлено, що у 2015-2016 роках ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» уклало ряд договорів про постачання йому товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), зокрема:

за договорами №17-08-16 та №17-08-16/1 від 17 серпня 2016 року з ТОВ «ГРОТЕКС ПЛЮС» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання;

за договором №19-07-16 від 19 липня 2016 року з ТОВ «АЛЬТ ФОРМ» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання;

за договором №18-07-16 від 18 липня 2016 року з ТОВ «МАГО ТРЕЙД» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання;

за договором №010816 від 01 серпня 2016 року з TOB «МАТРІКС ЛТД» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання;

за договором №1606/15/1 від 16 червня 2015 року з ТОВ «МЕРКУРІ ІНОВЕЙШН» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 15 календарних днів з дня отримання;

за договору №15416-3 від 15 квітня 2016 року з ТОВ «МОНОЛІТ БУД СЕРВІС» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання;

за договором №16-3103/2 від 31 березня 2016 року з ТОВ «БК ПРОФБУД 2015» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання;

за договором №0404-2016 від 04 квітня 2016 року з ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання;

за договорами №091616 та №091616/п від 03 жовтня 2016 року з ТОВ «РЕНТКОМПАНІ» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання;

за договором №16-08-16 від 16 серпня 2016 року з ТОВ «ЮНКЕР ПЛЮС» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання;

за договором №050216/4 від 05 лютого 2016 року з ТОВ «ПАНОРАМА СКАЙ» ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» зобов`язувалося оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання.

Водночас судом першої інстанції встановлено укладення постачальниками позивача ТОВ «ГРОТЕКС ПЛЮС», ТОВ «АЛЬТ ФОРМ», ТОВ «МАГО ТРЕЙД», TOB «МАТРІКС ЛТД», ТОВ «МЕРКУРІ ІНОВЕЙШН», ТОВ «МОНОЛІТ БУД СЕРВІС», ТОВ «БК ПРОФБУД 2015», ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС», ТОВ «РЕНТКОМПАНІ», ТОВ «ЮНКЕР ПЛЮС» та ТОВ «ПАНОРАМА СКАЙ» договорів про відступлення права вимоги боргу №12 від 29 вересня 2018 року, №14 від 29 вересня 2018 року, №17 від 29 вересня 2018 року, №19 від 29 вересня 2018 року, №20 від 29 вересня 2018 року, №21 від 29 вересня 2018 року, №22 від 29 вересня 2018 року, №23 від 29 вересня 2018 року, №25 від 29 вересня 2018 року, №29 від 29 вересня 2018 року, №43 від 30 жовтня 2018 року громадянину ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у розглядуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення вказаними постачальниками позивача зазначених вище договорів про відступлення права вимоги, за умовами яких, кредитори передали своє право вимоги по стягненню заборгованості з ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» громадянину ОСОБА_2 , жодним чином не вплинув на обчислення і перебіг строку позовної давності. А оскільки зобов`язання у позивача за договорами поставок виникли у січні-вересні 2016 року, то станом на вересень 2019 року строк позовної давності за ними сплинув. Відповідно до цього, заборгованість позивача перед новим кредитором набула статусу безнадійної.

Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

Колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду, з урахуванням вказівок касаційного суду, суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до оцінки підписаних між новим кредитором ОСОБА_1 та ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» низки додаткових угод про відстрочення сплати заборгованості на предмет переривання строку позовної давності сплати позивачем наявної кредиторської заборгованості.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (у редакції на час спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі П(С)БО 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно із пунктом 7 П(С)БО 15 до складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Приписами підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено безповоротну фінансову допомогу як, зокрема, суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до приписів статей 256, 257 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 259 ЦК передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Окрім того, за правилами частини 2 статті 260 ЦК порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно підпункту 2.5.1 пункту 2.5. договорів укладених постачальниками позивача ТОВ «ГРОТЕКС ПЛЮС», ТОВ «АЛЬТ ФОРМ», ТОВ «МАГО ТРЕЙД», TOB «МАТРІКС ЛТД», ТОВ «МЕРКУРІ ІНОВЕЙШН», ТОВ «МОНОЛІТ БУД СЕРВІС», ТОВ «БК ПРОФБУД 2015», ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС», ТОВ «РЕНТКОМПАНІ», ТОВ «ЮНКЕР ПЛЮС» та ТОВ «ПАНОРАМА СКАЙ» договорів про відступлення права вимоги боргу №12 від 29 вересня 2018 року, №14 від 29 вересня 2018 року, №17 від 29 вересня 2018 року, №19 від 29 вересня 2018 року, №20 від 29 вересня 2018 року, №21 від 29 вересня 2018 року, №22 від 29 вересня 2018 року, №23 від 29 вересня 2018 року, №25 від 29 вересня 2018 року, №29 від 29 вересня 2018 року, №43 від 30 жовтня 2018 року громадянину ОСОБА_2 , з метою реалізації новим кредитором ( ОСОБА_2 ) переданого йому первісним кредитором права вимоги до боржника (ТОВ «Квасилівський ЛМЗ»), новий кредитор отримує право вимагати від боржника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, добровільної сплати заборгованості за основним договором у порядку та на умовах, визначених основним договором.

Згідно додаткових угод між новим кредитором ( ОСОБА_2 ) та ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» про продовження строків оплати товару (наданих послуг) за договорами №17-08-16 та №17-08-16/1 від 17 серпня 2016 року; №19-07-16 від 19 липня 2016 року; №18-07-16 від 18 липня 2016 року; №010816 від 01 серпня 2016 року; №1606/15/1 від 16 червня 2015 року; №15416-3 від 15 квітня 2016 року; №16-3103/2 від 31 березня 2016 року; №0404-2016 від 04 квітня 2016 року; №091616 та №091616/п від 03 жовтня 2016 року; №16-08-16 від 16 серпня 2016 року; №050216/4 від 05 лютого 2016 року (а.с. 249-261 т.4) було продовжено строки оплати товару (наданих послуг), що свідчить, що на час перевірки строк позовної давності щодо кредиторської заборгованості у розмірі 3671365,98 грн не минув.

У постанові від 08 квітня 2021 року у справі №810/3256/13-а Верховний Суд за подібних зі спірними правовідносин виходив з того, що підписання позивачем з контрагентами угод про відстрочення сплати заборгованості свідчить про переривання строку позовної давності щодо сплати позивачем кредиторської заборгованості перед контрагентами, тому визнав висновки контролюючого органу про сплив строку позовної давності щодо стягнення кредиторської заборгованості помилковими.

Крім того, слід зазначити, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженими поданням виключно тих доказів, які надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, в постановах від 20.11.2018 у справі № 806/434/16, від 15.06.2022 у справі № 420/2808/20, від 19.10.2022 у справі № 160/8762/21.

Отже, враховуючи факти укладення та зміст угод щодо продовження строку оплати за поставлений товар за попередньо укладеними договорами щодо постачання товарно-матеріальних цінностей позивачу, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вказаних вище обставин, вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 10 січня 2020 року №00000460501 щодо донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 826 057 (вісімсот двадцять шість тисяч 57) грн 00 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, у частині, що передана на повторний апеляційний розгляд судом касаційної інстанції, заслуговують на увагу, відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 10 січня 2020 року №00000460501 щодо донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 826 057 (вісімсот двадцять шість тисяч 57) грн 00 коп слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно- механічний завод» задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року по справі № 460/3026/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 10 січня 2020 року №00000460501 щодо донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 826 057 (вісімсот двадцять шість тисяч 57) грн 00 коп скасувати, і в цій частині прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 10 січня 2020 року №00000460501 щодо донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 826 057 (вісімсот двадцять шість тисяч 57) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді А.Р. Курилець

О.О. Большакова

повний текст складено 05.06.2023