Постанова

від 24.05.2023 по справі 916/1271/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1271/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

прокуратури - Томчук М. О.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Багно В. С. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 (судді: Богатир К. В. - головуючий, Аленін О. Ю., Поліщук Л. В.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2022 (суддя Демешин О. А.)

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації

до: 1. Кілійського міжрайонного управління водного господарства,

2. Фізичної особи підприємця Верстюк Надії Борисівни

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити штучну водойму,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 22.06.2022 заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації (далі - Районна адміністрація, Позивач) до Кілійського міжрайонного управління водного господарства (далі - Управління водного господарства, Кілійське МУВГ, Відповідач-1) та до Фізичної особи підприємця Верстюк Надії Борисівни (далі - ФОП Верстюк Н. Б., Відповідач-2), в якому просив:

- визнати недійсним договір підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища від 13.05.2020 № 251 та угоду до нього від 17.06.2020 № 1, укладені між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та ФОП Верстюк Н. Б.;

- зобов`язати Відповідача-2 звільнити штучну водойму Козійського водосховища площею 54,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений Відповідачами договір по суті не містить характерних положень, передбачених цивільним законодавством для договорів підряду/надання послуг та за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, тому наявні підстави для визнання його недійсним та зобов`язання ФОП Верстюк Н. Б. звільнити земельну ділянку з водним об`єктом (штучною водоймою).

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що спірний договір містить ознаки договору надання послуг та договору підряду, оскільки в даному випадку, як вбачається з аналізу його умов, жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом Відповідачу-2 передано не було, а Управління водного господарства продовжує володіти та користуватися Козійським водосховищем. Крім того, з поданих доказів вбачається виконання ФОП Верстюк Н. Б. визначених у договорі робіт/послуг, які фактично споживаються Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства. При цьому кінцевою метою таких послуг є очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності та інших домішок біологічного походження, у тому числі з метою формування води високої якості, збереження її об`ємів.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку, що Прокурором не надано доказів спрямованості волі сторін спірного договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені даним договором, та настання між ними інших прав і обов`язків, ніж ті, які передбачені спірним правочином, з огляду на що відсутні правові підстави для визнання його недійсним. З матеріалів справи також не вбачається, що поведінка сторін може викликати сумніви щодо реальності їх намірів на досягнення мети договору, адже його укладенню передувало вчинення дій, зокрема, щодо затвердження Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства технічного завдання на розробку відповідної Програми, а також розроблення цієї Програми Науково-дослідним інститутом Держводекологія.

Водночас, суди зазначили, що Прокурором не доведено: наявності у діяльності Відповідача-2, визначеній в спірному договорі, ознак аквакультури (рибництва); обставини отримання останнім товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); здійснення ФОП Верстюк Н. Б. сільськогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури; надання Відповідачем-2 рекреаційних послуг.

При цьому суди дійшли висновку, що позовна вимога про зобов`язання Відповідача-2 звільнити Козійське водосховище є похідною від вимоги про визнання недійсним укладеного між Відповідачами договору підряду та угоди № 1 до нього (в задоволенні якої відмовлено), а відтак у задоволенні похідної позовної вимоги також слід відмовити.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник посилається на неврахування місцевим і апеляційним судами висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм статей 203, 2015, 235, 827, 837, 901, 903, викладених в постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 05.04.2018 у справі №916/695/17, від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 21.06.2022 у справі №915/103/21, від 03.06.2022 у справі №915/104/21, від 07.06.2022 у справі №911/27/21, від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16, від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 15.05.2018 у справі №906/854/17, у аналогічних правовідносинах.

3.3. Крім того, у якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на відсутність висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах (використання водойм за договором з біологічного очищення - біомеліорації).

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, розпорядженням Кілійської районної ради народних депутатів від 25.12.1998 № 6/65 передано в постійне користування Татарбунарському управлінню зрошувальних систем земельну ділянку площею 198,8 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів і споруд водного господарства. На підставі вказаного розпорядження видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 004032 від 05.05.1999, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24.

4.2. Згідно з додатком до Протоколу технічної Ради Кілійського міжрайонного управління водного господарства від 08.05.2020 № 3, Козійське водосховище було включено до Переліку водних об`єктів, які увійшли в Програму "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу (далі - ПШБК) для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства".

Зазначену Програму було розроблено на підставі Патенту на корисну модель №101959 "Спосіб покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об`єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліоративного комплексу", зареєстрованого 12.10.2015 Державною службою інтелектуальної власності України.

4.3. Укладанню спірного договору передувала розробка:

- Методології запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, погодженої в період з квітня 2020 року по грудень 2020 року ДЗ "ДЕА", науково-технічною радою Держводагентства та інш.;

- Технічного завдання на розробку Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації Козійського водосховища міжрайонного управління водного господарства";

- Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства".

4.4. Також в матеріалах справи наявний Протокол № 4 від 13.05.2020 технічної ради Кілійського МУВГ з розгляду листа ФОП Верстюк Н. Б. щодо реалізації Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", за наслідком засідання якої було вирішено погодити Відповідачу-2 пропозицію щодо наміру проведення робіт з біомеліорації на Козійському водосховищі при дотриманні та виконанні умов Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства" в частині Козійського водосховища, а також доручено юрисконсульту підготувати проект договору.

4.5. 13.05.2020 між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (замовник) та ФОП Верстюк Н. Б. (підрядник) було укладено договір підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища № 251 із змінами, внесеними відповідно до угоди № 1, укладеної 17.06.2020 між цими сторонами.

Відповідно до п. 1.1. договору за завданням замовника підрядник зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати підряднику у часткове користування для цілей цього договору штучну водойму Козійського водосховища Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від підрядника роботи та погодити визначену договором винагороду.

Роботи, вказані у п. 1.1. договору, - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) Козійського водосховища загальною площею водного дзеркала 54,6 га шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

При виконанні робіт сторони керуються Програмою "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", розробленою на підставі Патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015.

Риби-меліоратори, раки та інша іхтіофлора і іхтіофауна в даному договорі виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт з досягнення мети договору.

Згідно з п. 1.2. договору його метою є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження її об`ємів.

Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені календарним графіком робіт (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору строки виконання робіт можуть змінюватись у разі виникнення обставин, які можуть бути взяті сторонами до уваги щодо перегляду строків виконання робіт.

У пункті 1.6. договору сторони погодили, що біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України "Про рибне господарство", Закону України "Про аквакультуру".

Згідно з п. 1.7. договору у підрядника не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду останньому.

Наслідком виконання робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми (п. 2.1. договору).

За умовами п. 2.2. договору кількісним і якісним показником предмету договору є доведення (зниження) заростання макрофітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону на 50%), та інші показники, в строки, передбачені календарним планом показників ефективної експлуатації природно-штучного біомеліоративного комплексу (надалі іменується ПШБК).

У п. 2.3. договору сторони погодили, що після закінчення кожного п`ятирічного циклу проведення біомеліоративних заходів підрядник надає замовнику висновок спеціалізованої наукової установи про результати проведених робіт з біологічного очищення водойми.

Відповідно до п. п. 4.1. - 4.3. договору підрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 днів з дня надання замовником водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком робіт. Невід`ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору. Підрядник може достроково завершити деякі етапи виконання робіт і здати їх замовнику, якщо це не знизить якість робіт і не матиме негативного впливу на кінцевий результат ефективної експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу.

Водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (п. 6.1. договору).

Згідно з п. 6.5. договору підрядник здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.

Додаткова (надлишкова) кількість риб-меліораторів і раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми, є власністю підрядника та використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою підрядника за виконані роботи (п. 6.7. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України і договором, та оформлюється актом приймання-передачі.

За умовами п. 7.6. договору роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.

Замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну, згідно з календарним графіком робіт, передачу підряднику фронту робіт, передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору (п. 8.2.1. договору).

Підрядник, у свою чергу, відповідно до п. п. 8.4.1., 8.4.3., 8.4.19. договору, зобов`язаний у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи; забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК; протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків; при необхідності проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, згідно з вимогами Програми.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040,у разі якщо до 01.05.2040 жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах (п. 11.1. договору).

4.6. Крім договору сторонами також було підписано додатки до нього, зокрема:

- додаток № 1 "Календарний графік робіт", в якому, у тому числі, погоджено вид біомеліоранта, кількість, наважка, термін вселення та ін.;

- додаток № 5 "Акт прийому-передачі фронту робіт", за змістом якого замовник передає, а виконавець приймає водойму площею водного дзеркала 54,6 га Козійського водосховища (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору;

- додаток № 6 "Календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020 - 2023 роки".

Додатком № 7 до вказаного договору є витяг з Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", що стосується Козійського водосховища.

Призначенням зазначеного водосховища, відповідно до частини п`ятої додатку № 7 до договору, є зрошення, транзитна ємність зрошення.

Також додатком № 7 передбачено, що Козійське водосховище утворюється гідровузлом в складі наступних споруд: гребля (підпірна дамба), паводковий водоскид, донний водоспуск, водотранспортуючий канал, водотранспортуючі станції, водозабірні споруди.

4.7. 17.06.2022 між Відповідачами було укладено угоду № 1 про внесення змін до договору № 251, якою, зокрема, вирішено за текстом договору і додатків до нього слово "підрядник" у всіх відмінках замінено словом "виконавець".

4.8. 30.09.2022 між Відповідачами було підписано угоду № 2 про внесення змін до договору № 251, якою деякі пункти договору та додатків до нього викладено в новій редакції:

- п. 1.1. "За завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю безперешкодний доступ до штучної водойми Козійського водосховища Кілійського МУВГ для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи.";

- п. 4.1. "Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи.";

- п. 8.2.1. "Забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору.";

- доповнено договір п. 8.3.4. "Безперешкодного доступу до водойми (фронту робіт) для виконання предмету договору на весь період дії договору";

- шостий абзац додатку № 5 "Замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 54,6 га Козійського водосховища (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору".

4.9. Суди зазначили, що у матеріалах справи наявні акти вселення риб-біомеліораторів в Козійське водосховище за договором № 251, підписані представниками замовника та виконавця, № 1 дата вселення 15.05.2020.

4.10. Вважаючи, що наведений договорів підряду/надання послуг та за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, Прокурор звернувся з цим позовом до суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у цій справі є, у тому числі вимога, про визнання недійсним договору підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) русла Козійського водосховища від 13.05.2020 № 251 та угоди до нього від 17.06.2020 № 1 у зв`язку з тим, що вказаний правочин не містить характерних положень, передбачених цивільним законодавством для договорів підряду/надання послуг та, за своєю природою, є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом.

5.3. В контексті спірних правовідносин Суд зазначає, що частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.4. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

5.5. При цьому згідно з частиною першою статті 235 Цивільного кодексу України удаваний правочин - це правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

5.6. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова конструкція статті 235 Цивільного кодексу України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

В свою чергу суди повинні оцінити зазначені доводи, подані сторонами докази та здійснити правильну кваліфікацію правочину, виходячи із відносин, які реально склались між його сторонами.

5.7. Як зазначалося вище, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий і апеляційний суди дійшли висновку, що спірний договір не суперечить положенням Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, інших актів законодавства і є результатом волевиявленням сторін, а сам правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, з огляду на що відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсними.

При цьому, проаналізувавши положення спірного договору, суди попередніх інстанцій зазначили, що наведений правочин є змішаним, містить елементи різних договорів - підряду та надання послуг, його зміст відповідає положенням статей 837,901 Цивільного кодексу України.

5.8. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 927/1099/22, від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 15.05.2018 у справі № 906/854/17, постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 6-1026цс16).

5.9. Судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що спірний договір за своїм змістом є схожим на договори підряду та надання послуг, однак за своєю правовою природою та виходячи з прихованого наміру сторін, які останні мали при його укладенні, такими не є.

5.10. Так, статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша).

5.11. У свою чергу, відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язуються на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша).

5.12. Загальні положення про договір про надання послуг, встановлені статтею 903 Цивільного кодексу України, передбачають оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання.

5.13. Відтак, не можна погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що встановлення ціни у договорах підряду та надання послуг є необов`язковим, а такі договори можуть бути безоплатними, оскільки це прямо спростовується положеннями частини першої статті 837 та частини першої статті 901 Цивільного кодексу України.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що дійшовши таких висновків господарські суди попередніх інстанцій (з огляду на правовий статус однієї з сторін в договорі) повинні були врахувати та надати оцінки тому, що статтею 54 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено заборони на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування:

1. Державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошові кошти або інше майно, нематеріальні активи, майнові переваги, пільги чи послуги, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

2. Незаконне одержання від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошових коштів або іншого майна, нематеріальних активів, майнових переваг, пільг чи послуг за наявності підстав тягне за собою відповідальність відповідних посадових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

5.14. Водночас Суд звертає увагу й на те, що суди попередніх інстанцій дійшли взаємовиключних висновків щодо умов оплати за договором, оскільки, з одного боку, стверджуючи про безоплатність договорів надання послуг та підряду, змішаною формою яких (за висновками судів) є спірний договір, з іншого боку, приходять до висновків, що сторонами у вигляді "комерційної вигоди" передбачено оплату за договором у вигляді вилову старшовікових особин риб-вселенців.

Таким чином, якщо погодитись з таким висновком судів, щонайменше для ФОП Верстюк Н. Б., як сторони договору, мета полягає у можливості вилову старшовікових особин риб-вселенців з водного об`єкту, що також підлягало оцінці судами при здійсненні правильної кваліфікації спірних правовідносин.

5.15. При цьому, місцевим і апеляційним судами не враховано, що вилов риби у водоймах регулюється Законом України "Про аквакультуру".

Чинне законодавство не передбачає здійснення господарської діяльності з вилову риби на підставі договору з постійним землекористувачем, у віданні якого перебуває водний об`єкт.

Разом з тим, саме приписами Закону України "Про аквакультуру" і врегульовано порядок та особливості надання в користування водойм та їх частин для цілей аквакультури.

5.16. Більш того, такі висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній y постанові від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, відповідно до якої за договором про надання послуг виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності.

5.17. Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів надання послуги, її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

5.18. У той же час, з детального аналізу умов спірного договору вбачається, що по суті він не містить характерних положень, передбачених цивільним законодавством для договорів такого виду.

Зокрема, здійснення біомеліоративних робіт не потребує постійного перебування виконавця робіт на штучній водоймі та виконання обов`язків із охорони водойми та її прибережної захисної смуги.

Також, строк, на який укладено договір (майже 20 років) з можливістю пролонгації на 15 років, свідчить про те, що ФОП Верстюк Н. Б. надано можливість довготривалого здійснення господарської діяльності із риборозведення, оскільки виконання робіт з біологічної меліорації не потребує значного проміжку часу та може виконуватись одноразово або кілька разів упродовж незначного періоду.

5.19. Крім того, з умов вказаного договору вбачається, що на його підставі Кілійське МУВГ передало водний об`єкт Відповідачу-2, який має вчинити дії із його зариблення, отримавши при цьому право відловлювати вирощену рибу та розпоряджатись нею на власний розсуд (пункти 6.5., 8.4.19. договору), тобто фактично набуло можливість використовувати водойму для здійснення власної господарської діяльності.

5.20. При цьому, не називаючи які саме елементи договорів надання послуг та підряду присутні у оспорюваному договорі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій лише зводяться до констатації факту надання ФОП Верстюк Н. Б. послуги та виконання робіт (яких саме судами не зазначено).

5.21. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно ототожнили обов`язки Відповідача-2 за договором у вигляді одночасно надання послуг та виконання робіт, а тому невірно визначили правову природу спірного правочину у вигляді змішаного договору з елементами договорів надання послуг та підряду.

5.22. Крім того, за змістом укладеного між Відповідачами договору (пункт 1.1.), за завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору штучну водойму Козійського водосховища Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду.

Роботи, вказані у п. 1.1. договору, - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) Козійського водосховища загальною площею водного дзеркала 54,6 га шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

Водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (п. 6.1. договору).

Згідно з додатком № 5 до договору "Акт прийому-передачі фронту робіт", замовник передає, а виконавець приймає водойму площею водного дзеркала 54,6 га Козійського водосховища (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору.

Одночасно, після звернення Прокурора з позовом до суду та вже під час розгляду справи № 916/1271/22 у суді першої інстанції між Відповідачами укладено угоду № 2 від 30.09.2022 про внесення змін до договору № 251, деякі пункти зазначеного договору та додатків до нього викладено в новій редакції:

- п. 1.1. "За завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю безперешкодний доступ до штучної водойми Козійського водосховища Кілійського МУВГ для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи.";

- п. 4.1. "Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи.";

- п. 8.2.1. "Забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору.";

- доповнено договір п. 8.3.4. "Безперешкодного доступу до водойми (фронту робіт) для виконання предмету договору на весь період дії договору";

- шостий абзац додатку № 5 "Замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 54,6 га Козійського водосховища (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору".

5.23. З огляду на наведене суди дійшли висновку, що в даному випадку, незважаючи на те, що сторонами договору було внесено зміни до нього шляхом виключення формулювання "часткове користування" тільки додатковою угодою №2, обсяг їх прав та обов`язків фактично за таким договором не змінювався, оскільки його зміст свідчить, що Козійське водосховище передано саме для проведення робіт/послуг, обумовлених договором. При цьому жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом Відповідачу-2 передано не було, а Управління водного господарства продовжує володіти та користуватися Козійським водосховищем.

5.24. Однак, біомеліоративна діяльність ФОП Верстюк Н. Б. за умовами договору фактично зводиться до вселення, вирощування та вилову водних біоресурсів виду товстолобик білий, товстолобик строкатий, амур білий, короп, раки.

Тобто, здійснити вказану діяльність за умовами договору, не використовуючи водний об`єкт, є неможливим.

5.25. Відповідно до статті 1 Водного кодексу України(тут і далі - у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору)води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

За змістом статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно зі статтею 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

У статті 43 вказаного Кодексу передбачено, що водокористувачі мають право: здійснювати загальне та спеціальне водокористування; використовувати водні об`єкти на умовах оренди; вимагати від власника водного об`єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування; споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об`єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах; здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством. Права водокористувачів охороняються законом. Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми (частина перша).

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою (частина третя).

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. (частина четверта).

5.26. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства єдиною можливістю отримати у користування водний об`єкт є укладення з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом за результатами земельних торгів.

5.27. До того ж, колегія суддів звертає увагу, що за змістом статті 68 Водного кодексу України на водних об`єктах (їх частинах), які використовуються для промислового добування риби та іншого водного промислу або мають значення для відтворення їх запасів, права водокористувачів можуть бути обмежені в інтересах рибного господарства та водного промислу. Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України. Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), зобов`язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об`єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби.

5.28. Водночас, відповідно до статті 86 Водного кодексу України на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов`язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи (частина перша).

Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (крім робіт на землях, зайнятих морями, а також робіт, пов`язаних з будівництвом, облаштуванням та утриманням інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (частина друга).

5.29. Однак, господарські суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували вищевказані положення чинного законодавства та не дослідили наявності у спірних правовідносинах ознак, що відповідають наведеній діяльності, як і не дослідили дотримання сторонами законодавчих вимог в частині її належної організації.

5.30. Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 68 Водного кодексу України інші питання користування водами для потреб рибного і мисливського господарства регулюються Законом України "Про тваринний світ", іншими актами законодавства.

5.31. Так, статтею 1 Закону України "Про тваринний світ" передбачено, що відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об`єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про мисливське господарство та полювання" та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення сільськогосподарських, свійських тварин, а також діяльність, пов`язана з охороною і використанням залишків викопних тварин, регулюються відповідним законодавством України.

5.32. Відповідно до статті 5 Закону України "Про тваринний світ" право власності на об`єкти тваринного світу набувається та реалізується відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Об`єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника об`єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Кожний громадянин має право користуватися об`єктами тваринного світу - об`єктами права власності Українського народу відповідно до цього Закону та інших законів України.

Об`єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Об`єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.

5.33. Статтею 7 цитованого Закону (Право приватної власності на об`єкти тваринного світу) передбачено, що об`єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Законність набуття у приватну власність об`єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об`єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.

5.34. За змістом статті 17 Закону України "Про тваринний світ" до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об`єкти тваринного світу.

5.35. Статтею 20 Закону України "Про тваринний світ" передбачено, що за умови додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, зокрема може здійснюватися такий вид використання об`єктів тваринного світу як рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин.

При цьому статтею 25 визначено, що рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.

На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

5.36. В контексті цитованих правових норм Суд також звертає увагу на те, що наказом Державного агентства водних ресурсів України від 06.09.2018 № 659 затверджено Положення про Кілійське МУВГ (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Положення Кілійське МУВГ є бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель управління, використання та відведення поверхневих водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України. Кілійське МУВГ є повним правонаступником усіх прав, обов`язків та майна реорганізованого шляхом приєднання до нього Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства.

Згідно з пунктом 1.4. Положення Кілійське МУВГ є юридичною особою, має самостійний та зведений баланси, рахунки у відділенні Державної казначейської служби України та банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Основним завданням Кілійського МУВГ, зокрема, є реалізація в межах своєї діяльності державної політики щодо розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації, управління використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, здійснення у водогосподарському комплексі Кілійського, Татарбунарського та Арцизького районів Одеської області єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, передового досвіду роботи (пункт 2.1.1. Положення).

5.37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Кілійської районної ради народних депутатів від 25.12.1998 № 6/65 передано в постійне користування Татарбунарському управлінню зрошувальних систем земельну ділянку площею 198,8 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів і споруд водного господарства. На підставі вказаного розпорядження видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №004032 від 05.05.1999, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24.

5.38. Правовий статус постійних землекористувачів визначається статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17.

5.39. Таким чином, Кілійське МУВГ як постійний землекористувач, наділене правомочностями щодо володіння та користування земельною ділянкою, водночас правом розпоряджатися такою ділянкою, у тому числі надавати її в користування третім особам, наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій.

Отже, Кілійське МУВГ не наділено повноваженнями на передачу в тимчасове користування земельної ділянки під водним об`єктом. Так само до повноважень цього органу не віднесено й право на надання дозволу щодо добування (вилову) риби та водних безхребетних.

При цьому оцінюючи обсяг переданих прав, слід було врахувати загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".

5.40. 3а таких обставин доводи прокурора про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права знайшли своє часткове підтвердження.

5.41. Разом з тим, посилання заявника на необхідність висловлення судом касаційної інстанції правового висновку колегія суддів оцінює критично, оскільки: по-перше, скаржником чітко не визначено норм права та не наведено будь-якого обґрунтування необхідності формування відповідної правової позиції щодо їх застосування; по-друге, вказані доводи є передчасними, враховуючи неналежне дослідження господарськими судами попередніх інстанцій істотних обставин справи, що потягло за собою помилкову правову оцінку спірних договору та правовідносин, які склалися між сторонами.

5.42. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам часників справи.

5.43. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.44. Таким чином, з огляду на предмет і підстави позову у цій справі судам попередніх інстанцій для правильного вирішення спору необхідно належним чином дослідити предмет спірного договору та правові наслідки його виконання, дійсний характер правовідносин, що склалися між сторонами.

5.45. При цьому судам також необхідно врахувати правову позицію, яку висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, відповідно до якої суд, згідно з принципом "суд знає закон", з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального права.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2022 у справі № 916/1271/22 скасувати.

3. Справу № 916/1271/22 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий