Рішення

від 04.04.2023 по справі 457/938/22

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/938/22

провадження №2/457/8/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 квітня 2023 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого - судді Марчука В.І.,

секретар судовогозасідання Ярова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,яка дієв своїхінтересах тав інтересахмалолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:Служба усправах дітейТрускавецької міськоїради,виконавчий комітетТрускавецької міськоїради,Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Зелений дім-72»,про усуненняперешкод уздійсненні правакористування житломшляхом вселення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулась до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, виконавчий комітет Трускавецької міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелений дім-72», про усунення перешкод у здійсненні права користування житлом шляхом вселення.

Позов мотивований тим, що квартира АДРЕСА_1 належить до житлового фонду Трускавецької міської ради Львівської області та перебуває на балансі ОСББ «Зелений дім-72». Позивачка разом із своїми батьками у 1982 році вселилась у вказану квартиру та з того часу була зареєстрована та проживала в ній до 2022 року. У 2014 році народився син позивачки ОСОБА_2 , який також проживав у квартирі АДРЕСА_1 та був там зареєстрований. Після смерті матері та батька у квартирі залишились проживати брат позивачки ОСОБА_4 разом з сім`єю, позивачка разом із сином та їх сестра ОСОБА_5 разом із своїм сином ОСОБА_6 . Порядок користування квартирою було узгоджено між ними, зокрема, позивачка із сином займала одну із кімнат, сплачувала житлово-комунальні послуги і на даний час також, що підтверджується відповідними квитанціями. ОСОБА_5 , сестра ОСОБА_1 , разом з своїм сином виїхали проживати за кордон. Брат ОСОБА_4 , неодноразово вживаючи алкогольні напої вчиняв насильство в сім`ї та через це позивачка разом з сином змушена була ночувати в своїх знайомих. У липні 2022 року, в той час коли ОСОБА_1 перебувала на відпочинку з сином, її рідний брат ОСОБА_4 викинув з кімнати де вона проживала всі її та її сина особисті речі та заселив у квартиру осіб, та після її повернення не допускав до квартири. Щодо вказаних протиправних дій, ОСОБА_1 зверталась до працівників поліції. ОСОБА_4 обіцяв виселити сторонніх осіб з квартири та дасть можливість і надалі проживати позивачці у квартирі. Проте ІНФОРМАЦІЯ_1 брат позивачки ОСОБА_4 помер, після чого його син ОСОБА_3 поміняв замок у вхідних дверях квартири та відмовився надати їх позивачці. Внаслідок таких дій, ОСОБА_1 зверталась до голови ОСББ та працівників поліції. Зазначає, що вона неодноразово приходила в квартиру та намагалась потрапити в квартиру, але ніхто не відчиняв двері та ключі не надав. Враховуючи, що відповідач не проживає в спірній квартирі, однак його дії по заміна вхідного замка та ненадання ключів чинять перешкоду позивачці та її сину в користуванні спірною квартирою. Тому просить усунути їй та її сину ОСОБА_2 перешкоди в користуванні житлом в квартирі АДРЕСА_1 шляхом їх вселення та зобов`язати ОСОБА_3 передати їй ключі від замка на вхідних дверях до квартири та не чинити перешкод у вселенні та користуванні вказаною квартирою.

Від позивачки надійшла заява, у якій просила проводити розгляд справи без участі сторони позивача, просила позов задовольнити з наведених у ньому підстав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання, однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», а також повідомлення за останньою відомою адресою місця проживання, яка була зазначена позивачем, однак на адресу суду однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Трускавецької міської ради у судове засідання не з`явилась, однак скерували заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Трускавецької міської ради у судове засідання не зявилась, однак направили на адресу суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності. При ророзгляді справи покладається на думку суду.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелений дім-72» у судове засідання не з`явилась, хоча про день та час слухання справи була повідомлена.

Суд, у відповідності до вимог ст. ст.223,280 ЦПК України, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи,всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

За змістомстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно достатті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Пункт 1 статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, який гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою житла.

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Водночас Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.ст.30, 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ордеру №00239, який виданий виконавчим комітетом Ради депутатів м.Трускавця 27 квітня 1982 року ОСОБА_7 , сім`я якого складається з 6 чоловік, на право зайняття квартири АДРЕСА_1 . Склад сім`ї ОСОБА_7 - наймач, ОСОБА_8 - дружина, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_9 - дочка, ОСОБА_4 дочка, ОСОБА_10 - дочка.

Відповідно до свідоцтва про народження від 16 січня 1980 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком записаний ОСОБА_7 , матір`ю - ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про одруження від 24 червня 2000 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5 уклали 24 червня 2000 року шлюб. Після одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_12 ».

ОСОБА_11 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції у Львівської області 24 червня 2008 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 28 вересня 2022 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 02 жовтня 2019 року серії НОМЕР_5 ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 28 вересня 2022 року серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З довідкипро зареєстрованиху житловомуприміщенні/будинкуосіб №51від 03серпня 2022року,що видана ОСОБА_4 ,за адресою: АДРЕСА_2 ,зареєстровані ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

В обґрунтування даного позову позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні нею та її сином ОСОБА_2 вказаною квартирою шляхом заміни замка у вхідних дверях і їх виселенні, хоча вона з ОСОБА_3 має всі права та обов`язки щодо користування спірним житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Так, статтею 379 ЦК України зазначено, щожитлом фізичної особи єжитловий будинок,квартира, інше жиле приміщення,призначеніта придатнідля постійного або тимчасового проживання в них.

Частинами 4 та 5 ст.9 Житлового кодексу Українипередбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку,передбачених законом.Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно дост. 18 Житлового кодексу Україниуправління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно дост. 52 Житлового кодексу Українижилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.

Згідност. 58 Житлового кодексу Українина підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу Україникористування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно дост. 64 Житлового кодексу України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідност. 65 Житлового кодексу України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Однією з підстав виникнення суб`єктивного права на житло, тобто набуття права користування конкретним жилим приміщенням, є вселення у нього в установленому порядку в якості члена сім`ї наймача, члена ЖБК або власника квартири чи будинку (статті 64,65,145,156 Житлового кодексу України).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав», власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.33 постанови від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого - відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно з ч.1 ст.116 Житлового кодексу України якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою надано підтвердження того, що дії відповідача позбавляють її володіння та порушує право користування належного їй майна, оскільки вона не має можливості користуватися даною квартирою через відсутність ключів від вхідних дверей до неї.

Також матеріалами справи підтверджується систематичне порушення правил співжиття, та наявність вжиття заходів попередження щодо запобігання прояву такої поведінки.

Так, за заявою ОСОБА_1 вбачаються неодноразові її звернення до ВП №2 Дрогобицького РВП у Львівській області щодо не допуску до квартири АДРЕСА_1 , оскільки в даному житлі змінені замки до вхідних дверей та проживають сторонні люди, що підтверджується електронними рапортами ЄО №2784 від 22 липня 2022 року, ЄО № 3590 від 29 вересня 2022 року, ЄО № 3685 від 06 жовтня 2022 року.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою здійснюється оплата житлово-комунальних платежів за послуги що нараховуються, що підтверджує понесення нею витрат на управління, утримання та збереження майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Більше того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 322387819 від 09 лютого 2023 року вбачається, відсутність будь якої інформації щодо реєстрації нерухомого майна позивачкою ОСОБА_1 , що свідчить про створення перешкод відповідачем у користуванні позивачкою єдиного у неї майна.

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав (рішення у справі Powell and Rayner v. U.K, 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K., 24.11.1986) так і на наймача (рішення в справі Larkos v Cyprus, 18.02.1999).

Отже, позивачка, як особа, яка була вселена і зареєстрована із своїм малолітнім сином у квартиру АДРЕСА_1 на законних підставах, та має право користування даним житловим приміщенням, обґрунтовано звернулася до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - квартирою шляхом вселення її та її малолітньої дитини, а обставини щодо вчинення їй перешкод у цьому є доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статями 80 і 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивачки та її сина були порушені відповідачем, і вказані порушені права та інтереси підлягають захисту судом, а саме усунення ОСОБА_1 та її малолітньому сину ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом їх вселення та зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у доступі до квартири і передати ключі від вказаної квартири.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судові витрати понесені позивачкою в сумі сплати судового збору 992,40 х 2 = 1984,80 грн. підлягають стягнення з відповідача на підставі п. 1 ч. 1ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, виконавчий комітет Трускавецької міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелений дім-72», про усунення перешкод у здійсненні права користування житлом шляхом вселення задоволити.

Усунути ОСОБА_1 та її малолітньому сину ОСОБА_2 , перешкоди у користуванні житлом у квартирі АДРЕСА_1 , шляхом вселення їх у дану житлову квартиру.

Зобов`язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 ключі від замка на вхідних дверях до квартири АДРЕСА_1 , та не чинити їй перешкоди у вселенні та користуванні даною квартирою.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) кошти в сумі 1984,80 гривень понесених нею судових витрат.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: В.І.Марчук