Рішення

від 24.05.2023 по справі 691/324/22

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/324/22

провадження № 2/691/54/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Коваля М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства «МАН ЗЕРНОСТРАНС», за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з ПП «МАН ЗЕРНОСТРАНС» страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого у розмірі 971662 грн. 00 коп. кожному та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 30000 грн. 00 коп. кожному.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що водій ОСОБА_3 09.02.2020 керуючи автомобілем Scania G400 LА4Х2МNА", р.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом Wielton NW-3 , р.н.з. НОМЕР_2 , по вул. С. Кішки у м. Черкаси, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих травм помер. За фактом ДТП розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12020251010000650, яке на даний час триває.

У результаті вказаної ДТП та наслідків від неї, сину потерпілого - ОСОБА_1 та дружині ОСОБА_2 було завдано шкоду та у них виникло право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого.

Позивачі втратили рідну людина, батька і чоловіка, який був їхньою опорою та підтримкою. Повністю зруйновано їх нормальне життя. Його загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Загиблий був ще відносно молодого віку, тому позивачі позбавлені можливості розраховувати на підтримку від нього. Втрата батька та чоловіка тягне за собою необхідність докладати додаткових зусиль і викликає таку необхідність також і в майбутньому.

Тому вважають, що мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди в грошовому еквіваленті складає 1000000,00 грн., який був визначений з урахуванням матеріальної та нематеріальної допомоги, яку надавав та міг надати чоловік та батько у майбутньому.

Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яка підлягає відшкодування за рахунок АТ «СГ «ТАС» - 28338,00 грн., то решта суми моральної шкоди завданої позивачам внаслідок смерті близької людини в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, становить по 971662,00 грн. кожному.

Крім того, позивачі просять стягнути на їхню користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі по 30000,00 грн. кожному.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Лабик Р.Р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що рішеннями судів на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто із страхової компанії у рахунок відшкодування моральної шкоди по 28338 грн. кожному. Тому вважає, що володілець транспортного засобу, який вчинив ДТП, повинен відшкодувати решту моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок втрати близької людини в сумі по 971662,00 грн. кожному з позивачів. Також просив стягнути витрати на правову правничу допомогу в розмірі по 30000,00 грн. кожному.

Представник відповідача ПП «МАН ЗЕРНОСТРАНС» у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про дату та час судового засідання був повідомленим належним чином у відповідності до п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_3 на розгляд справи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання був повідомлений за адресою, вказаною ним особисто в поданій до суду заяві. Разом із тим, третя особа ОСОБА_3 , у порядку ст. 93 ЦПК України, надав суду письмові пояснення про те, що він, у період із 07.08.2006 по 24.07.2020 перебував у трудових відносинах із ПП «МАН ЗЕРНОСТРАНС» та 09.02.2020 керував транспортним засобом «Scania», виконуючи посадові обов`язки водія-експедитора.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно довідки про дорожньо - транспортну пригоду № 3020041353702394 від 09.02.2020, водій автомобіля Scania G400 LА4Х2МNА", р.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом Wielton NW-3 , р.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , по вул. С. Кішки у м. Черкаси, від отриманих травм останній загинув.

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 від 12.02.2020 та лікарського свідоцтва про смерть № 138 від 12.02.2020, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Третій міській лікарні м. Черкаси. Причина смерті - пішохід травмований при зіткненні з вантажним автомобілем.

Згідно довідки про склад сім`ї ВК Орловецької сільської ради № 221 від 20.02.2020, ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав спільно з матір`ю ОСОБА_5 та сином ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 від 11.02.1995, був сином ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 30.11.2020.

За життя, нині покійний ОСОБА_4 , 30.10.2014 зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_8 », свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 30.10.2014.

За довідкою ЖБК № 48 «Консервщик» № 19 від 22.03.2021, покійний ОСОБА_4 , який був зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживав із ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 .

Згідно страхового полісу № АО6753773, який діяв станом на 09.02.2020, транспортний засіб Scania G400 був застрахований у АТ «Страхова Група «ТАС», страховик є діючим членом МТСБУ.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до АТ «Страхова Група «ТАС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на виплату страхового відшкодування пов`язане із заподіяною моральною шкодою в сумі по 18892,00 грн. на кожного (1/3 частини, що належать дружині та сину загиблого), та заява ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування пов`язане із втратою годувальника в сумі по 66912,20 грн. (1/2 частини, що належить дружині загиблого).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.11.2022, позов ОСОБА_2 до ПраТ «СК «ТАС» задоволено частково, стягнуто з останнього на користь позивача страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого в сумі 28338 грн., 1600 грн. витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 31.01.2023, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.11.2022 скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника та стягнено на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 24967,60 грн. У решті рішення залишено без змін.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 04.02.2022, задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано рішення Городищенського районного суду від 09.11.2021, задоволено позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова Група «ТАС» та стягнено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 28338,00 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Нормами ст. 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого - ст. 6 вказаного Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із п. 23.1. ст. 23 Закону № 1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пунктами 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами .

За п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд враховує, що шкода завдана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 смертю їх чоловіка та батька, що спричинило та буде спричиняти позивачам протягом усього життя душевні страждання, зазначені обставини істотно змінюють життя позивачів. Відновити становище, яке існувало до смерті ОСОБА_4 у житті позивачів не можливо, дана втрата є незворотною. За наслідками смерті позивачі позбавлені матеріальної та моральної підтримки з боку померлого у житті в майбутньому.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачем ОСОБА_2 надано суду докази, що вона є інвалідом ІІ групи, а також надано медичну документацію про її захворювання і лікування. Разом із тим, докази того, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні або ж під опікою загиблого ОСОБА_4 , суду не надавалися.

Також, відповідно до трудової книжки НОМЕР_7 , на час ДТП загиблий ОСОБА_4 постійного місця роботи не мав.

Відповідно до довідки про ДТП № 3020041353702394 від 09.02.2020, на час події загиблий ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує позиції Верховного Суду, викладені у постановах щодо вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а також засади розумності, виваженості та справедливості та приходить до висновку, що об`єктивним розміром відшкодування моральної шкоди буде сума котів у розмірі по 300 000 грн. кожному з позивачів.

Разом із тим, за рішеннями судів, із страхової компанії стягнуто на користь позивачів у рахунок відшкодування моральної шкоди, по 28338 грн.

Тому до відшкодування підлягає сума коштів у розмірі 271662,00 грн. (300000-28338).

Відповідно до договору фінансового лізингу № 89-01989 від 27.11.2018, акту приймання-передачі предмету лізингу від 11.12.2018, трудової книжки водія ОСОБА_3 , товарно-транспортної накладної № 160 від 08.02.2020, на час ДТП транспортний засіб «Scania» перебував у володінні ПП «МАН ЗЕРНОТРАНС», тому саме останні зобов`язані відшкодувати завдану моральну шкоду.

Щодо розподілу судових витрат, позиція суду є наступною.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договори про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладені між АО «Автопоміч» і ОСОБА_1 19.02.2020, та між АО «Автопоміч» і ОСОБА_2 18.02.2020, замовлення на надання професійної правничої допомоги від 01.02.2022.

Згідно п. 1 вказаних замовлень, адвокатське об`єднання на виконання умов договору виконує наступні роботи:

1.1 Здійснює підготовку та подання до суду позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, зокрема, надання консультації, підготовчі дії спрямовані на подання заяви в суд, підготовка та подання позовної заяви в суд.

1.2 Ведення справи у суді за позовом клієнта про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

1.3 Оскарження рішень судів у цивільній справі за позовом клієнта про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

1.4 Вжиття заходів для здійснення добровільного чи примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно вказаних замовлень, вартість однієї нормо-години правничої допомоги адвокатського об`єднання становить 3000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.

Позивачі просять стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 30000 грн. кожному.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, тому на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) від 23.01.2014 наголошено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку із наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Принцип пропорційності - це загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Принцип пропорційності, який був закріплений в Угодах про утворення ЄС (зокрема, у статті 5 Договору про заснування Європейського співтовариства), а також закріплений в міжнародних нормативних актах, рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, орієнтує на те, що мета процесуальних дій має бути суспільно вагомою, для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов`язання, які перевищують установлені межі необхідності, а засіб досягнення суспільно вагомої мети має бути найменш обтяжливим для людини в конкретних умовах.

У Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 (справа N 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Відповідно до замовлень на надання професійної правничої допомоги від 01.02.2022, укладених між АО «Автопоміч» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , вартість правничої допомоги адвокатського об`єднання визначається шляхом множення кількості затрачених годин на вартість однієї нормо-години, яка становить 3000 грн.

Відповідно до протоколів судових засідань, адвокат Лабик Р.Р. приймав участь у судових засіданнях:

- 09.09.2022 - початок судового засідання о 10 год. 08 хв., кінець судового засідання 10 год. 26 хв., загалом 18 хв.;

- 23.02.2023 - початок судового засідання о 10 год. 06 хв., кінець судового засідання 10 год. 44 хв., загалом 38 хв.;

- 13.04.2023 - початок судового засідання об 11 год. 26 хв., кінець судового засідання 11 год. 43 хв., загалом 17 хв.;

- 24.05.2023 - початок судового засідання об 11 год. 04 хв., кінець судового засідання 12 год. 06 хв., загалом 01 год. 02 хв.

Загальна кількість витраченого адвокатом часу на участь у судових засіданнях склала 2 год. 15 хв. Таким чином загальна вартість наданих адвокатом послуг, із розрахунку 3000 грн. за 1 год., становить 6750,00 грн.

Інших доказів затрати часу адвоката, в тому числі на підготовку позовної заяви тощо, суду не надано.

При цьому суд звертає увагу й на те, що позовні заяви про відшкодування моральної шкоди з страхової компанії від імені позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 готувалися та подавалися цим же адвокатським об`єднанням, а також обґрунтування позовних вимог обох позивачів є ідентичними.

На підставі викладеного та у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відшкодуванню витрат на правову допомогу підлягає сума коштів пропорційно до задоволених позовних вимог і складає 1887 грн. 20 коп. (6750*271662/971662).

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача також слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 277 грн. 46 коп.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 82, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «МАН ЗЕРНОСТРАНС» (код ЄДРПОУ 34404272, адреса: вул. Припортова, 42/1 м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, у розмірі 271662 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 2541 (дві тисячі п`ятсот сорок одна) грн. 42 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «МАН ЗЕРНОСТРАНС» (код ЄДРПОУ 34404272, адреса: вул. Припортова, 42/1 м. Черкаси) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, у розмірі 271662 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 2541 (дві тисячі п`ятсот сорок одна) грн. 42 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «МАН ЗЕРНОСТРАНС» (код ЄДРПОУ 34404272, адреса: вул. Припортова, 42/1 м. Черкаси) на користь держави судовий збір у сумі 277 (двісті сімдесят сім) грн. 46 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.06.2023.

Суддя Л. В. Подорога