Ухвала

від 05.06.2023 по справі 643/4340/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/4340/23

Провадження № 2/643/1767/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Афанасьєв В.О., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 1787202,00 грн.

До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 та інше рухоме майно, яке належить ОСОБА_2 на праві власності, а саме відповідно до даних реєстру довіреностей ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля д.н. НОМЕР_1 та заборонити йому самостійно або через уповноважених ним осіб вчиняти дії щодо укладання правочинів по відчуженню або реєстрації переходу права власності на автомобіль, д.н. НОМЕР_2 .

В обґрунтування заяви зазначено, що до суду подано позов про стягнення 1787202,00 грн. з ОСОБА_2 . Єдиним майном відповідача є квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями інформаційної довідки: 5003623324269-10405068006 від 05.02.2023 та легковий автомобіль, д.н. НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією з реєстру довіреностей, що саме арешт майна відповідача може у цій ситуації забезпечити позивачу певні гарантії повернення грошових коштів у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви з огляду на таке.

З доводівзаяви прозабезпечення позову,позовної заявита наданихпозивачем документів,вбачається,що міжсторонами виникспір зприводу поверненнягрошових коштівв розмірі1787202,00грн.Враховуючи значний розмір позовних вимог, існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність

держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Позивач в заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , які належать відповідачу ОСОБА_2 .

Як вбачається з інформаційної довідки: 5003623324269-10405068006 від 06.02.2023, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 .

Як вбачаєтьсяз пред`явленогопозивачем позову,ним заявленовимоги врозмірі 1787202,00грн.З урахуванням значного розміру позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та відчуження відповідачем Квартири з метою унеможливлення звернення на неї стягнення в процесі виконання відповідного рішення суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та накладення заборони відчуження Квартири, що зареєстрована на праві власності за відповідачем.

Накладення заборони відчуження Квартири є необхідним засобом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову і одночасно не становитиме надмірний тягар для власника Квартири.

При цьому вимоги позивача про накладення арешту на вказаний вище легковий автомобіль суд вважає такими, що є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та будуть перешкоджати відповідачу можливості користуватись та володіти належним йому майном, в зв`язку з чим задовольняє клопотання частково та забезпечує позов шляхом накладення заборони відчуження майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Всупереч вимог ст. 11, 12, 13, 81 ЦПК України, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вартості вказаного майна станом на час пред`явлення позову, в зв`язку з чим у суду відсутні підстави для висновку, що лише сукупна вартість всього належного майна відповідачу, а саме квартири та легкового автомобілю дорівнюватиме ціні позову та накладення заборони відчуження лише на одну квартиру, буде недостатнім для забезпечення можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене,суд частковозадовольняє заявупро забезпеченняпозову.

Суд роз`яснює учасникам справи, що вони не позбавлені права в порядку, визначеному ст. 156, 158 ЦПК України, звернутись до суду з заявою про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 13.09.2022 № 732, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, номер запису про право власності: 47843907.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.О. Афанасьєв