Рішення

від 22.05.2023 по справі 487/6499/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6499/20

Провадження № 2/487/122/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.05.2023 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Нікітіна Д.Г.

при секретарі Сідлецькій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 11257500000, відповідно до умов якого банк передає позичальнику кредит у розмірі 163770,00 грн..

26.11.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності. Разом з житловим будинком в іпотеку передається земельна ділянка площею 177 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить Іпотекодавцю на праві власності. Вказаний договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Горбуровим К.Є., 26.11.2007 року та зареєстрований в реєстрі за №3233.

17.11.2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу №49, відповідно до умов якого, право вимоги за кредитним договором № 11257500000 від 26.11.2007 року перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія».

Таким чином, позивач вказує, що ОСОБА_3 порушив умови укладеного кредитного договору, у зв`язку з чим сума заборгованості ОСОБА_3 перед новим кредитором - ТОВ «Українська факторингова компанія» за Кредитним договором № 11257500000 від 26.11.2007, становить 324323,66 грн.

ТОВ «Українська факторингова компанія» стало відомо, що боржник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №122 від 06.06.2018 року.

21.08.2019 року ТОВ «Українська факторингова компанія» як кредитор спадкодавця направило вимогу кредитора №541/08 до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, а згідно листа Другої Миколаївської державної нотаріальної контори №2001/02-14 повідомлено, що на підставі претензії кредитора заведено спадкову справу, та, спадкоємцям буде повідомлено про обов`язок задовольнити вимоги кредитора.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивачу, як кредитору спадкодавця про наявність спадкоємців померлого боржника ОСОБА_3 стало відомо лише 21.09.2020 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину у розмірі 272953,00 грн.

Відповідачі у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подали.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за їх відсутності, позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що всі учасники справи повідомлялись про день та час розгляду даної справи, і їм надавалась реальна можливість подати суду свої доводи та заперечення, а також доводи і їх обґрунтування, суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити відповідне рішення по суті спору.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 26.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 11257500000, відповідно до умов якого банк передає позичальнику кредит у розмірі 163770,00 грн..

26.11.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності. Разом з житловим будинком в іпотеку передається земельна ділянка площею 177 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить Іпотекодавцю на праві власності. Вказаний договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Горбуровим К.Є., 26.11.2007 року та зареєстрований в реєстрі за №3233.

17.11.2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу №49, відповідно до умов якого, право вимоги за кредитним договором № 11257500000 від 26.11.2007 року перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія».

Таким чином, позивач вказує, що ОСОБА_3 порушив умови укладеного кредитного договору, у зв`язку з чим сума заборгованості ОСОБА_3 перед новим кредитором - ТОВ «Українська факторингова компанія» за Кредитним договором № 11257500000 від 26.11.2007, становить 324323,66 грн.

ТОВ «Українська факторингова компанія» стало відомо, що боржник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №122 від 06.06.2018 року.

21.08.2019 року ТОВ «Українська факторингова компанія» як кредитор спадкодавця направило вимогу кредитора №541/08 до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, а згідно листа Другої Миколаївської державної нотаріальної контори №2001/02-14 повідомлено, що на підставі претензії кредитора заведено спадкову справу, та, спадкоємцям буде повідомлено про обов`язок задовольнити вимоги кредитора.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивачу, як кредитору спадкодавця про наявність спадкоємців померлого боржника ОСОБА_3 стало відомо лише 21.09.2020 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину у розмірі 272953,00 грн.

Оскільки, на думку позивача, відповідачі у добровільному порядку не виконують своїх договірних зобов`язань, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо наявного у позивача права вимоги за кредитним договором, суд вказує про наступне.

Відповідно до ч. 1ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3ст.1079 ЦК Українивизначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ста. 4Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

З інформації бази даних Державного реєстру фінансових установ, яка є у відкритому доступі, встановлено, що позивач є внесеним до такого реєстру, а відтак така особа має право на здійснення відповідних факторингових послуг.

Відтак, в силу вказаних вимог матеріального закону, суд доходить висновку, що за змістом зазначеного договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати загальної суми заборгованості за вказаним кредитним договором, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму боргу, усі та відповідні штрафні санкції.

Крім того, встановленастаттею 204 ЦК України, презумпція правомірності договору факторингу, укладеного між ТОВ «Українська факторингова компанія» між АТ «ОТП Банк», відповідачем не спростована, не є предметом оскарження у цій справі, отже у суду відсутні підстави ставити під сумнів виникнення у ТОВ «Українська факторингова компанія» прав і обов`язків за цим договором.

Щодо розміру заборгованості яка підлягає стягненню, суд вказує на таке.

Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Відповідно до статей525,526,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається

Згідно зістаттею 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За загальним правилом, у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Суд зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина першастатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановленіЗаконом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, які прямо передбачені наявними умовами кредитного договору.

Відтак, заперечуючи проти позову, відповідач як позичальник, має довести суду повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ч.1ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

З наведених норм процесуального закону вбачається, що сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

За загальним правилом, встановленим у статтях89,264 ЦПК Україниобов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Застосування норм права, оцінка доказів є саме прерогативою суду. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору. При цьому, суд не позбавлений права і зобов`язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження 61-47244св18).

Згідно зістаттею 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, позивачем надано суду розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором з якого вбачається, що загальна сума заборгованості відповідачів у розмірі 272953,00 грн..

Суд вказує, що заперечуючи проти вказаних сум заборгованості, відповідачі власного розрахунку суду не надали. Також не надано суду й доказів повернення кредитних коштів у зазначеному розмірі.

Суд із цього приводу вказує, що згідно вимог частин 3 та 4статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, суд вважає доведену обставину наявності у відповідачів кредитної заборгованості у вказаному розмірі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Також, за змістомст.141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судового збору у розмірі 4094,31.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.526,527,530,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст.2,10,11,57-60,88,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Українська факторинговакомпанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

2. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» заборгованість за договором № 11257500000 від 26.11.2007 року заборгованість у розмірі 272953,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в 4094,31 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» Юридична адреса: 01054,м.Київ, вул.Дмитрівська, 18/24, фактична адреса: 08138, Київська область, с.Софіївська Борщагівка, а/с17, код ЄДРПОУ 40235074, п/р НОМЕР_1 в АТ«УкрСиббанк», МФО 351005)..

Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Д.Г. Нікітін