Постанова

від 01.06.2023 по справі 904/4262/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023 року м.Дніпро

Справа № 904/4262/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Гапіна Н.В. розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на ухвалу (прийняту суддею Суховаровим А.В., повний текст складено 27.01.2023) Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі №904/4262/17

за заявою Акціонерного товариства "ВТБ БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

29.09.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ "Антаріус Пром" про заміну кредитора у справі №904/4262/17 правонаступником, за змістом якої заявник просить суд замінити кредитора - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" (код ЄДРПОУ 43515433) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антаріус Пром" (код ЄДРПОУ 44633125) на суму 320 157 109, 95 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у цій справі, замінено кредитора Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" по справі №904/4262/17 на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антаріус Пром" на загальну суму - 269 347 167, 77 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що до матеріалів справи долучена супровідна документація, що підтверджує факт переходу права вимоги від АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" до ТОВ "Антаріус Пром" за Договором №07/29/09/2021-1 від 29.09.2021, а отже заявником доведено належними та допустимими доказами факт відступлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Антаріус Пром" права вимоги АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" за Договором №07/29/09/2021-1 від 29.09.2021.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, арбітражний керуючий Гапіна Н.В. розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі №904/4262/17, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Антаріус Пром" про заміну кредитора - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антаріус Пром" - відмовити.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що ТОВ "Антаріус Пром" не є фінансовою установою. В той же час, договір про відступлення прав вимог по кредитними договорам можливий тільки між банками або фінансовими установами, які мають відповідну ліценцію від Національного банку України.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.09.2021 АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" не перебувало в процедурі ліквідації.

За наведеного, на думку скаржника, до ТОВ "Антаріус Пром" не може перейти право вимоги за кредитними договорами, оскільки вона не є фінансовою установою, тому вважаю, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку щодо заміни Кредитора АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" на ТОВ "Антаріус Пром".

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах по справам № 465/646/11 від 31.10.2018 та № 906/1174/18 від 16.03.2021.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Згідно поданого відзиву Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі. В обґрунтування відзиву зазначає, що пунктом 1.1.5 договору відступлення прав вимог № 07/29/09/2021-1 від 29.09.2021 сторони передбачили, що ціна договору - певна сума грошових коштів, що передається Новим кредитором Первісному кредитору, як оплата за набуття права вимоги за цим договором, розмір якої визначається сторонами у цьому договорі.

За доводами банку, по своїй правовій суті договір відступлення прав вимог № 07/29/09/2021- 1 від 29.09.2021 є договором факторингу, на укладання якого ТОВ "Антаріус Пром" повинно мати статус фінансової установи, мати відповідну ліцензую та бути в реєстрі фінансових установ Національного банку України.

Однак, ТОВ "Антаріус Пром" не надало доказів про те, що заявник є фінансовою установою, оскільки договір про відступлення прав вимог по кредитним договорам можливий тільки між банками або фінансовими установами, які мають відповідну ліценцію від Національного банку України.

ТОВ "Антаріус Пром" згідно поданих пояснень просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. В обґрунтування пояснень зазначає, що 29.09.2021 між акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антаріус Пром" було укладено договір № 07/29/09/2021-1 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги від 28.08.2022 до договору № 07/29/09/2021-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Антаріус Пром" набуло право вимоги за кредитним договором № 79/07В від 13.12.2007 та договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/121 к-07 від 11.04.2007 у повному обсязі та без виключень.

За наведеного, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" (Попередній кредитор) відступив право вимоги ТОВ "Антаріус Пром" (Новий кредитор) до ТОВ "Проско Ресурси" (Боржник).

Всі зазначені документи, включаючи докази оплати, знаходяться у матеріалах справи.

На сьогоднішній день у судових провадженнях відсутні будь-які позови з предметом позову щодо дійсності вищевказаних угод з будь-яких підстав.

При цьому, згідно з умовами Договору № 07/29/09/2021-1, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і зобов`язується сплатити первісному кредитору грошову суму - гривневий еквівалент за обумовленою ціною, яка ніяким чином не стосується вартості майна та загалом Договір не передбачає будь-якого фінансування однієї стороні іншої або надання будь-яких фінансових послуг з наступною їх оплатою тощо.

За доводами товариства, купівля права вимоги за іншою ціною, ніж вартість майна або сума грошових коштів, яку боржник за вимогою має передати кредитору, не свідчить про укладення сторонами договору факторингу. Натомість обов`язковими ознаками договору факторингу є як надання фінансування фактором клієнту, так і повернення фінансування клієнтом фактору, причому з обов`язковою оплатою клієнтом цієї фінансової послуги.

Зазначене вище повністю корелюється з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у його Постанові від 08.11.2022 по справі № 910/16579/20.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Гапіна Н.В. розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі №904/4262/17; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 20.04.2023 о 15:00 год.

Судове засідання, призначене на 20.04.2023 о 15:00 год. не відбулося у зв`язку з незапланованою відпусткою члена колегії у справі судді Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 01.06.2023 о 15:30 год.

31.05.2023 відповідно до розпорядження керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду № 843/23 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 904/4262/17, у зв`язку прийняттям рішення ВРП від 23.05.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А., суддів: Мороза В.Ф. та Чередка А.Є.

У судовому засіданні 01.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

Справа №904/4262/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" перебуває на стадії розпорядження майном.

Повноваження розпорядника майна покладені на арбітражного керуючого Галкіна М.Г., який діє на підставі свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) свідоцтво №1054 від 11.07.2013.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в загальній сумі 569 919 174, 84грн, в сумі 55 047 973,03 грн відхилено, як передчасно заявлені.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 замінено кредитора Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" по справі №904/4262/17 на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА ТЕМП" яке діє від власного імені, за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Розвиток" Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА ТЕМП" на суму 160 879 180, 45 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" на суму 286, 77 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 15 240 854, 80 грн (основний борг) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 47 934 597, 56 грн (неустойка) - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 замінено кредитора Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" по справі №904/4262/17 на правонаступника - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" на суму грошових вимог: 16 286, 77 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 424 280 849, 19 грн (основна заборгованість, відсотки) - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 47 934 597, 56 грн (неустойка) - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

29.09.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ "Антаріус Пром" про заміну кредитора у справі №904/4262/17 правонаступником, за змістом якої заявник просить суд замінити кредитора - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" (код ЄДРПОУ 43515433) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антаріус Пром" (код ЄДРПОУ 44633125) на суму 320 157 109, 95грн.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

За змістом статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої цієї статті).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 517 цього Кодексу первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, законодавець передбачив можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Питання правонаступництва у справі про банкрутство врегульовано статтею 43 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), відповідно до якої у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Водночас існує істотна відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами КУзПБ, і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України.

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 дійшла висновку про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Перша з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Питання заміни кредитора правонаступником, що врегульовано нормами спеціального законодавства (стаття 43 КУзПБ), належить до першої групи питань.

Щодо спорів, які згідно зі статтею 7 КУзПБ розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, і зокрема статтею 52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (стаття 43 КУзПБ).

При цьому, з урахуванням приписів частини шостої статті 12 ГПК України, норми Закону про банкрутство (КузПБ) застосовуються переважно як спеціальні норми права. У випадках відсутності в спеціальному Законі з питань банкрутства (КузПБ) іншого врегулювання інституту правонаступництва, норми чинного ГПК України мають застосовуватися як загальні норми процесуального права.

У цих висновках Суд звертається до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, що викладені у постанові від 27.02.2020 у справі № 911/806/17.

Враховуючи викладене та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства (Закон про банкрутство, КУзПБ). Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 50/311-б.

Отже, враховуючи наведені висновки (пункти 7.4, 7.5) за змістом положень статей 1, 14 Закону про банкрутство, статей 1, 45, 46, 47 КУзПБ, статей 512, 514 ЦК України, статті 52 ГПК України суд, вирішуючи у справах про банкрутство за заявою правонаступника питання щодо заміни первісного кредитора правонаступником у разі сингулярного правонаступництва кредитора (внаслідок вибуття чи заміни первісного кредитора у зобов`язанні), має виходити з того, що заява правонаступника повинна містити виклад обставин, що обґрунтовують таке правонаступництво, розмір вимог нового кредитора із визначенням їх черговості та визначенням їх правової природи за укладеним договором відступлення прав вимоги (конкурсні, поточні, забезпечені або не забезпечені заставою майна боржника), з окремим виділенням суми неустойки (штрафу, пені).

При цьому суд, виходячи з положень статей 86, 233, 237, 238 ГПК України, статей 1, 14, 15 Закону про банкрутство, статей 1, 45, 46, 47 КУзПБ має встановити ці обставини та обґрунтувати у своєму рішенні підстави відхилення або прийняття доводів та обставин, на які посилається правонаступник, зазначити розмір вимог, щодо яких здійснюється таке правонаступництво та їх черговість, оскільки за наслідком прийняття такого рішення вносяться зміни до затвердженого реєстру вимог кредиторів.

Також суд має враховувати, що вимоги кредитора мають бути чинними на момент розгляду заяви кредитора судом, інакше їх визнання може перешкодити визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів іншої особи, яка набула прав вимоги первісного (первісних кредиторів у випадку декількох відступлень прав вимоги) або обліку в реєстрі вимог, які припинили своє існування (погасилися), внаслідок чого кількість голосів кредиторів може не відображати реального пасиву конкурсних вимог до боржника.

Закріплені статтею 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, як одних із основних засад судочинства, а також принципи господарського судочинства, що передбачають здійснення правосуддя на засадах рівності перед законом і судом, верховенства права, змагальності, диспозитивності, пропорційності та обов`язковості судових рішень (статті 7, 11,13, 14, 18 ГПК України) покладають на заявника обов`язок подати докази набуття прав вимоги в оригіналах документів та обґрунтування їх переданними новому кредитору документами, що підтверджують дійсність відступленого права.

Такий висновок випливає із необхідності дослідження судом, у разі сингулярного правонаступництва, як обсягу переданого права, так і структури відступлених вимог, оскільки за наслідком розгляду такої заяви передбачається внесення змін до реєстру вимог кредиторів, яким вимоги кредиторів заносяться до різної черговості відповідно до Закону про банкрутство, КУзПБ.

А тому, покладеному на кредитора (нового кредитора) згідно з нормами частини 1 статті 14 Закону про банкрутство, частини третьої статті 45 КУзПБ обов`язку подати докази в обґрунтування кредиторських вимог, кореспондує обов`язок нового кредитора надати суду у справі про банкрутство докази дійсності його грошових вимог на момент передання права вимоги, зокрема, вимог за кредитним договором, які можуть бути задоволені третіми особами (поручителями, майновими поручителями, за наслідком реалізації заставного майна) з огляду на значний, обумовлений законом, час процедури у справі про банкрутства. Цей обов`язок випливає із положень частини 1 статті 514 ЦК України, відповідно до яких до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.06.2018 у справі № 5023/7064/11.

У зв`язку із викладеним Суд дійшов висновку, що розгляд у справі про банкрутство заяви про заміну кредитора правонаступником в порядку статті 43 КУзПБ за правових підстав, передбачених статтями 512, 514 ЦК України, вимагає оцінки судом аргументів заявника щодо зазначених ним підстав для здійснення заміни кредитора правонаступником, відповідно, дослідження та оцінки судом відповідних доказів, зокрема тих, на які послався заявник, обґрунтовуючи та підтверджуючи свої вимоги, при зверненні із відповідною заявою у цій справі: договорів відступлення права вимоги, актів приймання-передачі прав вимоги, актів приймання-передачі документів, розрахункових документів тощо.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій Суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

При цьому Суд резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Разом з цим, як зазначено у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Водночас, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 у цій справі.

Судами не встановлено, що Договір відступлення оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним.

З огляду на наведене Суд вважає слушним посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 916/2286/16).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в загальній сумі 569 919 174, 84грн, в сумі 55 047 973,03 грн відхилено, як передчасно заявлені.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 замінено кредитора Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" по справі №904/4262/17 на правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА ТЕМП" яке діє від власного імені, за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Розвиток" Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА ТЕМП" на суму 160 879 180, 45 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 визнано грошові вимоги Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" на суму 286, 77 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 15 240 854, 80 грн. (основний борг) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 47 934 597, 56 грн. (неустойка) - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 замінено кредитора Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" по справі №904/4262/17 на правонаступника - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" на суму грошових вимог: 16 286, 77 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 424 280 849, 19 грн (основна заборгованість, відсотки) - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 47 934 597, 56 грн (неустойка) - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

29.09.2021 між АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" (далі - Первісний кредитор) та ТОВ "Антаріус Пром" (далі - Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення за №07/29/09/2021-1 (далі - Договір), відповідно до п.2.1 якого у відповідності до умов цього Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору своє Право вимоги, а Новий кредитор набуває Право вимоги та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги Ціну договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Розмір Заборгованості Боржника за Кредитним договором (Договір №79/07В від 12.12.2007 та Договір №10-0604/121К-07 від 11.04.2007) станом на день укладання Сторонами цього Договору зазначений у Додатку 1 до цього Договору (п.2.2 Договору).

Сторони в п.2.3 Договору дійшли згоди, що:

- за своєю правовою природою цей Договір є правочином з відступлення Первісним кредитором шляхом продажу Права вимоги, визначеного у цьому Договорі. Новому кредитору;

- жодне з положень цього Договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього Договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Первісного кредитора Новим Кредитором;

- Новий кредитор не надає послуги Первісному кредитору.

Згідно з приписами п.3.1.1 Договору Право вимоги відступається (передається) в обсязі та розмірі Заборгованості Боржника перед Первісним кредитором, яка існувала на момент укладення цього Договору.

Відповідно до п.3.1.3 Договору право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі Ціни договору, зазначеному в п. 4.1. цього Договору, на рахунок Первісного кредитора, вказаний в розділі 13 цього Договору, після чого Новий кредитор стає Новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його Заборгованості за Кредитним договором та зобов`язань Поручителів, Заставодавців за Договорами забезпечення стосовно їх зобов`язань за Договорами забезпечення, про що між Первісним кредитором та Новим кредитором складається відповідний акт приймання-передачі Права вимоги, що є невід`ємною частиною цього Договору. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі без виключення інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав або виникнуть в майбутньому на підставі Кредитного договору та Договорів забезпечення.

Новий кредитор може відступити або передати всі або будь-які права, вигоду та зобов`язання за Кредитним договором та Договорами забезпечення третім особам з моменту набуття ним Права вимоги згідно з п. 3.1.3. цього Договору (п.3.1.8 Договору).

Згідно з п.4.1 Договору (з врахуванням Договору про внесення змін та доповнень №1 від 23.06.2022 до Договору за №07/29/09/2021-1 від 29.09.2021) керуючись ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, за домовленістю Сторін ціна в договорі складається із двох частин, зазначених в п. 4.2. та п.4.3 цього Договору, та є загальною сумою коштів, вказаних в п.4.2 та п.4.3. цього Договору.

Перша частина Ціни договору складає 10 892 000,00грн., яка сплачується Новим кредитором на користь Первісною кредитора не пізніше 28.02.2022р. (включно) (п.4.2. Договору).

Відповідно до п.4.3 Договору друга частина Ціни договору складає 6 800 000,00грн. що станом на дату укладання нього Договору еквівалентно 200 000 (двісті тисяч) доларів США 00 центів за обумовленим Сторонами курсом гривні до долара США, а саме: 34,00 грн. за 1 Долар США яка сплачується Новим кредитором на користь Первісного кредитора згідно з графіком визначеним в пп.4.3.1-4.3.4).

У відповідності до ст.ст. 546, 627 Цивільного кодексу України належне виконання Новим кредитором своїх зобов`язань зі сплати у повному обсязі Ціни договору, що встановлена в п.4.1. цього Договору у строк, вказаний у п.4.2 та п.п.4.3.1-4.3.4 цього Договору, забезпечується грошовою сумою, сплаченою згідно з п.п 4.2 та п.п.4.3.1-4.3.4 цього Договору, що за домовленістю Сторін є забезпечувальними платежами та вважається іншим видом забезпечення виконання Новим кредитором своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до ч.2 ст. 546 Цивільного кодексу України (п.5.1 Договору з врахуванням Договору про внесення змін та доповнень №1 від 23.06.2022 до Договору за №07/29/09/2021-1 від 29.09.2021).

Згідно п.5.2 Договору з доповненнями у випадку прострочення виконання Новим кредитором своїх зобов`язань зі сплати Ціни договору, що встановлена в п.4.1 цього Договору, або її частини згідно з графіком платежів, визначених п.4.2 та/або п.п. 4.3.1-4.3.4 цього Договору, Новий кредитор зобов`язується на наступний календарний день прострочення виконання таких зобов`язань сплатити штраф у розмірі 5% від суми не сплаченого (простроченого) Новим кредитором платежу, сплата якого передбачена п. 4.2. та/або п.п. 4.3.1-4.3.4 цього Договору, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок Первісного кредитора, що вказаний в розділі 13 цього Договору.

У випадку якщо протягом наступних 30 календарних днів з дня закінчення строку для сплати Новим кредитором відповідного платежу передбаченого п.4.2 та/або п.п.4.3.1-4.3.4 цього Договору, що був прострочений, Новим Кредитором не будуть виконані зобов`язання щодо сплати простроченого платежу в повному обсязі та штрафу, передбаченого п.5.2 Договору, цей Договір вважається припиненим на наступний робочий день після спливу 30 календарних днів з дня закінчення строку для сплати Новим кредитором відповідного платежу, передбаченого п. 4.2. та/або п.п. 4.3.1-4.3.4 цього Договору, а сума грошових коштів, що була сплачена Новим кредитором в порядку та відповідно до п.4.2, та п.п.4.3.1-4.3.4 цього Договору в якості оплати Ціни договору, що також за домовленістю Сторін є забезпечувальними платежами та вважається іншим видом забезпечення виконання Новим кредитором своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до ч.2 ст. 546 Цивільного кодексу України, поверненню Первісним кредитором Новому кредитору не підлягає. При цьому таке припинення не потребує будь-яких додаткових дій зі сторони Первісного кредитора та/або Нового кредитора.

Згідно з п.11.1 Договору останній є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Окрім викладеного, до матеріалів справи долучено Акт приймання-передачі до Договору №07/29/09/2021-1 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення від 29.09.2021, посвідченого Лапкевич Т.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №2724.

Разом з тим до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень на підтвердження виконання вимог Розділу 4 Договору (а.с. 49 на звороті 70), Додатки №1-№3 до Договору №07/29/09/2021-1 від 29.09.2021 та Договору про внесення змін та доповнень №1 від 23.06.2022 до Договору за №07/29/09/2021-1 від 29.09.2021.

Таким чином, матеріали справи містять супровідну документацію, що підтверджує факт переходу права вимоги від АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" до ТОВ "Антаріус Пром" за Договором №07/29/09/2021-1 від 29.09.2021, а отже заявником доведено належними та допустимими доказами факт відступлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Антаріус Пром" права вимоги АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" за Договором №07/29/09/2021-1 від 29.09.2021.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалами суду були визнані грошові вимоги по кредитним договорам у наступних сумах: за кредитним договором № 79/07В від 13.12.2007 у сумі 119 518 347, 94 грн; за кредитним договором № 10-0604/121-к від 11.04.2007 у сумі 149 646 332, 08 грн та 182 487, 75 грн судового збору.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо заміни кредитора - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" по справі №904/4262/17 на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антаріус Пром" на суму 269 347 167,77 грн 4 черга задоволення.

Незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про прийняття судом рішення з порушенням норм процесуального права або з неправельним застосуванням норм матеріального права та не є підставою для його скасування з цих причин.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду по справам № 465/646/11 від 31.10.2018 та № 906/1174/18 від 16.03.2021 відхиляються судом, оскільки предметом розгляду вказаних справ є саме визнання укладених правочинів недійсними, а не заміна сторони правонаступником, як у справі № 904/4262/17.

Зважаючи на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Гапіна Н.В. розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі №904/4262/17 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі №904/4262/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.06.2023.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередка