Рішення

від 05.06.2023 по справі 910/1255/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2023Справа № 910/1255/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська дорожньо-будівельна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вехо"

про стягнення 81466,66 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська дорожньо-будівельна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вехо" про стягнення 81466,66 грн. збитків, завданих унаслідок невиконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних у межах договору поставки від 19.03.2020 № 20/03/2020/402.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03055, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2020 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки №20/03/2020/402, у пункті 1.1. якого визначено, що постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність/повне господарське володіння) вапно мелене негашене (надалі - «товар»), а покупець зобов`язується, на умовах та в порядку визначених цим договором, приймати та оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2. номенклатура, найменування, одиниця виміру, кількість товару, ціна за одиницю товару, що підлягає постачанню, вказується у специфікаціях до даного договору (далі - «специфікація») із зазначенням терміну, умов поставки та оплати товару, які є невід`ємною частиною даного договору після належного їх оформлення.

Загальна сума даного договору визначається протягом строку його дії, виходячи з вартості усього поставленого товару по специфікаціям, та підтверджена видатковими накладними підписаними уповноваженими представниками сторін, який постачається відповідно до умов даного договору (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору поставка товару може здійснюватися або всією партією, або окремими партіями, відповідно до замовлень (потреб) покупця, на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін специфікації, в яких обов`язково повинна бути вказана інформація, яка передбачена п.1.2. даного договору.

Датою поставки товару вважається дата, яка вказана у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній постачальника, яка підписана уповноваженим представником покупця (пункт 4.2 договору).

У пункті 10.2 договору зазначено, що покупець має статус платника податку на прибуток підприємств на загальних підставах передбачених Податковим кодексом України. Постачальник має статус платника податку на прибуток підприємств на загальних підставах передбачених Податковим кодексом України.

03.04.2020 сторонами підписано специфікацію на поставку товару до договору.

На виконання умов договору позивач 19.05.2020 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти (аванс) у розмірі 35 000 грн. з урахуванням ПДВ - 5 833,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №896.

Відтак, за фактом зарахування коштів відповідачем складено податкову накладну №1 від 19.05.2020 на загальну суму - 35 000 грн., з урахуванням ПДВ - 5 833,33 грн.

Надалі, 21.05.2020 та 22.05.2020 відповідачем за датою відвантаження товару позивачу складено наступні податкові накладні: №4 від 21.05.2020 на загальну суму 127 280 грн., з урахуванням ПДВ -21 213,33 грн.; №5 від 22.05.2020 на загальну суму 126 480 грн., з урахуванням ПДВ -21 080,00 грн.

Разом із цим, позивач через особистий кабінет платника податків дізнався, що податкова накладна №1 від 19.05.2020 знаходяться в статусі «Відмовлено за рішенням Комісії. Скаргу не задоволено».

Також, позивачу через особистий кабінет платника податків стало відомо, що податкові накладні №4 від 21.05.2020 та №5 від 22.05.2020 знаходяться в статусі «Відмовлено за рішенням Комісії. Скаргу не задоволено.».

У подальшому, позивач перерахував на рахунок відповідача відповідно до платіжного доручення №1046 від 05.06.2020 грошові кошти в сумі 440 000 грн. з урахуванням ПДВ - 77 333,33 грн., частина з яких направлена на погашення заборгованості за відвантажений товар 21.05.2020 та 22.05.2020 року.

На залишок коштів у розмірі 200 040 грн. з урахуванням ПДВ у сумі 33 340 грн. відповідачем складена податкова накладна № 5 від 05.06.2020, що також знаходиться в статусі «Відмовлено за рішенням Комісії. Скаргу не задоволено.».

На підтвердження наведених обставин позивачем долучено до матеріалів справи копія роздруківки інформації з особистого кабінету платника податків ТОВ "Європейська дорожньо-будівельна компанія" стосовно не зареєстрованих відповідачем податкових накладних.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних від 16.01.2023 №774011 вищевказані податкові накладні наразі не зареєстровані.

Поряд із цим, 30.06.2022 позивач направив відповідачу претензію №1 від 27.06.2022 про відшкодування збитків на суму 81 466,66 грн. (поштова накладна №0209426217720), однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

У пункті 187.1 ПК України (тут і надалі в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем складені наступні податкові накладні: №1 від 19.05.2020 на загальну суму - 35 000 грн., з урахуванням ПДВ - 5 833,33 грн. щодо сплаченого позивачем авансу в розмірі 35 000 грн., №4 від 21.05.2020 на загальну суму 127 280 грн., з урахуванням ПДВ -21 213,33 грн. та №5 від 22.05.2020 на загальну суму 126 480 грн., з урахуванням ПДВ -21 080,00 грн. щодо поставленого позивачу товару, а також № 5 від 05.06.2020 на суму 200 040 грн. з урахуванням ПДВ 33 340,00 грн. щодо залишку коштів після оплати позивачем товару.

Натомість, відповідно до інформації з особистого кабінету платника податків ТОВ "Європейська дорожньо-будівельна компанія" та згідно з витягом з Єдиного реєстру податкових накладних від 16.01.2023 №774011 відповідачем вказані вище податкові накладні не зареєстровані, та останні перебувають у статусі «Відмовлено за рішенням Комісії. Скаргу не задоволено.».

Відповідно до пункту 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, за результатами розгляду скарги комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, приймає одне з таких рішень: задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; залишає скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі без змін.

Доказів оскарження відповідачем прийнятих рішень про відмову в задоволенні скарг про відмову в реєстрації податкових накладних матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 2.3 договору 2.3. постачальник/продавець зобов`язаний здійснити реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків, передбачених Податковим кодексом України. Постачальник/продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця збитки у розмірі не отриманого покупцем податкового кредиту з ПДВ, якщо податкова накладна: а) не зареєстрована в ЄРПН; б) подана з порушенням строку її реєстрації в ЄРПН. Сума збитків сплачується Постачальником/продавцем на користь покупця протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту надіслання письмової вимоги на адресу постачальника, визначену в договорі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок покупця.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд. V цього Кодексу.

За змістом пп."а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Виходячи із п. 201.10 ст. 201 ПК України, на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Пункт 201.10 ст. 201 ПК України передбачає, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Відтак, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Судом встановлено, що відповідач усупереч положень ст. 201 ПК України реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 81466,66 грн. не здійснив. У зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 81466,66 грн.

Відтак, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18.

Таким чином, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, а саме має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 81466,66 грн. збитків у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська дорожньо-будівельна компанія" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вехо" (03055, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10; ідентифікаційний код 42214040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська дорожньо-будівельна компанія" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 4, офіс 1; ідентифікаційний код 35683453) 81466 (вісімдесят одну тисячу чотириста шістдесят шість) грн. 66 коп. збитків, а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова