Рішення

від 01.06.2023 по справі 912/665/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 рокуСправа № 912/665/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (вул. А. Аболмасова, б. 5, група приміщень 57, офіс 7, м. Київ, 02002)

до Малого приватного підприємства "Веста" (вул. Ельворті, б. 2, м. Кіровоград (п), 25002)

про стягнення 98 600,00 грн,

секретар судового засідання Безчасна Н.Г.

представники сторін:

від позивача - Гуйда Д.М., довіреність б/н від 01.10.22,

від відповідача - участі не брали,

в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" до Малого приватного підприємства "Веста" про стягнення 98 600,00 грн, з яких: 49 300,00 грн основного боргу та 49 300,00 грн штрафу з покладенням на відповідача судових витрат. Також в позовній заяві позивачем заявлено намір про надання доказів витрат на правову допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" зазначила, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору № КБР- 06/04/21-Н від 01.04.2021 про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав в частині сплати роялті з Малого приватного підприємства "Веста" підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою від 18.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 11.05.2023.

11.05.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.06.2023.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання, - ухвала-повідомлення суду від 11.05.2023 направлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Ельворті, б. 2, м. Кіровоград (п), 25002.

Зазначена ухвала направлена рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".

Органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали по справі) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.46 даної Доповіді:

"Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику "приватного правосуддя", що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.

Поряд з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з метою не затягування розгляду справи, та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд бере до уваги, що відповідач мав можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, про розгляд даної справи судом відповідач повідомлений, що підтверджується вручення ухвали суду від 18.04.2023 про відкриття провадження у справі (повідомлення про вручення рекомендованого поштового направлення № 2501275176636).

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 01.06.2023 за відсутності представників відповідача.

У судовому засіданні 01.06.2023 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

01.04.2021 між Малим приватним підприємством "Веста", як користувачем, та Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав", як суміжною організацією, укладено Договір № КБР-06/04/21-Н про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав (Ліцензійна угода) (далі по тексту - "Договір").

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору Користувач здійснює (на Території) використання в комерційній діяльності Об`єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а Суміжна Організація надає стосовно Території Користувачу на умовах, визначених цим Договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання Об`єктів суміжних прав. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити Винагороду (Роялті) Суміжній Організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену Сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (П`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Суміжній Організації штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки Суміжна Організація набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в Повному обсязі.

Відповідно до п. п. 2, 3 Додатку № 1 до Договору про надання дозволу Сторонами погоджена наступний розмір щомісячного платежу за майнові суміжні права та складає: 1700,00 грн, (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.) без ПДВ за кожен заклад Користувача.

Щомісячний платіж за суміжні майнові права перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Суміжної Організації відповідно до умов Ліцензійної угоди. Він сплачується не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 днів з моменту укладання Ліцензійної угоди).

За змістом п. 4.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.04.2022, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати, дія цієї ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Додатком № 1 до Договору позивач та відповідач погодили перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об`єктів суміжних прав, а також розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 1 700 грн за кожен заклад користувача.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати за користування об`єктами суміжних прав, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості (з урахуванням часткових оплат) у розмірі 49 300,00 грн розраховану наступним чином: 8 500,00 грн (сума боргу за перший рік дії договору) + 20 400,00 грн (сума боргу за другий рік дії договору) + 20 400,00 грн (сума боргу за третій рік дії договору).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Позивач зазначає, що відповідачем порушені умови Договору в частині своєчасної сплати за користування об`єктами авторського права за період з жовтня 2021 року по березень 2024 року.

Суд погоджується з цими твердженнями позивача з огляду на таке.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений Договір з додатками за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частинами 3-6 ст. 1109 Цивільного кодексу України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як вже було встановлено судом вище, між позивачем, як суміжною організацією, та відповідачем, як користувачем, укладено Договір КБР-06/04/21-Н про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав (Ліцензійна угода).

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним та діє до 31 березня 2024 року, доказів протилежного відповідачем не подано.

Що стосується суми основного боргу суд зазначає, що пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що суміжна організація надає право (невиключну ліцензію) користувачу здійснювати (на території) використання в комерційній діяльності об`єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (Роялті) Суміжній організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Додатком № 1 до Договору визначено розмір щомісячного сукупного платежу за майнові права, який становить 1 700,00 грн за кожен заклад користувача.

Відповідно до розділу 1 Договору "Визначення термінів" строк - строк використання "Об`єктів суміжних прав", на який наданий дозвіл (невиключна ліцензія), що відповідає строку цієї ліцензійної угоди, визначеному у п. 4.1. цієї Ліцензійної угоди, а у випадку коли строк зазначений у п. 4.1. закінчився, але ця ліцензійна угода залишилась чинною - строк визначений на підставі п. 4.2. цієї ліцензійної угоди.

Винагорода (Роялті) - це загальна винагорода, яка повинна бути сплачена користувачем суміжній організації (стосовно строку) за використання об`єктів суміжних прав на умовах цієї ліцензійної угоди.

Оскільки судом встановлено, що договір є чинним, у відповідача не припинявся обов`язок зі сплати винагороди (роялті) у строки та розмірі, визначені Договором.

З матеріалів справи вбачається, що за перший рік дії Договору відповідач повинен був сплатити на користь позивача 8 500,00 грн (з урахуванням часткових оплат).

Водночас, за другий період дії договору відповідач мав сплатити 20 400,00 грн (з березня 2022 року по травень 2023 року) та за третій період дії договору - 20 400,00 грн (з березня 2023 року по березень 2024 року) відповідно до п. 2.2. Договору.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача 49 300,00 грн.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення по справі за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 49 300,00 грн у зв`язку з не сплатою коштів за використання об`єктів суміжних прав.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 49 300,00 грн та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контр розрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 49 300,00 грн.

Стосовно вимог про стягнення 49 300,00 грн штрафу суд зазначає таке.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2.2. Договору якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Суміжній Організації штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати роялті в сумі 49 300,00, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення 100 % штрафу є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного Договору та нормам чинного законодавства.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку штрафу судом встановлено, що заявлені позивачем суми вказаних нарахувань не перевищують розмір визначений судом, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 300,00 грн 100 % штрафу підлягають задоволенню.

Заява про зменшення штрафних санкцій відповідачем до суду не подавалася.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Веста" (вул. Ельворті, б. 2, м. Кіровоград (п), 25002, ідентифікаційний код 13744021) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (вул. А. Аболмасова, б. 5, група приміщень 57, офіс 7, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 42502769) 49 300,00 грн основного боргу та 49 300,00 грн штрафу, а також 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2) та відповідачу (вул. Ельворті, б. 2, м. Кропивницький (п), 25002).

Повне рішення складено 06.06.2023.

Суддя М.С. Глушков