Рішення

від 06.06.2023 по справі 917/534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023 Справа № 917/534/23

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Дерій Ю.В.

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ АГРО» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43960216, адреса: вул. Гагаріна, 20-Б, оф. 6, м. Бровари, Київська область, 07400)

до Фізичної особи-підприємця МАХМУДОВА АЗЕР БЕЮКІШИ (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

про стягнення 8400,00 дол США, що згідно з офіційним курсом НБУ на 27.03.2023 становить 307 176, 24 грн

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 8400,00 дол США, що згідно з офіційним курсом НБУ на 27.03.2023 становить 307 176, 24 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається, що Фізична особа-підприємець МАХМУДОВ АЗЕР БЕЮКІШИ (відповідач) був перевізником за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 87088 від 05.02.2022 року. Транспортним засобом з реєстраційним № НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , на підставі CMR від 05.02.2022 № 87088, відповідач доставив на митну територію України товар - «зелень свіжа:- кріп - 7600 кг (чиста вага),- петрушка - 6400 кг (чиста вага)» на загальну суму 8400,00 дол США, однак, товар позивачу не передав.

На думку позивача, оскільки відповідач не забезпечив збереження вантажу, який перевозився за міжнародною товарно-транспортною накладною, то він зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 8400,00 дол США у відповідності до статей 17, 20, 23 Конвенції про договір міжнародного перевезення.

Ухвалою від 05.04.2023 суд залишив без руху позовну заяву відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 10.04.2023 суд визнав справу малозначною, прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. У відзиві на позов від 02.05.2023 повідомив, зокрема, що:

-на початку лютого 2022 відповідача, як перевізника, було найнято іранською компанією «Navig Khan Mohammadi Commercial» для доставки в Україну товарів - Зелень свіжа - петрушка та кріп. Оскільки перевезення здійснювалась транзитом, то письмового договору перевезення не укладалось;

-зазначене перевезення виконувалось на належному відповідачу автомобілі з причепом НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 . Разом з товаром відправником було надано документи: міжнародна товаротранспортна накладна CMR №87088 від 05.02.2022, рахунок інвойс № 02 від 05.02.2022 року. Умови поставки були вказані СРТ Харків (п. 14 CMR) однак товар повинен бути вивантаженим (п. 3 CMR) в Україні в м. Києві, Харкові, Дніпрі, Херсоні та Одесі;

-22.02.2022 автомобіль з товаром заїхав на пункт пропуску «Гоптівка» Харківської митниці близько 18:00 год;

-пройшовши попередні митні процедури, 23.02.2022 автомобіль з вантажем прибув на ТОВ «Східний Вантажний Митний Комплекс» за адресою: вул. Клочківська, 370, м. Харків, для завершення розмитнення;

-24.02.2022 в Україні розпочалася війна. В цей час автомобіль з вантажем знаходився за адресою вул. Клочківська, 370, м. Харків. Із терміналу втекли всі працівники митниці, митні брокери та охорона. Було чутно звуки вибухів а потім і російські війська. Термінал знаходиться на в`їзді в Харків зі сторони бєлгорода, куди дійшли російські війська;

-через бойові дії забрати автомобіль з митного терміналу не виявлялось можливим. На початку березня, водієві вдалося забрати автомобіль та безпечно доїхати до м. Кременчука;

-з 24.02.2022 по 3-4 березня представник ТОВ «АБВ АГРО» на ім`я Ільгар вже не виходив на телефонний зв`язок з відповідачем;

-в телефонному режимі покупець відмовився приймати товар, а сам товар вже був не придатний для вживання, розпочалися процеси гниття. У зв`язку з чим відповідач здав весь товар на свиноферму в с. Обознівка Глобинського району Полтавської області, оскільки іншого призначення йому вже не можна було знайти;

-відповідач вважає, що псування товару відбулось з незалежних від перевізника обставин, зобов`язання не виконане внаслідок форс-мажорних обставин - збройної агресії російської федерації;

-на думку відповідача поведінка позивача є недобросовісною, оскільки він сам відмовився від отримання товару та навіть не сплатив відповідачу витрати на доставку;

-відповідач вважає, що доданий до позову лист Navid Khan Mohammadi Commercial від 15.03.2023 ймовірно є підробленим, оскільки в розмові з директором цієї компанії останній повідомив відповідачу, що оплати компанія не отримувала, окрім цього, позивач не додав до позову відповідні платіжні доручення в якості доказів оплати.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

23.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ Агро» (Україна) («Покупець») та компанією «Navid Khan Mohammadi Commercial» (Іран) («Продавець»), укладено Контракт № 23/01 поставки товару (далі - Договір) (а.с. 12-13), за яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупця овочі і фрукти свіжі, сушені, зелень (далі - Товар), а Покупець повинен прийняти товар та оплатити товар в кількості, асортименті і по цінам, узгодженим Сторонами і вказаними в інвойсі, який є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 2 Контракту, найменування, асортимент, кількість, ціна одиниці товару визначаються в Інвойсі, яка погоджується на кожну поставку та є невід`ємною частиною Контракту. Умови постачання відповідно до правил ІНКОТЕРМС, редакція 2010 року визначаються в Інвойсі на кожну партію.

Згідно з рахунком (invoice) № 02 від 05.02.2022 умови поставки товару визначені як СРТ Харків, комерційна вантажівка з реєстраційним номером НОМЕР_2 / НОМЕР_3 (а.с. 15).

Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 87088 від 05.02.2022 року (а.с. 14), перевізником товару за рахунком (invoice) № 02 від 05.02.2022, а саме п. 16 та п. 23 є Фізична особа-підприємець МАХМУДОВ АЗЕР БЕЮКІШИ (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) та також вказані умови поставки СРТ Харків (п. 14).

Згідно з Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 807120/2022/004805 від 22.02.2022 (транспортний засіб НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ), складеним Харківською митницею (СУР) (а.с. 18): «Заявлений до переміщення вантаж «Зелень свіжа» знаходиться у вантажному відсіку напівпричепу. За результатами огляду здійснено обстеження товару та транспортних засобів (сідельного тягача та напівпричіпу) та встановлено, що за зовнішніми ознаками та характеристиками оглянутого товару (найменування, маркування) відповідають даним, зазначеним у товаро-супровідних документах. Проведена ідентифікація товарів та транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки, До огляду вантажу залучено службову собаку кінологічної команди ПС «Річ», спрацювань не було, товарів та предметів, заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України, не виявлено.».

За таких обставин, вбачається, що ФОП МАХМУДОВ АЗЕР БЕЮКІШИ транспортним засобом з реєстраційний № НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , на підставі CMR від 05.02.2022 №87088, доставив на митну територію України товар - «зелень свіжа:- кріп - 7600 кг (чиста вага),- петрушка - 6400 кг (чиста вага)» на загальну суму 8400,00 дол США, що підтверджується інвойсом № 02 від 05.02.2023 з відміткою Харківської митниці від 23.02.2023 (а.с. 15).

До матеріалів справи залучений наданий позивачем до позовної заяви лист Державної митної служби України за вих. №19/19-02-02/8.19/601 від 14.02.2023 року (а. с. 19 - 20), в якому зазначено, що транспортний засіб комерційного призначення реєстраційний номер НОМЕР_2 / НОМЕР_3 з товаром «зелень свіжа:- кріп - 7600кг (чиста вага),- петрушка - 6400кг (чиста вага)», що переміщувався на адресу ТОВ «АБВ АГРО» (Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 20-Б, оф. 6; код ЄДРПОУ 43960216) за попередньою митною декларацією, оформленою засобами Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС), від 21.02.2022 № UA 807000/2022/903927 (згідно з товаросупровідними документами: рахунок-фактура (інвойс) від 05.02.2022 з № 5; CMR від 05.02.2022 № 87088), після проведення митних формальностей був пропущений через митний кордон України в напрямку «в`їзд в Україну» через пункт пропуску «Гоптівка» (зони діяльності митного поста «Гоптівка» Харківської митниці) 22.02.2022 о 17:38 год.

Зазначений транспортний засіб разом з вантажем 23.02.2022 о 10:36 було доставлено в місце прибуття: ТОВ «Східний Вантажний Митний Комплекс» за адресою: вул. Клочківська, 370, м. Харків, про що в ЄАІС проставлено відмітку «умовне завершення переміщення грузу».

Відповідно до інформації, зазначеної на єдиному державному інформаційному веб порталі «Єдине вікно для міжнародної торгівлі», за попередньою митною декларацією № UA807000/2022/903927 проведені заходи офіційного контролю (фітосанітарний та харчовий) відповідними уповноваженими органами. Інформація щодо проведення інших митних формальностей відсутня.

Станом на 13.02.2023 в базах даних Харківської митниці відсутня інформація про місцезнаходження зазначеного товару та транспортного засобу.

Позивачем наданий лист від 15.03.2023 року, в якому компанія «Navid Khan Mohammadi Commercial» (Іран) повідомляє: «Всім зацікавленим сторонам, що наша компанія отримала гроші за партію товарів у повному обсязі від компанії ABV AGRO LIC (Україна) згідно рахунку № 2 від 5.02.2022. У нас немає претензій до ООО «АБВ АГРО» (а.с. 21).

Під час розгляду по суті позовних вимог судом приймається до уваги таке.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.

Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України ( далі ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції (товарів).

За змістом ч. 2 ст. 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами ч. 5 ст. 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч.1 ст. 919 Цивільного кодексу України).

Статтею 920 ЦК України встановлено, що, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 № 57-V, Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 в м. Женеві (далі - Конвенція).

За змістом ст. 1 Конвенції, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, до якої вносяться відомості про відправника, одержувача вантажу та перевізника (ст. 6 Конвенції).

Ч. 1 ст. 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Враховуючи викладене, відповідно до умов ЦК, ГК України та Конвенції, сторонами в договорі перевезення є відправник, одержувач та перевізник, зазначені в перевізному документі, яким у випадку здійснення міжнародного перевезення є міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Як було встановлено судом, у CMR № 87088 від 05.02.2022, складеної на виконання Контракту № 23/01 23.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ Агро» (Україна) («Покупець») та компанією «Navid Khan Mohammadi Commercial» (Іран) («Продавець»), відправником зазначено «Navid Khan Mohammadi Commercial» (Іран), перевізником зазначено фізичну особу-підприємця Махмудова Азера Беюкіши (відповідача); одержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ Агро».

Враховуючи викладене, спірні правовідносини між сторонами по справі є такими, що виникли з договору про надання послуг з перевезення.

Відповідно до частини 2 статті 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином (частина 5 статті 308 ГК України).

Частиною 1 статті 313 ГК України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (частина 1). Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (частина 2).

Згідно з рахунком (інвойс) № 02 від 05.02.2022 та CMR накладною від 05.02.2022 № 87088, умови поставки товару визначені сторонами як СРТ Харків.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 СРТ це «перевезення оплачено до», що означає, що продавець здійснює поставку товару перевізнику чи іншій особі, які призначені продавцем, в узгодженому місці (якщо будь-яке таке місце узгоджено сторонами) і що продавець зобов`язаний укласти контракт (договір) перевезення та оплатити витрати на перевезення, необхідні для доставки товару до названого місця призначення.

За статтею А 4 Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний поставити товар шляхом передачі його перевізнику, з яким укладено контракт (договір) перевезення, відповідно до статті А 3, в узгоджену дату чи в межах узгодженого періоду.

За статтею А 5 Інкотермс 2010 продавець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту його поставки відповідно до статті А4, за винятком втрати чи пошкодження за обставин, визначених у статті В5.

За статтею В 5 Інкотермс 2010 покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту його поставки, як передбачено статтею А4.

З урахуванням викладеного, позивач набув право власності на товар - «зелень свіжа: кріп 7600 кг (чиста вага), - петрушка - 6400 кг (чиста вага), зазначений в інвойсі № 02 від 05.02.2022 та CMR накладній від 05.02.2022 № 87088, з моменту передачі його перевізнику.

Проте, як встановлено судом, вказаний вантаж не був доставлений перевізником: ФОП Махмудов Азер Беюкіши одержувачу - ТОВ «АБВ Агро».

Предметом позову є відшкодування збитків покупцю внаслідок втрати перевізником вантажу.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому, необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Строк доставки вантажу сторони не визначили ні в інвойсі ні в СМR накладній.

Проте, згідно з ч. 1 ст. 20 Конвенції міжнародного автомобільного перевезення вантажів той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред`явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Судом враховується, що правова конструкція статті 20 Конвенції визначає умову, за якої вантаж вважається втраченим, у той же час формулювання «вважається втраченим» передбачає відсутність отриманого одержувачем вантажу, на який він розраховував з підстав порушення строків доставки, а не безпосередню втрату.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що автомобіль перевізника після проходження митного контролю - митного оформлення вантажу прибув за погодженою адресою замовника, яка вказана у CMR № 87088, що відповідачем не заперечується.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 20 Конвенції міжнародного автомобільного перевезення вантажів, строк виконання відповідачем зобов`язання по доставці вантажу замовнику сплив.

Оскільки вантаж був прийнятий перевізником 05.02.2022 згідно з CMR № 87088, строк виконання зобов`язання з доставки товару є таким, що настав (05.02.2022 + 60 днів), прострочка виконання настала з 07.04.2022.

Враховуючи той факт, що вантаж не був доставлений відповідачем позивачу протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, позивач має право на цій підставі вважати його таким, що втрачений перевізником у розумінні статті 20 Конвенції та вимагати компенсацію за втрату вантажу на підставі приписів ст. 20, 23 Конвенції.

Відповідно до ст. 23 Конвенції, на яку позивач посилається у позовній заяві, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч. 2 ст. 17 Конвенції).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).

Щодо наявності вини відповідача у втраті вантажу, який перевозився, суд зазначає наступне.

24.02.2022 російська федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався згідно з відповідними Указами Президента.

В матеріалах справи є лист Державної митної служби від 14.02.2023 вих. № 19/19-02-02/8.19/601, зі змісту якого вбачається, що транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_2 / НОМЕР_3 з товаром «зелень свіжа:- кріп - 7600кг (чиста вага),- петрушка - 6400кг (чиста вага)», що переміщувався на адресу ТОВ «АБВ АГРО», разом з вантажем 23.02.2022 о 10:36 було доставлено в місце прибуття: ТОВ «Східний Вантажний Митний Комплекс» за адресою: вул. Клочківська, 370, м. Харків, про що в ЄАІС проставлено відмітку «умовне завершення переміщення грузу». За попередньою митною декларацією № UA807000/2022/903927 проведені заходи офіційного контролю (фітосанітарний та харчовий) відповідними уповноваженими органами. Інформація щодо проведення інших митних формальностей відсутня. Станом на 13.02.2023 в базах даних Харківської митниці відсутня інформація про місце знаходження зазначеного товару та транспортного засобу.

У відзиві на позов відповідач пояснює, що 24.02.2022 автомобіль з вантажем знаходився за адресою вул. Клочківська, 370, м. Харків для завершення розмитнення. Із терміналу втекли всі працівники митниці, митні брокери та охорона. Було чутно звуки вибухів а потім і російські війська. Термінал знаходиться на в`їзді в Харків зі сторони бєлгорода, куди дійшли російські війська. Через бойові дій забрати автомобіль з митного терміналу не виявлялось можливим.

У грудні 2022 року Уряд прийняв Постанову №1364, якою визначив механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Сам перелік був затверджений Наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309. Перелік не є фіксованим він регулярно актуалізується. Території, які зазначаються у переліку, поділяються на території, які окуповані російською федерацією, і території, на яких ведуться (велися) бойові дії. В свою чергу, території, на яких ведуться (велися) бойові дії, поділено на території можливих бойових дій і території активних бойових дій. Також до переліку ретроспективно включені території, на яких велися бойові дії та які були тимчасово окуповані з 24 лютого 2022 року й на яких бойові дії або тимчасова окупація завершилися.

Отже, згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Харківська міська територіальна громада (UA63120270000028556) з 24.02.2022 є територією, на якій ведуться (велися) бойові дії, території можливих бойових дій.

Бойові дії за Харків та його околиці в ході повномасштабного вторгнення російських військ до України тривали з 24 лютого 2022 року до 11 вересня 2022 року. Зазначена обставина визнається судом загальновідомою, а тому не потребує доказуванню згідно з нормою ч. 3 ст. 75 ГПК України.

Таким чином втрата вантажу відбулась не з вини відповідача, а в наслідок обставин, які не залежали від волі відповідача - у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В силу загальних вимог, температурний режим зберігання свіжої зелені (зокрема, кропу та петрушки) коливається від -1…+1°С та за умови відносної вологості повітря 95-100% приблизно 30 діб. Оскільки товар, майже два тижні знаходився у вантажному відсіку напівпричепа автомобіля, очевидно, без дотримання вказаного температурного режиму зберігання, оскільки доступ до митного терміналу, на якому знаходився автомобіль, був неможливим через бойові дії, товар зіпсувався, розпочалися процеси гниття, що підтверджується відповідачем.

З наданих відповідачем до матеріалів справи доказів вбачається, що вантаж, який перевозився відповідачем, був зданий ним 10.03.2022 на утилізацію (свиноферма, с. Обознівка Глобинського району Полтавської області), оскільки на той час вже був не придатний для вживання.

Згідно з накладною № 1 від 10.03.2022 Фізична особа-підприємець Махмудов А.Б. передав у власність Фізичній особі-підприємцю Омельяненко В.Д. свіжий зелений кріп (7,6 т) та свіжу зелену петрушку (6,4 т) на підставі укладеного між ними договору поставки № 1 від 10.03.2022 на загальну суму 6300 грн.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 16 Конвенції перевізник може продати вантаж, не очікуючи інструкцій від особи, що має право розпоряджатися ним, якщо вантаж є швидкопсувним або якщо того вимагає його стан, чи якщо витрати по збереженню вантажу будуть занадто високі в порівнянні з його вартістю. В інших випадках перевізник також може продати вантаж, якщо в належний термін ним не отримано від особи, що має право розпоряджатися вантажем, протилежних інструкцій, виконання яких може справедливо від нього вимагатися.

У випадку продажу вантажу відповідно до положень цієї статті, виручена сума, за винятком витрат, які підлягають сплаті після доставки вантажу, передається в розпорядження особи, що має право розпоряджатися вантажем.

Станом на момент передачі вантажу відправнику його вартість складала 8400,00 дол США, проте в зв`язку з псуванням вантажу з незалежних від перевізника обставин, його вартість в кінцевому результаті склала 6300 грн, а отже позивач не позбавлений права звернутися до Фізичної особи-підприємця Махмудова А.Б. з позовом про стягнення вказаної суми як безпідставно отриманих коштів (дійсної вартості втраченого товару) відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, що письмовий договір перевезення з ним не укладався суд оцінює критично, оскільки згідно зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, а статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №87088 від 05.02.2022 містить дані, передбачені Конвенцією, в тому числі визначена вага вантажу, зазначений вантажовідправник, місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник, тощо, тому є беззаперечним доказом укладення договору між сторонами у справі.

Твердження відповідача, що позивач не набув права власності на товар який не оплачував є хибним, оскільки, перехід права власності позивачу на товар відбувся в момент передачі товару перевізнику.

Щодо сумніву відповідача у достовірності наданих позивачем доказів оплати за товар продавцю, то факт оплати або ж не оплати товару не мають суттєвого значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Судом не встановлено ані протиправної поведінки відповідача, ані його вини у втраті вантажу, який він перевозив.

Як було встановлено судом втрата вантажу відбулась внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Таким чином, враховуючи відсутність наявності повного юридичного складу для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, підстави для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків у сумі 8400,00 дол США відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «АБВ АГРО».

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та відхиляється судом в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору згідно з вимогами статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення складено та підписано 06.06.2023.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.