Рішення

від 05.06.2023 по справі 917/415/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2023 Справа № 917/415/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу № 917/415/23

за позовною заявою Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, Шевченківський р-н м. Києва, 04053 (адреса для листування: вул. Стадіонна, 9, смт. Донець, Балаклійський р-н, Харківська обл, 64250)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК ЕКВІП", вул. Соборності, буд. 43, офіс 519, м. Полтава, 36000

про стягнення 125 852,00 грн,

Секретар судового засідання Теницька С.В.,

Без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерного товариства "Укргазвидобування" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК ЕКВІП" 125 852,00 грн штрафу за неналежне виконання відповідачем укладеного 04.09.2021 року між сторонами Договору поставки № 21-150.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Договору № 21-150 від 14.09.2021 (з додатками); копії видаткових накладних №29.12.202/1 від 29.12.2021 та №19.01.2022 від 19.01.2022; копії платіжних доручень №484487 від 27.01.2022 та №491365 від 17.02.2022; копія Вимоги №ШГВ 2325/003.1.1-05 від 10.08.2022 та докази її направлення; копія Претензії №ШГВ 3602/003.1.1-05 від 07.11.2022 та докази її направлення; скан з електронного кабінету ЄРПН про відсутність реєстрації в системі електронного адміністрування податку ПН Відповідачем за період з 01.12.2021 по 20.02.2023 ІПН 397854216010; копія витягу з ЄДРЮО та ФОП щодо Позивача; копії 1, 2, 3, 42, 43-ї сторінок Статуту АТ «Укргазвидобування».

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

15.03.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК ЕКВІП" про стягнення 125 852,00 грн штрафу за неналежне виконання відповідачем укладеного 04.09.2021 року між сторонами Договору поставки № 21-150.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2023 справу № 917/415/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 16.03.2023 позовну заяву залишив без руху, надав позивачу строк на усунення недоліків та встановив спосіб їх усунення.

30.03.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх № 4043).

Суд ухвалою від 05.04.2023 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Ухвала суду від 04.04.2023 року, що була надіслана судом на вказану у позовній заяві адресу відповідача, яка співпадає з адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута поштою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04.04.2023, якою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов, вважається врученою відповідачу 24.04.2023 р.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

14.09.2021 року між АТ «Укргазвидобування» (далі Позивач, Покупець) та ТОВ «НГК ЕКВІП» (далі - Відповідач, Постачальник) укладено Договір поставки №21-150 від 14.09.2021 (далі Договір, а.с. 12-22).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товар, зазначений в специфікації/ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а Позивач - прийняти і оплатити такий Товар (п. 1.1 Договору);

- найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації лях (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору);

- датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання - передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем, п. 5.3. Договору).

- у разі, якщо Постачальник не реєстрував, неправильно або несвоєчасного реєстрував податкову/і накладну/і в системі електронного адміністрування податку на додану вартість або не надання Замовнику податкової накладної в електронній формі чи вчинив інші дії/бездіяльність, в результаті чого Покупець втратив право на податковий кредит, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 20% від суми операції/й по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстровано податкову/і накладну/і (для платників ПДВ в Україні, п. 7.7 Договору);

- Договір набирає чинності дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), і діє до 31.12.2022 ( п 10.1 Договору).

Строк поставки Товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Спеціфікації/ях до цього Договору (п. 5.1. Договору).

Згідно Специфікації №1 від 14.09.2021 (Додаток №1 до Договору) Сторони Договору погодили поставку Товару загальною вартістю 755 112,00грн у т.ч. ПДВ 125 852,00 грн.

Умови поставки Товару за п. 2 Специфікації №1 від 14.09.2021: «DDP-станція (склад) призначення».

Пунктом 3 вказаної специфікації встановлено строк поставки Товару: до 31.12.2021 з можливістю дострокової поставки.

На виконання умов Договору Відповідач здійснив поставку Товару згідно рознарядки №1 від 26.11.2021, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Видаткової накладної №29.12.202/1 від 29.12.2021 на суму - 445110,00 грн. в т.ч. ПДВ 74185,00 грн. та Видаткової накладної №19.01.2022 від 19.01.2022 на суму - 310002,00 грн. в т.ч. ПДВ 51667,00грн (а.с. 25-26 зі зворотного боку).

Позивачем зобов`язання з оплати поставленого Товару виконано в повному обсязі на суму 755 112,00 грн, що свідчать підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме : платіжного доручення №484487 від 27.01.2022 на суму 445 110,00 грн. в тч. ПДВ 74 185,00 грн. та Платіжного доручення №491365 від 17.02.2022 на суму - 310 002,00 грн. в т.ч. ПДВ 51667,00грн.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі ПК України) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

В порушення умов Договору та приписів п. 187.1 ст. 187 ПК України Відповідачем не були зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується сканом з електронного кабінету ЄРПН про відсутність реєстрації в системі електронного адміністрування податку ПН Відповідачем за період з 01.12.2021 по 20.02.2023 ІПН 397854216010.

Отже, за невиконання Відповідачем взятих на себе за умовами Договору зобов`язань з реєстрування податкових накладних в системі електронного адміністрування податку на додану вартість Договором встановлено відповідальність у вигляді штрафних санкцій в розмірі - 125 852,00 грн.

Позивач зазначає, що оскільки Відповідачем було допущено порушення умов Договору Позивачу завдано збитків у розмірі - 125 852,00грн.

Враховуючи порушення Відповідачем умов Договору в частині своєчасного реєстрування податкових накладних в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, керуючись умовами п. 7.7 Договору Позивачем було направлено на адрес Відповідача Вимогу № ШГВ 2325/003.1.1-05 від 10.08.2022 та претензію №ШГВ 3602/003.1.1-05 від 07.11.2022 (а.с. 31) про сплату штрафу у розмірі 20% від суми операцій, по яких Відповідачем не було зареєстровано податкові накладні.

У відповіді на претензію №093/09.11 від 19.11.2022 (а.с. 33) Відповідач підтвердив, що в порушення вимог ПК України не зареєстрував податкові накладні Єдиному реєстрі податкових накладних, та зазначив що зареєструє податкові накладні в системі електронного адміністрування податку на додану вартість до 31.12.2022.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача про стягнення 125 852,00 грн штрафу за неналежне виконання відповідачем укладеного 04.09.2021 року між сторонами Договору поставки № 21-150.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу Украни (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В той же час, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права (частина перша статті 22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, але й сам факт порушення відповідачем його обов`язку та причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, обов`язок по відшкодуванню збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (статті 224, 225 ГК України та статті 623 ЦК України), або такий обов`язок настає внаслідок завдання шкоди за відсутності між сторонами договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов`язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір упущеної вигоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Тобто сума податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту Позивача внаслідок невиконання своїх обов`язків зі своєчасної реєстрації податкової декларації, є його збитками.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема відшкодування збитків.

За змістом ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати рядок у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог ст. 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно із ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно положень ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Згідно із ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно- господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Відповідно до умов п. 7.7 Договору, за невиконання господарських зобов`язань Відповідачеві нараховано штраф у розмірі - 125 852,00грн.

Товариство в обґрунтування своїх позовних вимог посилається, зокрема, на статті 198, 201 ПК України.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ГІК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Керуючись п. 201.10 ст. 201 ІІК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

На виконання вимог п. 201.1 ПК України продавець товарів (робіт, послуг) зобов`язаний надати покупцеві ПН, складену відповідно до вимог законодавства і зареєстровану в ЄРПН.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до умов п. 7.7 Договору та приписів п. 187.1 ст. 187 ПК України, у дати оформлення приймання-передачі Товару, що засвідчують факт отримання Позивачем Товару (за правилом першої події), у Відповідача виник обов`язок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за вказаними операціями.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що, в порушення умов Договору та приписів п.187.1 ст. 187 ПК України Відповідачем не були зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявним у матеріалах справи сканом з електронного кабінету ЄРПН про відсутність реєстрації в системі електронного адміністрування податку ПН Відповідачем за період з 01.12.2021 по 20.02.2023 ІПН 397854216010, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 125 852,00 грн. Доказів у спростування зазначеного суду не надано.

У даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, яка прийнята Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду).

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 125 852,00 грн штрафу за неналежне виконання відповідачем укладеного 04.09.2021 року між сторонами Договору поставки № 21-150, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 684,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК ЕКВІП" (вул. Соборності, буд. 43, офіс 519, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39785429) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, Шевченківський р-н м. Києва, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) 125 852,00 грн штрафу за неналежне виконання укладеного 04.09.2021 року між сторонами Договору поставки № 21-150 та 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 05.06.2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик