Постанова

від 24.05.2023 по справі 357/8232/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 357/8232/19

провадження № 61-2189св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Пролісок», Фермерське господарство «Дари ланів», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 24 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Кошель Б. І., додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 06 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_1 , ухвалене у складі судді Кошель Б. І., та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня

2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» (далі - ПОСП «Сидори») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок» (далі - ФГ «Пролісок»), Фермерського господарства «Дари ланів» (далі - ФГ «Дари ланів», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. (далі - державний реєстратор Ілюшина М. О.) про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори» укладений договір оренди землі № 153, за яким відповідач передав позивачу земельну ділянку площею 2,854 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0005, що розташована у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років. 28 квітня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. проведена державна реєстрація зазначеного права оренди на підставі рішення за індексним номером 12721918. Протягом усього часу дії договору оренди позивач користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року, ОСОБА_1 вчиняв дії, спрямовані на позбавлення ПОСП «Сидори» права користування за договором оренди. За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, Міністерство юстиції України наказом від 15 березня 2018 року № 728/5 скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0005 за ПОСП «Сидори».

05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Еліта-2010» договір оренди № 91 цієї ж земельної ділянки. ПОСП «Сидори» звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним. Після звернення позивача до суду, 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» уклали договір про розірвання зазначеного договору оренди від 05 березня 2018 року. Після чого ОСОБА_1 на підставі власної заяви, посвідченої 26 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дуднік І. В., здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0005 на дві - площею по 1,427 га кожна, з кадастровими номерами: 3220486000:04:011:0050 та 3220486000:04:011:0040.

11 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки № 18С, за яким передав в оренду Фермерському господарству «Пролісок» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0049 та договір оренди земельної ділянки № 18С, за яким передав в оренду ФГ «Дари Ланів» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0050.

14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок».

Позивач стверджував, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за підприємством права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0005, що виникло на підставі договору оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність, договір оренди є дійсним, а тому права ПОСП «Сидори» як законного орендаря підлягають судовому захисту.

Ураховуючи наведене, ПОСП «Сидори» просило суд:

- визнати недійсними договори оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 18С, укладені між ОСОБА_1 та ФГ «Дари ланів» і ФГ «Пролісок» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220486000:04:011:0049 та 3220486000:04:011:0050;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок» на ці земельні ділянки;

- витребувати із незаконного володіння ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок» на користь ПОСП «Сидори» земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220486000:04:011:0049 та 3220486000:04:011:0050;

- внести зміни до договору оренди землі від 16 серпня 2013 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори» шляхом його викладення у новій редакції, як зазначено у позовній заяві, в тому числі акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року у задоволенні позову ПОСП «Сидори» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки свідчить про невизнання державою факту набуття позивачем такого права. За таких обставин, подальший поділ земельної ділянки на дві та їх державна реєстрація за ОСОБА_1 , передача їх в оренду ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок» не порушує прав ПОСП «Сидори», оскільки такі права відсутні.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі № 357/8232/19 задоволено.

Стягнуто з ПОСП «Сидори» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував принцип розумності та справедливості, виходив з того, що рішенням від 24 вересня 2020 року у цій справі питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідно статті 141 ЦПК України не вирішувалось, при цьому суд урахував складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, те що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року заяву ФГ «Пролісок» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі № 357/8232/19 задоволено.

Стягнути з ПОСП «Сидори» на користь ФГ «Пролісок» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Задовольняючи заяву ФГ «Пролісок» про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував принцип розумності та справедливості, виходив з того, що рішенням від 24 вересня 2020 року у цій справі питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідно статті 141 ЦПК України не вирішувалось, при цьому суд урахував складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу ПОСП «Сидори» залишено без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року і додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року (за заявою ОСОБА_1 ) залишено без змін.

Стягнуто з ПОСП «Сидори» у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 - 5 000,00 грн, на користь ФГ «Пролісок» - 5 000,00 грн, на користь ФГ «Дари ланів» - 5 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПОСП «Сидори», оскільки на момент початку перебігу строку дії укладених договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року, відлік якого обраховується з 14 грудня 2018 року - часу здійснення на підставі вказаних договорів державної реєстрації речового права за ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів», права та законні інтереси позивача порушені не були, оскільки на вказані об`єкти нерухомого майна вони були відсутні, що виключає наявність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року недійсними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 рокуПОСП «Сидори» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у який, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року, ухвалити нове про задоволення позовних вимог та відмову у стягненні судових витрат на правничу допомогу. Заявник просив справу передати на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували практику Верховного Суду про те, що договори оренди землі, які укладено після 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, а скасування рішення про державну реєстрацію права оренди не впливає на дійсність договору оренди землі.

Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що призвело до помилкового застосування норми частини першої статті 210 ЦК України, а також помилкового висновку про те, що договір оренди землі, який було укладено 11 листопада 2014 року, не набрав чинності.

Суди не врахували, що при існуванні декількох договорів найму однієї й тієї ж речі різними наймачами, перевага повинна віддаватися договору, який був укладений раніше.

Вважає, що суди не врахували, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ПОСП «Сидори» не призвела до припинення самого права оренди, яке підлягає захисту, оскільки було порушено відповідачами.

Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув з нього витрати на професійну правничу допомогу, оскільки представниками відповідачів не надано суду детального опису робіт, а до своїх послуг, наданих відповідачам, включені послуги, не пов`язані з розглядом справи.

Також вважає, що справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки нею некоректно сформовані висновки у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, через що виникли різні висновки та тлумачення колегіями суддів різних палат Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Вказує, що від вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду слід відступити, шляхом їх уточнення, а саме чіткого розмежування моменту укладення і набрання чинності для договорів оренди землі, укладених до 01 січня 2013 року та після цієї дати, вказавши, що договори, які укладені до 01 січня 2013 року набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, а укладені після - з моменту їх підписання сторонами. Крім того, слід розмежувати поняття державної реєстрації договору оренди землі та державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А., подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. Представник просив стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції, у разі задоволення скарги та позовних вимог зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача у судах першої та апеляційної інстанції, відмовити у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

У березні 2021 року представник ФГ «Пролісок», ФГ «Дари ланів» - адвокат Косяк В. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. Представник просив стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачами ФГ «Пролісок», ФГ «Дари ланів» у суді касаційної інстанції, відмовити заявнику у стягненні судових витрат на правничу допомогу, відмовити у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

У березні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

14 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаній з вагітністю та пологами, здійснено автоматичний розподіл справи та визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Воробйова І. А., Гулько Б. І., Лідовець Р.А., Луспеник Д. Д.

10 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2023 року, у зв`язку з обранням судді Воробйової І. А. до Великої Палати Верховного Суду, здійснено автоматичний розподіл справи та визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулько Б. І., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., Хопта С. Ф.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 2,838 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220486000:04:011:0005, яка розташована в межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

16 серпня 2013 року між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі б/н, за яким останній передав позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,854 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0005, строком на один років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 381,44 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, у розмірі 200 грн, у разі смерті орендодавця допомога на поховання у розмірі 500 грн або продукти на цю суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 2 роки за взаємною згодою сторін.

Згідно пункту 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

28 квітня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 12721918.

Наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5 задоволена колективна скарга громадян, у тому числі ОСОБА_1 , та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП «Сидори» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3220486000:04:011:0005, яке було зареєстровано на підставі договору оренди від 16 серпня 2013 року.

Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ПОСП «Сидори» стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ПОСП «Сидори» були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписання власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій та інше.

Скасування іншого речового права ПОСП «Сидори» на зазначену земельну ділянку здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко С. С. 15 березня 2018 року, індексний номер рішення - 40128149.

05 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» укладений договір оренди цієї ж земельної ділянки № 91 строком до 05 березня 2028 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40138611 від 15 березня 2018 року, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю.

30 липня 2018 року ПОСП «Сидори» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 05 березня 2018 року № 91, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Еліта-2010» та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

04 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» укладений договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дари ланів» укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0050, загальною площею 1,427 га.

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок» укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0049, загальною площею 1,427 га.

11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,854 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0005, індексний номер рішення: 44547600, підстава: поділ об`єкта нерухомого майна, заява про розподіл земельної ділянки, серія та номер: 3068, виданий 26 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік І. В.

ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0005 на дві площею по 1,427 га кожна з кадастровими номерами: 3220486000:04:011:0049 та 3220486000:04:011:0050.

11 грудня 2018 року державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1

14 грудня 2018 року державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ФГ «Дари Ланів» та ФГ «Пролісок».

19 квітня 2019 року ПОСП «Сидори» направило ОСОБА_1 пропозицію про внесення змін до договору оренди землі від 16 серпня 2013 року № 153, в якій, посилаючись на істотні зміни договору оренди, вважало, що є підстави для внесення змін у частині, що ідентифікують об`єкт оренди, а саме кадастрових номерів та площі орендованих земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки, яка була першочергово передана в оренду підприємству; документів, які підтверджують право власності орендодавця на такі земельні ділянки; нормативної грошової оцінки кожної із земельних ділянок та залежної від неї розміру орендної плати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону не відповідають.

Зазначеним вимогам закону судове рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує на його зобов`язання.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що до державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК України. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов`язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК України), а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві.

Відповідно до пунктів «а», «д» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, уклавши 11 листопада 2014 року договір оренди землі, який містить всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі», ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 висловили своє волевиявлення на укладення договору у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, шляхом складання та скріплення підписом письмового документа.

Скасована у подальшому Міністерством юстиції України державна реєстрація права оренди за ПОСП «Сидори» сама по собі не свідчить про те, що договір не укладено, чи що договір між сторонами автоматично припиняється, як і про те, що позивач не має право оспорити договір, укладений ОСОБА_1 з іншими орендарями, за наявності чинного договору оренди тієї ж земельної ділянки.

Подібні правові висновки містяться також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17 (провадження № 61-29047св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17 (провадження № 61-32794св18).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

В абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Встановлено, що ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0005 на дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку, площею 1,427 га, з кадастровим номером 3220486000:04:011:0049 та земельну ділянку, площею 1,427 га, з кадастровим номером 3220486000:04:011:0050, після чого уклав договори оренди зазначених земельних ділянок з ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів», за наявності чинного договору оренди землі із ПОСП «Сидори». Отже, право орендаря ПОСП «Сидори» порушено, тому позовні вимоги останнього про визнання відповідних договорів оренди недійсними та скасування рішень державного реєстратора про право оренди вказаних юридичних осіб є законними та обґрунтованими.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі від 16 серпня 2013 року, укладеного між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 , має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), є помилковими.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що норма статті 18 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації, втратила чинність з 01 січня 2013 року, суди помилково ототожнили поняття «державної реєстрації договору оренди землі» з «державною реєстрацією права оренди».

Пунктом 37 договору оренди землі, укладеного 16 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори», сторони визначилися, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Однак, умова договору оренди про його державну реєстрацію, за відсутності на час його укладення в чинному законодавстві України відповідної правової норми та порядку такої реєстрації, не несе для сторін жодного юридичного значення.

При цьому у задоволенні позовних вимог ПОСП «Сидори» до державного реєстратора слід відмовити з огляду на таке.

У постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. є неналежним відповідачем у справі за позовом ПОСП «Сидори» про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

Колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заходи щодо поділу земельної ділянки, яка була об`єктом договору оренди від 16 серпня 2013 року, та формування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3220486000:04:011:0049 та 3220486000:04:011:0050 є чинними, внаслідок цього припинилося існування цієї земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди землі, укладеного між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 , шляхом викладення його в новій редакції.

Згідно із частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) (положення частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Суди попередніх інстанцій встановили і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0005, яка перебувала в оренді у ПОСП «Сидори», на дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку, площею 1,427 га, з кадастровим номером 3220486000:04:011:0049 та земельну ділянку, площею 1,427 га, з кадастровим номером 3220486000:04:011:0050, без згоди останнього.

Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки.

Отже, договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.

Таким чином, позовні вимоги щодо внесення змін до договору оренди землі від 11 листопада 2014 року, шляхом його викладення у новій редакції, зі зміною ідентифікації об`єкта оренди, задоволенню не підлягають, оскільки поділ земельної ділянки не припиняє права оренди орендаря щодо неї.

При цьому колегія суддів, враховуючи принцип свободи договору, не вбачає за можливе змінювати й решту умов договору, оскільки зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України), істотних порушень решти умов договору не встановлено, а строк його дії ще не закінчився.

Щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час подання позову) орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Разом з тим, згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

На даний час державна реєстрація права оренди ПОСП «Сидори» не здійснена, тому колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок є передчасними.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що викладені у цій постанові правові висновки не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 357/8277/19 (провадження 14-65цс22).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки у справі немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині позовних вимог ПОСП «Сидори» про визнання недійсними договорів оренди, скасування рішення державного реєстратора, витребування земельних ділянок та внесення змін у договір оренди землі та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач звернувся до суду у липні 2019 року з позовними вимогами немайнового та майнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви юридичною особою немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви юридичною особою майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у статті 7 установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня - 1 921 грн.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Встановлено, що за подання позовної заяви ПОСП «Сидори» сплатило судовий збір у розмірі 11 526,00 грн (шість вимог х 1 921,00 грн), за подання апеляційної скарги - 17 289,00 грн, за подання касаційної скарги - 23 052,00 грн.

Всього судові витрати ПОСП «Сидори» зі сплати судового збору становлять 51 867,00 грн.

За наслідками касаційного перегляду справи було задоволено чотири позовні вимоги ПОСП «Сидори» немайнового характеру.

Отже, відшкодуванню на користь ПОСП «Сидори» з відповідачів: ОСОБА_1 , ФГ «Пролісок», ФГ «Дари ланів» підлягають судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 7 684,00 грн, за подання апеляційної скарги - 11 526,00 грн, за подання касаційної скарги - 15 368,00 грн, а всього - 34 578,00 грн.

З огляду на пропорційність задоволення позовних вимог, із ОСОБА_1 , ФГ «Пролісок», ФГ «Дари ланів» на користь ПОСП «Сидори» підлягає відшкодуванню судовий збір за розгляд справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій по 11 526,00 грн з кожного.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у частині розподілу судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідачів витрат за надану правничу допомогу підлягають скасуванню з ухваленням судового рішення про відмову у стягненні цих витрат, оскільки за наслідками розгляду справи ПОСП «Сидори», незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, отримала очікуваний результат.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року скасувати.

Позов Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари ланів» про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 18С, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Пролісок» щодо земельної ділянки площею 1,427 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0049.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 18С, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дари ланів» щодо земельної ділянки площею 1,427 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0050.

Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 1,427 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0049, індексний номер: 44607128 від 14 грудня 2018 року за Фермерським господарством «Пролісок».

Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 1,427 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0050, індексний номер: 44607620 від 14 грудня 2018 року за Фермерським господарством «Дари ланів».

У задоволенні позовних вимог Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари ланів» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі відмовити.

У задоволенні позовних вимог Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни відмовити.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у частині вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у стягненні цих витрат.

Стягнути із ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари ланів» на користь Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» судові витрати за сплату судового збору по 11 526,00 грн (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять шість грн 00 коп.) з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

С. Ф. Хопта