Рішення

від 30.05.2023 по справі 369/7414/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7414/22

Провадження № 2/369/1754/23

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/7414/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

17.08.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила суд: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 67,5 кв.м.; в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути понесені нею судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (позивачка) з 25.11.2005 року перебувала з ОСОБА_2 (відповідач) у шлюбних відносинах (Свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 , видане Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 25.11.2005 року).

Від шлюбу з відповідачем позивачка має дітей: ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження НОМЕР_4 , видане Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 07.10.2011 року) та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження НОМЕР_5 , видане Подільським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у місті Києві 22.08.2017 року).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.06.2021 року у справі № 369/3252/21 шлюб між позивачкою та відповідачем був розірваний.

За час подружнього життя сторонами було придбано нерухоме майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 67,5 кв.м., житловою площею 14,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

За згодою подружжя зазначена квартира була придбана відповідачем - ОСОБА_7 у Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оксамитовий» (код ЄДРПОУ: 38601221) за Договором № 02112018-1-3ч про пайову участь у будівництві та викуп персоніфікованого паю від 02.11.2018 року за ціною 836400 грн. 00 коп. (п. 3.1. Договору).

20.12.2018 року вказана вище квартира була передана Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Оксамитовий» відповідачу за Актом приймання-передачі житлового приміщення згідно Договором № 02112018-1-3ч про пайову участь у будівництві та викуп персоніфікованого паю від 02.11.2018 року.

Коштами, за які придбано спірну квартиру, є спільні заощадження подружжя, наявні в останніх на час придбання квартири.

За згодою подружжя відповідач звернувся до державного реєстратора для оформлення титульного права власності на придбану квартиру на своє ім`я.

17.09.2019 року державним реєстратором Княжицької сільської ради Броварського району Київської області Самсон Т.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 33375547 про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 .

Позивачка разом з дітьми - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані у вказаній квартирі, про що свідчать довідки про реєстрацію місця проживання особи від 25.11.2020 року № 3637, від 24.05.2021 року № 1978 та від 24.05.2021 року № 1979.

03.10.2022 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено відкрити загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання у справі.

14.02.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бабіним А.М. через канцелярію суду зареєстровано заперечення на позовну заяву, в якій останній зазначив, що відповідач заперечує щодо визначеної позивачем вартості квартири.

14.02.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бабіним А.М. через канцелярію суду зареєстровано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 25.11.2005 року перебувала з ОСОБА_2 у шлюбних відносинах (Свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 , видане Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 25.11.2005 року).

У грудні 2011 року, указаним подружжям було придбано автомобіль PEUGEOT 207 Д.Н.З. НОМЕР_6 .

За спільною згодою подружжя автомобіль був зареєстрований на ОСОБА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.06.2021 року у справі №369/3252/21 шлюб між сторонами був розірваний.

Після припинення шлюбних відносин авто залишилось у користуванні ОСОБА_1 . Позивач за зустрічним позовом вказує, що немає жодного доступу, та не має можливості ним користуватися. Крім того, всі документи щодо автомобіля знаходяться у ОСОБА_1 .

На підставі вище наведеного, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просив суд (з урахуванням уточненої зустрічної позовної заяви від 20.03.2023 року) визнати автомобіль PEUGEOT 207, 2011 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частину автомобіля PEUGEOT 207, 2011 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 .

15.02.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

27.04.2023 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Козачуком Ю.С. через канцелярію суду зареєстровано відповідь на відзив, в якій останній вказував, що не погоджується з оціночною вартістю квартири, яка наводиться у наданій представником відповідача довідці, оскільки на його думку при формуванні довідки з Єдиної бази даних звітів про оцінку від 26.01.2023 року були використані некоректні критерії, які вплинули на оціночну вартість цього об`єкту нерухомого майна та призвели до її суттєвого зниження. В той же час представник позивачки вважає, що вартість спірної квартири може бути актуалізована на момент розгляду справи по суті, тому надає суду довідку з Єдиної бази даних звітів про оцінку від 27.04.2023 року про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до цієї довідки оціночна вартість спірної квартири складає 2733003,23 грн., тому вартість частки на яку претендує позивачка складає відповідно 1366501,62 грн.

28.04.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено закрити підготовче провадження у справі. Справу призначено до розгляду по суті.

30.05.2023 року представник позивача через канцелярію суду зареєстрував заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

30.05.2023 року представник відповідача через канцелярію суду зареєстрував заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81, 82 ЦПК України стверджується, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивачка) з 25.11.2005 року перебувала з ОСОБА_2 (відповідач) у шлюбних відносинах, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , видане Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 25.11.2005 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.06.2021 року у справі № 369/3252/21 шлюб між позивачкою та відповідачем був розірваний.

За час подружнього життя подружжям було придбано наступне майно:

однокімнатну квартиру загальною площею 67,5 кв.м., житловою площею 14,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 ;

автомобіль PEUGEOT 207, 2011 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 , зареєстрований за ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму ВС України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.

Отже, однокімнатна квартира загальною площею 67,5 кв.м., житловою площею 14,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 та автомобіль PEUGEOT 207, 2011 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 , який зареєстрований за ОСОБА_1 , відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Таким чином, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спірну квартиру та автомобіль на дві рівні частини, визнавши за позивачем та відповідачем право приватної власності на майно: частина однокімнатної квартири загальною площею 67,5 кв.м., житловою площею 14,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та частина автомобіля PEUGEOT 207, 2011 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 кожному.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають до відшкодування витрати на правову допомогу у сумі 7500,00 гривень розмір яких на думку суду, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та не суперечить принципу розподілу таких витрат, докази понесення яких є: договір-доручення № 60 про надання правової допомоги від 05.07.2022 року, додаткова угода № 1 до договору доручення № 60 про надання правової допомоги від 05.07.2022 року та квитанція № 0.0.2600579606.1 від 07.07.2022 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 69-71 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 67,5 кв.м.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 9362 (дев`ять тисяч триста шістдесят дві) гривні 57 копійок.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) автомобіль PEUGEOT 207, 2011 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) право власності на частину автомобіля PEUGEOT 207, 2011 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на частину автомобіля PEUGEOT 207, 2011 року випуску, Д.Н.З. НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 06.06.2023 року.

Суддя А.В. Янченко