Рішення

від 04.04.2023 по справі 376/652/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/652/23

Провадження № 2/376/485/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2023 р.

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДЕРЖІНВЕСТБУД», про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕРЖІНВЕСТБУД» (далі - ТОВ «ДЕРЖІНВЕСТБУД») вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що у жовтні 2020 року він з директором ТОВ «ДЕРЖІНВЕСТБУД» домовився що відповідач за кошти позивача, на земельній ділянці, що орендує позивач та власними зусиллями збудує дві нежитлові будівлі за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського (район тролейбусного депо).

Між сторонами був укладений договір (договір інвестування поєднаний з договором підряду) в усній формі, за яким відповідач, зобов`язався провести будівельні роботи та зареєструвати на позивача об`єкт нерухомості після будівництва, у свою чергу позивач зобов`язувався оплати роботи.

Позивач зі свого боку виконав взяті на себе зобов`язання та повністю оплатив будівельні роботи та будівельні матеріали, що становило 1 800 000 гривень. У свою чергу відповідач збудував дві нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського (район тролейбусного депо).

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що земельна ділянка, на якій збудуванні дві нежитлові будівлі, орендується позивачем, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи.

Відповідач порушив умови договору та відмовляється в добровільному порядку реєструвати за позивачем нежитлові будівлі.

07 березня 2023 року ухвалою судді Сквирського районного суду Київської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

До проведення підготовчого судового засідання позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. «А» по АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м. та нежитлову будівлю літ. «Б» по АДРЕСА_1 , загальною площею 86,0 кв.м.

15 березня 2023 року ухвалою судді Сквирського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України слідує, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів зокрема: якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та правильного вирішення справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що у жовтні 2020 року позивач з директором ТОВ «ДЕРЖІНВЕСТБУД» домовився що відповідач за кошти позивача, на земельній ділянці, що орендує позивач та власними зусиллями збудує дві нежитлові будівлі за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського (район тролейбусного депо).

Між сторонами був укладений договір (договір інвестування поєднаний з договором підряду) в усній формі, за яким відповідач, зобов`язався провести будівельні роботи та зареєструвати на позивача об`єкт нерухомості після будівництва, у свою чергу позивач зобов`язувався оплати роботи.

Позивач зі свого боку виконав взяті на себе зобов`язання та повністю оплатив будівельні роботи та будівельні матеріали, що становило 1 800 000 гривень. У свою чергу відповідач збудував дві нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського (район тролейбусного депо).

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що земельна ділянка, на якій збудуванні дві нежитлові будівлі, орендується позивачем, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи.

Відповідач порушив умови договору та відмовляється в добровільному порядку реєструвати за позивачем нежитлові будівлі.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 р. у справі № 6-605цс16 зазначив, що «..з огляду на зазначені приписи, правила статтей 15, 16 ЦК України, а також статтей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав».

Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.3 ст.397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1. ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 - 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на наведених ним доказах, що додані до матеріалів справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 16, 202-206, 316, 317, 328, 331, 376, 392, 626, 627, 638 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 82, 83, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ТОВ «ДЕРЖІНВЕСТБУД» (місцезнаходження: вул. Хохлових Сім`ї, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37236240), про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю літ. «А» по АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю літ. «Б» по АДРЕСА_1 , загальною площею 86,0 кв.м.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя С. І. Віговський