Рішення

від 21.09.2022 по справі 758/10804/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10804/20

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Сікора М. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до садівницького товариства «Суднобудівник» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до садівницького товариства «Суднобудівник» (далі - «Товариство») із позовом, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення правління садівницького товариства «Суднобудівник» від 26 лютого 2020 року, оформлене протоколом №21, визнати протиправною бездіяльність правління садівницького товариства «Суднобудівник» щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про вступ до членів товариства, зобов`язати правління садівницького товариства «Суднобудівник» прийняти попереднє рішення про прийняття ОСОБА_1 до членів садівницького товариства «Суднобудівник», оформити та видати ОСОБА_1 тимчасове посвідчення про членство в садівницькому товаристві «Суднобудівник», у строк протягом 1 місяця винести на розгляд порядку денного загальних зборів членів Товариства питання про затвердження рішення правління садівницького товариства «Суднобудівник» про прийняття ОСОБА_1 до складу Товариства та стягнути на її користь судовий збір.

Вказала, що 7 лютого 2019 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 7 лютого 2019 року №274, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Назарчуком О.М., набула права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0718 га, кадастровий номер 8000000000:91:495:0010, яка розташована на території садівницького товариства «Суднобудівник».

20 лютого 2020 року подала голові Товариства заяву, в якій просила прийняти її до складу членів садівницького товариства «Суднобудівник», у зв`язку із набуттям права власності на указану земельну ділянку.

З підстав неотримання відповіді від Товариства на свою заяву, вона повторно подала заяву від 2 липня 2020 року аналогічного змісту, а також її представник направив адвокатський запит з метою з`ясування питання розгляду заяв ОСОБА_1 .

Листом №03/08 від 5 серпня 2020 року відповідач повідомив, що її заява на загальних зборах товариства не була розглянута, оскільки, зважаючи на епідемію COVID-19 та введенням карантину з 12 березня 2020 року, загальні збори Товариства не проводились.

Зазначала, що з протоколу правління Товариства від 26 лютого 2020 року №21 вбачається, що її заява розглядалась правлінням товариства, але рішення за нею не було прийнято з підстав її відсутності. Правління Товариства вирішило запросити її на наступне засідання правління Товариства, а її заяву щодо вступу вирішено розглянути на загальних зборах у травні того ж року.

Указане рішення правління Товариства, оформлене протоколом №21 від 26 лютого 2020 року, вона вважає протиправним і просить суд захистити її права та законні інтереси.

Суд вирішив розглядати цю справу у порядку загального позовного провадження.

ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд цієї справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач також своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи, за наявними в справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Судом установлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №155406685 (дата, час формування: 07.02.2019 11:50:04) ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0718 га, кадастровий номер 8000000000:91:495:0010 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 7 лютого 2019 року №274, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Назарчуком О.М. (а.с. 10).

Адреса місця розташування зазначеної земельної ділянки: АДРЕСА_1 .

20 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала заяву до садівницького товариства «Суднобудівник», в якій просила прийняти її до складу членів садівницького товариства «Суднобудівник» у зв`язку із набуттям права власності на указану земельну ділянку (а.с. 11).

Разом з тим, заява ОСОБА_1 датована 20 лютого 2020 року, однак докази направлення Товариству заяви ОСОБА_1 про її членство, які містяться в матеріалах справи, а саме копія накладної кур`єрських послуг з описом вкладення, датовані 2 липня 2020 року (а.с. 14, 15).

Окрім того, в матеріалах справи містяться докази вручення представнику Товариства заяви ОСОБА_1 4 липня 2020 року о 12:00 (а.с. 16).

Таким чином, протокол засідання правління Товариства підтверджує факт подання ОСОБА_1 заяви про вступ саме 20 лютого 2020 року, тому суд не вбачає підстав ставити цей факт під сумнів.

1 липня 2020 року адвокат Воробей Є.В. як представник ОСОБА_1 подав голові садівницького товариства «Суднобудівник» адвокатський запит з метою отримання установчих документів Товариства, а також отримання інформації про рішення Товариства стосовно членства ОСОБА_1 у ньому (а.с. 12-13).

5 серпня 2020 року адвокату Воробей Є.В. від правління Товариства було надано відповідь №03/08, відповідно до якої заява ОСОБА_1 на загальних зборах товариства не була розглянута, оскільки, зважаючи на епідемію COVID-19 та введенням карантину з 12 березня 2020 року, загальні збори Товариства не проводились. Цією ж відповіддю представнику позивача було надано копію протоколу засідання правління від 26 лютого 2020 року, на якому розглядалась заява позивача (а.с. 17).

Відповідно до протоколу Товариства від 26 лютого 2020 року №21 розгляд заяви ОСОБА_1 від 29 лютого 2020 року було винесено на порядок денний засідання. На засіданні був присутній представник позивача, який не надавши копії правовстановлюючих документів, продемонстрував лише їх на засіданні та озвучив заяву ОСОБА_1 , яку також не надав. На основі цього, правління Товариства вирішило запросити позивача на засідання правління особисто (а.с. 18).

В матеріалах справи міститься Статут садівницького товариства «Суднобудівник» (далі - «Статут») (а.с. 19-32).

Відповідно до пункту 14 Статуту попереднє прийняття громадян у члени садівницького товариства «Суднобудівник» проводиться правлінням Товариства за письмовою заявою вступника. Вступнику видається тимчасове посвідчення і накладаються обов`язки виконувати Статут і правила внутрішнього розпорядку, а також надаються всі права члена Товариства, крім права бути обраним у керівні і контрольні органи товариства. Оформлення в члени садівницького товариства «Суднобудівник» проводиться протягом 1 місяця після закінчення випробувального терміну за рішенням загальних зборів, сплати вступного, членського та цільового внесків (а.с. 22).

Усі питання щодо діяльності товариства, у тому числі і щодо вступу та виходу з нього, ґрунтується на законі України «Про кооперацію», Земельному кодексі України, Цивільному кодексі України, інших нормативних актах та регулюються Статутом. До визнання положень статуту неправомірним, його положення є визначальними для вирішення внутрішньої діяльності товариства та у питаннях вирішення спорів, що виникають з такої діяльності.

Діяльність садівничих товариств (кооперативів) регулюється Законом України «Про кооперацію» (далі - Закон).

Відповідно до статті 4 Закону кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Згідно з статтею 6 Закону кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Цим Законом встановлено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

У Класифікації організаційно-правових форм господарювання, яку прийнято та надано чинності наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року №97 враховано організаційно-правові форми кооперативів, які передбачено Законом України «Про кооперацію», а саме: виробничі кооперативи, обслуговуючі кооперативи, споживчі кооперативи.

Виходячи з визначення обслуговуючого кооперативу, яке встановлено статтею 2 Закону, садівничі товариства відносяться до обслуговуючих кооперативів.

Відповідно до ст. ст. 2, 23 Закону обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Відповідно до статті 10 Закону членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Згідно з статтею 11 Закону вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо питання вступу ОСОБА_1 до складу членів садівницького товариства «Суднобудівник».

Зі змісту положень Статуту садівницького товариства «Суднобудівник» вбачається, що питання про членство особи вирішується у два етапи, а саме: попереднє прийняття у члени Товариства і оформлення в члени після проходження іспитового терміну.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подала заяву про вступ до Товариства 20 лютого 2020 року.

На засіданні правління Товариства від 26 лютого 2020 року згідно протоколу №21 на порядок денний було поставлено питання про членство ОСОБА_1 у Товаристві. На цьому засіданні був присутній представник ОСОБА_1 , що не ставить під сумнів позивач у поданій позовній заяві. Проте, з огляду на «конфліктну ситуація» як зазначено у вказаному протоколі, правлінням Товариства було прийнято рішення запросити ОСОБА_1 особисто взяти участь у наступному засіданні, а також вирішено розгляд заяви віднести на розсуд правління Товариства, яке відбудеться у травні 2020 року.

Таким чином, на цьому засіданні правління Товариства не ухвалило ані позитивного, ані негативного рішення по суті питання, яке ставиться у заяві позивача від 20 лютого 2020 року.

Варто наголосити, що обґрунтування позивача стосовно протиправності рішення правління Товариства щодо розгляду її заяви на загальних зборах суд також відхиляє, адже згідно протоколу №21 ОСОБА_1 запросили на засідання правління Товариства. Жодного рішення по суті питання, яке ставила позивач у своїй заяві правління Товариства на засіданні від 26 лютого 2020 року не приймало, рішення правління садівницького товариства «Суднобудівник» від 26 лютого 2020 року, оформлене протоколом №21, яке і є предметом оскарження у цьому позові, жодним чином не порушило прав та законних інтересів позивача.

У зв`язку з чим, позовні вимоги позивача про порушення її прав та законних інтересів як власниці земельної ділянки, приналежної до Товариства, суд вбачає безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Зважаючи на викладене, судом не встановлено порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 з боку відповідача, зважаючи на відсутність доказів відмови Товариства у задоволенні її заяви та вирішення питання про її членство по суті.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК Україні суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що підстави позову та обставини, на які покликаються позивачі, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а тому з огляду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, суд вбачає за належне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

З урахуванням результату судового розгляду цієї справи, судовий збір на користь позивача судом не відшкодовується.

Керуючись Законом України «Про кооперацію», ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до садівницького товариства «Суднобудівник» (04108, м. Київ, вул. Газопровідна, 2, код ЄДРПОУ 25280845) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук