Рішення

від 29.05.2023 по справі 160/3317/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року Справа № 160/3317/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/3317/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП: НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Середи Андрія Олександровича (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд. 56-Б), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Середи Андрія Олександровича (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Середа Андрія Олександровича про відмову в проведенні реєстраційних дій № 66183396 від 24.01.2023 року.

Позовна заява обґрунтована протиправністю рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Середа Андрія Олександровича про відмову в проведенні реєстраційних дій № 66183396 від 24.01.2023 року. Зазначає, що в заочному рішенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у справі №175/1792/19 встановлено обставину, за змістом якої позивач був співвласником 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Однак 24.01.2023 року відповідач відмовив у проведенні державної реєстрації на підставі вказаного судового рішення. Вважає таке рішення протиправним, оскільки відповідач прийняв його не у відповідності до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/3317/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати заяву про залучення ОСОБА_2 , яка є співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з врахуванням ст. ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України та із зазначенням відомостей щодо вказаної особи, передбачених п. 2 ч. 5. ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/3317/23 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року витребувано від Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Середи Андрія Олександровича засвідчені належним чином копії документів на обґрунтування підстав прийняття рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 24.01.2023 року №66183396, в т.ч. заяви від 18.01.2023 року за реєстраційним номером 53803463 та додатків до неї.

22 травня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від третьої особи надійшла заява, в якій вона повідомляє, що ухвала про відкриття провадження від 17.03.2023 року та позовна заява з додатками нею отримана 12.05.2023 року. Вимог до позивача не має, підтримує сторону відповідача у справі.

25 травня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано матеріали, які надійшли через систему «Електронний Суд» від відповідача згідно ухвали про витребування доказів.

Суд в ухвалі від 17 березня 2023 року встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов в порядку ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 15-ти днів з моменту отримання відповідачем ухвали суду. Третій особі встановлено строк для подання пояснень протягом 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження від 17 березня 2023 року отримана відповідачем 21.03.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, що міститься в матеріалах справи. Позовна заява з додатками на правлена відповідачу позивачем, що підтверджується квитанцією та описом вкладень, які містяться в матеріалах справи.

Третьою особою ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками отримана 12.05.2023 року, що підтверджується відповідною роздруківкою про направлення, телефонограмою, згідно якої третя особа ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками 12.05.2023 року отримала на свою електронну пошту, пояснень подавати не буде, а також заявою самої третьої особи, яка надійшла до суду 22.05.2023 року.

У строк, визначений положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, відзиву на адресу суду, клопотання про продовження строку на його подання до суду не надходило. Відтак, наявні підстави для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Ювілейної селищної ради від 05.04.2016 року №1057 селищна рада підтверджує, що житловий будинок АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 27.12.99 №283, знаходиться у с/т «Ландиш» (ЄДРПОУ: 25021954), яке розташоване на території Ювілейної селищної ради за межами населеного пункту сели. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року у справі №2-163/09 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частини квартири, будинку та земельної ділянки, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання частково в 1/2 недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та на 1/2 частину житлового будинку задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_3 .

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2013 року у справі №175/5516/13-ц роз`яснено рішення раніше вказане Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року: за ОСОБА_2 визнано право власності на частину будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 208,2 кв. м., житловою площею 103,9 кв.м., допоміжною площею 83,4 кв.м.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року у справі №175/5516/13-ц ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2013 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення.

Згідно договору міни від 17.06.2016 року ОСОБА_2 обміняла належну їй 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 , із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на належні їм 2/3 частини транспортного засобу марки, модель - ЗАЗ 968М.

Відповідно до договору дарування 1/4 частини житлового будинку від 17.11.2017 року ОСОБА_5 подарував належну йому 1/4 житлового будинку АДРЕСА_3 Громадській організації «Фонд допомоги переселенцям».

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у справі №175/1792/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , Громадської організації «Фонд допомоги переселенцям», третя особа: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Катерини Володимирівни про визнання договорів недійсними позовні вимоги задоволено. Визнано договір міни від 17.06.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петренко К.В. за реєстровим №959. Визнано недійсним договір дарування частки житлового будинку від 17.11.2017 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петренко К.В. за реєстровим номером 1807.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2022 року у справі №175/1792/19 виправлено описку, допущену у проголошеному рішенні суду від 29.08.2022 року по цивільній справі №175/1792/19, в якому викладено другий абзац «Визнати недійсним договір міни від 17.06.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петренко К.В. за реєстровим №959».

Згідно свідоцтва на право власності на житловий будинок (домоволодіння) від 27.12.1999 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить цілий житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_3 .

Відповідно до реєстраційного напису на правовстановлюючому документі зазначений житловий будинок (домоволодіння) зареєстрований в Комунальному підприємстві «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на праві приватної (спільної) власності за ОСОБА_1 .

18 січня 2023 року позивач звернувся до центру надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо припинення права власності) щодо об`єкту нерухомого майна: житловий будинок, приватна власність, АДРЕСА_3 , суб`єкт є фізичною особою, суб`єктом права. До заяви додано довідку від 05.04.2016 року №1057, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року у справі №2-163/09, ухвалу від 19 листопада 2013 року у справі №175/5516/13-ц, договір міни від 17.06.2016 року, договір дарування 1/4 частини житлового будинку від 17.11.2017 року, заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у справі №175/1792/19, ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2022 року у справі №175/1792/19.

Згідно рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 24 січня 2023 року №66183396 відповідач, розглянувши заяву від 18.01.2023 року за реєстраційним номером 53803463 встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: заява про державну реєстрацію подана неналежною особою, а саме: для державної реєстрації припинення речових прав заявником подані наступні документи: рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/1792/19 від 29 серпня 2022 року, ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/1792/19 від 25 листопада 2022 року. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/1792/19 визнається недійсним договір дарування від 17 листопада 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В. за реєстровим №959, а також визнається недійсним договір дарування від 17 листопада 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В. за реєстровим №1807. З актуальних відомостей Державного реєстру прав встановлено, що на теперішній час власниками спірного нерухомого майна є ОСОБА_6 , 1/4 частка та Громадська організація «Фонд допомоги переселенцям», 1/4 частка у спільній частковій власності. При вивченні деталізованих відомостей Державного реєстру прав з урахуванням визнання недійсним договору дарування від 17 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В. за реєстровим №1807, вбачається, що частка у спільній частковій власності переходить (повертається) до ОСОБА_5 від Громадської організації «Фонд допомоги переселенцям». А у зв`язку з визнанням недійсним договору міни від 17 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петренко К.В. за реєстровим №959, випливає, що частка майна, що належала ОСОБА_5 та 1/4 частка майна, що належала ОСОБА_6 переходить (повертається) до ОСОБА_2 і зрештою становить у її власності 1/2 частку спірного майна. Таким чином, на підставі наявних відомостей Державного реєстру прав та на виконання приписів частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також для належного виконання судового рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/1792/19 від 29 серпня 2022 року, відомості про речові права повинні бути повернуті шляхом державної реєстрації набуття речових прав на ім`я ОСОБА_2 . Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/1792/19 від 29 серпня 2022 року встановлено наступне. 1/2 частина житлового будинку належала ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.10.2009 року, справа №2-163/9, ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року, справа №175/5516/13-ц. Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - Петренко К.В. , приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 09.04.2016 року. Право власності на 1/2 спірного житлового будинку за ОСОБА_2 було зокрема зареєстровано з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року, яка Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року була скасована, отже скасовано підставу реєстрації права власності. Крім того, зміст договору міни також суперечить Постанові апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року, якою скасовано точне визначення майна, а саме - 208,2 кв. м. житлова площа - 103,9 кв.м, допоміжна площа - 83,4 кв.м., площа літніх приміщень - 20,9 кв. м. та господарських будівель та споруд: літ. А-2 - житловий будинок; літ. А'-2 - прибудова, літ. А''-2 - прибудова; літ. А3-2 прибудова; літ. а-2 - прибудова; літ. а - ганок, піт. А-2 - підвал; під А3-2 - оглядова яма; літ. Б - літня кухня; літ. В - гараж; під В - підвал; літ. Г - сарай; літ. Д - сарай; літ. Е - навіс; літ. Ж - навіс; літ. З - теплиця; літ. З' - сарай; літ. Л - вбиральня; №1-7, І - споруди., отже зміст правочину суперечить вказаній постанові, а тому з підстав ст. 215 ЦК України договір міни підлягає визнанню недійсним. Враховуючи наведене слід звернути увагу, що рішеннями судів різних інстанцій скасовано лише одну з підстав виникнення права власності у ОСОБА_2 , а не скасовані всі документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на її ім`я, як цього вимагає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Тобто, речові права на 1/2 частку спірного майна, набуті ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.10.2009 року залишаються чинними, у зв`язку визнанням з визнанням недійсними наступних змін та припинень речових прав. З заявою про державну реєстрацію прав звернувся ОСОБА_1 . Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/1792/19 від 29 серпня 2022 року не породжує правові наслідки для ОСОБА_1 , на підставі вказаного рішення, заявником не набуті, не змінені, не припинені речові права. Отже, виходячи з вищевикладеного, проходжу до висновку, що заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

Вважаючи вказане рішення відповідача позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1952-IV загальною засадою державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною другою статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 4 Закону №1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV встановлено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 Закону №1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону №1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою кабінету Міністрів України від 25.12.2017 року №1127 (далі - Порядок №1127).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону №1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінним.

Відповідно до п. 3 Порядку №1127 державна реєстрація прав та облік безхазяйного нерухомого майна проводяться з прийняттям рішень державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), які формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Для створення кваліфікованого електронного підпису використовуються виключно засоби кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

Згідно п. 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Відповідно до п. 18 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Надаючи оцінку змісту та значенню заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у справі №175/1792/19 суд висновує, що ним визнано недійсними правочини щодо відчуження третьою особою належної їй 1/2 частки на спірний житловий будинок. Відповідно, ця частка від набувачів за відповідними правочинами знов перейшла до третьої особи як відчужувача.

Надаючи оцінку змісту та значенню постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року у справі №175/5516/13-ц суд висновує, що ним скасовано судове рішення, яке уточнювало зміст права власності третьої особи на 1/2 спірного житлового будинку (визначало складові житлового будинку, площі і т.д.).

В свою чергу частку 1/2 у праві власності на спірний житловий будинок третя особа набула на підставі іншого судового рішення - рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року у справі №2-163/09, яким за нею визнано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_3 . Тобто, скасована в подальшому ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року у справі №175/5516/13-ц не встановлювала право третьої особи на спірний житловий будинок, а лише конкретизувала його зміст (визначала площі та господарські будівлі і споруди).

Подаючи заяву до відповідача про припинення права власності згідно заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у справі №175/1792/19 позивач виходив з того, що йому належить 1/2 права власності на весь спірний житловий будинок, а тому він може подавати заяву щодо іншої частини права власності на цей спірний будинок (яка на момент подання заяви була розподілена в державному реєстрі навпіл між ОСОБА_4 та громадській організації «Фонд допомоги переселенцям», тобто - по 1/4, однак мала бути перереєстрована за третьою особою). Відповідач в свою чергу виходив з того, що вказане судове рішення не вплинуло на обсяг прав позивача, а тому він не є належним суб`єктом для подання заяви про припинення права на підставі цього судового рішення.

Суд вважає доводи позивача необґрунтованими, а спірне рішення відповідача - законним та обґрунтованим виходячи з наступного.

Позивачем помилково тлумачиться зміст правових позицій, наведених ним у позовній заяві. Правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 року у справі №442/7505/14-ц, від 10.10.2019 року про те, що «Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядження частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна», а також правовий висновок Верховного Суду у постанові у справі №295/4514/16-ц про те, що «аналіз глави 26 ЦК України дозволяє зробити висновок, що частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто, частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних прав» навпаки підкреслюють самостійність частки у права власності як об`єкта цивільних прав. В свою чергу позивач безпідставно розцінює ці правові висновки як такі, що надають право одному із співвласників у спільній частковій власності ініціювати реєстраційні дії щодо частки інших співвласників, в т.ч. припиняти право власності таких співвласників та перереєстровувати його на інших співвласників (але не на себе).

Вказані правові висновки Верховного Суду стосувалися розпорядження співвласників своєю часткою у праві власності на об`єкти майнових прав, однак не мали відношення до можливості одного співвласника на праві спільної часткової власності ініціювати вчинення реєстраційних дій щодо інших часток у цьому праві (перереєстрації цих часток з третіх осіб на інших третіх осіб, а не на заявника) та суперечать такій можливості. Суд підкреслює, що в разі, якщо б відповідна частка у праві спільної часткової власності співвласника-1 в результаті судового рішення переходила до співвласника-2, то співвласник-2 дійсно може ініціювати відповідні реєстраційні дії. Проте, в разі переходу в результаті судового рішення частки співвласника-1 до співвласника-3, співвласник-2 не є уповноваженим суб`єктом для ініціювання проведення відповідних реєстраційних дій. В першу чергу це зумовлено саме змістом наведених правових висновків Верховного Суду, оскільки відповідна частка в праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав.

Відповідно, відповідач обґрунтовано стверджував, що заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у справі №175/1792/19 не вплинуло на обсяг прав позивача. Дійсно, він обґрунтовано мав право ініціювати відповідний позов, оскільки в результаті спірних правочинів та в зв`язку з постановленням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2013 року третя особа відчужила частку права на спільний будинок в обсязі відмінному, ніж мала, в той час як позивач є зацікавленою особою в аспекті конкретного визначення об`єкту, права спільної часткової власності на яке в нього також наявне (його площа, господарські споруди).

Водночас, згідно змісту абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону №1952-IV правовим наслідком заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у справі №175/1792/19 є повернення до третьої особи належної їй частки у спільній частковій власності та в обсязі, визначеному рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року у справі №2-163/09. Водночас, виходячи з того, що така частка є окремим об`єктом цивільних прав, яка позивачу не належить, він не може ініціювати перереєстрацію цієї частки від сторонніх осіб за третьою особою.

На наведене вказує в т.ч. буквальне та логічне тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1952-IV «заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право». Відповідно, власник повинен бути правонабувачем (конструкція «інший правонабувач» після слова «власник» дає підстави для висновку про те, що категорія «власник» поглинається та входить в обсяг категорії «правонабувач» і є її різновидом) щодо змісту поданих ним в якості підстави для проведення реєстраційних дій документом.

Більш того, в цій же нормі окремо виокремлено категорію «сторона правочину, у якої виникло, перейшло чи припинилося речове право». Ця категорія відповідає правовому становищу третьої особи згідно заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у справі №175/1792/19, а також становищу ОСОБА_4 та громадської організації «Фонд допомоги переселенцям».

Отже, згідно змісту п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1952-IV правом на ініціювання проведення реєстраційних дій в результаті заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у справі №175/1792/19 наділені третя особа (як особа, в якої з`являється право на реєстрацію за собою речових прав), а також ОСОБА_6 та громадська організація «Фонд допомоги переселенцям» (як особи, в яких припинилися речові права). Водночас, таким правом не наділений позивач, на правове становище якого вказане судове рішення дійсно жодним чином не вплинуло.

Також позивач безпідставно ототожнює висновки суду в мотивувальній частині рішення із резолютивною частиною рішення. В свою чергу принцип обов`язковості судового рішення поширюється на його резолютивну частину та передбачає обов`язковість виконання судового рішення. При цьому встановлені в мотивувальній частині судового рішення обставини лише мають преюдиційне значення при вирішенні інших спорів. Однак, в цій справі не є спірним правовий статус позивача як співвласника, що було встановлено цитованими ним судовими рішенням, судом визнається та відповідачем не заперечується, натомість визначальним є вирішення питання про можливість позивача ініціювати проведення реєстраційних дій щодо неналежної йому частки у праві спільної часткової власності.

Також суд відзначає, що твердження у заочному рішенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у справі №175/1792/19 про те, що «право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку за третьою було зокрема зареєстровано з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року, яка Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року була скасована, отже скасовано підставу реєстрації права власності» позивачем використовується всупереч його змісту. Так, безпосередньо вказано, що відповідна ухвала від 19.11.2013 року була «зокрема» підставою для реєстрації частки у праві власності на спірний житловий будинок за третьою особою. Судом вже констатовано, що ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року уточнювала площу та склад житлового будинку, однак не передбачала набуття третьою особою частки у праві власності. Відповідно, скасування цього уточнюючого судового рішення не призводить до позбавлення права на частку у праві власності.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

За змістом ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП: НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Середи Андрія Олександровича (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд. 56-Б), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Н.В. Боженко