Постанова

від 06.06.2023 по справі 200/3678/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року справа №200/3678/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року (повне судове рішення складено 10 березня 2023 року) у справі № 200/3678/22 (суддя в І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом про:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в призначенні пенсії;

скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, прийняте за результатами розгляду заяви № 513 від 06.02.2022;

зобов`язання призначити пенсію, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 22.07.1996 по 17.12.1996, з 18.12.1996 по 14.04.1997, з 15.04.1997 по 25.04.1997, з 15.12.1997 по 04.08.1998, з 12.09.1998 по 11.06.2000, з 01.08.2000 по 21.04.2001, з 05.06.2001 по 27.08.2001, з 05.11.2001 по 22.09.2004, з 11.10.2004 по 20.12.2004, з 20.12.2004 по 31.03.2005, з 11.09.2007 по 17.11.2008, з 01.09.2008 по 17.11.2008, з 05.12.2008 по 07.06.2009, з 10.08.2009 по 06.02.2022 із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням відповідача відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення вмотивоване тим, що до пільгового стажу роботи не зараховано періоди з 15.12.1997 по 04.08.1998; з 11.10.2004 по 20.12.2004 згідно довідок про фактичні спуски, підйоми в шахту ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля" зайнятих з видобутку вугілля від 30.03.2021 №1-945 та №1-946, оскільки відсутні уточнюючі довідки.

Позивач вважає оспорюваний акт суб`єкта владних повноважень прийнятим з порушенням та без урахування фактичних обставин справи, тому звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.02.2022 № 057250004008 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 06.02.2022, з зарахуванням до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею періодів з 12.09.1998 по 12.11.1998, з 15.08.2000 по 18.09.2000, з 19.10.2000 по 30.11.2000, з 22.07.1996 по 12.09.1996, з 18.12.1996 по 14.04.1997, з 15.04.1997 по 25.04.1997, з 15.12.1997 по 04.08.1998, з 12.06.2000 по 31.07.2000, з 19.09.2000 по 18.10.2000, з 23.08.2001 по 27.08.2001, з 11.10.2004 по 20.12.2004, з 21.12.2004 по 31.03.2005, з 01.09.2008 по 17.11.2008, з 08.12.2008 по 07.06.2009 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято обґрунтовано: через відсутність стажу роботи позивача на пільгових умовах на момент звернення - 25 років.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України згідно паспорта серія НОМЕР_2 .

Позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 06.02.2022.

Рішенням відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.02.2022 № 057250004008 позивачу до пільгового стажу не зараховано періоди з 15.12.1997 по 04.08.1998; з 11.10.2004 по 20.12.2004 згідно довідок про фактичні спуски, підйоми в шахту ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля" зайнятих з видобутку вугілля від 30.03.2021 №1-945 та №1-946, оскільки відсутні уточнюючі довідки. Зазначено, що пільговий стаж на підземних роботах, професії за постановою №202 становить 4 роки 3 місяці 19 днів. Пільговий стаж на підземних роботах, провідні професії становить 14 років 11 місяців 28 днів.

Роз`яснено право позивача оскарження вказаного рішення у разі незгоди з його прийняттям.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач:

- 22.07.1996 прийнятий учнем підземного гірничого робітника на шахтоуправління «Україна» і направлений на ділянку по добуванню вугілля №2 (наказ №652 від 29.07.1996);

- з 01.08.1996 по 21.08.1996 теоретичне навчання за професією «гірничий робітник підземний», «машиніст підземних устаткувань» з відривом від виробництва (наказ №687 від 02.07.96);

- 13.09.1996 переведений підземним горноробочим 3 розряду на цій же ділянці;

- 17.12.1996 звільнений за власним бажанням (наказ №1245 від 19.12.96);

- 18.12.1996 прийнятий підземним гірничим робітником з повним робочим днем в шахті (наказ №17-к від 20.12.1996);

- 14.04.1997 звільнений за власним бажанням (наказ №10-к від 13.04.97);

- 15.04.1997 прийнятий гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті на ДВАТ «Техпром» (наказ №26-к від 14.04.97);

- 25.04.1997 звільнений за власним бажанням (наказ №30-к від 25.04.1997);

- 15.12.1997 прийнятий гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті на ДВАТ «Техпром» (наказ №177 від 18.12.1997);

- 04.08.1998 звільнений за власним бажанням (наказ №76 від 05.08.1998);

- 12.09.1998 прийнятий учнем машиніста підземних установок на ДВАТ «Красноармійська західна №1» (наказ №2947-к від 11.09.98);

- 13.11.1998 переведений машиністом підземних установок 3 р підземним з повним робочим днем в шахті;

- 11.06.2000 звільнений за згодою сторін (наказ №1829-к від 12.06.2000);

- 01.08.2000 прийнятий підземним горноробочим 3 розряду і направлений на ділянку по добуванню вугілля №3 на ДП ДВАТ шахта «Україна» (наказ №685 від 01.08.2000);

- 14.08.2000 переведений учнем підземного прохідника 5 розряду на цій же ділянці;

- 15.08.2000 навчання за професією «прохідник» з відривом від виробництва (наказ №738 від 15.08.2000);

- 27.09.2000 - 31.10.2000 направлений учнем прохідника на ділянку №3 на період практики;

- 21.04.2001 звільнений за власним бажанням (наказ №425 від 07.05.2001);

- 05.06.2001 прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем під землею на виробниче об`єднання з видобутку вугілля «Красноармійськвугілля» шахта ім.Г.М.Димитрова (наказ №71 -к від 07.06.2001);

- 27.08.2001 звільнений за власним бажанням (наказ №114 від 28.07.2001);

- 05.11.2001 прийнятий підземним прохідником 5 розряду і направлений на ділянку підготовчих робіт №1 на ДП ДВАТ шахта «Україна»;

- 22.09.2004 звільнений за власним бажанням;

- 11.10.2004 прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем в шахті на ВАТ «Шахтобудівельник» (наказ №59к від 11.10.2004);

- 20.12.2004 звільнений за власним бажанням (наказ №76 від 20.12.2004);

- 20.12.2004 прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем під землею на ДВАТ трест «Красноармійськшахтобуд» (наказ №93-к від 24.12.2004);

- 31.03.2005 звільнений за власним бажанням (наказ №23-к від 30.03.05);

- 11.09.2007 прийнятий підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті і направлений на ділянку з видобутку вугілля №1 на ОП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля»;

- 21.08.2008 звільнений за власним бажанням;

- 01.09.2008 прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Горизонт-2008» (наказ №174 від 01.09.2008);

- 17.11.2008 звільнений за власним бажанням (наказ №233 від 17.11.2008);

- 05.12.2008 прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Донбасвуглерозробка» (наказ №124-к від 03.12.2008);

- 07.06.2009 звільнений за власним бажанням (наказ №65-к від 07.06.2009);

- 10.08.2009 прийнятий гірничим робітником по ремонту гірничих виробіток на ВАТ «Красноармійська західна №1» (наказ №960 від 10.08.09);

- 03.06.2011 переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті.

Згідно протоколу розрахунку, страховий стаж позивача складає 39 років 10 місяців 28 днів, робота за списком №1 - 19 років 03 місяці 20 днів.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2004 рік за ОСОБА_1 сплачено суми заробітку для нарахування пенсії страхувальниками: СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ "ШАХТА "УКРАЇНА" ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ" (код ЄДРПОУ 26481020) за період січень - вересень 2004, ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ШАХТОБУДІВЕЛЬНИК" (код ЄДРПОУ 00184069) за період жовтень - грудень 2004 року.

На виконання вимог ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області надано таблицю з розбивкою по періодах зарахування чи незарахування до пільгового стажу роботи позивача, з якої вбачається наступне.

Позивачу не зараховано до пільгового стажу періоди його роботи:

18.12.1996 - 14.04.1997 відсутня уточнююча довідка;

15.04.1997 - 25.04.1997 відсутня уточнююча довідка;

15.12.1997 - 04.08.1998 відсутня уточнююча довідка;

12.06.2000 - 31.07.2000 відсутня уточнююча довідка;

19.09.2000 - 18.10.2000 прогул згідно довідки від 26.03.2021 №1-915;

04.03.2001 - 04.03.2001 страйк згідно довідки від 26.03.2021 №1-915;

01.04.2001 - 01.04.2001 прогул згідно довідки від 26.03.2021 №1-915;

03.04.2001 - 03.04.2001 страйк згідно довідки від 26.03.2021 №1-915;

23.08.2001 - 27.08.2001 відсутня уточнююча довідка;

01.06.2003 - 01.06.2003 прогул згідно довідки від 26.03.2021 №1-915;

11.10.2004 - 20.12.2004 відсутня уточнююча довідка;

11.10.2004 - 20.12.2004 відсутня уточнююча довідка;

21.12.2004 - 31.03.2005 відсутня уточнююча довідка;

01.08.2005 - 01.08.2005 зарах згідно ОК-5, відсутня уточнююча довідка та записи в трудовій книжці;

22.08.2008 - 17.11.2008 відсутня уточнююча довідка;

08.12.2008 - 07.06.2009 відсутня уточнююча довідка;

01.08.2014 - 08.08.2014 простій та відпустка без збереження з/п згідно довідки від 02.02.2022 №103.

На виконання вимог ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області надані пояснення по справі, з яких вбачається, зокрема, що до пільгового стажу позивача не зараховані періоди роботи: з 18.12.1996 по 14.04.1997, з 15.04.1997 по 25.04.1997, з 19.09.2000 по 18.10.2000, з 04.03.2001 по 04.03.2001, з 01.04.2001 по 01.04.2001, з 03.04.2001 по 03.04.2001, з 01.06.2003 по 01.06.2003, з 21.12.2004 по 31.03.2005, з 22.08.2008 по 17.11.2008, з 08.12.2008 по 07.06.2009, з 01.08.2014 по 08.08.2014.

На виконання вимоги ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області до суду надано розрахунок стажу форма РС-право, з якого вбачається, що позивачу при призначенні пенсії не зараховано до стажу періоди роботи позивача: з 12.09.1998 по 12.11.1998, з 15.08.2000 по 18.09.2000, з 19.10.2000 по 30.11.2000, з 22.07.1996 по 12.09.1996, з 18.12.1996 по 14.04.1997, з 15.04.1997 по 25.04.1997, з 15.12.1997 по 04.08.1998, з 12.06.2000 по 31.07.2000, з 19.09.2000 по 18.10.2000, з 04.03.2001 по 04.03.2001, з 01.04.2001 по 01.04.2001, з 03.04.2001 по 03.04.2001, з 23.08.2001 по 27.08.2001, з 01.06.2003 по 01.06.2003, з 11.10.2004 по 20.12.2004, з 11.10.2004 по 20.12.2004, з 21.12.2004 по 31.03.2005, з 11 01.08.2005 по 01.08.2005, з 22.08.2008 по 17.11.2008, з 08.12.2008 по 07.06.2009, з 01.07.2014 по 01.07.2014, з 01.08.2014 по 08.08.2014.

На виконання ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області надано додаткові пояснення, з яких вбачається, що до пільгового стажу позивача зараховано періоди: 22.07.1996 по 12.09.1996, з 12.09.1998 по 11.06.2000, з 01.08.2000 по 18.09.2000, з 19.10.2000 по 03.03.2001, з 05.03.2001 по 31.03.2001, з 05.06.2001 по 22.08.2001, з 05.11.2001 по 22.08.2001, з 05.11.2001 по 31.05.2003, з 02.06.2003 по 22.09.2004, з 11.09.2007 по 21.08.2008, 10.08.2009 по 30.06.2014, з 02.07.2014 по 31.07.2014, з 09.08.2014 по 31.01.2022.

Як вказано в поясненнях, всі інші періоди не зараховані до пільгового стажу роботи позивача.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі по тексту - Порядок № 383), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається, працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Враховуючи, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки, і зазначена обставина не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Суд оцінюючи допустимість трудової книжки позивача як доказу в підтвердження її страхового стажу, зазначає про таке.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктами 1-3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до наведених норм позивачем, разом із заявою про призначення пенсії, надані необхідні документи на підтвердження трудового стажу.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року № 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 № 412, не застосовується.

Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо).

Більше того, органи Пенсійного фонду наділені правом звернення до підприємств із відповідними запитами щодо підтвердження певних відомостей щодо особи, яка звертається за призначенням пенсії, проте, доказів використання такого права відповідачем суду не надано.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.

Крім цього, у рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731(далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 10 Порядку 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13,62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що до Списку № 1 та Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановами КМУ № 162 від 11.03.1994 та № 36 від 16.01.2003, які діяли у відповідні періоди роботи позивача, були включені посади (професії) на яких працював позивач.

Враховуючи, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства, є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії трудової книжки позивача.

Отже, відмовляючи в призначенні позивачу пенсії, відповідач не забезпечив всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих позивачем документів.

Стосовно не зарахування періодів роботи у зв`язку із наданням відпустки без збереження заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 №713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році.

Також, Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а та постанові від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що періоди перебування позивача в безоплатній відпустці та прогулі якимось чином пов`язані з виробничою необхідністю, а тому вимоги про зарахування до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею періоди перебування позивача в безоплатній відпустці, прогулі в періоди 19.09.2000 - 18.10.2000, 01.04.2001 - 01.04.2001, 01.06.2003 - 01.06.2003, 01.08.2014 - 08.08.2014 задоволенню не підлягають.

Рішення місцевого суду позивачем не оскаржувалось, тому апеляційному перегляду в частині, в якій відмовлено в позові, не підлягає та має бути залишено без змін.

Щодо перебування позивача у страйку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України від 03.03.1998 №137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (далі - Закон №137/98-ВР), участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 18 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів" визначено, що відповідно до статті 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону №137/98-ВР, організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не оплачується. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.

З аналізу наведених норм вбачається, що перебування у страйках не зараховується, зокрема до пільгового стажу у разі визнання такого страйку судом незаконним. Тобто, зазначеними нормами передбачено гарантії щодо зарахування до трудового та спеціального стажу працівника, часу його участі у страйку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 05 червня 2013 року К/9991/14946/11.

Суд зазначає, що жодних доказів прийняття позивачем участі у страйку/стайках, визнаних незаконними у судовому порядку, відповідачем суду не надано. Крім того, суд зазначає, що спірне рішення також не містить у собі жодних посилань на такі обставини та докази, які їх підтверджують, їх дослідження, а також жодної правової оцінки з цього приводу.

Таким чином, перебування позивача у страйку в період з 04.03.2001 - 04.03.2001, 03.04.2001 - 03.04.2001 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Таким чином, спірне рішення прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії.

Суд зазначає, що в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.02.2022 № 057250004008 вирішено питання про незарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 15.12.1997 по 04.08.1998; з 11.10.2004 по 20.12.2004.

Наданими відповідачем поясненнями підтверджено незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи: 18.12.1996 - 14.04.1997, 15.04.1997 - 25.04.1997, 15.12.1997 - 04.08.1998, 12.06.2000 - 31.07.2000, 19.09.2000 - 18.10.2000, 04.03.2001 - 04.03.2001, 01.04.2001 - 01.04.2001, 03.04.2001 - 03.04.2001, 23.08.2001 - 27.08.2001, 01.06.2003 - 01.06.2003, 11.10.2004 - 20.12.2004, 11.10.2004 - 20.12.2004, 21.12.2004 - 31.03.2005, 01.08.2005 - 01.08.2005, 22.08.2008 - 17.11.2008, 08.12.2008 - 07.06.2009, 01.08.2014 - 08.08.2014.

Розрахунком стажу форма РС-право, наданим відповідачем, підтверджено незарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 18.12.1996 по 14.04.1997, з 15.04.1997 по 25.04.1997, з 15.12.1997 по 04.08.1998, 12.06.2000 по 31.07.2000, з 19.09.2000 по 18.10.2000, з 04.03.2001 по 04.03.2001, з 01.04.2001 по 01.04.2001, з 03.04.2001 по 03.04.2001, з 23.08.2001 по 27.08.2001, з 01.06.2003 по 01.06.2003, з 11.10.2004 по 20.12.2004, з 11.10.2004 по 20.12.2004, з 21.12.2004 по 31.03.2005, з 01.08.2005 по 01.08.2005, з 22.08.2008 по 17.11.2008, з 08.12.2008 по 07.06.2009, з 01.07.2014 по 01.07.2014, з 01.08.2014 по 08.08.2014.

Колегія суддів висновується, що позивачу протиправно не зараховано до пільгового стажу наступні періоди його роботи:

18.12.1996 - 14.04.1997

15.04.1997 - 25.04.1997

15.12.1997 - 04.08.1998

23.08.2001 - 27.08.2001

11.10.2004 - 20.12.2004

21.12.2004 - 31.03.2005

01.09.2008 - 17.11.2008

з підстав відсутності уточнюючої довідки, оскільки пільговий період роботи підтверджено записами в трудовій книжці,

як і період 05(а не 08, як помилково визначив місцевий суд).12.2008 - 07.06.2009.

В той же час, в періоди 12.06.2000 - 31.07.2000 та 22.08.2008 - 31.08.2008 відсутні будь-які відомості про роботу позивача на якомусь підприємстві, тому цей період не підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу. На це не звернув уваги суд першої інстанції, необґрунтовано зобов`язавши зарахувати період 12.06.2000 - 31.07.2000 до стажу позивача. Отже, рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні.

Також суд першої інстанції в резолютивній частині свого рішення зобов`язав відповідача зарахувати до пільгового стажу період 19.09.2000 - 18.10.2000 прогул, хоча в мотивувальній частині рішення зазначив про правомірність незарахування цього періоду відповідачем. Отже, і в цій частині рішення місцевого суду підлягає зміні.

В свою чергу, визначивши в мотивувальній частині свого рішення, що перебування позивача у страйку в період з 04.03.2001 - 04.03.2001, 03.04.2001 - 03.04.2001 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, в резолютивній частині свого рішення суд першої інстанції цього також не зазначив, що також обумовлює зміну судового рішення.

Інші періоди роботи позивача, про які він зазначив в позові та які визначені місцевим судом в своєму рішенні, зараховані відповідачем до пільгового стажу та не є спірними.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року у справі № 200/3678/22 - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33004, Рівненська область, м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) від 06.02.2022, з зарахуванням до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею періодів з 22.07.1996 по 12.09.1996, з 18.12.1996 по 14.04.1997, з 15.04.1997 по 25.04.1997, з 15.12.1997 по 04.08.1998, з 12.09.1998 по 12.11.1998, з 15.08.2000 по 18.09.2000, з 19.10.2000 по 30.11.2000, 04.03.2001, 03.04.2001, з 23.08.2001 по 27.08.2001, з 11.10.2004 по 20.12.2004, з 21.12.2004 по 31.03.2005, з 01.09.2008 по 17.11.2008, з 05.12.2008 по 07.06.2009 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року у справі № 200/3678/22 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 06 червня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук