Постанова

від 18.05.2023 по справі 520/16267/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1597/23

Справа № 520/16267/19

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Цюри Т.В.

за участю секретаря - Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство «БАСТІОН-2015», державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов Ігор Олександрович,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганна Анатоліївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузаступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року у складі судді Бескровного Я.В.,

встановив:

Позивач звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Приватне підприємство «Бастіон-2015», Державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, про визнання недійсним договорів дарування та акту прийому-передачі, в обґрунтування якого посилається на те, що 08.12.2017 державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. вчинено реєстраційні дії та зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: господарська будівля, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 184,1 кв.м.

На підставі висновку № 02/12 від 08.12.2017 державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. прийнято рішення про поділ об`єкта нерухомого майна на два самостійні об`єкти, а саме нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 182, 1 кв.м. та нежитлове приміщення об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 182,1кв.м. від 13.12.2017. 03.01.2018 ОСОБА_1 подарував по нежитлової будівлі, загальною площею 182,1 кв.м. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які 19.04.2018 на підставі акту приймання-передачі, передали нежитлову будівлю, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 182, 1 кв.м. до статутного фонду приватного підприємства «БАСТІОН-2015». Нежитлова будівля набута у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за договором дарування за яким дарувальником являється ОСОБА_1 , який в свою чергу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. від 03.01.2018.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради подав апеляційну скаргу та просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що обраний прокурором спосіб захисту «охоронюваного законом інтересу» держави в особі Одеської міської ради як прагнення до користування конкретним матеріальним благом у вигляді земельної ділянки комунальної форми власності є належним у розумінні ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України. Помилковою є позиція суду попередньої інстанції, що обраний прокурором спосіб захисту щодо оскарження первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за вищевказаною адресою, та укладених щодо нього цивільно-правових угод жодним чином не забезпечить відновлення порушеного права позивача (Одеська міська рада). Адже, заявлені прокурором у справі № 520/16267/19 позовні вимоги покладено в основу захисту порушеного права територіальної громади м. Одеси на відповідну земельну ділянку. Заявлені прокурором позовні вимоги ґрунтуватись на тому, що державним реєстратором в порушення вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, при здійсненні державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно не перевірено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також подані документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зокрема, не перевірено наявність зареєстрованого за ОСОБА_1 права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний об`єкт будівництва, та незаконно зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 .У виниклих спірних правовідносинах щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна відсутній критерій законності та добросовісності набуття майна у власність, адже, реєстрацію такого права проведено в порушення вимог чинного законодавства, яке є загальнодоступним, чітким та зрозумілим, на підставі недостовірних документів. Такі дії свідчать про їх недобросовісність у зв`язку з усвідомленням незаконності особою, що розраховує на помилку або співучасть у порушенні закону з боку державного органу (державний реєстратор). Тому позбавлення такої особи права власності на спірне майно не суперечитиме принципам, встановленим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.06.2021 ухвалено при невірному застосуванні норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам та відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню, а заявлені позовні вимоги задоволенню.

04.11.2021 представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «БАСТЮН-2015» надав суду відзив на апеляційну скаргу та просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення. А рішення суду без змін. Відзив обґрунтований тим, що виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Одеська міська рада, яка, маючи делеговані повноваження щодо здійснення права власності від імені територіальної громади м. Одеси, повинна діяти виключено у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Нежитлова будівля набута у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за договором дарування за яким дарувальником є ОСОБА_1 , який, в свою чергу, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. від 03.01.2018. 03 січня 2018 року ОСОБА_1 подарував по 1/2 нежитлової будівлі, загальною площею 182,1 кв. м, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які 19 квітня 2018 року на підставі акту приймання-передачі, передали нежитлову будівлю, об`єкт житлової нерухомості, до статутного фонду приватного підприємства "БАСТЮН-2015".

17.12.2021 заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради надав суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вказаний позов заявлено прокурором в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, оскільки в порушення вимог чинного законодавства за відповідачем зареєстровано право власності на фактично самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, в результаті чого земельна ділянка під вказаним об`єктом поза волею територіальної громади м. Одеси в силу положень ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України вибула з комунальної власності. Оскільки, предметом позову у справі є спірна державна реєстрація на об`єкт нерухомого майна, розміщеного за рахунок земель територіальної громади міста, і, як наслідок, відсутність набутого у встановленому законом порядку права власності на останній, позиція представника відповідачів щодо належного способу захисту інтересів держави шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто застосування положень ст.ст. 387, 388 ЦК України до спірних правовідносин є хибною. Адже, предметом даного позову не є правовідносини з питання відчуження об`єкта нерухомого майна комунальної форми власності, яке підлягає витребуванню на користь позивача. З цих же підстав хибним є посилання суду попередньої інстанції на рішення Одеської обласної ради від 25.11.1991 № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області», згідно якого до переліку державного майна, що передавалось у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів. Так, у територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради ніколи не виникало права власності на спірний об`єкт нерухомого майна. З урахуванням того, що спірний об`єкт нерухомого майна збудовано на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси, право власності на нього може бути визнано за Одеською міською радою лише в судовому порядку. Апелянт також вказує на те, що втручання у мирне володіння відповідачів спірним нерухомим майном переслідує мету суспільного інтересу, а саме: захисту права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Водночас, приймаючи до уваги, що за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на фактично самочинно зведений об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке в подальшому зареєстровано на підставі договорів дарування та акту прийому-передачі (безоплатне набуття у власність) за відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП «Бастіон-2015», тобто первинне право власності на спірний об`єкт нерухомого майна виникло на незаконних підставах, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо скасування права власності за своїми наслідками не становлять втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників процесу, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що 08.12.2017 державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. 08.12.2017 прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна: господарська будівля, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 184,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі 13.12.2017 державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. прийнято рішення про поділ об`єкта нерухомого майна на два самостійні об`єкти, а саме: нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 182, 1 кв.м. та нежитлове приміщення об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 182,1кв.м.

На підставі договорів дарування, посвідчених нотаріально, укладених 03.01.2018 ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стали власниками нежитлових будівель.

19.04.2018 на підставі акту приймання-передачі, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 передали нежитлову будівлю, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 182, 1 кв.м. до статутного фонду приватного підприємства «БАСТІОН-2015».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідачі є добросовісними набувачами майна, втручання у право мирного володіння майном є порушенням прав, що унеможливлює задоволення вимог, та вимоги позивача у заявлений спосіб не призведуть до відновлення прав позивача.

Проте погодитися з такими висновками суду неможна, виходячи з наступного.

Позивачем заявлені вимоги про визнання недійсними державної реєстрації прав, договорів відчуження майна, добросовісність набувача майна є категорією, яка підлягає оцінці при вимогах про витребування майна, вимог про витребування майна з чужого володіння не заявлено, отже, судом невірно застосовані норми матеріального права.

Відмовляючи одночасно з підстав неефективного способу засобу прав та безпідставності вимог, суд допустив взаємовиключні висновки, що свідчить про невідповідність рішення суду вимогам ст.263 ЦПК України.

Встановлено, що первинна реєстрація права власності за ОСОБА_1 здійснена на підставі технічного паспорту, виданого ТОВ «ПРОФПРОЕКТ» та виписки №332, виданої виконавчим комітетом Одеської міської ради депутатів трудящих 10.12.1992.

Проте відповідно інформації Департаменту архівної справи та діловодства Одеської місткої ради від 07.06.2019 виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів рішення №332 від 10.12.1992 щодо відведення земельних ділянок під забудову по АДРЕСА_1 не приймалося, натомість рішення №332 від 03.09.1992 стосується реєстрації регіональної зовнішньоекономічної інвестиційної асоціації «Регионалвнешинвест» та не стосується цих відносин.

Таким чином, первинна реєстрація права власності відбулася без правових підстав, правова природа майна та його належність на законних підставах ОСОБА_1 не встановлена, земельна ділянка ОСОБА_1 у користування не надавалася, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Отже, власником земельної ділянки є Одеська міська рада, право якої порушено.

Частинами першою та другою статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_1 права власності на майно, визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічні положення містять частина перша та друга статті 377 ЦК України.

Реєстрація за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення є перешкодою для реалізації прав Одеської міської ради, оскільки створює презумпцію правомірного набуття земельної ділянки у власність, тому вимоги в цій частині є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем обраний неефективний спосіб захисту прав.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Згідно з частиною другою, пунктом б) частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391ЦК України).

Згідно з частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Визнання недійсними договорів дарування та акту приймання - передачі майна самостійного значення для позивача не мають, оскільки не призведуть до звільнення земельної ділянки, тому не є ефективними способами захисту прав.

Позивач відповідно до статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України, вправі вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення будівництва, розташованого на ній, звільнення земельної ділянки, та приведення такої ділянки у попередній стан.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову з мотивів та підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 374, 376,382, 383,384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року скасувати.

Позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер:38610613) на господарську будівлю, об`єкт нежитлової нерухомості розташованого в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер:1431917151101).

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер:38711861) щодо поділу на господарської будівлі, об`єкт нежитлової нерухомості розташованого в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер1436928151101).

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер:38711703) щодо об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення розташованого в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер:1436928151101).

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер:38711812) щодо об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення розташованого в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер:1436932851101).

В задоволенні вимог заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Бастіон-2015» про визнання недійсними договорів дарування, визнання недійсним акт прийому - передачі на баланс нежитлового приміщення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 07.06.2023.

Головуючий:

Судді: