Постанова

від 06.06.2023 по справі 398/1680/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2023 року м. Кропивницький

справа № 398/1680/23

провадження № 22-ц/4809/752/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області,

відповідач Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області,

третя особа ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2023 року у складі судді Дубровської Н. М. і

В С Т А Н О В И В:

В березні 2023 року Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області звернулась до суду з позовом до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та просила:

-визнати незаконним та скасувати рішення сесії Олександрівської сільської ради № 492 від 11.11.2020 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність;

-стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури судові витрати в розмірі 5368 грн.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.11.2020у справі № 398/3020/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

При розгляді вказаної справи було встановлено, що у депутата сьомого скликання Олександрівської сільської ради ОСОБА_2 виник реальний конфлікт інтересів в момент участі в голосуванні за рішення №459 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», яким затверджено сину ОСОБА_2 - ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови, за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, оскільки оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування прийняте прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, воно є незаконним, а тому позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження.

Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала суду мотивована тим, що в позовних вимогах не порушується питання щодо визнання права власності на земельну ділянку, а ставляться вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/бездіяльністю Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області просить скасувати ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської обласі від 03 квітня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що предметом спору у справах, на які він посилався було питання правомірності прийняття органом місцевого самоврядування рішень про надання (відмову у наданні) дозволу на розробку проектів землеустрою, що безперечно є компетенцією адміністративного судочинства.

Натомість, предметом спору у даній справі є рішення органу місцевого самоврядування, з якого виникає цивільне право, а саме право власності громадянина на земельну ділянку. , а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Від Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградськогї області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишит апеляційну скаргу Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2023 року без змін.

Відзиву наапеляційну скаргувід ОСОБА_1 не надходило,що відповіднодо ч.3ст.360ЦПК Українине перешкоджаєперегляду ухвалисуду першоїінстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Сігіда Л. М. підтримала доводи апеляційної скарги, представник Попельнастівської сільської ради адвокат Кривонос А. І. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглядати справу без її участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першоїстатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої 1статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі№ 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)).

Отже, у публічно-правовому спорі сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні: одна зі сторін - суб`єкт владних повноважень - виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Зазначені функції суб`єкт владних повноважень має виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно зістаттею 2 ЗК Україниземельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Стаття 152 ЗК Українивизначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятоїстатті 158 ЗК Україниземельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно зістаттею 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимогстатті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 10 частини другоїстатті 16 ЦКпередбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першоюстатті 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Велика ПалатаВерховного Судунеодноразово зазначала,що рішенняоргану місцевогосамоврядування усфері земельнихвідносин можнаоспорювати зпогляду йогозаконності,а вимогупро визнаннятакого рішеннянезаконним іпро йогоскасування -розглядати заправилами цивільногосудочинства,якщо внаслідокреалізації такогорішення уфізичної особивиникло цивільне право, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер.

У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права застаттею 16 ЦК Українита заявляти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою такого позову є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради.

Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювалау постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 25-28), від 20 березня 2019 року у справі № 756/5081/14-ц (пункт 32), від 3 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц (пункт 37), від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18)).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Матеріалами справипідтверджується,що звертаючисьдо судуз позовомдо Попельнастівськоїсільської радиОлександрійського районуКіровоградської області,Олександрійська окружнапрокуратура Кіровоградськоїобласті просила визнати незаконним та скасувати рішення сесії Олександрівської сільської ради № 492 від 11.11.2020 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність (а. с. 1-7).

Отже, позовні вимоги, заявлені до цього відповідача, спрямовані на оскарження правомірності передання такої ділянки у власність набувачеві.

Аналізуючи зміст спірних правовідносин, їхній суб`єктний склад і взаємопов`язаність позовних вимог суд приходить до висновку, що цей спір не може бути вирішеним за правилами адміністративного судочинства.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великлої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції помилково посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а та від 17.10.2018 у справі № 380/624/18, адже предметом оскарження у вказаних справах було рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою і в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

В той же час, у справі, що є предметом розгляду, позивачем оскаржувається рішення органу місцевого самоврядування, яким передано у власність земельну ділянку набувачеві, а тому подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відповідно до пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області задовольнити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07.06.2023.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко