Вирок

від 31.05.2023 по справі 132/1355/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1355/23

Провадження №1-кп/132/278/23

Вирок

Іменем України

31 травня 2023 року місто КАЛИНІВКА

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020220000162 від 12 квітня 2023 року, за обвинувальним актом, складеним у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Писарівка Калинівського району Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_7 - будучи обізнаним, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан, дія якого продовжена на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану України» від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ, з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, - 07 квітня 2023 року о 00год.00хв. зайшовши на неогороджену парканом територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_8 , помітив велосипед з написом на щітці заднього колеса «Skorpion», та у нього виник раптовий умисел направлений на його викрадення. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_7 передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з метою незаконного особистого збагачення, розуміючи явну протиправність своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрав вищезазначений велосипед, який належить ОСОБА_8 , вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи від 25.04.2023 року № 2296/23-21 становить 1404грн.00коп. Таким чином, своїми протиправними діями, ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 матеріального збитку в розмірі 1404грн.00коп.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні при розгляді вказаної справи, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, та пояснив, що дійсно знаючи, що на території України діє введений воєнний стан, під час якого, він 07.04.2023 року о 00год.00хв. зайшов на неогороджену парканом територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_8 , на якій побачив велосипед з написом на щітці заднього колеса «Skorpion», який таємно викрав.

Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, надавши письмову заяву, згідно якої просив дане кримінальне провадження розглянути за його відсутності, цивільний позов заявляти не бажає, оскільки завдана шкода йому відшкодована, обвинуваченого суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковані органами досудового слідства.

Положення частини 2статті 50 КК Українивстановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Відповідно до змістустатті 65 КК України,особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Прокурор у своїй промові, під час виступу у судових дебатах, просив визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 5 (п`ять) років. На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 2 (два) роки. Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов`язки на ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень статті 12 КК України, віднесене до тяжкого злочину.

Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 10.04.2023 року, ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Відповідно довідки про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, складеної 26.04.2023 року Писарівським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_7 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та до складу його сім`ї входить брат ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За довідкою-характеристикою, виданою 26.04.2023 року Писарівським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується позитивно, компрометуючими матеріалами старостинський округ не володіє.

Як слідує з консультативних висновків спеціалістів Комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради від 28.04.2023 року, ОСОБА_7 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Статтею 66КК Українивизначено,що припризначенні покаранняобставинами,які йогопом`якшують,визнаються: 1)з`явленняіз зізнанням,щире каяттяабо активнесприяння розкриттюкримінального правопорушення; 2)добровільне відшкодуваннязавданого збиткуабо усуненнязаподіяної шкоди; 2-1)надання медичноїабо іншоїдопомоги потерпіломубезпосередньо післявчинення кримінальногоправопорушення; 3)вчинення кримінальногоправопорушення неповнолітнім; 4)вчинення кримінальногоправопорушення жінкоюв станівагітності; 5)вчинення кримінальногоправопорушення внаслідокзбігу тяжкихособистих,сімейних чиінших обставин; 6)вчинення кримінальногоправопорушення підвпливом погрози,примусу абочерез матеріальну,службову чиіншу залежність; 7)вчинення кримінальногоправопорушення підвпливом сильногодушевного хвилювання,викликаного жорстокимповодженням,або таким,що принижуєчесть ігідність особи,а такожза наявностісистемного характерутакого поводженняз бокупотерпілого; 8)вчинення кримінальногоправопорушення зперевищенням межкрайньої необхідності; 9)виконання спеціальногозавдання зпопередження чирозкриття злочинноїдіяльності організованоїгрупи чизлочинної організації,поєднане звчиненням кримінальногоправопорушення увипадках,передбачених цимКодексом. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Судувід 25.07.2019року усправі № 156/98/18(провадження№ 51-9408км18), наведений у статті 66 КК України перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці; навчання чи проживання; стан її здоров`я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.

За рекомендаціями, викладеними в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 роз`яснено, що визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

З урахуванням вищезазначених вимог закону та роз`яснень щодо застосування його норм, суд ретельно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість визнання обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 : щире каяття; вчинення злочину вперше; визнання вини; позитивне характеризування за місцем проживання; добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , органом досудового розслідування та судом не встановлено.

За правилами статті 75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, судам необхідномати наувазі,що частиною1статті 75ККУкраїнипередбачено звільненнявід відбуванняпокарання звипробуванням тількитих осіб,які засуджуютьсядо виправнихробіт,службового обмеження(длявійськовослужбовців),обмеження волі,а такожпозбавлення воліна строкне більшеп`ятироків,тобто лишещодо основногопокарання,що маєбути належнимчином вмотивованоу вироку.Звільнення відвідбування призначеногосудом додатковогопокарання зацією нормоюзакону недопускається.Звільнити звипробуванням засудженуособу відвідбування іншоговиду покаранняабо позбавленняволі настрок понадп`ятьроків судне вправі. Рішеннясуду прозвільнення засудженоговід відбуванняпокарання звипробуванням маєбути належнимчином мотивоване.При звільненніособи відвідбування покаранняз випробуваннямсуди урезолютивній частинівироку маютьпосилатися настаттю 75ККУкраїни. Звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на неї обов`язки, передбачені ст.76ККУкраїни, з метою організації органами виконання покарань належного контролю за її поведінкою. Перелік цих обов`язків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Поклавши на засудженого обов`язок, передбачений п.4 ч.1 ст.76 ККУкраїни, суд не встановлює періодичність та дні проведення реєстрації; відповідно до ч.3 ст.13 КВК Українивирішення цього питання віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч.3 ст.75 КК України). Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.75 КК України.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру діяння, обстановки, способу, місця, часу його вчинення, наявності декількох пом`якшуючих обставин, відсутністю обтяжуючих обставин, особи обвинуваченого, суд погоджується із позицією прокурора щодо призначення ОСОБА_7 покарання в межахсанкції статтізакону,яка передбачаєвідповідальність завищевказане кримінальнеправопорушення,із застосуваннямст.ст.75,76КК України,оскільки данепокарання на думку суду, відповідатиме вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, є відповідним вчиненим кримінальним правопорушенням, а також за своїм видом та розміром - необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Згідно частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Речовий доказ, вилучений в ході розслідування кримінального провадження, а саме велосипед з написом на щітці заднього колеса «Skorpion», який згідно постанови слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_10 від 12.04.2023 року, визначено передати до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, необхідно повернути власнику (законному володільцю).

Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, на вилучене в ході досудового розслідування кримінального провадження майно, а саме на велосипед з написом на щітці заднього колеса «Skorpion», на підставі ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 13.04.2023 року у справі № 132/1162/23, накладено арешт.

З урахуванням вимог процесуального закону, та беручи до уваги, що в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 13.04.2023 року у справі № 132/1162/23.

Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно з пінкту 2 частини 4 статті 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

За роз`ясненнями, викладеними в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експерта згідно висновку експерта від 25.04.2023 року №2296/23-21 у розмірі 955грн.92коп., підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого в ході досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов`язки на ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 31 травня 2023 року.

Речовий доказ, вилучений в ході розслідування кримінального провадження, а саме велосипед з написом на щітці заднього колеса «Skorpion», який згідно постанови слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_10 від 12.04.2023 року, визначено передати до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, повернути власнику (законному володільцю).

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 13.04.2023 року у справі № 132/1162/23, на велосипед з написом на щітці заднього колеса «Skorpion» скасувати.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта відповідно до висновку експерта від 25.04.2023 року № 2296/23-21 у розмірі 955грн.92коп.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Роз`яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженому та прокурору.

Суддя