Постанова

від 05.06.2023 по справі 910/9561/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2023 р. Справа№ 910/9561/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Шапрана В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022

у справі № 910/9561/22 ( суддя - Щербаков С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спорт-Ін»

про стягнення 32 820, 84 грн.,

В с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі-позивач, ПрАТ «Страхова компанія «АРКС») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спорт-Ін" (далі - відповідач, ТОВ «Компанія «Спорт-Ін») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 32 820, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 161033а9к3 від 24.06.2019, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/9561/22 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спорт-Ін» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 9 342 грн. 14 коп. - страхового відшкодування та 706 грн. 19 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 9 342,14 грн збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, які нормативно та документально доведені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/9561/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спорт-Ін" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" 9 342 грн 14 коп та ухвалити нове рішення про задоволення позивних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 9 342,14 грн. ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі № 910/9561/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 витребувано справу №910/9561/22.

18.01.2023 справа №910/9561/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

23.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, в якому міститься платіжне доручення № 942790 від 11.01.2023 про сплату судового збору 3 721,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/9561/22, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.06.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 161033а9к3, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 .

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 30.10.2019 в місті Чернігові по пр. Миру сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АРКС" автомобіль «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 .

Згідно постанови Деснянського районного суду міста Чернігова від 22.11.2019 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 30.10.2019 в місті Чернігові по пр. Миру за участю автомобіля «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів виконаних робіт № РМRН0000260 від 20.12.2019 та № РМRН0000258 від 20.12.2019 вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 складає 109 342, 14 грн.

19.11.2019 та 21.12.2019 позивачем складено страхові акти № АRХ2517344 та № АRХ2528754, згідно яких виплата страхового відшкодування складає 84 831, 14 грн. (за вирахуванням суми несплачених страхових платежів (24 511, 00 грн): 109 342, 14 грн - 24 511, 00 грн).

Відповідно до зазначених вище актів виконаних робіт та страхових актів позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 84 831, 14 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 615651 від 20.11.2019 на суму 63 960, 88 грн та № 626752 від 23.12.2019 на суму 20 870, 26 грн.

Також, встановлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4285411.

Позивач звертався до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» з претензією про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до платіжного доручення № 3Р020708 від 26.02.2020 Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» перерахувало на рахунок позивача 76 521, 30 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" зазначило, що у зв`язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що водія автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спорт-Ін" визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача шкоду у розмірі 32 820, 84 грн. (109 342, 14 грн. - 76 521, 30 грн.), завдану з вини водія транспортного засобу.

Мотиви та джерела права, з яких, виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Так Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивачем на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту № 161033а9к3 від 24.06.2019, предметом якого є страхування транспортного засобу «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь страхувальника 84 831, 14 грн. (за вирахуванням суми несплачених страхових платежів (24 511, 00 грн): 109 342, 14 грн - 24 511, 00 грн).

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17 та у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.

Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку до позивача, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як було встановлено судом першої інстанції, що вина особи, яка керувала транспортним засобом «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 22.11.2019 у справі № 750/12872/19, якою водія транспортного засобу «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Абзацом 1 статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

При визначенні розміру заподіяної шкоди, у даному випадку позивач виходив із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_3 , згідно із сумою, яка вказана у актах виконаних робіт № РМRН0000260 від 20.12.2019 та № РМRН0000258 від 20.12.2019.

Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком авто товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відтак, визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 на підставі актів виконаних робіт № РМRН0000260 від 20.12.2019 та № РМRН0000258 від 20.12.2019, є правомірним.

Як було вже зазначено вище, цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4285411.

Відповідно до платіжного доручення № 3Р020708 від 26.02.2020 Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» перерахувало на рахунок позивача 76 521, 30 грн.

Тож, як зазначав позивач, оскільки виплата за полісом № АО/4285411 у розмірі 76 521, 30 грн. не покриває суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № 161033а9к3 від 24.06.2019, яка становить 109 342, 14 грн, позивач просив суд стягнути різницю у розмірі 32 820, 84 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спорт-Ін", як власника транспортного засобу «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Колегія суддів зазначає, що статтею 1194 Цивільного кодексу України, встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника (ТОВ "Компанія "Спорт-Ін") у розмірі, який перевищує суму виплаченого страховиком (ПрАТ «Княжа вієнна іншуранс груп» потерпілому страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика) та становить різницю між фактично завданою шкодою і страховою виплатою.

З урахуванням приписів статті 1194 Цивільного кодексу України позивач має право на відшкодування виплаченого ОСОБА_1 страхового відшкодування за рахунок страховика - ПрАТ «Княжа вієнна іншуранс груп», з можливістю подальшого стягнення з ТОВ "Компанія "Спорт-Ін" різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі №910/1978/17).

Разом з тим, пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У матеріалах справи міститься копія полісу № АО/4285411 (наданого МТСБУ на запит суду першої інстанції), яким застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 в якому зазначено, що ліміт за шкоду майну складає 100 000, 00 грн., франшиза - 0, 00 грн.

Тож, у даному випадку колегія суддів керується відомостями наданими МТСБУ на запит суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є можливим за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц та у постанові КГС ВС від 17.01.2020 у справі № 916/2554/17.

Тож, відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, згідно зі статтями 1187, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка підлягає зменшенню на суму франшизи.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спорт-Ін" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 9 342, 14 грн., оскільки ліміт за шкоду майну за полісом № АО/4285411 складає 100 000, 00 грн., а розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика саме на суму 9 342, 14 грн. (109 342, 14 грн - 100 000, 00 грн).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 9 342,14 грн.

Доводи, наведені учасниками справи, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони не спростовують вищевикладеного та не впливають на висновки суду апеляційної інстанції.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/9561/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/9561/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/9561/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС".

4. Матеріали справи №910/9561/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Шапран

О.М. Гаврилюк