Постанова

від 03.04.2023 по справі 908/91/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/91/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від Дніпровської обласної прокуратури: Трубіцина Владислава Дмитрівна, посвідчення №069925 від 01.03.2023 р., прокурор відділу;

від Виконавчого комітету Запорізької міської Ради: Шурига Дарина Олексіївна, довіреність №02/03-20/01784 від 05.09.2022 р., представник;

від ТОВ "Добробуд-комфорт": Говоров Андрій Валерійович, ордер серії АР №1118829 від 27.03.2023 р., адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2022 року (повний текст складено 29.12.2022 року) у справі №908/91/22 (суддя Зінченко Н.Г.)

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя, (69035, м. Запоріжжя, вул. Я.Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний,буд. 164)

до відповідача-1 Виконавчого комітету Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУД-КОМФОРТ", (69007, м. Запоріжжя, вул. Григорія Квітки-Основ`яненка, буд. 80), представник відповідача 2 адвокат Говоров Андрій Валерійович, ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсними рішень та договору,-

ВСТАНОВИВ:

10.01.2022 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», м. Запоріжжя про:

- визнання недійсним рішення про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оформленого протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021 -09-14-000191-с від 01.10.2021;

- визнання недійсним рішення про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», оформленого протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021;

- визнання недійсним договору № 1477/21-П від 20.10.2021 по об`єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206», укладеного між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ».

Мотивуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на те, що оспорювані рішення та договір суперечать ст., ст. 31, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.ст. 2, 13, 14, 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 4 розділу І «Загальні положення» Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 15.04.2020 року № 708.

Вказує, що відповідно до наказу Міністерства культури України від 27.11.2014 року № 1053 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» адміністративна будівля виконавчого комітету Запорізької міської ради за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206 внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка містобудування місцевого значення - Будівля Запорізького будівельного технікуму (охоронний номер 4458/17-Зп).

Як вважає прокурор, вказаний охоронний статус поширюється і на складові частини зазначеної будівлі з огляду на приписи ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», розділ 3 ДБН України В.2.2-Х-20ХХ «Будинки і споруди. Будинки одноквартирні», а також п. 3.5 ДБН України В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення».

Таким чином, ганок адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради є частиною пам`ятки культурної спадщини місцевого значення та на роботи щодо вказаного об`єкту поширюється Закон України «Про охорону культурної спадщини».

Прокурор зазначає, що незважаючи на вимоги законодавства щодо проведення робіт на об`єкті культурної спадщини лише після їх погодження у складі науково-проектної документації (ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини»), а також можливість їх виконання підрядником, який має спеціальну ліцензію та працівників відповідної кваліфікації (ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ст. 37-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), відповідачем-1 прийняті оскаржувані рішення про відповідність ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, яке оформлено протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021-09-14-000191-с від 01.10.2021 року та про визнання переможцем відкритих торгів і про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», оформлене протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021 року, наслідком чого є укладення відповідачами у справі оспорюваного договору № 1477/21-П від 20.10.2021 року по об`єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206», предметом якого було виконання робіт, у тому числі щодо фасадної частини будівлі (зокрема, поліпшення штукатурення стін по сітці без улаштування каркасу).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.12.2022 року у справі № 908/91/22 в задоволені позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, суд виходив із того, що прокурором не доведено приналежність ганку, на якому проводились закуплені роботи, до об`єкту культурної спадщини адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Не погодившись з рішенням суду, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено за неправильного застосування норм матеріального права (ст. 186 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 13, 14. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.16,31 та 41Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ст. 37-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 10 підрозділу 2 розділу IV, п.п. 3 п. 1 підрозділу 2 розділу V Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127 (далі Наказ № 127), п. 3.5. ДБН України В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення») та із порушенням норм процесуального права (ст. 236 ПІК України), зв`язку чим підлягає скасуванню із подальшим задоволенням позову в повному обсязі.

Апелянт вказує наступні доводи:

Розглядаючи даний спір, суд погодився із приналежністю вказаної будівлі до об`єктів культурної спадщини та необхідністю відповідно до приписів ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» отримання дозволу від уповноваженого органу на виконання ремонтних робіт на ньому.

Натомість, спираючись лише на паспорт вказаної пам`ятки, суд не врахував приписи ст. 186 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 10 підрозділу 2 розділу IV, п.п.3 п. 1 підрозділу 2 розділ) V Наказу №127, п. 3.5. ДБН України В.2.2-28:2010 та прийшов до помилкового висновку щодо неприналежності до неї, як до головної речі, ганку, на якому проводились закуплені роботи по оскаржуваній процедурі закупівлі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об`єктом культурної спадщини є визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Згідно з наведеним у Термінологічному словнику-довіднику з будівництва та архітектури визначенням ганок - відкрита площадка зі східцями перед входом до будинку.

Відповідно до приписів п. 10 підрозділу 2 розділу IV, п.п.3 п.1 підрозділу 2 розділу V Наказу №127 він є складовою частиною будівлі, споруди та обов`язково включається як його приналежність до загальної схеми під час проведення технічної інвентаризації.

Вказане узгоджується з положеннями ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якими не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, зокрема, окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

За наведеного правового регулювання спірних правовідносин ганок є приналежністю головної речі - об`єкта культурної спадщини (будівлі по пр.Соборний,206 у м.Запоріжжя) та на нього поширюється передбачений Законом України «Про охорону культурної спадщини» охоронний режим, який був порушений при проведенні оскаржуваної закупівлі та укладенні з відповідачем-2 оспорюваного договору.

Також скаржник звертає увагу, що суд не врахував, що згідно з переліком робіт, наведеним у Додатку 2 до тендерної документації, підрядник повинен виконати роботи, у тому числі щодо фасадної частини будівлі (зокрема, поліпшене штукатурення стін по сітці без улаштування каркасу).

Апелянт вважає, що оскаржувана процедура закупівлі проведена всупереч ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» - без отримання від Запорізької обласної державної адміністрації дозволу на них.

Просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване ним рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі, необґрунтованими. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи апелянта та зазначає, що прокурором обрано неналежний та неефективний спосіб захисту порушених прав. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Скаржник подав суду відповідь на відзиви Запорізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ» на його апеляційну скаргу, в яких заперечує проти доводів відповідача-1 та відповідача-2. Просить задовольнити апеляційну скаргу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2021 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (далі - відповідач-1) оголошено про проведення відкритих торгів UА-2021-09-14-000191-с із закупівлі послуг з поточного ремонту частини гранітного ганку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206 в м. Запоріжжі за кодом CPV за ДК 021:2015:45450000-6: Інші завершальні роботи.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 01.10.2021 року переможцем вищезазначеної публічної закупівлі визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» (далі - відповідач - 2), як таке, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації.

Результати проведення публічної закупівлі оформлені протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021, яким вирішено визнати переможцем відкритих торгів та оголошено про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ».

В подальшому, 20.10.2021 року між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (Замовник) та ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» (Виконавець) укладено оспорюваний Договір № 1477/21-П (надалі - Договір), за умовами якого Замовник замовляє послуги з поточного ремонту частини гранітного ганку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборному, 206 за кодом CPV за ДК 021:2015:45450000-6 (Інші завершальні роботи), а Виконавець зобов`язується надати такі послуги на умовах, визначених цим Договором, а Замовник прийняти та оплати їх.

Відповідно до п., п. 3.2-3.4 Договору місце надання послуг: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; період надання послуг: до 15.11.2021 року; датою надання послуг є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту надання послуг.

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що Виконавець зобов`язаний надавати послуги в обсязі та у строки, передбачені Договором та оформити актами наданих послуг; надавати послуги якісно та дотримуватися норм законодавства України, діючих у будівництві норм та стандартів (ДСТУ, ТУ, ДБН та інших норм та правил, передбачених чинним законодавством України, які регулюють виконання послуг).

Згідно з п. 8.1 строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2021 року, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, Договір від 20.10.2021 року № 1477/21-П сторонами виконаний, про що свідчить підписаний 17.11.2021 року між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт.

Предметом даного позову є три немайнові вимоги прокурора:

- про визнання недійсним рішення про відповідність ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оформленого протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021 -09-14-000191-с від 01.10.2021;

- про визнання недійсним рішення про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», оформленого протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради UА-2021-09-14-000191-с від 04.10.2021 року;

- про визнання недійсним договору № 1477/21-П від 20.10.2021 року по об`єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206», укладеного між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ».

На думку колегії суддів суд в оскаржуваному рішенні надав вірну оцінку правовідносинам, що склалися між відповідачами у даній справі, доводам щодо права прокурора на звернення з заявленим позовом та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає на неналежну оцінку судом обставин даної справи, відповідач-2 зазначає на неналежно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи приписи ст.269 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує суд апеляційної інстанції переглянути законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дослідити докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи в апеляційній скарзі або відзиві на неї, колегія вважає необхідним звернути увагу на наступне:

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд повинен виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту має бути направлений на припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, відповідати матеріально-правовим способам захисту права.

Тобто, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У даній справі прокурор обґрунтував порушення інтересів держави тим, що недотримання відповідачами вимог законодавства щодо проведення робіт на підставі погодженої науково-проектної документації, безпідставне визначення вартості закупівлі на підставі не передбаченої законодавством технічної специфікації, а також не отримання дозволу на проведення робіт щодо будівлі № 206 по пр. Соборний у м. Запоріжжі, подальше фактично безконтрольне з боку Запорізької обласної державної адміністрації проведення відповідачем 2, у якого відсутня ліцензія на проведення будівельних робіт на об`єкті культурної спадщини, може призвести до втрати останнім своєї історико-культурної значущості.

Способом захисту прав позивача прокурор обрав визнання недійсним договору № 1477/21-П від 20.10.2021 року по об`єкту «Поточний ремонт частини гранітного ґанку адміністративної будівлі Виконавчого комітету Запорізької міської ради по пр. Соборний, 206», укладеного між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» та визнання недійсним рішення тендерного комітету Виконавчого комітету Запорізької міської ради про відповідність ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, рішення про визнання ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ» переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУД-КОМФОРТ», які передували укладенню спірного договору.

Згідно правової позиції Верховного Суду суб`єкт порушеного права може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту прав чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 20.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14- 338цс18).

У справі, яка переглядається, прокурором не було доведено, яким саме чином буде забезпечене реальне поновлення прав держави у разі задоволення позову. Дані обставини не доведені ним і під час апеляційного перегляду справи.

Виконавчим комітетом Запорізької міської ради правомірно зазначено, що чинним законодавством України не передбачено механізму відповідальності юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини шляхом визнання недійсними рішень та договорів.

Так, у відповідності до ч.1 ст.24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону.

Тобто сам факт здійснення поточного ремонту пам`ятки культурної спадщини не є порушенням приписів Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Факт завдання шкоди, а також опис фактичних негативних наслідків, які настали для держави внаслідок укладення спірного договору, не зазначені прокурором у позовній заяві.

Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» додатково визначено, що ремонт пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим,обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

У відповідності до ч.1 ст. 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам`ятці, зміну призначення пам`ятки, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини винні особи притягаються до адміністративної відповідальності відповідно до закону.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із ст. 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам`ятці культурної спадщини, зміна призначення пам`ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до положень ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць відповідний орган охорони культурної спадщини може накласти на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції.

Порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини визначений ст.45 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Так, про вчинення правопорушення, зазначеного у ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у ст.44 цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного бюджету.

Матеріали справи не містять жодних актів, складених за результатами повідомлення Вознесенівською окружною прокуратурою м.Запоріжжя управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної організації (який у відповідності до розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 17.12.2008 № 482 «Про уповноважений орган охорони культурної спадщини в Запорізькій області» (за змінами) визначено уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в Запорізькій області в частині пам`яток архітектури та містобудування) та направлених до виконавчого комітету Запорізької міської ради.

На підставі викладеного слід дійти висновку про те, що чинним законодавством України не передбачено механізму відповідальності юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини шляхом визнання недійсними рішень та договорів.

Окрім цього, у відповідності до положень ч.4 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Відповідальність за порушення вимог цього Закону передбачена ст.44 Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, частиною першою вказаної статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно - правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідальність за порушення законодавства про закупівлі передбачена ст.164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також нормами Кримінального кодексу України.

В даній справі, як вказано вище, прокурором заявлено три позовні вимоги, дві з яких перебувають у взаємозв`язку між собою як основна позовна вимога, та похідна до неї позовна вимога.

А саме: основна позовна вимога - визнати недійсними рішення про відповідність кваліфікаційним критеріям ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ», встановленим в тендерній документації, що оформлене протоколом про розкриття тендерних пропозицій UA-2021-09-14-000191-C від 01.10.2021 року та рішення про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ», оформлене протоколом засідання тендерного комітету виконавчого комітету Запорізької міської UA-2021-09-14-000191-е від 04.10.2021 року та похідна позовна вимога - визнати недійсним договір від 20.10.2021 року №1477/21-11, укладений між виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ТОВ «ДОБРОБУТ- КОМФОРТ».

Колегія суддів звертає увагу, що на час звернення прокурора до суду з позовом спірна процедура торгів є закінченою через укладення з переможцем торгів - ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ» договору від 20.10.2021 року №1477/21-П, а рішення про відповідність кваліфікаційним критеріям ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ», встановленим в тендерній документації, оформлене протоколом про розкриття тендерних пропозицій UA-2021-09-14-000191-с від 01.10.2021 року та рішення про визнання переможцем відкритих торгів та про намір укласти договір з ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ», оформлене протоколом засідання тендерного комітету виконавчого комітету Запорізької міської UA-2021 -09-14-000191-е від 04.10.2021 року є такими, що вичерпали свою дію, оскільки після їх прийняття виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (укладання договору), тому їх оскарження не забезпечить належне поновлення прав ( аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №915/105/18).

Крім того, вище зазначено і колегія суддів додатково звертає увагу, що на момент подання заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області позовної заяви до господарського суду Запорізької області договір від 20.10.2021 року №1477/21-П, укладений між виконавчим комітетом Запорізької міської ради та ТОВ «ДОБРОБУТ-КОМФОРТ», є виконаним сторонами, про що свідчить підписаний відповідачами акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 17.11.2021 року.

Колегія суддів зазначає, що викладені вище обставини є самостійною підставою для відмови позивачу в позовних вимогах.

Між тим, суд першої інстанції надав оцінку доводам прокурора щодо належності ганку, де проводилися ремонтні роботи, до об`єкту культурної спадщини.

За доводами апеляційної скарги скаржник висновки суду в цій частині обґрунтування судом рішення спростовує.

Колегія суддів не вбачає підстав для оцінки вказаних доводів апелянта і зазначає наступне:

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції», Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

З огляду на вищевикладені мотиви суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості правової позиції скаржника, колегія суддів не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги, оскільки є встановленим, що позивач не довів порушення його прав та законних інтересів і вказане є підставою для відмови в задоволенні позову, що вірно визначено судом в оскаржуваному рішенні.

Керуючись зазначеним, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2022 року у справі №908/91/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 06.06.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков