Ухвала

від 05.06.2023 по справі 490/3988/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/3988/23

н\п 2/490/1870/2023

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, третя особа Філія №1 Біржі нерухомості «ЭДВАЙС-КОНСУЛЬТ»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, третьої особи в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: 40/100 (4/10) частин домоволодіння , що розташоване на земельній ділянці площею 545 кв.м. по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 26.06.2000 року у Філії №1 Біржі нерухомості «ЭДВАЙС-КОНСУЛЬТ».

Ухвалою від 16.05.2023 року дана заява залишена без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали, усунути зазначені недоліки в ухвалі суду, а саме: позивачу необхідно було визначити правове положення співвласників домоволодіння , що розташоване на земельній ділянці площею 545 кв.м. по АДРЕСА_1 , з наданням відповідних доказів.

01.06.2023 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Фігель Л.І. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій вказано, що 60/100 чистини нерухомого майна по АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 .

Однак, вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 16.05.2023 року в повному обсязі так позивачем і не виконано, а саме не визначено правове положення співвласників домоволодіння.

Згідно ч. 3ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змістуРішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбаченіЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, повернення позовної заяви у відповідності до ст.185ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч.3ст. 185 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, третя особа Філія №1 Біржі нерухомості «ЭДВАЙС-КОНСУЛЬТ» - повернути позивачу.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір, сплачений в АТ «Таскомбанк» відповідно до квитанцій № 32528798800006884693 в сумі 1095,07 грн.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 7 ст.185ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до безпосередньо Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня складення ухвали.

Суддя Н.П. Черенкова