Рішення

від 07.06.2023 по справі 904/1174/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1174/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпаріс К", м. Южне, Одеська область

до Фізичної особи-підприємця Роми Ігоря Олександровича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення в розмірі 32 471,77 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіпаріс К" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Роми Ігоря Олександровича про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 01/09/21/Д30В/Р від 01.09.2021 в розмірі 32 471,77 грн., з яких:

- 23 906, 35 грн. - основний борг;

- 6 025, 70 грн. - пеня;

- 461, 75 грн. - 3 % річних;

- 2 077, 97 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 13.03.2023 позовну заяву залишено без руху.

11.04.2023 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 19.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

07.06.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди №01/09/21/Д30В від 01.09.2021 в частині своєчасної оплати суборендних платежів.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Ухвала від 14.04.2023, направлена на адресу відповідача, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, в разі, коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже, у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору суборенди, наявність заборгованості за договором, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривий Прайм Пропертіс» (орендар) укладено договір оренди № 01/09/2021/СК-КПП від 01.09.2021, згідно п. 1.1. якого орендодавець зобов`язався передати орендарю в строкове платне користування нежитлові приміщення, зокрема, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Героїв АТО, буд. 30В.

Факт передачі, згідно п. 1.4. договору оренди, оформляється двостороннім актом приймання-передачі.

Згідно п. 2.2.5. договору оренди орендар має право передавати об`єкт оренди в суборенду (користування третім особам) без погодження на це орендодавця.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами. Договір діє до 31.07.2024, але договір закінчує свою дію не раніше виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених чинним договором. (п. 8.1. договору оренди).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривий Прайм Пропертіс» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіпаріс К" (суборендар) укладено договір суборенди № 01/09/21/КПП-Кіп від 01.09.2021, згідно якого орендар зобов`язався передати суборендарю в строкове платне користування нежитлові приміщення, зокрема, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Героїв АТО, буд. 30В.

Об`єкт суборенди використовується орендарем відповідно до договору оренди № 01/09/2021/СК-КПП від 01.09.2021, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» (п. 1.2. договору).

Факт передачі, згідно п. 1.3. договору суборенди, оформляється двостороннім актом приймання-передачі.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами. Договір діє до 31.07.2024, але договір закінчує свою дію не раніше виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених чинним договором. (п. 8.1. договору суборенди).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіпаріс К" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Ромою Ігорем Олександровичем (суборендар) укладено договір суборенди № 01/09/21/Д30В/Р від 01.09.2021

За цим договором якого орендар зобов`язується передати суборендарю в строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 30В, загальною площею 76,1 кв.м., що складається з нежитлового приміщення №302-307, надалі іменується об`єкт суборенди, а суборендар зобов`язується прийняти об`єкт суборенди, своєчасно сплачувати орендну плату, інші передбачені умовами даного договору платежі, та повернути об`єкт суборенди орендарю відповідно до умов цього договору.

Загальні характеристики об`єкту суборенди, в тому числі і площа, що передається за цим договором, зазначається в акті-приймання-передачі (додаток №1).(п.1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору, об`єкт суборенди використовується орендарем відповідно до договору суборенди № 01/09/21/КПП-Кіп від 01.09.2021, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривий Прайм Пропертіс», який є орендарем за договором оренди № 01/09/2021/СК-КПП від 01.09.2021, укладеного з власником об`єкту суборенди - Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум», чиє право власності підтверджується записом про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Факт передачі, згідно п. 1.3. договору суборенди, оформляється двостороннім актом приймання-передачі (додаток №1 до договору), який є підставою для передачі ключів від об`єкту суборенди. Акт складає сторона, яка передає об`єкт суборенди. У разі закінчення строку дії цього договору або його дострокового припинення, повернення об`єкту суборенди здійснюється суборендарем орендарю в строк, що не перевищує 3 календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору або його дострокового припинення. Факт повернення об`єкта суборенди оформляється двостороннім актом приймання-передачі, який є підставою для повернення ключів суборендарем від об`єкту суборенди. Акт складає сторона, яка повертає об`єкт суборенди.

Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками і є невід`ємною частиною даного договору. Підписаний сторонами/ їх повноважними представниками акт приймання-передачі є підставою для початку нарахування орендної плати. Представник вважається повноважним, якщо його підпис на акті приймання-передачі засвідчений печаткою підприємства, а також його повноваження підтверджено відповідними документами (довіреність, наказ, статутні документи тощо). (п. 1.4. договору).

Суборендар зобов`язується, зокрема, в строки, передбачені даним договором вносити орендну плату та інші передбачені договором платежі за рахунок орендаря (п.п. 2.1.5 договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати складає 9 893,00 грн., з розрахунку 130 грн. за 1 кв.м., без ПДВ.

Орендна плата коригується на офіційно встановлений індекс інфляції, а саме розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати (базової розрахункової) на офіційно встановлений індекс інфляції за попередній місяць з урахуванням положень цього договору. Інфляція нараховується і надаються рахунки на розсуд орендаря один раз на місяць, раз на квартал, раз на півріччя, раз на рік. (п. 3.1.1. договору).

Пункт 3.2. договору передбачає, що нарахування та оплата орендної плати здійснюється на підставі підписаного сторонами/ їх повноважними представниками договору, що однак не забороняє орендарю надавати суборендарю відповідні рахунки щодо сплати орендної плати. Нарахування орендної плати починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта суборенди.

Орендна плата сплачується суборендарем щомісячно на умовах передплати не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць, або відповідно до інших домовленостей між сторонами.

Орендар складає акт/и приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в останній день кожного місяця (п. 5.1. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами. Договір діє до 31.07.2024. Договір закінчує свою дію не раніше виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених чинним договором. (п. 8.1. договору).

Так, позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 30В, загальною площею 76,1 кв.м., що складається з нежитлового приміщення №302-307, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом приймання-передачі майна від 01.09.2021.

30.11.2021 сторони уклали акт приймання-передачі (повернення) майна, згідно якого відповідач повернув орендоване приміщення. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень

Додатковою угодою від 01.12.2021 сторони внесли зміни до договору, виклавши п. 1.1. договору в наступній редакції:

«За цим договором якого орендар зобов`язується передати суборендарю в строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 30В, загальною площею 42,5 кв.м., що складається з нежитлового приміщення №318-319, надалі іменується об`єкт суборенди, а суборендар зобов`язується прийняти об`єкт суборенди, своєчасно сплачувати орендну плату, інші передбачені умовами даного договору платежі, та повернути об`єкт суборенди орендарю відповідно до умов цього договору.»,

та в п. 3.1.1. договору, виклавши його в наступній редакції:

«Розмір щомісячної орендної плати складає 5 525,00 грн., з розрахунку 130 грн. за 1 кв.м., без ПДВ.».

Позивач передав відповідачу вказане в додатковій угоді приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.12.2023, підписаним сторонами без зауважень.

Так, в період з вересня 2021 по червень 2022 відповідач користувався орендованим приміщенням, внаслідок чого позивач нарахував йому орендну плату в розмірі 53 612,90 грн., що підтверджується актами наданих послуг: № 232 від 30.09.2021 на суму 9 893,00 грн., № 260 від 31.10.2021 на суму 10 011,72 грн., № 288 від 31.11.2021 на суму 9 982,04 грн., № 309 від 31.12.2021 на суму 5 604,14 грн., № 13 від 31.01.2022 на суму 5 558,15 грн., № 39 від 5 525,00 грн., № 65 від 31.03.2022 на суму 1 657,50 грн., № 90 від 30.04.2022 на суму 2 066,35 грн., № 113 від 31.05.2022 на суму 1 657,50 грн, № 151 від 30.06.2022 на суму 1657,50 грн.

Вказані акти з боку відповідача не підписані, з приводу чого суд зазначає, що враховуючи положення договору відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату шляхом передплати, тому наявність підписаного акту не є обов`язковим для здійснення оплат.

Відповідач частково сплатив заборгованість з орендної плати в розмірі 29 706,55 грн, про що свідчать платіжні доручення № 223_АТ016/433 від 29.10.2021 на суму 8 019,79 грн., № 247 від 10.12.2021 на суму 14 686,76 грн., № 257 від 18.01.2022 на суму 7 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість за спірним договором становить 23 906,35 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 11/06 від 11.06.2022 з вимогою про сплату заборгованості та з повідомлення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з 30.06.2022.

Відповідач заборгованість з орендної плати не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором піднайму (суборенди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 статей 759-797 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України. За змістом частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У силу статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (стаття 763 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 7 220,00 грн. підлягає задоволенню.

Правомірність нарахування пені.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати або інших передбачених договором платежів, суборендар виплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення оплата пені не звільняє суборендаря від сплати боргу.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 6 025,70 грн. за період з 01.07.2022 по 31.12.2022.

Водночас договором не передбачена умова нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, після припинення дії договору.

З урахуванням викладеного, позивачем не надано суду доказів існування правовідносин у період з 01.07.2022 по 31.12.2022, на підставі яких можна нараховувати відповідачу штрафні санкції (пеню).

Як встановлено вище, договір припинив свою дію 30.06.2022, відтак у суду відсутні правові підстави, для стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 у сумі 6 025,70 грн., оскільки договір припинив свою дію.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення пені у 6 025,70 грн. за період з 01.07.2022 по 31.12.2022.

Правомірність нарахування 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 461,75 грн. за період з 01.07.2022 по 20.02.2023.

Суд, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, зазначає, що позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 461,75 грн.

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 077,97 грн. за період з 01.07.2022 по 31.01.2023.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних витрат, зазначає, що вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 2 077,97 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 23 906,35 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 077,97 грн., 3% річних у розмірі 461,75 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 6 025,70 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви позивач згідно платіжної інструкції № 000173764 від 08.02.2023 сплатив судовий збір у розмірі 3 044,00грн (а.с.70).

Згідно із положеннями п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2023 року складає 2 684,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У позовній заяві Позивачем заявлено вимогу майнового характеру, за яку підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Таким чином, позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, поверненню підлягає судовий збір у розмірі 360,00 грн., про що постановляється ухвала, в разі подання відповідного клопотання.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпаріс К" до Фізичної особи-підприємця Роми Ігоря Олександровича про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення в розмірі 32 471,77 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Роми Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіпаріс К" (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Курортна, буд.1, ідентифікаційний код 42251077) 23 906,35 грн. - основного боргу, 2 077,97 грн. - інфляційних витрат, 461,75 грн. - 3% річних, та судовий збір у розмірі 2 185,85 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко