Рішення

від 06.06.2023 по справі 910/4366/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2023Справа № 910/4366/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ МАРКЕТ ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ"

про стягнення 444 874,21 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ МАРКЕТ ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ" (далі - відповідач) про стягнення 444 874,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не поставив позивачеві товар на суму 423 577,28 грн, а також не перерахував позивачу вартість повернутого товару в розмірі 21 296,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі в порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення на адреси їх місцезнаходженням належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Позивачу ухвалу суду від 24.03.2023 надіслано на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105492440473, яке повернуто до суду з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Ухвала суду від 24.03.2023 була отримана відповідачем 31.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492440465.

Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

02.06.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, заявник просить суд визнати причини неподання даних доказів поважними та долучити їх до матеріалів справи. В обґрунтування даного клопотання позивач зазначає, що у нього на момент подачі позову були відсутні оригінали платіжних доручень: № 615 від 18.01.2022; № 609 від 13.01.2022, № 543 від 03.12.2021; № 542 від 03.12.2021, якими підтверджується сплата коштів відповідачу за виставленими рахунками через їх втрату (як вважав на той момент позивач), однак при проведенні у травні 2023 року інвентаризації по підприємству дані документи були віднайдені, відтак, у позивача існували поважні причини пропуску встановленого строку на подання доказів. Окрім того, до позову була долучена копія претензії № 15-22-2 від 15.11.2022, оскільки оригінал такої претензії був надісланий відповідачу, однак для підтвердження достовірності даного доказу позивач надає другий примірник претензії, підписаний директором ТОВ «Будівельний маркет ЛТД».

Частинами 2, 4, 5 та 8 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 та 5 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку, що позивач був позбавлений можливості отримати подані докази раніше, а відтак визнає причини пропуску строку на подачу доказів поважними, поновлює пропущений позивачем строк на подання доказів та долучає їх до матеріалів справи.

02.06.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 244 874,21 грн, яка була сплачена останнім, що підтверджується наданими виписками по особовому рахунку позивача.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено позивачем у позові, 18.01.2022 ТОВ "Будівельний маркет ЛТД" здійснило замовлення у ТОВ "Комбінат Будіндустрії" на поставку будівельних матеріалів.

На підставі замовлень позивача відповідачем були виставлені рахунки на оплату № 156 від 18.01.2022, рахунок № 7624 від 01.12.2021 грн та рахунок № 7623 від 01.12.2021, на загальну суму 1 544 254,03 грн.

На підставі виставлених рахунків позивач оплатив на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1 544 254,03 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 542 від 03.12.2021, № 543 від 03.12.2021, № 609 від 13.01.2022 та № 615 від 18.01.2022. Таким чином, позивач здійснив оплату замовленого товару в повному обсязі.

Однак відповідачем у період з 16.12.2021 по 22.02.2022 була здійснена поставка товару на суму 1 120 676,75 грн, про що свідчать підписані видаткові накладні: № 5930/1 від 16.12.2021 на суму 121 877,24 грн; № 5922/2 від 16.12.2021 на суму 1 069,64 грн.; № 7624/1 від 16.12.2021 на суму 70 452,76 грн; № 7623/1 від 16.12.2021 на суму 70 452,76 грн; № 5922/3 від 17.12.2021 на суму 71 560,03 грн; № 6068/1 від 28.12.2021 на суму 92 891,04 грн; № 96/1 від 20.01.2022 на суму 19 759,92 грн; № 97/1 від 20.01.2022 на суму 10 107,12 грн; № 95/1 від 20.01.2022 на суму 58 542,47 грн; № 5922/4 від 21.01.2022 на суму 14 332,03 грн; № 97/2 від 21.01.2022 на суму 71 929,15 грн; № 167/1 від 26.01.2022 на суму 67 683,26 грн.; № 167/2 від 26.01.2022 на суму 65 253,72 грн; № 97/3 від 27.01.2022 на суму 5 825,98 грн; № 197/1 від 28.01.2022 на суму 41 493,46 грн; № 214/1 від 31.01.2022 на суму 80 748,64 грн; № 214/2 від 03.02.2022 на суму 124 689,89 грн; № 290/1 від 07.02.2022 на суму 99 786,64 грн та № 495/1 від 22.02.2022 на суму 19 021,00 грн.

Крім того, відповідачем були надані позивачу послуги з перевезення, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 7115 від 29.12.2021 на суму 9 900,00 грн та № 241 від 20.01.2022 на суму 3 300,00 грн.

Позивач також зазначає, що 20.01.2022 та 28.01.2022 ним був частково повернутий товар на загальну суму 21 296,93 грн, що підтверджується поверненням від покупця № 2 від 20.01.2022 на суму 10 107,12 грн та поверненням від покупця № 3 від 28.01.2022 на суму 11 189,81 грн. Вказані повернення підписані та скріплені печатками з боку відповідача без зауважень та заперечень, однак кошти у розмірі 21 296,93 грн за повернений позивачем товар відповідачем не були повернуті.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся по відповідача з претензією № 1 (вих. № 15-22-2) від 15.11.2022 з вимогою повернути 444 874,21 грн. Докази направлення претензії наявні в матеріалах справи.

Відповіді на дану претензію від відповідача позивачем не отримано.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що здійснив оплату за замовлений у відповідача товар у повному обсязі у розмірі 1 544 254,03 грн, однак відповідач не виконав свої зобов`язання та недопоставив товар на суму 423 577,28 грн, а також не перерахував позивачу вартість повернутого товару в розмірі 21 296,93 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що між сторонами шляхом фактичного замовлення позивачем товару, прийняття замовлення відповідачем та отримання товару позивачем виникли правовідносини, згідно з якими у відповідача виникло зобов`язання з передачі замовленого товару позивачеві.

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ МАРКЕТ ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ" був укладений змішаний договір поставки та надання послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Чинним законодавством України визначено істотні умови договору поставки - предмет та ціну.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У видаткових накладних сторонами визначено вартість товару та його асортимент, що, за висновками суду, свідчить про погодження між контрагентами всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач поставив, а позивач прийняв товар та отримав послуги перевезення на суму 1 120 676,75 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних обома сторонами видаткових накладних, в яких погоджено асортимент та ціну товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 (вих. № 15-22-2) від 15.11.2022 з вимогою повернути кошти у розмірі 444 874,21 грн, докази направлення претензії наявні в матеріалах справи, однак вона залишена відповідачем без відповіді.

Позивач зазначає, що здійснив оплату за замовлений у відповідача товар у повному обсязі у розмірі 1 544 254,03 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 542 від 03.12.21, № 543 від 03.12.21, № 609 від 13.01.22 та № 615 від 18.01.22, однак відповідач не виконав зобов`язання за договором поставки та недопоставив товар на суму 423 577,28 грн, а також не перерахував позивачу вартість повернутого ним товару в розмірі 21 296,93 грн.

На підтвердження факту наявності заборгованості відповідача перед ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ МАРКЕТ ЛТД" позивач посилається на підписаний між сторонами за допомогою накладання електронного цифрового підпису Акт звірки взаєморозрахунків за період квітень 2022 року - грудень 2022 року, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 444 874,21 грн.

Покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу в разі відмови продавця передати проданий товар (ч. 1 ст. 665 ЦКУ).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключним правом покупця.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання (ч. 1 ст. 615 ЦКУ, пп. 1 ч. 1 ст. 611 ЦКУ).

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували поставку товару відповідачем на адресу позивача або повернення отриманих коштів в розмірі 444 874,21 грн.

Відповідачем доказів оплати вказаної суми суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

Враховуючи вищевикладене та те, що в матеріалах справи відсутні жодні докази належного виконання відповідачем свого зобов`язання щодо поставки товару, враховуючи, що строк повернення грошових коштів за непоставлений товар та товар який був повернутий позивачем настав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за оплачений товар у розмірі 444 874,21 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що у процесі розгляду справи позивачем було надано докази оплати відповідачем частини суми боргу у розмірі 244 874,21 грн згідно з наданими виписками по особовому рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Оскільки після подачі позову відповідачем частково здійснено повернення суми попередньої оплати за договором, провадження у справі в частині вимог про стягнення 244 874,21 грн заборгованості підлягає закриттю за відсутністю предмета спору. Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Належних та достатніх доказів відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження повернення відповідачем попередньої оплати за договором у розмірі 200 000,00 грн матеріали справи не містять.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив повернення попередньої оплати у повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 200 000,00 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 244 874,21 грн, внаслідок оплати боргу та відсутності предмету спору у цій частині, та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 200 000,00 грн.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн.

Суд відзначає, що оскільки позивачем не був наданий до суду остаточний розрахунок суми судових витрат (витрат на адвокатську допомогу), тому розподіл вказаних судових витрат судом не здійснюється. Водночас, сторонам не позбавлена права звернутися до суду щодо розподілу судових витрат в порядку статті 244 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/4366/23 в частині позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 244 874,21 грн закрити.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7, ЛІТ. "П", код 40579625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ МАРКЕТ ЛТД» (03190, м. Київ, вул. Черняховського, будинок 16/30, код 43739273) кошти у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 6 673 (шість тисячі шістсот сімдесят три) грн 11 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.06.2023.

Суддя О.Г. Удалова