Рішення

від 07.06.2023 по справі 910/4712/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023Справа № 910/4712/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА-1»

про стягнення 5 081,02 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА-1» про стягнення 5 081,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 12970-Об про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4712/23 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу на його електронну адресу, вказану в позові.

Крім того, ухвала про відкриття провадження у даній справі була направлена відповідачу на адресу його місцезнаходження, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також вказана у позовній заяві та отримана останнім 06.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494275640.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/4712/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА-1» (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (виконавець) укладено договір № 12970-Об на надання послуг з вивезення побутових відходів (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (далі за текстом - ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (побутові послуги), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 22-Б, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ становить 0,3 куб.м. в місяць.

Згідно з п. 2.1. Договору тариф на послуги, які передбачені п.1.1. цього договору встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.03.2015 № 186 «Про встановлення тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення).

Тариф на послуги за цим договором становить: 74 (сімдесят чотири) грн. 48 коп. без ПДВ за 1 м3.

Відповідно до п. 2.2. Договору тарифи на послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання послуг за цим Договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до Договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні послуг за цим Договором з дня їх офіційного вступу в законну силу.

Оплата послуг за цим договором, у розмірі, що вказаний у п. 2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів, на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу) (п. 2.3. Договору).

При цьому, сторони погодили, що при надходженні коштів, які перевищують вартість наданих послуг, різниця оплати зараховується для погашення заборгованості попереднього періоду, а при відсутності заборгованості - як авансування майбутніх платежів (п. 2.4. Договору).

Згідно з п 2.5 Договору за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів, з дати підписання, повернути вищезазначений Акт наданих послуг Виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, Акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Замовник зобов`язується здійснювати 100% оплату послуг на умовах, зазначених у п. 2.3 та п. 2.5 цього договору (п. 3.9. Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

У пунктах 7.1. та 7.2. Договору сторони визначили, що цей договір вступає в силу з 01.02.2016 та діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. В разі, якщо жодна із сторін протягом п`ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного договору та припинення дії договору не буде оформлене сторонами належним чином, то строк дії цього договору, вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.

Враховуючи відсутність заяв про припинення, відповідно до п. 7.2 договору, договір № 12970-Об на надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.02.2016 вважається пролонгованим на тих самих умовах і на той самий строк.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ним було надано відповідачу послуги за Договором на суму 3986,77 грн, однак відповідач за отримані послуги розрахувався лише частково, у зв`язку з чим за останнім обліковується заборгованість 3406,14 грн за надані протягом періоду з 30.11.2017 по 31.12.2022 послуги.

Оскільки відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3406,14 грн, пені у розмірі 82,92 грн, 3% річних у розмірі 258,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 1333,76 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 статті 903 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 30.11.2017 по 31.12.2022 позивачем до матеріалів справи долучено Акти надання послуг: № 37593 від 31.10.2017, № 40851 від 30.11.2017, № 40852 від 31.12.2017, № 1816 від 31.01.2018, № 2052 від 28.02.2018, № 6975 від 31.03.2018, № 14598 від 30.04.2018, № 14838 від 31.05.2018, № 21952 від 30.06.2018, № 22194 від 31.07.2018, № 27970 від 31.08.2018, № 31999 від 30.09.2018, № 34836 від 31.10.2018, № 41597 від 30.11.2018, № 48258 від 31.12.2018, № 1623 від 31.01.2019, № 1868 від 28.02.2019, № 11851 від 31.03.2019, № 19009 від 30.04.2019, № 19262 від 31.05.2019, № 29774 від 30.06.2019, № 30029 від 31.07.2019, № 41225 від 31.08.2019, № 41486 від 30.09.2019, № 52905 від 31.10.2019, № 53172 від 30.11.2019, № 50974 від 31.12.2019, № 2770 від 31.01.2020, № 2989 від 29.02.2020, № 14347 від 31.03.2020, № 14549 від 30.04.2020, № 25722 від 31.05.2020, № 25928 від 30.06.2020, № 36412 від 31.07.2020, № 36622 від 31.08.2020, № 49599 від 30.09.2020, № 49807 від 31.10.2020, № 59018 від 30.11.2020, № 59231 від 31.12.2020, № 3051 від 31.01.2021, № 3275 від 28.02.2021, № 14114 від 31.03.2021, № 14342 від 30.04.2021, № 25914 від 31.05.2021, № 26143 від 30.06.2021, № 40073 від 31.07.2021, № 40306 від 31.08.2021, № 49866 від 30.09.2021, № 50099 від 31.10.2021, № 62018 від 30.11.2021, № 62251 від 31.12.2021, № 3480 від 31.01.2022, № 3719 від 28.02.2022, № 27991 від 31.05.2022, № 28235 від 30.06.2022, № 42534 від 31.07.2022, № 42779 від 31.08.2022, № 52869 від 30.09.2022, № 53137 від 31.10.2022, № 67168 від 30.11.2022, № 67443 від 31.12.2022 та відповідні рахунки на оплату.

Так, позивач вказує, що ним було надано відповідачу послуги на загальну суму 3986,77 грн, проте відповідач за отримані послуги розрахувався частково в розмірі 580,63 грн, у зв`язку з чим заборгованість останнього перед позивачем складає 3406,14 грн.

Однак, судом згідно з наданими позивачем актами надання послуг встановлено, що за загальна сума заборгованості за цими актами за період з 30.11.2017 по 31.12.2022 становить 3416,72 грн.

Більше того, вказані вище акти підписані в односторонньому порядку лише позивачем та не містять підпису відповідача.

Позивач також зазначає, що Акти наданих послуг та відповідні рахунки на оплату були направлені відповідачу за допомогою електронного сервісу «M.E.Doc», на підтвердження чого позивачем надано Витяг із вказаної програми.

В той же час, наданий позивачем Витяг із електронного сервісу «M.E.Doc» не містить відомостей щодо направлення всіх актів наданих послуг та рахунків, які долучені позивачем до позову та на підставі яких останнім нараховано борг до стягнення з відповідача.

Разом з тим, умовами Договору сторони погодили можливість направлення в електронному вигляді лише рахунків на оплату (п. 2.3 Договору), тоді як можливості направлення актів наданих послуг електронним шляхом умовами вказаного договору не передбачено.

Так, положеннями п. 2.5. Договору передбачено обов`язок виконавця (позивача) за результатами наданих послуг направити замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну.

Отже, сторонами обумовлено порядок прийняття послуг шляхом підписання Акту надання послуг, який згідно умов Договору направляється на адресу відповідача. При цьому, умовами Договору не передбачено надсилання таких актів електронним шляхом.

При цьому, судом враховано, що за умовами п. 2.3. Договору виникнення обов`язку замовника із оплати послуг пов`язується з моментом отримання направленого виконавцем замовнику рахунку фактури, направлення якого можливе в електронному вигляді, а саме протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання.

Однак, суд зазначає, що направлення рахунків не звільняє позивача від обов`язку направляти відповідачу акти наданих послуг і лише у разі отримання цих актів відповідачем та їх не повернення відповідно до п. 2.5. Договору протягом п`яти робочих днів акт вважається підписаним.

У постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Таким чином, акти надання послуг, які підписані лише позивачем, за відсутності доказів їх направлення відповідачу, не є відповідним первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та, відповідно, не можуть бути підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати акти надання послуг узгодженими сторонами, а послуги з вивезення побутових відходів - фактично наданими.

В той же час, доводи позивача про те, що відповідачем частково було сплачено кошти за надані послуги у розмірі 580,63 грн суд вважає такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки із наданої позивачем виписки за рахунками від 11.06.2021 не вбачається, що відповідачем було сплачено вказану суму коштів та за укладеним між сторонами договором № 12970-Об на надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.02.2016.

Щодо наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків за період лютий 2016-грудень 2022, суд зазначає таке.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (зазначену правову позицію містять постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20, на яку також посилався Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 у справі № 908/2828/19).

Так, наданий на підтвердження існування заборгованості відповідача за Договором акт звірки взаєморозрахунків не може бути належним доказом у справі, оскільки підписаний позивачем в односторонньому порядку, а інформація, відображена в акті не підтверджена підписаними уповноваженими представниками сторін первинними документами.

Приписами частин 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача актів наданих послуг за спірний період та беручи до уваги відсутність доказів, які б підтверджували фактичне надання позивачем послуг з вивезення відходів та належних доказів на підтвердження часткової оплати відповідачем наданих послуг, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума заборгованості у розмірі 3406,14 грн не підтверджена наданими в матеріали справи документами, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, у якій позивачу відмовлено, то вимоги про стягнення вказаних сум також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07.06.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко