Рішення

від 30.05.2023 по справі 37/393-1/175-41/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2023Справа № 37/393-1/175-41/349Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Об`єднання співаників багатоквартирного будинку «Єдність»

про стягнення 14765,86 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дементович М.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.07.2007 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» з вимогами до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Єдність» про стягнення 14765,86 грн, з яких 13185,96 грн основного боргу та 1579,90 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за Договором №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.04.2002, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 13185,96грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1579,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2007 (суддя Кондратова І.Д.) позов задоволено частково; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Єдність» 272,67 грн інфляційних втрат, 2,73 державного мита та 2,20 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2007 у справі №37/393-1/175-41/349 скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2008, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2009, позов задоволено частково; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Єдність» 10584,06 грн основного боргу, 1268,18 грн інфляційних втрат, 118,52 грн державного мита та 94,72 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 у справі №37/393-1/175-41/349 скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 29.05.2009 справу №37/393-1/175-41/349 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2009 справу №37/393-1/175-41/349 прийнято до розгляду суддею Спичаком О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2009 зупинено провадження у справі №37/393-1/175-41/349 до вирішення іншої пов`язаної з нею справи №8/131.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 поновлено провадження у справі №37/393-1/175-41/349; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

08.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та клопотання про закриття провадження у справі в частини стягнення з відповідача суми основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2023 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 30.05.2023.

17.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2023 надав усні пояснення по справі, просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, в іншій частині позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 30.05.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду була отримана відповідачем 16.05.2023 (за ідентифікатором пошуку 0105494425790.

У судовому засіданні 30.05.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено Договір №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, що затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994.

Відповідно до пункту 2.2 Договору №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.04.2002 відповідач (абонент) сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Кількість води, згідно п.п 3.1, 3.2 Договору №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.04.2002, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (позивачем). Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника (позивача) спільно з представником абонента (відповідача). Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента (відповідача), кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильника не менше 2-х місяців, кількість води визначається за період роботи водо лічильника не менше 10 днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Згідно з п. 3.4 Договору №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.04.2002 кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника та інших способів визначення об`єму стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил.

Відповідно до п. 5.1 Договору №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.04.2002 цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за Договором №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.04.2002, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 13185,96грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1579,90 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що до 17 жовтня 2008 року були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 №65, які регулюють порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об`єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Пунктом 12.17 Правил №65 передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту "б" пункту 12.3 Правил №65, житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов`язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, до моменту набрання чинності Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 №190, розрахунки за спожиту гарячу воду повинен проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, долучених позивачем до матеріалів справи 08.05.2023, по коду №2-781 за період з березня 2003 року по травень 2007 року позивачем нараховано відповідачу плату у загальному розмірі 53273,64 грн, а по коду №2-50781 за період з жовтня 2005 року по травень 2007 року плату у розмірі 7416,61 грн.

Втім, з наданого розрахунку позивача (долучений до матеріалі справи 08.05.2023) вбачається, що останнім здійснювалось нарахування вартості води з урахуванням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 15.12.2006 №1786, від 12.02.2007 №143 та від 20.08.2002 №1680.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом підпункту 2 п.«а» ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

За змістом ст.ст. 14, 16 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у рішенні №21-рп/2003 від 25.12.2003 вказав, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст.1 Указу №493/92 від 03.10.1992 Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно п.1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою №731 від 28.12.1992 Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

У абз.2 п.15 вказаного Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку. Якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, Верховний Суд України висловлює у постановах від 28.11.2011 у справі №21-246а11 та від 02.12.2014 по справі №21-470а14.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.12.2006 №1786, від 12.02.2007 №143 не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровано за ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд не застосовує тарифи, які затверджені Розпорядженням від 15.12.2006 №1786, від 12.02.2007 №143, оскільки дані розпорядження не зареєстровані в установленому порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №48/219.

При цьому, Розпорядженням №1680 від 28.08.2002 Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення» (зареєстровано в Київському міському управління юстиції 30.08.2002 за №66/449) були затверджені тарифи на послуги водопостачання та водовідведення.

Розпорядження № 1680 від 28.08.2002 Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення» втратило чинність на підставі Розпорядження №578 від 18.04.2008 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації».

Вказаним актом передбачено тариф в розмірі 0,43 грн. (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 грн. (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Судом було здійснено перерахунок вартості наданих позивачем послуг у спірний період за тарифами, встановленими розпорядженням №1680 від 28.08.2002 «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення», відповідно до якого встановлено, що за кодом №2-781 вартість наданих позивачем послуг за спірний період становить 47131,49 грн.

Крім того, судом було здійснено перерахунок вартості наданих позивачем послуг у спірний період за тарифами, встановленими розпорядженням №1680 від 28.08.2002 «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення», відповідно до якого встановлено, що за кодом №7-50781 вартість наданих позивачем послуг за спірний період становить 5354,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 3.6 Договору №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.04.2002 відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, долучених позивачем до матеріалів справи, за спожиті послуги за Договором №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.04.2002 у спірному періоді за кодом 7-781 відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 38037,89 грн, знижка - 2605,58 грн., перерахунки - 5899,34 грн.

Таким чином, оскільки за розрахунком суду обґрунтованим розміром спожитих відповідачем послуг за кодом 2-781 є 47131,49 грн., тоді як відповідачем було сплачено 38037,89 грн, враховуючи знижку та перерахунок, суд дійшов висновку, що у відповідача станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду існувала заборгованість з оплати наданих позивачем послуг за спірний період за кодом 2-781 у сумі 588,68 грн.

Що стосується надання позивачем послуг за кодом 2-50781, суд зазначає, що за розрахунком суду (відповідно до тарифів, встановлених розпорядженням №1680 від 28.08.2002 «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення») вартість наданих послуг за спірний період становить 5354,53 грн.

При цьому, позивачем було надано знижку у розмірі 375,69 грн та здійснено перерахунок у розмірі 585,79 грн.

Доказів здійснення відповідачем оплат по коду 2-50781 станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки за розрахунком суду обґрунтованим розміром спожитих відповідачем послуг за кодом 2-50781 є 5354,53 грн, враховуючи знижку та перерахунок, суд дійшов висновку, що у відповідача станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду існувала заборгованість з оплати наданих позивачем послуг за спірний період за кодом 2-50781 у сумі 4393,05 грн.

Таким чином, суд відмовляє у позові Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення з Об`єднання співаників багатоквартирного будинку «Єдність» частини суми основного боргу у розмірі 8204,23 грн. у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення з Об`єднання співаників багатоквартирного будинку «Єдність» суми основного боргу у розмірі 4981,73 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1579,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат на суми заборгованості, які були перераховані судом згідно з тарифами, встановленими розпорядженням №1680 від 28.08.2002 «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення».

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 1332,69 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в частині стягнення з Об`єднання співаників багатоквартирного будинку «Єдність» інфляційних втрат у розмірі 1579,90 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1332,69 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, суд дійшов висновку повернути позивачу сплачене ним при поданні позовної заяви державне мито у розмірі 49,82 грн та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 10,65 грн. (в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку закрити провадження у справі).

В іншій частині позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Об`єднання співаників багатоквартирного будинку «Єдність» суми основного боргу у розмірі 4981,73 грн.

3. Стягнути з Об`єднання співаників багатоквартирного будинку «Єдність» (02140, м. Київ, вул. Мишуги, буд. 7; ідентифікаційний код: 24721307) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а; ідентифікаційний код: 03327664) інфляційні втрати у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн 69 коп., державне мито у розмірі 13 (тринадцять) грн 33 коп та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 10 (десять) грн 65 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а; ідентифікаційний код: 03327664) державне мито у розмірі 49 (сорок дев`ять) грн 82 коп., сплачене за платіжним дорученням №174 від 03.07.2007, та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 39 (тридцять дев`ять) грн 81 коп., сплачені за платіжним дорученням №175 від 03.07.2007.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 07.06.2023

Суддя О.М. Спичак