Рішення

від 29.05.2023 по справі 910/4362/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/4362/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртауер»

про стягнення 1.259.452,80 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

21.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртауер» про стягнення 1.259.452,80 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 376278 від 23.10.2019 та замовлення № 376278-6 від 05.10.2021 відповідачем 10.01.2022 було поставлено позивачу товар на загальну суму 4.198.176,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 01 від 10.01.2022. За умовами договору сторони домовились, що замовлення до договору деталізує умови поставки, дати поставки та місце поставки; за порушення строку поставки товару, відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 3% від вартості недопоставленого та/або не заміненого товару за кожний робочий день прострочення. Відповідно до п. 4 замовлення поставка товару здійснюється до 22.12.2021 (включно) на умовах DDP на склад позивача: Київська область, Києво-Святошинський, село Білогородка, вулиця Компресорна, 3, згідно ІНКОТЕРМС 2010. У зв`язку з тим, що відповідачем було порушено строки поставки товару на 10 робочих днів позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.259.452,80 грн неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/4362/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.03.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494172344 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, літера А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 28.03.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 03.04.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494172344, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 18.04.2023 включно.

19.04.2023 на адресу електронної пошти суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач визнає порушення ним прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № 376278 від 23.10.2019 в частині прострочення строків поставки, проте зазначає, що останнім був прострочений строк поставки товару на 8 днів, а не на 10 днів, як вказує позивач, оскільки відповідач прибув на місце відвантаження товару 06.01.2022, про що було повідомлено позивача електронним листом на офіційну електронну адресу позивача. Позивач, в свою чергу повідомив, що склад вже не працює, тому чекатимуть на відповідача на складі 10.01.2022 (перший робочий день після 06.01.2022). Враховуючи викладене відповідач заперечує проти врахування 06.01.2022 як день прострочення, а також заперечує проти нарахування неустойки за прострочення поставки товару за 10.01.2022, оскільки це день фактичної поставки товару, який не включається до періоду часу за який здійснюється стягнення неустойки. У зв`язку з викладеним, відповідач визнає пред`явлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення 1.007.562,24 грн, в іншій частині позову просить відмовити повністю.

Разом з відзивом на позов від відповідача до суду надійшло клопотання, на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення суми неустойки на 70%, до 302.268,67 грн (від визнаної відповідачем суми, а саме 1.007.562,24 грн).

28.04.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 18.04.2023) аналогічний за змістом.

04.05.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (подана до відправлення до поштового відділення зв`язку 01.05.2023), відповідно до якої позивач не погоджується з твердженнями відповідача щодо прострочення строків поставки та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру суми неустойки на 70%.

12.05.2023 на адресу електронної пошти суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач підтримує заявлені у відзиві на позов твердження та просить клопотання про зменшення розміру суми неустойки на 70% задовольнити.

Разом з цим, оскільки заперечення від відповідача надійшли поза строком, визначеним в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.03.2023, відповідач просить поновити строк на їх подання.

За приписами частин 1, 4 статті 167 Господарського процесуального кодексу України, у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Як вбачається із системного тлумачення вищезазначеної норми, заперечення подається після отримання відповідачем відповіді на відзив в розумний строк, тому заперечення відповідача, що надійшли до суду 12.05.2023 є такими, що подані у розумний строк та приймаються судом до розгляду.

16.05.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (подані до відправлення до поштового відділення зв`язку 13.05.2023), аналогічні за змістом.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2019 між Приватним акціонерним товариством «Київстар» (замовник, позивач) до Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртауер» (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки акумуляторних батарей № 376278 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність замовника, а замовник прийняти належним чином поставлений товар та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках/замовленнях до цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору замовленнями до договору деталізуються умови поставки, дати поставки. Конкретні дати поставки вказуються у замовленнях у відповідності з погодженим сторонами графіком поставки товару та на умовах, визначених цим договором та додатками до цього договору. Графік поставки товару погоджується сторонами після підписання цього договору. Додатками, замовленнями та додатковими угодами до договору можуть бути змінені окремі умови договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку продукції здійснив з простроченням строку на 10 робочих днів, у зв`язку з чим позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 1.259.452,80 грн неустойки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 14.1 договору сторони домовилися, що цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє до 31 дня місяця грудня 2022 року (включно). Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь із зобов`язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання.

Відповідно до п. 2.1.1 договору постачальник має обов`язок, в тому числі, поставляти замовнику товар партіями у строк, що не повинен перевищувати 30-ти календарних днів з моменту підписання відповідного замовлення. Конкретні дати поставки, в замовленнях, вказуються у відповідності з погодженим сторонами графіком поставки товару. Відповідні партії товару повинні бути не менше 20-ти одиниць.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що ціни на товар встановлюються в гривнях та вказуються у специфікації, що міститься у додатку № 1 до цього договору. Вартість конкретних замовлених замовником товарів, зазначаються у відповідних замовленнях до цього договору.

05.10.2021 між замовником та постачальником підписано замовлення № 376278-6 відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити замовнику, а замовник прийняти та оплатити товар, а саме Firstpower LFP12100AFTT, у кількості 1032 шт., загальна вартість яких становить 4.198.176,00 грн.

Пунктом 4 замовлення № 376278-6 від 05.10.2021 сторони погодили, що поставка товару здійснюється до 22.12.2021 (включно), на умовах DDP, на склад замовника: Київська обл., К-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Компресорна, 3, згідно з Інкотермс 2010.

Згідно з п. 4.8 договору в момент поставки партії товару постачальник надає замовнику оригінали наступних документів: товарно-транспортної накладної; рахунку-фактури; три примірники видаткової накладної на товар, в якій зазначається: номер накладної, номер цього договору, кількість та ціна товару; технічну документацію на товар у відповідності до п. 1 додатку № 3 до цього договору; сертифікат відповідності та сертифікат якості; у разі необхідності інші документи, передбаченні чинним законодавством.

З наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 01 від 10.01.2022 вбачається, що постачальником, на підставі договору поставки № 376278, поставлено замовнику акумулятор електричний, прямокутної форми, свинцево-кислотний, до телекомунікаційного обладнання загального використання: батарея Firstpower LFP12100AFTT, у кількості 1032 шт., загальною вартістю 4.198.176,00 грн

Відповідно до п. 5 замовлення № 376278-6 від 05.10.2021 сторони домовилися, що 100% після оплата вартості товару буде здійснюватися у продовж 30-ти календарних днів з моменту постачання товару за умови виконання умов, передбачених у розділі 5 договору.

Постачальником виставлено рахунок на оплату № 01 від 10.01.2022 за договором поставки № 376278 на загальну суму 4.198.176,00 грн.

Відповідачем заперечень щодо оплати вартості поставленого товару не подано.

Відповідно до п. 4.7. договору датою поставки товару вважається дата передачі товару замовнику у місці призначення. Поставка підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.

Враховуючи умови п. 4.7 договору та підписану між сторонами видаткову накладну № 01 від 10.01.2022, датою поставки товару є 10.01.2022.

Згідно з п. 8.2 договору, у разі прострочення терміну (строків) поставки та/або заміни товару, постачальник сплачує замовнику неустойку у розмірі 3% від вартості недопоставленого та/або не заміненого товару, за кожен робочий день прострочення.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки підписаним між сторонами замовленням № 376278-6 від 05.10.2021 визначено, що відповідач був зобов`язаний поставити товар у строк до 22.12.2021 (включно), а своє зобов`язання відповідачем виконано лише 10.01.2022, що підтверджується видатковою накладною № 01 від 10.01.2022, позивачем нараховано неустойку у розмірі 1.259.452,80 грн за 10 (робочих) днів прострочення, а саме: 23.12.2021, 24.12.2021, 28.12.2021, 29.12.2021, 30.12.2021, 31.12.2021, 04.01.2022, 05.01.2022, 06.01.2022 та 10.01.2022.

Відповідач у поданих до суду запереченнях вказує на те, що позивачем не вірно визначено строк прострочення поставки товару, оскільки автомобіль відповідача прибув на склад позивача 06.01.2022, про що свідчить електронне листування 06.01.2022, яке здійснювалося між сторонами з електронних адрес «viacheslav.Cherniuk@ukrtower.com» та «igor.Golodukhin@kyivstar.net», на що позивачем повідомлено, що склад вже не працює і він чекатиме на відповідача 10.01.2022. Оскільки відповідач прибув у місце відвантаження товару 06.01.2022, він вважає, що ця дата не враховується як день прострочення поставки. Також відповідач заперечує проти нарахування неустойки за прострочення поставки товару за 10.01.2022, оскільки це день фактичної поставки товару, який не включається до періоду часу за який здійснюється стягнення неустойки.

Пунктами 10.1, 10.1.1. та 10.1.2 договору сторони погодили, що всі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим договором виконуються в письмовій формі українською мовою та доставляються кур`єром або передплаченим рекомендованим поштовим відправленням та для зручності можуть дублюватися електронною поштою відповідній стороні за такими реквізитами: якщо направляється замовнику: Україна, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, e-mail ІНФОРМАЦІЯ_2, до уваги ОСОБА_2; якщо направляється постачальнику: Україна, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, літ. А, e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 , до уваги ОСОБА_1.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження направлення на адресу позивача письмового повідомлення про те, що автомобіль прибув на склад позивача та вантаж готовий до відвантаження 06.01.2022, як того вимагає п. 10.1 договору.

Оскільки умовами договору чітко встановлено, що електронне листування між сторонами носить суто дублюючий характер, надані відповідачем скріншоти електронних листів не приймаються судом як належний доказ повідомлення позивача.

При цьому, суд відзначає, що умовами договору чітко визначено спосіб підтвердження дати поставки товару, а саме підписання сторонами видаткової накладної.

Отже, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача в частині безпідставності врахування 06.01.2022 днем прострочення є необґрунтованими та до розгляду не приймаються.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України пеня обчислюється за кожний день прострочення.

Окрім цього, статтею 599 Цивільного кодексу України законодавець визначив, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що неустойка може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення поставки, а день фактичної поставки не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення.

З огляду на викладене, суд погоджується із запереченнями відповідача про відсутність підстав для включення у період прострочення день фактичної поставки товару, а саме 10.01.2022.

Враховуючи викладене та матеріали справи, суд приходить до висновку, що фактично відповідачем здійснено прострочення поставки товару на 9 днів (23.12.2021, 24.12.2021, 28.12.2021, 29.12.2021, 30.12.2021, 31.12.2021, 04.01.2022, 05.01.2022 та 06.01.2022).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки продукції не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами договору встановлено, що у разі прострочення терміну (строків) поставки постачальник сплачує замовнику неустойку у розмірі 3% від вартості недопоставленого та товару, за кожен робочий день прострочення.

Оскільки мало місце прострочення поставки продукції на 9 днів, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.133.507,52 грн (4.198.176,00 грн / 100% * 3% * 9 днів прострочення).

В іншій частині позову слід відмовити повністю, оскільки штрафні санкції не нараховуються на дату фактичного виконання зобов`язання.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки на 70% суд відзначає наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, закріплено в п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З викладеного вбачається, що наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Позивачем належними засобами доказування не доведено понесення ним будь-яких збитків у зв`язку із несвоєчасною поставкою товару відповідачем.

Відповідач, в свою чергу, мотивуючи клопотання про зменшення розміру неустойки, посилався, зокрема, на те, що відповідачем сумлінно та вчасно виконувалися всі поставки за договором № 376278, а прострочення за спірною заявкою є скоріше винятком ніж закономірністю та сталося не з вини відповідача, а у зв`язку з затримкою поставки товару контрагентом відповідача (I.P.C. Muhendislik Elektrik Elektronik San. Ve Tik. LTD. STI за договором № UT01/ms-2 від 01.10.2021). Також відповідач вказує на те, що за результатами виконання договору № 376278 від 23.10.2019 відповідачем понесено збитки у загальному розмірі 719.636,04 грн, в підтвердження чого останнім надано довідку № 23-out-0088 від 18.04.2023, яка підписана генеральним та фінансовим директорами ТОВ «Укртауер» шляхом накладення електронного підпису. Додатково відповідач посилається на те, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження понесення останнім будь-яких збитків внаслідок прострочення поставки товару та на те, що нарахована сума неустойки є надмірною по відношенню до відповідача та суми його прибутку.

Рішенням Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 визначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Згідно з ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Верховним Судом у постанові № 905/1409/21 від 02.03.2023 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевказане, з урахуванням зазначених відповідачем причин прострочення виконання ним договірних зобов`язань та враховуючи незначний строк прострочення поставки товару, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність нарахованої неустойки, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50%. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення неустойки за прострочення відповідачем строків поставки товару підлягають задоволенню в розмірі 566.753,76 грн (50% від суми 1.133.507,52 грн).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київстар» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. При цьому судом враховано, що судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртауер» (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, літера А, код ЄДРПОУ 36273480) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ 21673832) 566.753 (п`ятсот шістдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят три) грн 76 коп. неустойки, 17.002 (сімнадцять тисяч дві) грн 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова