Рішення

від 01.03.2022 по справі 611/106/22

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/106/22

Провадження № 2-о/611/11/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇН И

25 лютого 2022 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Сторчай С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Барвінкове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Барвінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,

в с т а н о в и в:

Заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту народження дитини, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона на тимчасово окупованій території України у м. Стаханів Луганської області народила дитину ОСОБА_2 .

21 січня 2022 року вона звернулась в Барвінківський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану вІзюмському районіХарківської областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків) щодо реєстрації народження дитини. Проте у проведенні державної реєстрації народження їй було відмовлено, з посиланням на ч.4 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Просила заяву задовольнити, вказавши, що встановлення факту народження необхідно їй для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України. Внаслідок цих обставин на сьогодні отримання свідоцтва про народження дитини в органах РАЦС Міністерства юстиції України є неможливим, а єдиним шляхом для його отримання та захисту прав дитини є звернення до суду за встановленням факту, що має юридичне значення.

Заявниця в судовому засідання підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи начальник Барвінківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці та свідків, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, які є належними, допустимими і достовірними у їх сукупності, суд знаходить за необхідне заяву задовольнити, виходячи з наступного.

За правиламич.1ст.81,ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. п. 7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-УШ «Про визнання окремих районів місць, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» м. Свердловськ Луганської області визнано тимчасово окупованою територією.

Статтею 1 Закону від 15 квітня 2014 року № 1207-УП (з наступними змінами) «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституціїта законів України.

Ст.9ч.ч.2,3,4цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зав`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України...

Відповідно до ст. 10 ч. 1 цього Законугромадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї.

Ст. 17 ч. 1 цього Законуу разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За відсутності закладу документа охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Барвінкове Харківської області, є громадянкою України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданою Барвінківським РС ГУДМС України в Харківській області 20 січня 2017 року (а.с.5).

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що о 09 годині 30 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України народила дитину дівчинку.

Згідно з ч.1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_1 дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Стаханів Луганської області народила дитину ОСОБА_2 .

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження стосовно того, що Барвінківським ВДРАЦС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відмовлено у державній реєстрації народження дитини (а.с.9).

З огляду на викладене, суд вважає що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об`єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявниця та її дитина, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту народження дитини, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати громадянину України ОСОБА_1 свідоцтво про народження її сина, виданого державним органом України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-259, 315-317, 319, 430 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Барвінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.

Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 , громадянки України,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Барвінкове Харківської області, місце проживання: АДРЕСА_1 ,дитини сина ОСОБА_2 , місце народження м. Стаханів Луганської області, Україна.

Відомості про батька дитини записати відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Дата складення повного судового рішення 01березня 2022 року.

Суддя Ю.А.Коптєв