Ухвала

від 10.05.2023 по справі 757/8419/16-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8419/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12015100060001512, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2015, про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Свердловськ Луганської області, з вищою освітою, одруженої, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 12015100060001512 від 25.02.2015 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, - привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Згідно з обвинувальним актом, наказом № 5-к від 23.09.2014 ОСОБА_8 призначено на посаду Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел профешнл груп на Лаврській» (код ЄДРПОУ 37819399), що у Печерському районі міста Києва по вул. Лаврській, 4.

Відповідно до ст. 17 статуту ТОВ «Тревел профешнл груп на Лаврській», затвердженого протоколу № 25/12/13 від 25.12.2013, загальними зборами учасників Товариства на Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел профешнл груп на Лаврській» покладено виконання наступних обов`язків:

- п.17.1. - керівництво поточною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю, директор підзвітний та підконтрольний загальним зборам учасників Товариства і організовує виконання їх рішень;

- п.17.2. - сумлінно виконувати свої обов`язки, розумно та добросовісно діяти в інтересах Товариства. Директор несе повну відповідальність за фінансово-господарську діяльність Товариства, його рентабельність, здійснює виконання рішень Загальних зборів Учасників Товариства;

- п.17.5. - Директор відповідає за заподіяну ним Товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України;

- п.17.6.4. - Директор вчиняє від імені Товариства будь-які правочини, укладає будь-які договори;

- п. 17.6.10. - Директор зберігає комерційну таємницю та конфіденційну інформацію і несе за її розголошення відповідальність, передбачену чинним законодавством України;

- п. 17.7. - Директор є відповідальним за економічно-фінансові питання діяльності Товариства.

Відповідно до ст. 19 статуту ТОВ «Тревел профешнл груп на Лаврській». Затвердженого протоколом № 25/12/13 від 25.12.2013, загальними зборами учасників Товариства на Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел профешнл груп на Лаврській» покладено виконання наступних обов`язків:

- п.19.1. - Товариство веде бухгалтерській облік, складає і подає статистичну інформацію та адміністративні дані у порядку, встановленому законодавством;

- п.19.2. - відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності покладається на Директора Товариства.

Таким чином, ОСОБА_8 , є службовою особою, та обіймала посаду пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

29.12.2014 року між представником ТОВ «Тревел профешнл груп на Лаврській» ОСОБА_9 та директором ТОВ «Тревел профешнл груп на Лаврській» ОСОБА_8 укладеного договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівникам, згідно якого працівник, що виконує, безпосередньо пов`язану зі зберіганням, переміщенням, та іншими видами застосування у процесі роботи переданих йому грошових коштів та матеріальних цінностей бере на себе повну матеріальну відповідальність за всі передані йому Роботодавцем кошти та цінності, а також за кошти та цінності, що будуть надходити йому у зв`язку зі здійсненням ним трудової діяльності.

Так, ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем з метою привласнення прибуткових коштів ТОВ «Тревел профешнл груп на Лаврській» після укладення ряду договорів про надання туристичних послуг, зокрема № 01/11/02 від 11.02.2015, № 01/17/02 від 17.02.2015, № 21/01/15 від 21.01.2015, № 08.01.15/01 від 08.01.2015, № 12.012.15.01 від 12.02.2015, № 0017015032 від 06.01.2015, неодноразово реєструвала через реєстратор розрахункових операцій суму грошей (прибуток) більшу ніж суму, яку нею було внесено на банківський рахунок ПАТ «Приват-Банк» підприємства. Тобто, отримані грошові кошти від клієнтів ОСОБА_8 не вносила н рахунок підприємства, а зберігала в сейфі свого кабінету, внаслідок чого мала до них доступ, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю № 301 за 24.12.2014-18.02.2015.

Внаслідок цього, протоколом № 17/02/15 загальних зборів учасників Товариства від 17.02.2015 створено робочу комісію по проведенню інвентаризації матеріальних цінностей, договірної, розрахункової та іншої бухгалтерської документації, а також проведення звірки фактичних і облікових залишків матеріальних цінностей Товариства.

Згідно акту фіксації результатів інвентаризації ТОВ «Тревел профешнл груп на Лаврській» від 17.02.2015 встановлено, що в період з 24.12.2014 по 17.02.2015 виявлено розбіжності між сумами розрахунків, проведених через реєстратор розрахункових операцій та сумами, внесеними на банківські рахунки Товариства.

Загальний розмір видатків із каси підприємства за період з 24.12.2014 по 17.02.2015 складає 415 443 (чотириста п`ятнадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 62 коп..

Таким чином, станом на 17.02.2015 залишок у касі підприємства мав становити 108 577 (сто вісім тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн.. 19 коп. В той же час, при проведені інвентаризації фактично наявних у касі коштів, комісія виявила 12 859 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 00 коп., тобто нестача склала 95 718 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімнадцять) грн.. 19 коп..

Факт нестачі підтверджується оборотно-сальдовою відомістю № 301 за 24.12.2014-18.02.2015, фіксальними звітними чеками Товариства та звітом про дебетові і кредитові операції по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Тревел профешнл груп на Ларвській» (Код ЄДРПОУ 37819399).

Відповідно до висновку експерта № 12се від 16.02.2016 за результатами судової економічної експертизи, документально підтверджується нестача грошових коштів в касі ТОВ «Тревел профешнл груп на Лаврській» станом на 17.02.2015 року в загальній сумі 95 718, 19 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімнадцять гривень 19 копійок) встановлена в акті фіксації результатів інвентаризації ТОВ «Тревел профешнл груп на Лаврській» від 17.02.2015 року.

Обвинувачена ОСОБА_7 звернулась до суду з клопотанням про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.

Судом роз`яснені обвинуваченій правові наслідки закриття кримінального провадження із нереабілітуючих підстав, наголошено, що вона має право на здійснення кримінального провадження на загальних підставах, при цьому ОСОБА_10 вказала, що їй зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності, здійснення судового розгляду в загальному порядку вона не бажає, така позиція є добровільною.

Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримала.

Прокурор підтримав клопотання обвинуваченого, оскільки строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, вийшов, внаслідок чого вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження підлягає закриттю. Зазначив, що протягом строку давності обвинувачена до кримінальної відповідальності не притягалася.

Представник потерпілого - ОСОБА_6 підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Вислухавши позиції сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, суд надходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальний актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні в період з 06.01.2015 по 17.02.2015 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 191 КК України станом на час інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення і на час постановлення ухвали передбачає та передбачала покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України (в редакції Закону України від 22.11.2018) нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції, що діяла на час діяння) злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, діяння, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, на час події було злочином невеликої тяжкості, на день проведення судового засідання відноситься до нетяжких злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час події), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Отже, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час події), становить п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Таким чином, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого злочину, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діє на час винесення ухвали), становить п`ять років.

Отже, як і в разі застосування норм Кримінального кодексу України в редакції, що діяли на час вчинення діяння, так і в разі застосування Кримінального кодексу України в редакції станом на день постановлення ухвали, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, - п`ять років.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 14 вересня 2020 року в справі № 493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.

ОСОБА_7 в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності нового злочину не вчинила, що вбачається з довідки № 132-30032023/80210 від 04.04.2023.

Судом в даному випадку не встановлено обставин, з якими закон пов`язує переривання чи зупинення перебігу строку давності притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Виходячи з фактичних обставин справи, так як вони викладені в обвинувальному акті, подія кримінального правопорушення, з приводу якої ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України, мала місце у січні-лютому 2015 року, відтак на даний час сплинув передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України п`ятирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим, суд, за наявності згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відносно заявленого потерпілим цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Тому, у зв`язку зі звільненням обвинуваченої ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілим цивільний позов про відшкодування матеріальної завданої кримінальним правопорушенням, необхідно залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає пред`явленню позову в порядку цивільного судочинства.

Питання про порядок розподілу судових витрат, в тому числі на залучення експертів на стадії досудового розслідування, у разі закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, вирішено Верховним Судом.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення експерта саме стороною захисту.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

В такому випадку, керуючись засадами справедливості та враховуючи загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження, наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, таких витрат.

Що ж стосується стягнення судом саме процесуальних витрат за проведення експертиз, то важливе значення у механізмі їх розподілу в кримінальному провадженні набуває питання про те хто призначав експертизу та за чиєю ініціативою вона проводилась, а також чи входить проведення експертизи до сфери службових обов`язків залученого експерта, чи є експерт співробітником державних експертних установ.

Отже, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.

З урахуванням вищенаведеного, положень ч. 1 ст. 126 КПК України, суд надходить до висновку про необхідність віднесення процесуальних витрат за залучення експерта на стадії досудового розслідування в сумі 1 473 грн. 12 коп. на рахунок держави.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 44, 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 286, 288, 369-372, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 191 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12015100060001512 , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2015, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.

Речові докази у провадженні відсутні.

Процесуальні витрати за залучення експерта на стадії досудового розслідування в сумі 1473 грн. 12 коп. - віднести на рахунок держави.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП НА ЛАВРСЬКІЙ» до ОСОБА_7 - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1