Ухвала

від 07.06.2023 по справі 333/785/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер 333/785/23

Провадження 1-кс/333/1742/23

УХВАЛА

Іменем України

07 червня 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні №42023082030000004, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2023 захисник ОСОБА_4 подав до суду клопотання клопотанням про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні №42023082030000004, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що слідчими СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області розслідується кримінальне провадження №42023082030000004 від 30.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.4 КК України. В рамках вказаного провадження 01.03.2023 слідчий ОСОБА_5 у ОСОБА_6 в ході двох санкціонованих обшуків в квартирі та автомобілі, яким користується останній було вилучено:

-Документи господарської діяльності;

-Мобільний телефон Samsung Note 10 в корпусі червоного кольору Іmei1: НОМЕР_1 , Іmei2: НОМЕР_2 , з сім картами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;

-Мобільний телефон Samsung Note 8 в корпусі синього кольору Іmei: НОМЕР_5 з сім картою НОМЕР_6 ;

-Печатка № 2 ТОВ «СМУ Запоріжспецбуд»;

Факсимільний підпис директора ОСОБА_7 .

Майже більше двох місяців з моменту вилучення майна ОСОБА_6 не звертався до поліції надаючи можливість провести всі необхідні слідчі дії, встановити чи відносяться вилучені речи до розслідуваного злочину.

Вважає, що слідчий діяв в межах закону та після обшуків звертався до суду з відповідним клопотання про арешт вилученого майна, про що слідчий не повідомляв ОСОБА_8 і це відомо так як цього вимагає закон.

11.05.2023 ОСОБА_4 звернувся до поліції із заявою про повернення вилученого майна, яка органами слідства проігнорована.

На сьогодні майже більш ніж п`яти місяців розслідування кримінального провадження та трьох місяців після вилучення майна повідомлення про підозру нікому не вручено, ніяка вина ОСОБА_6 не доведена. Порушено Конституційне право володіти та розпоряджатися майном, та ведення підприємницької діяльності.

При таких обставинах вважаю ухвала суду про накладення арешту повинна бути скасована, арешт накладений на вилучене майно повинно бути знято та майно повернуте особі у якої вилучено, тобто ОСОБА_6 .

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту. Вказав, що на даний час триває досудове розслідування в кримінальному провадженні.

Адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні вимоги клопотання про скасування арешту майна підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали додані до клопотання, а також матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для скасування арешту.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Судом встановлено, що 30.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України (кримінальне провадження №42023082030000004).

Згідно з матеріалами кримінального провадження на теперішній час підозра нікому не повідомлена, цей факт в судовому засіданні також підтвердив прокурор.

Ухвалами слідчого судді Коунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2023 клопотання слідчого про арешт майна було задоволено, та серед іншого накладено арешт на наступне майно: Мобільний телефон Samsung Note 10 в корпусі червоного кольору Іmei1: НОМЕР_1 , Іmei2: НОМЕР_2 , з сім картами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ; Мобільний телефон Samsung Note 8 в корпусі синього кольору Іmei: НОМЕР_5 з сім картою НОМЕР_6 ; Печатка № 2 ТОВ «СМУ Запоріжспецбуд»; Факсимільний підпис директора ОСОБА_7 .

Із мотивувальної частини ухвали вбачається, що арешт на майно було накладено у відповідності до ст. 170 КПК України, за наявності на час розгляду клопотання про арешт майна даних, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Згідно з матеріалами кримінального провадження на теперішній час підозра нікому не повідомлена, цей факт в судовому засіданні також підтвердив прокурор.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення Sargsyan v. Azerbaijan , n.220.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу ч. 2 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Вирішуючи питання обмеження права власності особи на матеріальні об`єкти, які відповідають критеріям, визначеним положеннями ст. 98 КПК України, та були вилучені під час проведення обшуку, слід керуватись відповідними нормами Кримінального процесуального кодексу України. В даному випадку - положеннями ст. ст. 170 - 174 КПК України.

В судовому засіданні прокурором не доведено, що вищевикладене майно на теперішній час підпадає під критерії речових доказів та являються предметом злочину, вони набуті кримінально-протиправним шляхом, тому арешт накладений слідчим суддею в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно вимог статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.167, 170-175, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 - задовольнити.

Скасувати арешт на майно накладеного ухвалами слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2023, в межах кримінального провадження №42023082030000004, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме на

мобільний телефон Samsung Note 10 в корпусі червоного кольору Іmei1: НОМЕР_1 , Іmei2: НОМЕР_2 , з сім картами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;

мобільний телефон Samsung Note 8 в корпусі синього кольору Іmei: НОМЕР_5 з сім картою НОМЕР_6 ;

печатка № 2 ТОВ «СМУ Запоріжспецбуд»;

факсимільний підпис директора ОСОБА_7 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1