Постанова

від 07.06.2023 по справі 578/662/22

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 578/662/22

провадження № 3-в/578/7/23

П ОС ТА НО ВА

І м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2023 року смт.Краснопілля

Суддя Краснопільськогорайонного судуСумської областіЗеря Ю.О.,розглянувши заявувід 25.05.2023громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час перебуває у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України (45213, Волинська область, Ківерцівський район, с. Журавичі, вул. Перемоги, 27) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови судді Краснопільського районного суду Сумської області від 02.09.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установила:

Постановою судді Краснопільського районного суду Сумської області від 02.09.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень; стягнуто судовий збір на користь держави.

26.05.2023 за вх. № ЕП-902 до Краснопільського районного суду Сумської області надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови судді Краснопільського районного суду Сумської області від 02.09.2022 у справі №578/662/22 за нововиявленими обставинами.

Вказана заява мотивована тим, що існують обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду справи і які самі по собі є суттєвими та істотними, оскільки виключають вину особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності. Зокрема як вбачається із змісту поданої заяви, ОСОБА_1 на момент винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності звернувся до компетентних органів із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, що виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності, а про постанову судді від 02.09.2022 йому стало відомо після того, як йому почало надавати правову допомогу Правозахисне об`єднання «Праве діло» після 31.03.2023.

У судове засідання 07.06.2023 заявник не прибув, відповідно до поданої ним заяви від 01.06.2023 просив проводити судове засідання без його участі та участі його представника.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП суддя вважає за можливе розглядати заяву про перегляд постанови за ново виявленими обставинами за відсутності особи, яка подала таку заяву чи її представника.

Розглянувши заяву та додані до неї документи, матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя доходить наступного висновку.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Аналізуючи положення міжнародних актів, Конституційний Суд України у пунктах 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011) наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Виходячи із правової позиції Європейського суду з прав людини, який за певних умов також поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження і на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02; рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), на цю категорію справ поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість суду застосувати аналогію закону при перегляді постанови за нововиявленими обставинами, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема положення КПК, які регламентують відповідні правовідносини, так як КУпАП не передбачає порядку і процедури перегляду справ за нововиявленими обставинами, хоча згідно міжнародних норм права це є невід`ємним правом особи (правом на справедливий суд, гарантованим ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.

Відповідно до положень Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» № 475/97 від 17.07.1997 суддя вважає за доцільне зазначити, що з рішення Європейського суду з прав людини «Швидка проти України» від 30.10.2014 вбачається, що лише ті адміністративні правопорушення, санкція яких передбачає стягнення у виді позбавлення волі (зокрема, адміністративний арешт), вважаються по суті, кримінальним, а тому таким, що вимагає забезпечення всіх гарантій статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод(рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України» від 08.04.2010, «Корнєв і Карпенко проти України» від 21.10.2010, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011, «Зайцевс проти Латвії» заява № 65022/01, пп. 55 та 56, ECHR 2007-ІХ). Питанням визначення критеріїв, згідно яких правопорушення можна вважати незначним, присвячена пояснювальна записка до Протоколу № 7 ЄКПЛ (ратифіковано Законом N 475/97-ВР від 17.07.1997), у якій зазначено, що основним критерієм для цього є покарання у виді позбавлення волі. Оскільки, санкція ч. 1 ст.204-1КУпАПпередбачає адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту, тобто фактичне позбавлення волі, таке адміністративне правопорушення може вважатись по суті кримінальним, у розумінні ст. 2 Протоколу № 7 ЄКПЛ

Вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду заяви про перегляд постанови судді за нововиявленими обставинами, суддя виходить з того, що право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами належно не врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, однак положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено і прямої заборони перегляду постанов за нововиявленими обставинами. Керуючись Конвенцією про захист прав людини основоположних свобод, рішеннями Європейського суду з прав людини, суддя доходить висновку, що реалізація права на судовий захист шляхом подання заяви про перегляд постанови у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону. Оскільки, провадження у справах про адміністративне правопорушення вважається по суті кримінальним, до нього застосовуються норми Кримінального процесуального кодексу України, які передбачають перегляд рішення за нововиявленими обставинами та містять перелік даних обставин.

Відповідно до ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються обставини, які не були відомі суду під час ухвалення судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Статтею 460 КПК України визначено, що учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які вказують на специфічні правозастосовні помилки під час кримінального провадження, що пов`язані з особливими способами їх установлення.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є компромісним вирішенням конфлікту двох концептуальних підходів - необхідності виправлення допущеної судової помилки, що демонструє ефективність системи кримінальної юстиції, та забезпечення стабільності й непохитності судового рішення, що набрало законної сили, тобто додержання принципу правової визначеності.

При цьому провадження за нововиявленими обставинами здійснюється не з метою ревізії судового рішення - повторного розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення нового рішення (наприклад, для перекваліфікації діяння, пом`якшення чи посилення відповідальності), а з метою виправлення специфічних за своєю природою судових помилок. Провадження за нововиявленими обставинами, будучи самостійною формою оскарження й перевірки судових рішень, жодним чином не підміняє апеляційного та касаційного провадження, не є їхнім продовженням, відбувається не замість них, а за наявності для цього специфічних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.08.2022 о 20:10 год. прикордонним нарядом «Група реагування» на відстані 500 м від державного кордону України в районі інформаційно-попереджувальної таблички №575 виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , який о 20-20 28.08.2022 на напрямку Горналь (РФ) Миропілля на території Миропільської територіальної громади в межах прикордонної смуги Сумського району здійснив незаконне перетинання державного кордону України в пішому порядку поза встановленими пунктами пропуску, чим порушив ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Дані обставини зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення від 29.08.2022 серії СхРУ №119242, складеному начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » капітаном ОСОБА_2 .

За наслідками розгляду даного протоколу, з урахуванням долучених до нього письмових пояснень ОСОБА_1 , суддя у постанові від 02.09.2022 дійшла висновку, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підтверджується у повному обсязі.

Водночас із змісту заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами та доданих до неї документів вбачається, що на момент надходження адміністративного матеріалу, складеного відносно ОСОБА_1 , на розгляд до суду (02.09.2022) останній звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, про що посадова особа НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 28.08.2022 направила відповідне повідомлення на адресу УДМС в Сумській області.

У справі № 1-9/2004 від 26.02.2020 Верховний Суд дійшов наступних висновків: перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як: їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку у зв`язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку в законну силу.

Так при розгляді заяви встановлено, що одразу після виявлення ОСОБА_1 посадовими особами ДПСУ останній повідомив про намір звернутись із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, при цьому під час надходження адміністративного матеріалу на розгляд до суду 02.09.2022, після повернення матеріалів для належного оформлення (згідно постанови судді Краснопільського районного суду Сумської області від 31.08.2022) орган, який склав адміністративний протокол, про дані обставини суд не повідомив. Судова повістка для вручення ОСОБА_1 на підставі заяви (вх. № 1830/22-вх від 02.09.2022), поданої помічником начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшим лейтенантом ОСОБА_3 була передана останньому, оскільки на той час гр. ОСОБА_1 перебував в Управлінні державної міграційної служби у Сумській області. Докази вручення судової повістки були подані до суду засобами електронного зв`язку (а.с.15). При цьому як вбачається із заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови останній, підписуючи розписку про вручення судової повістки помилково вважав, що підписує документи, пов`язані із розглядом його звернення щодо надання статусу біженця в Україні, оскільки будучи громадянином рф, не розуміє українську мову. Копію постанови судді від 02.09.2022 про притягнення його до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 також не отримував, про її винесення йому стало відомо після того як представники ГО «Правозахисне об`єднання «Праве діло» почали надавати йому правову допомогу, тобто після 31.03.2023.

Відповідно до обставин, встановлених рішенням від 12.09.2022 у справі № 591/4135/22, 28.08.2022 в напрямку Горналь (рф) Миропілля у 500 метрах від державного кордону після його незаконного перетину був виявлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 , якого було доставлено до фільтраційного пункту з метою проведення фільтраційно-перевірочних заходів. 28.08.2022 посадовою особою ДПСУ направлено на адресу УДМС в Сумській області повідомлення про звернення ОСОБА_1 за захистом, оскільки він звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. 31.08.2022 ОСОБА_1 складена заява-анкета про визнання біженцем або собою, що потребує додаткового захисту, а також анкета особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту. 31.08.2022 від ОСОБА_1 посадовими особами прикордонної служби відібрано пояснення, відповідно до яких він відбував покарання у рф за сфабрикованим обвинуваченням, у червні 2021 року після відбуття покарання йому було встановлено обмеження волі, згодом - адміністративний нагляд. Вирішив залишити територію рф та поїхати до України. Перетнув кордон з Україною пішки, після чого був затриманий українськими прикордонниками.

Рішення суду було переглянуто в апеляційному порядку, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми без змін, відтак на даний час воно набрало законної сили, а тому обставини, встановлені цим рішенням, не потребують доказування.

Тобто, на момент винесення постанови від 02.09.2022 існували обставини, які не були відомі ні особі, що притягається до адміністративної відповідальності в силу необізнаності про призначення до розгляду у суді складеного протоколу про адміністративне правопорушення, ні судді. Відповідно якби ці обставини, які існували на момент прийняття рішення, були відомі, то це б вплинуло на прийняття рішення.

До таких висновків суддя доходить з огляду на положення Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Так статтею 1 даного Закону передбачено, що біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 5 даного Закону особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов`язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Органи Державної прикордонної служби України не приймають заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та не пропускають на територію України іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких уповноваженим органом прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну, а також у разі перетинання заявником державного кордону України безпосередньо з території держави, в якій його життю або свободі не загрожує небезпека, а так само не приймають зазначені заяви у разі їх подання іноземцями або особами без громадянства під час дії воєнного стану, під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону на виїзд з України до інших держав або особами, прийнятими в Україну відповідно до міжнародних договорів про реадмісію . Особа, зазначена в частині другій цієї статті, не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така особа не несе відповідальності за порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до частини другої статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З наведеної правової конструкції вбачається, що в даному випадку надання доказів, історія їх походження та обов`язок доказування наявності правопорушення покладались на органи ДПСУ.

У ході розгляду заяви було встановлено, що дійсно на момент розгляду протоколу про адміністративне правопорушення 02.09.2022 суду не були відомі усі істотні обставини події, що мала місце 28.08.2022, орган, який склав адміністративний матеріал, достеменно знаючи про факт звернення особи з поданням про надання статусу біженця в Україні, про дані обставини також не повідомив, а особа, розписавшись про вручення судової повістки, що свідчило про її належне повідомлення про судовий розгляд справи, в силу того, що не розуміє української мови, не змогла скористатись правом на доступ до суду.

З огляду на наведене вище, слід погодитись з доводами, викладеними в заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, стосовно того, що особа не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

З огляду на вищенаведене, суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови судді Краснопільського районного суду Сумської області від 02.09.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Водночас суддя доходить висновку про часткове задоволення поданої заяви, оскільки у ній ставиться питання про скасування постанови судді Краснопільського районного суду Сумської області від 02.09.2022 та закриття провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, водночас норми Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачають лише звільнення від відповідальності осіб, які здійснили незаконний перетин державного кордону України за умови їх звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відтак підстав для закриття провадження у справі за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення правових підстав немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 245, 283 КУпАП, суддя

постановила:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови судді Краснопільського районного суду Сумської області від 02.09.2022 за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

Переглянути постанову судді Краснопільського районного суду Сумської області від 02.09.2022 за нововиявленими обставинами, скасувавши постанову від 02.09.2022 у справі № 578/662/22.

Визнати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області (стаття 294 КУпАП).

Суддя Ю.О. Зеря