Рішення

від 06.06.2023 по справі 640/7298/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2023 року № 640/7298/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» (далі по тексту також позивач, ТОВ «ТРК « 112-ТВ», ЄДРПОУ: 38590676; адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г) з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі по тексту також відповідач, Національна рада; ЄДРПОУ: 00063928, адреса: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради №134 про результати позапланової безвиїзної перевірки ТОВ «ТРК « 112-ТВ», м. Київ (НР №00076-м від 22.07.2013, супутникове ТБ, логотип « 112 Україна») від 12.02.2021, призначеної рішенням Національної ради від 02.07.2020 №773 (із змінами, внесеними рішенням Національної ради від 23.12.2020 №1682).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним, прийнятим із посиланням на формальний привід та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано відповідачу усі витребувані документи для проведення перевірки; позивач вважає, що відповідачем протиправно складено акт про відмову в проведенні перевірки з урахуванням незаконності витребування документів з назвою «сітки мовлення» з огляду за відсутність обов`язку створення та зберігання таких документів, зазначено про рекомендацію, а не обов`язок надання пояснень. Також позивач зазначив про незаконність проведення безвиїзної перевірки та порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення на засіданні Національної ради.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2021 прийнято заяву до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, оскільки, зважаючи на ненадання позивачем усіх запитуваних документів, таких як сітка мовлення, такі дії розцінюються відповідачем як умисне ненадання документів, необхідних для проведення перевірки та по суті є відмовою ліцензіата у проведенні перевірки відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Інструкції; факт відсутності запитуваної сітки мовлення зафіксовано в акті про відмову. Відмова ліцензіата у проведенні уповноваженими особами Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства є підставою для звернення до суду про анулювання ліцензії. Щодо посилань позивача про незаконність проведення безвиїзної перевірки, відповідач зазначив, що рішення, якими призначено таку перевірку, є чинними, не скасовані у встановленому законодавством порядку та не є предметом позову в межах даної справи. Відповідач вказав на прийняття оскаржуваного рішення у відповідності до вимог законодавства.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не наведено належних обґрунтованих заперечень щодо правових підстав позову, ці заперечення не містять посилань на допустимі докази та правові норми, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

У запереченнях відповідачем вказано повторно про правомірне складення акта про відмову у зв`язку з умисним ненаданням позивачем у повному обсязі запитуваних документів, необхідних для здійснення перевірки, що по суті є відмовою ліцензіата у проведенні перевірки; пояснення відповідача, викладені у запереченнях, аналогічні наданим у відзиві на позовну заяву.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/7298/21 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/7298/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №640/7298/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ТРК « 112 ТВ» має ліцензію на мовлення серія НР №00076-м, супутникове мовлення, логотип: « 112 ТВ», видана 22.07.2013, строк дії до 22.07.2023.

Рішенням Національної ради від 12.02.2021 №134 (протокол №5) про результати позапланової безвиїзної перевірки ТОВ «ТРК « 112 Україна», м. Київ (НР №00076-м від 22.07.2013, супутникове мовлення, логотип: « 112 Україна», призначена рішенням Національної ради від 02.07.2020 №773 (із змінами, внесеними рішенням Національної ради від 23.12.2020 №1682)), за наслідками розгляду акта про відмову в проведенні позапланової безвиїзної перевірки ТОВ «ТРК « 112-ТВ» від 28.01.2021, керуючись пунктом г) частини п`ятої статті 37, частиною першою статті 70, частинами першою, другою, п`ятою статті 72, частиною першою статті 73, частиною першою статті 74, частиною першою статті 75 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», пунктом 15 розділу ІІІ та пунктом 3 розділу VII Інструкції, статтею 13 та частиною другою статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», визнано факт відмови ліцензіата ТОА «ТРК « 112-ТВ» у проведенні уповноваженими особами Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України; вирішено звернутись до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення ТОВ «ТРК « 112-ТВ», м. Київ, НР №00076-м від 22.07.2013.

У вказаному рішенні зазначено, що за результатами моніторингу мовлення ТОВ «ТРК « 112-ТВ», м. Київ (НР №00076-м від 22.07.2013, логотип: « 112 УКРАЇНА»), за 22-24.06.2020 зафіксовано ознаки порушення вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення»: абзацу 4 частини другої статті 6 (не допускається використання телерадіоорганізацій для: закликів до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі; пунктів а) та в) частини першої статті 59 (телерадіоорганізація зобов`язана: дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; поширювати об`єктивну інформацію). Зокрема, під час моніторингу зафіксовано проілюстровану фотопортретом та друкованими словами народного депутата України ОСОБА_1 підводку-коментар до телепередач «LIVЕ» та «ПРАЙМ». 22.06.2020 ведучими телепередачі «LIVЕ» наживо (про це свідчить напис «LIVЕ» у лівому верхньому куті екрану) було зачитано підводку п`ять разів, протягом 24.06.2020 один раз із цитуванням тексту підводки; такі коментарі В. Медведчук дав журналістам друкованого органу уряду Російської Федерації «Російській газеті» з приводу статті президента РФ В. Путіна, опублікованої 18.06.2020 в американському журналі «The National Interest» стосовно причин Другої світової війни, глобальних наслідків і переосмислення в сучасному глобалізованому суспільстві. Зокрема, в зазначеній статті В. Путін поклав відповідальність за початок війни, крім нацистської Німеччини, на провідні держави того часу Великобританію, Францію, Польщу. У свою чергу, зовнішньополітичні відомства Великобританії, Польщі, Латвії, Естонії та інших країн розкритикували Путіна, звинувативши його у спотворенні історичних фактів. Щоразу зазначену підводку коментували нові експерти, запрошені до студії. У жодному коментарі ведучих чи промовах гостей телепередач «LIVЕ» та «ПРАЙМ» протягом 22 24.06.2020 не було подано інформації та оцінки у контексті актуальної на сьогодні ситуації зі збройною агресією РФ проти України, визнаної тими країнами, яких В. Путін звинуватив у розв`язанні Другої світової війни. Крім схвального коментаря В. Медведчука з ознаками популяризації та пропаганди глави держави-агресора в ефірі ТОВ «ТРК « 112-ТВ», м. Київ 22 24.06.2020 редакцією каналу не було забезпечено трансляції інших думок, поглядів, спростування, забезпечення чи інших форм повідомлень, які б пояснили чи надали підстави для суспільної дискусії з порушеного питання, обмежуючи свою аудиторію виключно однією точкою зору. Тому інформація, подана телеканалом, є суб`єктивною оцінкою одного з політиків України. Подаючи лише однобокий тенденційний коментар В. Медведчука, ТОВ «ТРК « 112-ТВ», м. Київ, в ефірі 22 24.06.2020 не розкрило змісту статті В. Путіна, який, звинувативши західні країни у розв`язуванні Другої світової війни, водночас запропонував лідерам країн-членів Ради безпеки ООН провести спільний саміт, на якому обговорити ситуацію у світі та, зокрема, у Європі, гарячою точкою якої є збройна агресія РФ проти України. Таким чином, продемонстрований в ефірі телеканалу ТОВ « 112 УКРАЇНА» пропагандистсько-схвальний коментар В. Медведчука стосовно статті В. Путіна у контексті подій в Україні є сприятливим для російського уряду і надає інформаційну підтримку дій російського керівництва в умовах збройної агресії проти України та загрожує створенням серйозної міжнародної напруги, що становить загрозу національній безпеці України, оскільки звернення ОСОБА_2 до країн Ради безпеки ООН про зустріч опосередковано чи безпосередньо буде стосуватися ситуації з окупованими Росією територіями України з метою здійснення тиску на керівництво України, що загрожує територіальній цілісності та суверенітету України. У зв`язку з цим на засіданні Національної ради рішенням від 02.07.2020 №773 (із змінами, внесеними рішенням Національної ради від 23.12.2020 №1682) було призначено позапланову безвиїзну перевірку ТОВ «ТРК « 112-ТВ», м. Київ; про проведення позапланової безвиїзної перевірки було направлено лист від 28.12.2020 №17/1809. Відповідно до наказу голови Національної ради від 24.12.2020 №5а/272 уповноважені особи Національної ради мали здійснити у період з 14.01.2021 по 28.01.2021 позапланову безвиїзну перевірку позивача; відповідно до пункту 3 додатку до рішення Національної ради від 23.12.2020 №1682 позивача у термін до 18.01.2021 зобов`язано надати відповідачу шляхом надсилання на адресу документів та матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі копію сітки на мовлення за 22.06.2020, 23.06.2020, 24.06.2020 із розподілом передач відповідно до програмної концепції мовлення. На виконання пункту 3 додатка до рішення Національної ради від 23.12.2020 №1682 позивачем надано документи. Уповноваженими особами Національної ради було зафіксовано факт відсутності копії сітки мовлення за 22.06.2020, 23.06.2020, 24.06.2020; у листі ліцензіата було зазначено: «у ТОВ «ТРК « 112-ТВ» не створюється та відсутня сітка мовлення, а тому надати її копію за 22.06.2020, 23.06.2020 та 24.06.2020 об`єктивно неможливо». Окрім того, пунктом 4 до рішення Національної ради від 23.12.2020 №1682 позивачу рекомендовано у термін до 18.01.2021 надати відповідачу письмові пояснення, які сприятимуть об`єктивній оцінці діяльності телерадіокомпанії, але зазначені пояснення не було надано. Враховуючи викладене, відповідачем зроблено висновки, що телерадіоорганізація мала змогу надати сітку мовлення, оскільки такі дані, як перелік, послідовність, назва, час виходу в ефір теле- чи радіопрограм, теле- чи радіопередач та основні напрями програмної концепції мовлення на конкретний період були достеменно відомі керівництву позивача, однак позивачем проігноровано вимогу відповідача та навіть не надано чіткого обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість надання копії сітки мовлення за вказаний період. Такі дії телерадіоорганізації розцінюються як умисне ненадання у повному обсязі запитуваних документів, необхідних для проведення перевірки. Вказана обставина вважається відмовою ліцензіата у проведенні перевірки, у зв`язку з чим уповноваженими особами Національної ради було складено акт про відмову в проведенні перевірки телерадіоорганізації. Сітка мовлення позивача була запитувана відповідачем для того, щоб звірити її з результатами моніторингу, даними із журналу обліку передач та дати максимально об`єктивну оцінку щодо відповідності вимогам законодавства. Актом про відмову у проведенні перевірки телерадіоорганізації уповноважені особи зафіксували факт відсутності запитуваної сітки мовлення за вказаний період, як ненадання ліцензіатом у повному обсязі запитуваних документів, необхідних для здійснення перевірки. У зв`язку з цим, уповноважені особи Національної ради не змогли звірити акт моніторингу, дані з журналу обліку передач з запитуваною сіткою мовлення та встановити всі обставини, які впливають на об`єктивну оцінку фактів.

Вважаючи рішення відповідача про результати позапланової безвиїзної перевірки ТОВ «ТРК « 112-ТВ» протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» регулює Закону України від 21.12.1993 № 3759-ХІІ «Про телебачення і радіомовлення» (далі по тексту Закон № 3759-ХІІ).

Положеннями частини першої статті 1 Закону №3759-ХІІ визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини між суб`єктами діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами.

Законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України «Про інформацію», цього Закону, законів України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України», міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 3 Закону №3759-ХІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону №3759-ХІІ держава всіма можливими законними засобами не допускає в інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні, насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), а також забезпечує ідеологічний і політичний плюралізм у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації.

Неприпустимість зловживання свободою діяльності телерадіоорганізацій закріплена у статті 6 Закону №3759-ХІІ, відповідно до абзаців 3, 4, 9 частини другої якої не допускається використання телерадіоорганізацій для: закликів до насильницької зміни конституційного ладу України; закликів до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті; трансляції телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення та критерії, встановлені Законом України «Про кінематографію».

Згідно частини четвертої, п`ятої статті 7 Закону №3759-ХІІ єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).

Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».

В силу положень статті 13 Закону України від 23.09.1997 № 538/97-ВР «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (далі по тексту Закон № 538/97-ВР) Національна рада здійснює, зокрема нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; офіційний моніторинг телерадіопрограм.

Згідно частини першої статті 70 Закону № 3759-XII Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення.

Положеннями статті 21 Закону № 538/97-ВР визначено, що Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

З наведених положень законодавства вбачається, що саме відповідачу надано повноваження на здійснення нагляду за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства у галузі телерадіомовлення та здійснення нагляду за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, а також застосування санкцій до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення.

Порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, організації та проведення перевірок, оформлення результатів перевірок ліцензіатів уповноваженими особами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада), а також порядок складання та подання органам, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення, протоколів та матеріалів про адміністративні правопорушення визначає Інструкція про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 № 115 (у редакції рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 09.11.2017 № 2127), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 за №313/20626 (далі по тексту Інструкція).

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І Інструкції у цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

акт моніторингу - службовий документ, складений уповноваженою особою Національної ради, в якому відображаються результати моніторингу;

акт про відмову у проведенні перевірки телерадіоорганізації/провайдера програмної послуги - службовий документ, який засвідчує факт відмови телерадіоорганізації / провайдера програмної послуги у проведенні уповноваженими особами Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства та/або умов ліцензії;

моніторинг - комплекс заходів, спрямованих на фіксацію і аналіз мовлення або програмної послуги, який здійснюється шляхом запису, перегляду (прослуховування) телерадіопрограм, що розповсюджуються ліцензіатами;

розпорядження - обов`язкова для виконання письмова вимога Національної ради щодо усунення виявлених порушень вимог чинного законодавства та/або умов ліцензії у визначені строки.

Національна рада приймає рішення про застосування санкцій до ліцензіатів на підставі актів перевірки та інших документальних свідчень.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Інструкції Національна рада здійснює наглядові повноваження, зокрема шляхом здійснення моніторингу телерадіопрограм, а також проведення перевірок (планових або позапланових, виїзних або безвиїзних).

Плановою перевіркою телерадіоорганізації вважається перевірка діяльності телерадіоорганізації, яка проводиться через рік з дати видачі ліцензії на мовлення або у зв`язку із закінченням строку дії ліцензії та передбачена планом проведення перевірок.

Безвиїзна перевірка - позапланова перевірка ліцензіата уповноваженими особами Національної ради, що не передбачає проведення перевірки за місцезнаходженням ліцензіата.

Виїзна перевірка - планова або позапланова перевірка ліцензіата уповноваженими особами Національної ради, що передбачає проведення перевірки за місцезнаходженням ліцензіата.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6 розділу ІІІ Інструкції підставами для призначення позапланових перевірок є, зокрема виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм, а також програм, що надаються у складі програмної послуги, ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Планові та позапланові перевірки проводяться на підставі рішення Національної ради. У рішенні Національної ради про призначення позапланової перевірки зазначають найменування або прізвище, ім`я, по батькові ліцензіата, щодо якого буде проводитися перевірка, підстава для призначення перевірки та предмет перевірки.

На підставі рішення Національної ради про призначення перевірки видається наказ про призначення перевірки, в якому зазначають найменування або прізвище, ім`я, по батькові ліцензіата, щодо якого буде проводитися перевірка, підстави для призначення перевірки та предмет перевірки. Наказ підписує голова Національної ради (особа, яка виконує його обов`язки).

Пунктами 10, 13, 15 розділу ІІІ Інструкції визначено, що безвиїзні перевірки проводяться у робочий час, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Національної ради.

Національна рада надсилає ліцензіату рекомендованого листа про проведення перевірки (або повідомляє засобами телефонного зв`язку чи шляхом безпосереднього вручення письмового повідомлення працівником Національної ради особисто керівнику чи уповноваженій особі ліцензіата під підпис) не пізніше ніж за десять днів до дати початку проведення планової перевірки та за п`ять днів до дати початку проведення позапланової перевірки. Повідомлення містить: дату проведення перевірки; найменування або прізвище, ім`я, по батькові ліцензіата, щодо діяльності якого здійснюється перевірка; найменування органу, що проводить перевірку; тип перевірки (планова, позапланова, виїзна, безвиїзна); номер і дату рішення Національної ради, на виконання якого здійснюється перевірка.

Відмова ліцензіата у проведенні уповноваженими особами Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства є підставою для звернення до суду про анулювання ліцензії відповідно до пункту «г» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки вважається: відсутність ліцензіата за місцезнаходженням, зазначеним у ліцензії; перешкоджання уповноваженим посадовим особам Національної ради проводити перевірку; ненадання у повному обсязі запитуваних документів, необхідних для здійснення перевірки; відсутність за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата в період проведення перевірки; перешкоджання в доступі уповноважених осіб Національної ради до головної станції провайдера програмної послуги для проведення перевірки та/або здійснення моніторингу такого провайдера.

У разі настання однієї або більше обставин, передбачених цим пунктом, складається акт про відмову в проведенні перевірки телерадіоорганізації/ провайдера програмної послуги (додаток 1).

Пунктами 1 3 розділу VII Інструкції визначено, що безвиїзна перевірка проводиться у разі прийняття Національною радою рішення про її призначення та за наявності обставин для призначення позапланової перевірки, визначених пунктом 3 розділу ІІІ цієї Інструкції.

Безвиїзна перевірка проводиться уповноваженою(-ими) особою(-ами) Національної ради на підставі рішення Національної ради та наказу голови Національної ради (особи, яка виконує його обов`язки). Національна рада надсилає ліцензіату рекомендованого листа про проведення безвиїзної перевірки, копії відповідного рішення, копії наказу, а також копії акта моніторингу (у разі його наявності) не пізніше ніж за сім робочих днів до дати її проведення. Ліцензіат вважається належним чином повідомленим Національною радою щодо прийнятого рішення про призначення безвиїзної перевірки через сім робочих днів з дня надсилання йому копії такого рішення рекомендованим листом.

У рішенні Національної ради про призначення безвиїзної перевірки також зазначається строк проведення перевірки, документи, які необхідно надати ліцензіату та які стосуються предмету перевірки, а також термін їх надання.

Ненадання ліцензіатом у повному обсязі запитуваних документів, необхідних для здійснення безвиїзної перевірки, у термін, визначений рішенням Національної ради про призначення безвиїзної перевірки, є відмовою ліцензіата у проведенні перевірки, відповідно до пункту 15 розділу III цієї Інструкції.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що відповідачем як органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення призначається перевірка телерадіоорганізацій, ліцензіатів за наявності визначених законодавством підстав, яка може бути плановою/позаплановою, виїзною/безвиїзною та проводиться у відповідності до положень Інструкції. При цьому, положення Інструкції містять вичерпний перелік підстав, які вважаються відмовою ліцензіата у проведенні перевірки, зокрема і ненадання у повному обсязі запитуваних документів, необхідних для здійснення перевірки.

Судом встановлено, що рішенням від 02.07.2020 №773 (із змінами, внесеними рішенням Національної ради від 23.12.2020 №1682) було призначено позапланову безвиїзну перевірку ТОВ «ТРК « 112-ТВ», м. Київ; про проведення позапланової безвиїзної перевірки було направлено лист від 28.12.2020 №17/1809; відповідно до наказу голови Національної ради від 24.12.2020 №5а/272 уповноважені особи Національної ради мали здійснити у період з 14.01.2021 по 28.01.2021 позапланову безвиїзну перевірку позивача; відповідно до пункту 3 додатку до рішення Національної ради від 23.12.2020 №1682 позивача у термін до 18.01.2021 зобов`язано надати відповідачу шляхом надсилання на адресу документів та матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі копію сітки на мовлення за 22.06.2020, 23.06.2020, 24.06.2020 із розподілом передач відповідно до програмної концепції мовлення.

На виконання пункту 3 додатка до рішення Національної ради від 23.12.2020 №1682 позивачем надано документи, серед яких була відсутня сітка мовлення за 22.06.2020, 23.06.2020 та 24.06.2020 та надано пояснення щодо неможливості надати сітку мовлення, оскільки вона не створюється та відсутня у позивача.

Актом про відмову в проведенні перевірки телерадіоорганізації від 28.01.2021 уповноваженими особами Національної ради було зафіксовано факт відсутності копії сітки мовлення за 22.06.2020, 23.06.2020, 24.06.2020; уповноваженими особами Національної ради зроблено висновки, що позивач мав змогу надати сітки мовлення, оскільки такі дані, як перелік, послідовність, назва, час виходу в ефір теле- чи радіопрограм, теле- чи радіопередач та основні напрями програмної концепції мовлення на конкретний період були достеменно відомі керівництву позивача, однак позивачем проігноровано вимогу відповідача та навіть не надано чіткого обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість надання копії сітки мовлення за вказаний період. Такі дії телерадіоорганізації розцінюються як умисне ненадання у повному обсязі запитуваних документів, необхідних для проведення перевірки. Вказана обставина вважається відмовою ліцензіата у проведенні перевірки, у зв`язку з чим уповноваженими особами Національної ради було складено акт про відмову в проведенні перевірки телерадіоорганізації.

Відповідно до статті 1 Закону №3759-ХІІ сітка мовлення - документ, що містить перелік, послідовність, назву, час виходу в ефір теле- чи радіопрограм, теле- чи радіопередач і відображає основні напрями програмної концепції мовлення на конкретний період;

програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву та в оскаржуваному рішенні, сітка мовлення позивача була запитувана для того, щоб звірити її з результатами моніторингу, даними із журналу обліку передач та дати максимально об`єктивну оцінку щодо відповідності вимогам законодавства.

В силу положень статті 1 Закону України «Про інформацію» документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

З наведеного вбачається, що сітка мовлення як документ, передбачений Законом №3759-ХІІ, має бути викладена у формі матеріального носія, що містить інформацію про перелік, послідовність, назву, час виходу в ефір теле- чи радіопрограм, теле- чи радіопередач і відображає основні напрями програмної концепції мовлення на конкретний період та за якою позивачем, як телерадіоорганізацією транслюються програми (телерадіопрограми).

Водночас позивач зазначив, що такий документ ним не створюється, не ведеться, а тому не може бути наданий до перевірки.

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не надано на вимогу відповідача усі витребувані документи, необхідні для проведення перевірки, а саме, сітку мовлення за 22.06.2020, 23.06.2020 та 24.06.2020, яка є документом та, відповідно, має бути викладена у формі матеріального носія позивачем, та яка запитувалась для з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного та обґрунтованого прийняття рішення відповідно до покладених на Національну раду завдань, суд вважає, що Національною радою правомірно складено акт про відмову в проведенні перевірки на підставі відмови позивача як ліцензіата у проведенні перевірки шляхом ненадання у повному обсязі запитуваних документів, необхідних для здійснення перевірки.

Зазначеним спростовуються доводи позивача, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив стосовно відсутності підстав для ведення сітки мовлення.

При цьому, суд приймає до уваги доводи позивача стосовно рекомендаційного характеру надати пояснення, проте, зазначає, що позивачем зазначені пояснення були надані листом від 18.01.2021, а така підстава як ненадання пояснень не була покладена в основу оскаржуваного рішення.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що в межах інших проведених відносно нього перевірок відповідачем не випребовувались сітки мовлення, оскільки судом в межах даної справи не досліджується питання проведення відносно ТОВ «ТРК « 112-ТВ» інших перевірок та зазначене не є предметом позову в межах даної справи.

Доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам частини п`ятої статті 17 Закону № 538/97-ВР, відповідно до якої кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані: посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії; обставини, з настанням яких закони України пов`язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин, є спростованими, оскільки, проаналізувавши рішення від 12.02.2021 №134, суд дійшов висновку, що воно відповідає зазначеним положенням та містить мотивувальну частину, в якій зазначено посилання на норму чинного законодавства України (пункт г) частини п`ятої статті 37, частина перша статті 70, частини перша, друга, п`ята статті 72, частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 75 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», пункт 15 розділу ІІІ та пункт 3 розділу VII Інструкції, стаття 13 та частина друга статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»); обставини, з настанням яких закони України пов`язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт (зафіксовано факт відмови ліцензіата ТОА «ТРК « 112-ТВ» у проведенні уповноваженими особами Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України), а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин (акт про відмову в проведенні перевірки телерадіоорганізації, надані позивачем документи).

Стосовно аргументів позивача щодо неможливості проведення засідання Національної ради без участі представників позивача у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних з поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), то суд зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Регламенту у період встановлення карантину або обмежувальних (протиепідемічних) заходів, засідання Нацради можуть бути проведені в режимі реального часу (онлайн) з використанням відповідних технічних засобів, зокрема через мережу Інтернет. Питання, які розглядаються у зазначений період на засіданні Нацради, визначаються як нагальні та/або невідкладні.

Листом від 02.02.2021 Національна рада запросила керівника або уповноважену особу ліцензіата взяти участь у засіданні Національної ради, на якому будуть розглянуті питання про результати позапланових перевірок ТОВ «ТРК « 112-ТВ», повідомлено, що засідання відбудеться 12.02.2021 об 11.00 у режимі реального часу (он-лайн) з використанням відповідних технічних засобів в приміщенні Національної ради. Лист отримано позивачем 09.02.2021.

Позивач у свою чергу листом від 10.02.2021 №6/2121 наполягав на можливості розгляду виключно у присутності уповноважених представників телерадіоорганізації та категорично не погоджувався із можливістю розгляду питань на засіданні 12.02.2021 за відсутності таких представників, зазначив, що його не було повідомлено належним чином про призначене засідання.

Водночас суд зазначає, що в силу наявності можливості проведення засідання в режимі реального часу (онлайн) з використанням відповідних технічних засобів, зокрема через мережу Інтернет у суду відсутні підстави вважати, що представники позивача не мали можливості бути присутніми під час розгляду питання про результати позапланових перевірок ТОВ «ТРК « 112-ТВ», надати свої пояснення, зауваження чи заперечення.

Суд зазначає, що, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Отже суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем деяких процедурних питань, які не були дотримані відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, не може потягнути за собою безумовне скасування такого рішення за умови наявності факту вчиненого порушення.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 826/15257/15, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 20 травня 2020 року у справі № 809/1031/16, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20, від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21 та від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.

З урахуванням викладеного суд вважає, що повідомлення позивача про проведення засідання 09.02.2021, підтверджене рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за три дні до дати проведення засідання є формальним технічним недоліком, який не міг вплинути на правомірність оскаржуваного рішення, не може потягнути за собою безумовне його скасування за умови наявності факту вчиненого порушення.

Крім того, з витягу з протоколу №5 засідання Національної ради від 12.02.2021 вбачається, що, крім повідомлення засобами поштового зв`язку, запрошення були розміщені на офіційному сайті Національної ради, повідомлення про запрошення на засідання були опубліковані у газеті «Голос України», лист-запрошення на засідання було вручено 03.02.2021 уповноваженому представнику ТОВ «ТРК « 112-ТВ» В.Сметані під час засідання Комітету ВРУ з питань свободи слова.

Стосовно доводів позивача щодо протиправності проведення саме безвиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Національної ради від 02.07.2020 №773 призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТРК « 112-ТВ», м. Київ (НР №00076-м від 22.07.2013, супутникове ТБ, логотип: « 112 Україна»); рішенням Національної ради від 23.12.2020 №1682 внесено зміни до рішення Національної ради від 02.07.2020 №773, виклавши його в новій редакції та, зокрема, призначено позапланову безвиїзну перевірку у зв`язку із запровадженням карантинних заходів в Україні, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19.

Зазначені рішення Національної ради є чинними, не скасовані у встановленому порядку та не є предметом спору в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням чого судом не надається оцінка їх на предмет правомірності.

Крім того суд зазначає, що вказані рішення Національної ради від 02.07.2020 №773 та від 23.12.2020 №1682, які є актами індивідуальної дії, прийнятими на виконання владних управлінських функцій відповідачем, які стосуються прав або інтересів позивача, вичерпали свою дію їх виконанням.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем принципу пропорційності при прийняття оскаржуваного рішення та намагання втрутитись у діяльність ТОВ «ТРК « 112-ТВ» на думку суду є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, оскільки оскаржуване рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені положеннями законодавства, чинного та момент виникнення спірних відносин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог як таких, що не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інших доводів сторонами у справі не заявлено, з урахуванням чого суд вирішив справу відповідно до заявлених предмету та підстав позову.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню та враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2023

Суддя Панченко Н.Д.