Рішення

від 07.06.2023 по справі 340/2015/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/2015/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новгородківський районний суд Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за лютий 2023 та березень 2023 року;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий 2023 та березень 2023 року в сумі 236584,04 грн.

Також просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць в сумі 118292,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 є суддею Новгородківського районного суду Кіровоградської області і з 10.10.2022 був призваний по мобілізації до Збройних Сил України. Вказує, що з 10.10.2022 року і по теперішній час позивачу суддівська винагорода не виплачувалася. Позивач вважає протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати йому суддівської винагороди, оскільки з огляду на приписи ст.130 Конституції України питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентується виключно ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, що виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди норм інших законів. Позивач посилається на рішення Ради суддів України від 05.08.2022 №22 Щодо виплати суддівської винагороди. Надання відпустки суддям в умовах воєнного стану. За розрахунками представника позивача, середній заробіток за лютий та березень 2023 року, розрахований виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, становить 236584,04 грн.

Ухвалою судді від 21.04.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новгородківський районний суд Кіровоградської області. (а.с.24-25)

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.31-36). Вказує, що Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII не передбачено правове регулювання проходження суддею військової служби із збереженням суддівської винагороди, а тому наявними є підстави для застосування норм Кодексу законів про працю України та законодавчих актів, що регулюють військовий обов`язок і військову службу. Позивач увільнений від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації до Збройних Сил України строком з 10 жовтня 2022 року зі збереженням місця роботи і посади відповідно до наказу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2022 №28/к Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації. Територіальним управлінням на виконання вимог ч.3 ст.119 КЗпП України, наказу від 10.10.2022 №28/к, припинено з 10.10.2022 виплату суддівської винагороди позивачу. Відповідач зазначає, що рішення Ради суддів України від 05.08.2022 №22 Щодо виплати суддівської винагороди, надання відпустки суддям в умовах воєнного стану, яким надано роз`яснення щодо виплати суддівської винагороди суддям призваним на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, не є нормативно-правовим актом, а відповідно до ч.9 ст.133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, рішення Ради суддів України. Прийняті в межах визначених цим Законом повноважень є обов`язковими лише для органів суддівського самоврядування. Отже, вважає, що враховуючи положення Конституції України, КЗпП України, Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, відповідач не допустив протиправної бездіяльності та діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень.

Третя особа, правом подання пояснень щодо позову не скористалася.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 працює суддею Новгородківського районного суду Кіровоградської області.

З 10.10.2022 року відповідно до Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" позивач призваний п`ятим відділом Кропивницького районного ТЦК та СП на військову службу до Збройних Сил України по мобілізації. (а.с.8)

Наказом голови Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2022 №28/к Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації позивача увільнено від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації до Збройних Сил України з 10.10.2022 року із збереженням місця роботи і посади. (а.с.6)

Відповідно до довідки №92 від 01.11.2022 року виплата суддівської винагороди позивачу припинена 10 жовтня 2022 (а.с.9).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати суддівської винагороди такою, що суперечить положенням ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

У преамбулі (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною 5 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" незалежність судді забезпечується: 1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; 2) недоторканністю та імунітетом судді; 3) незмінюваністю судді; 4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; 5) забороною втручання у здійснення правосуддя; 6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді; 7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; 8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; 9) функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування; 10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; 11) правом судді на відставку.

Відповідно до частини 7 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин 4, 5, 6, 7, 8 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

З аналізу ч.2 ст.130 Конституції України та ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII судом встановлено, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України Про судоустрій і статус суддів, що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402-VIII забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

19.07.2022 р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 р. №2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток замінено словами зберігаються місце роботи і посада.

Тобто у статтю 119 КЗпП України внесено зміни у частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Отже, середній заробіток як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків перестав існувати в національному законодавстві.

Проте, суд враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. №3-рп/2013 вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.

Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Конституційний Суд України у рішенні від 04.12.2018 р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) також вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

У рішенні від 11.03.2020 р.№4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

Суд наголошує на тому, що Закон №1402-VIII передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування на військовій службі не є таким випадком.

Відповідно до статей 1, 2, 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Частина 10 статті 135 Закону №1402-VIII встановлює, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2022 р. у справі №990/4/22 (провадження №11-105заі22) сформувала висновок, що під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв`язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відряджені, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Невід`ємним елементом статусу суддів, зокрема, є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення. У більшості випадків, коли суддя не здійснює правосуддя (окрім випадків застосування до судді дисциплінарного стягнення), йому (судді) виплачується суддівська винагорода. Отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди, нерозривно пов`язує цю особу з її статусом судді.

У рішенні Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 вказано, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Суд зазначає, що середній заробіток, який виплачувався мобілізованому працівникові роботодавцем за збереженим основним місцем роботи як соціальна гарантія згідно з частиною 3 статті 119 КЗпП України, та суддівська винагорода, визначена статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", мають різну правову природу, походять із різних обов`язків роботодавця та держави, а тому мають різне правове регулювання.

Таким чином, питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 р. №2352-ІХ.

Зважаючи на те, що суддя Новгородківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, разом з тим виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів над іншими нормами законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає виплаті суддівська винагорода у повному обсязі.

Таким чином, відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу суддівську винагороду за лютий та березень 2023 року, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з ТУ ДСА України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий та березень 2023 року в сумі 236584,04 грн., суд зазначає, що оскільки у вказаний період суддівська винагорода позивачу відповідачем не нараховувалася, при цьому правила розрахунку середнього заробітку на ці правовідносини не поширюються, то підстави для стягнення конкретних сум такої винагороди відсутні, а тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Разом з тим, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, з огляду на висновок суду про протиправну бездіяльність відповідача, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ТУ ДСА України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий та березень 2023 року.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

У цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум суддівської винагороди та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання відсутні. Рішення суду в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу суддівську винагороду не може бути допущено до негайного виконання, оскільки це зобов`язання відповідача є похідним від виконання ним рішення суду про здійснення нарахування суддівської винагороди.

Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Сторонами не надано доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40, код ЄДРПОУ 26241445), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новгородківський районний суд Кіровоградської області (28200, Кіровоградська область, смт. Новгородка, вул. Дружби, 126, код ЄДРПОУ 02896940) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за лютий та березень 2023 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий та березень 2023 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА