Рішення

від 07.06.2023 по справі 420/13782/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13782/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіАракелян М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного підприємства «СТІРІОН» (код ЄДРПОУ 43296674; адреса: вул. Осіпова, буд. 37, м. Одеса, 65012) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21 м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «СТІРІОН» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості № UA500490/2022/200018/2 від 17.08.2022 року;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2022/000066 від 17.08.2022 року;

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 420/13782/22 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товарів за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, та не містять розбіжностей, що призвело до додаткового нарахування позивачу мита та митних платежів, чим порушується його право на сплату митних платежів за ціною контракту.

21.10.2022 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № UA500490/2022/006141 від 09.08.2022. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № UA500490/2022/006141 від 09.08.2022 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500490/2022/006141 від 09.08.2022 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2022/200018/2 від 17.08.2022 року. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 17.08.2022 листом від 15.08.2022 № 1/1508 декларантом повідомлено про надання митному органу прайс-листа б/н від 03.08.2022 та банківських документів щодо оплати попередніх поставок, а також повідомлено про неможливість надання інших затребуваних додаткових документів у зв`язку із відчутністю останніх. Отже, декларантом не подано усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, які б спростували встановлені розбіжності. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500490/2022/006141 від 09.08.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

21.10.2022 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що наведені митницею заперечення проти позову та надані докази не спростовують обґрунтування позовних вимог, оскільки ці аргументи спростовані у позовній заяві.

Суд не задовольняє заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. від 21.10.2022 року) з підстав, викладених у цій заяві, оскільки ані сума ймовірних вимог Товариства щодо повернення з бюджету митних платежів, ані обставина введення воєнного стану в Україні не є аргументами на користь виняткового значення справи для Одеської митниці в контексті вимог ст.257 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, відзиву на позовну заяву, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «СТІРІОН» (Покупець) 01.12.2020 року уклало з Компанією «ALFEY SOLUTIONS OU» (Естонська Республіка) (Продавець) зовнішньоекономічний Контракт № 23-2020/AS про поставку непродовольчих промислових товарів, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити товар в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними в інвойсах (п.1.1 Контракту); поставка Товару здійснюється на умовах СРТ, пункт поставки Одеса, Україна (Інкотермс 2010) (п.1.3 Контракту), ціни на Товар вказуються у відповідних інвойсах (п.6.1 Контракту), Покупець здійснює 100 % оплату Товару в євро на відповідний рахунок протягом 90 (дев`яноста) днів після отримання Покупцем партії Товару (п.6.2 Контракту).

На виконання умов контракту № 23-2020/AS від 01.12.2020 року на митну територію України відповідно до комерційного інвойсу № 8396 від 05.08.2022 року до ВМО № 1 митного поста «Одеса-внутрішній» ввезено партію товару, вагою нетто 7172,3 кг, вагою брутто 7799,0 кг, з базисом поставки - СРТ (пункт поставки Одеса, Україна) згідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2010».

Декларантом з метою митного оформлення поставленого за контрактом від 01.12.2020 року № 23-2020/AS товару було подано до Одеської митниці електронну митну декларацію № UA500490/2022/006141, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № 8396 від 05.08.2022 року, автотранспортна накладна (CMR) № 214147 від 05.08.2022 року, сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A) № PL/MF/AS 0476773 від 05.08.2022 року, зовнішньоекономічний контракт № 23-2020/AS від 01.12.2020 року з Додатковими угодами до даного Контракту від 28.12.2021 року та від 28.01.2022 року, копія митної декларації країни експорту № 22PL301010E0962329 від 05.08.2022 року та інші документи.

Приватне підприємство «Стіріон» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції), 33247,07 євро.

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно розділу 4 контракту витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу від 05.08.22 № 8396 поставка товарів здійснюється на умовах CPT Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) відомості щодо виробників товарів, які наведені у митній декларації у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутні; 4) відповідно до п.6.2 наданого контакту № 23-2020/AS від 01.12.20 покупець здійснює 100 % оплату товару протягом 90 днів після отримання покупцем партії товару, також відповідно до п.6.3 даного контракту покупець може здійснити передоплату за товар відповідно до інвойсу, проте в наданому інвойсі від 05.08.22 № 8396 відомості щодо оплати за партію товару відсутні; 5) копію митної декларації країни відправлення від 05.08.22 № 22PL301010E0962329 надано без перекладу на державну мову, що суперечить вимогам статті 254 МКУ, та унеможливлює поєднання її з даною поставкою; 6) до митного оформлення не наданий договір (контракт) на перевезення б/н від 28.01.2022, зазначений у митній декларації.

На підставі зазначеного було зобов`язано декларанта протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) переклад митної декларації країни відправлення на українську мову; 2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

ПП «Стіріон» листом повідомило Митницю про відсутність додаткових документів з проханням здійснити митне оформлення на підставі наданих документів, що дають змогу визначити реальну митну вартість товару.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500490/2022/200018/2 від 17.08.2022 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у бік збільшення із застосуванням резервного методу, а також роз`яснила декларанту, зокрема, що він має право на вільний обіг товарів, що декларуються, у разі згоди з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

На підставі вищезазначеного рішення Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2022/000066 від 17.08.2022 року.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи № № 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Стосовно доводів митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.1 Контракту умови СРТ (місто Одеса, Україна) у розумінні Міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року встановлюють обов`язок продавця нести витрати, пов`язані з перевіркою товару, необхідної для постачання товару. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити упаковку, (за винятком випадків, коли в цій галузі торгівлі зазвичай прийнято відправляти обумовлений контрактом товар без упаковки), необхідну для організованої ним перевезення товару. Упаковка має бути маркована належним чином.

Отже, при поставках товару за даним Контрактом на умовах СРТ (Інкотермс 2010) вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, не потребує її окремого визначення і автоматично входить до митної вартості товарів.

Таким чином, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням, а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду по справі № 815/6794/17 від 22.01.2019 р.

У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару (Постанова ВС № 160/8775/18 від 18.02.2019 року).

Стосовно доводів митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, то суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, поставка товару здійснювалася на умовах СРТ, пункт поставки Одеса, Україна (Інкотермс 2010).

Тобто, при поставках товару за даним умовами обов`язок страхування товарів у покупця взагалі відсутній, що виключає необхідність визначення витрат на страхування, врахування їх у митній вартості товарів, а також спеціальне інформування митного органу про здійснення чи не здійснення страхування оцінюваних товарів.

Стосовно доводів митного органу про те, що відомості щодо виробників товарів, які наведені у митній декларації у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутні, то суд зазначає наступне.

Зі змісту наданих матеріалів вбачається, що надана до митного оформлення митна декларація насправді містить відомості про виробників товарів та про торгівельні марки товарів.

Суд погоджується з позивачем, що зазначення виробника товарів та торгівельної марки товарів не є обов`язковим, оскільки ч.8 ст.257 Митного кодексу України встановлено, що ці відомості вносяться лише за їх наявності у товаросупровідних та комерційних документах.

Тобто, відсутність відомостей щодо виробників товарів не перешкоджає визначенню числового значення складових митної вартості таких товарів.

Стосовно доводів митного органу про те, що в наданому інвойсі від 05.08.2022 року № 8396 відомості щодо оплати за партію товару відсутні, то суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, умовами Контракту передбачено, що Покупець здійснює 100 % оплату Товару в євро на відповідний рахунок протягом 90 (дев`яноста) днів після отримання Покупцем партії Товару (п.6.2 Контракту).

Отже, за вказаних умов основним способом оплати товару є відстрочення оплати на 90 днів після отримання покупцем товару, тобто в наданому інвойсі від 05.08.2022 року № 8396 й відсутні відомості щодо оплати за партію товару.

Крім того, відсутність у інвойсі відомостей про оплату не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки інвойс - це рахунок, на підставі якого здійснюється подальша оплата за товар.

Стосовно доводів митного органу про те, що копію митної декларації країни відправлення від 05.08.2022 року № 22PL301010E0962329 надано без перекладу на державну мову, що суперечить вимогам статті 254 МКУ, та унеможливлює поєднання її з даною поставкою, суд звертає увагу на таке.

Згідно з положеннями ст.254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Оскільки у відповідача були всі необхідні та достатні відомості та документи, для того, щоб пересвідчитись у правильності та достовірності вказаних позивачем числових значень складових митної вартості товару, тому підстав для надання копії митної декларації країни відправлення з перекладом на державну мову не було.

Стосовно доводів митного органу про те, що до митного оформлення не наданий договір (контракт) на перевезення б/н від 28.01.2022, то суд зазначає наступне.

Так як поставка товару здійснювалася на умовах СРТ у розумінні Інкотермс-2010 (пункт поставки - м. Одеса, Україна), тому обов`язок перевезення товару до узгодженого місця призначення покладався на продавця, а у покупця обов`язок перевезення був відсутній і він приймав товар від продавця безпосередньо у м. Одесі.

Позивач вказує, що документ, який митний орган помилково вніс в картку відмови як «Договір (контракт) про перевезення Б/Н 28.01.2022» насправді є Додатковою угодою від 28.01.2022 до зовнішньоекономічного контракту № 23-2020/AS від 01.12.2020, яка внесена в Доповнення 1 до митної декларації № UA500490/2022/006835 від 23.08.2022 під записом: «т4301* Б/Н 28.01.22», а про жодний договір (контракт) перевезення у цій митній декларації не згадується.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, судом встановлено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару, до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також доречними доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України зробив Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 року по справі № 9540/2605/18, від 06.05.2020 року по справі № 9140/1713/19, від 16.04.2021 року по справі № 140/2000/19.

Суд зазначає, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не є переконливими, оскільки у даному випадку ПП «СТІРІОН» діяло на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента та їх домовленостей за контрактом, що є для них обов`язковими згідно ст.ст.627, 629 ЦК України.

Самостійне та необґрунтоване визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, визначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зазначає, що відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив в оскаржуваному рішенні докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 року року у справі № 160/4944/19).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, у спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення Митниці не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості, не містить даних щодо країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об`єктивності та неупередженості рішення суб`єкта владних повноважень.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не встановлений. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДПС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови Верховного Суду від 21.02.2018року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, виключно у разі наявності суттєвих розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додаткові документи.

Витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У постанові Верховного суду від 21.02.2020 року по справі № 813/1229/16 суд дійшов висновку, що витребуючи додаткові документи, Митниця зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд констатує, що відповідач не надав доказів на підтвердження існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару; неможливості перевірки числового значення митної вартості товарів на підставі поданих декларантом документів та пояснень.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, як слідує зі змісту приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Верховний суду постановах від 27.02.2019 року по справі № 814/1647/16, від 06.03.2019року по справі № 809/278/17, від 13.06.2019 року по справі № 820/6315/15, від 21.01.2020 року по справі № 813/2719/15) вказував, що висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару за методом не за ціною договору, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в оскаржуваному розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не зазначив країну походження та рік виготовлення такого товару, його технічний стан, що є окремою підставою для скасування такого рішення та картки відмови (така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.04.2020 року по справі № 826/4827/16).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав підстав витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту у зв`язку з їх відсутністю (неподанням).

Посилання відповідача на те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційний характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити таку вартість товару.

Наявність у такій інформаційній системі даних про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не спричиняє підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки господарські операції випливають із принципу свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, тощо.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.8 Митного кодексу України державна митна служба здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять суттєвих розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митними деклараціями є неправомірною, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Відповідачем законність оскаржуваних рішення та картки відмови не доведена та не обґрунтована, його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів; надані ним докази не спростовують те, що товар мав бути розмитнений за ціною контракту.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства «СТІРІОН» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а аргументи відповідача відхиляє з наведених вище підстав, констатуючи, що відповідачем не доведена законність оскаржуваного рішення та похідної від нього картки відмови.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 9992,00 грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України частково.

Суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «СТІРІОН» (код ЄДРПОУ 43296674) судового збору у сумі 7511грн. 00коп, витрати зі сплати судового збору у сумі 2481грн. є такими, що сплачені надмірно, оскільки вимога про скасування картки відмови є похідною від вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «СТІРІОН» (код ЄДРПОУ 43296674; адреса: вул. Осіпова, буд. 37, м. Одеса, 65012) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21 м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500490/2022/200018/2 від 17.08.2022 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2022/000066 від 17.08.2022 року.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21 м. Одеса, 65078) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «СТІРІОН» (код ЄДРПОУ 43296674; адреса: вул. Осіпова, буд. 37, м. Одеса, 65012) витрати зі сплати судового збору у сумі 7511(сім тисяч п`ятсот одинадцять)грн. 00коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяМ.М. Аракелян