Рішення

від 06.06.2023 по справі 460/51918/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2023 р. м. Рівне№460/51918/22Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Рівненській області

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Примтранс" про стягнення податкового боргу,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Примтранс" (далі по тексту відповідач) про стягнення податкової заборгованості в сумі 6195,45 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 позов задоволено повністю.

Стягнуто з рахунків платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Примтранс" до бюджету суму податкового боргу у загальному розмірі 6195,45 грн. (шість тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 45 копійок).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати, а також відповідно до частини 3 статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Таким чином, суд вважає за необхідним ухвалити додаткове судове рішення, в порядку спрощеного позовного провадження, з власної ініціативи.

Особливості постановляння додаткового судового рішення врегульовано статтею 252 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відтак, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не ухвалення рішення щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази.

В рішенні суду від 29.05.2023, не вирішено позовну вимогу про накладення арешту на кошти платника податків, на рахунках, відкритих у банківських установах в межах суми боргу. З даного приводу суд зазначає насутпне.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені пп. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту 20.1.33 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідача, в останнього відсутні майнові активи.

Разом з цим, відповідач має відкриті рахунки в установах банків.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє інше майно, крім грошових коштів на рахунку у банку, для погашення податкового боргу.

За приписами абз.2 пп.94.6.2 п. 94.6 ст.94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, в межах суми податкового боргу підприємства є обґрунтованою.

Керуючись статтями 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Примтранс" на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу у розмірі 6195,45 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 червня 2023 року

Учасники справи:

Позивач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 8,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Примтранс" (вул.Барона Штейнгеля, 143,с.Городок,Рівненський район, Рівненська область,35331, код ЄДРПОУ 39018442)

Суддя В.В. Щербаков